Акушерство. Підручник. Хміль
Захворювання III етапу післяпологової інфекції
Прогресуючий тромбофлебіт характеризується тим, що одночасно із запаленням судинної стінки і утворенням тромбу патологічний процес поширюється далі веною. Тромби іноді розпадаються і заносяться течією крові у легені, викликаючи емболію гілок легеневої артерії.
Емболія великих гілок легеневої артерії проявляється різким болем у грудній клітці, зниженням AT, тахікардією. Найпостійнішою ознакою тромбоемболії легеневої артерії є колючий біль під час дихання. Підвищується температура тіла, спостерігається лейкоцитоз.
Лікування полягає у негайному введенні внутрішньовенно морфіну, фібринолізину з гепарином, фраксипарину, спазмолітиків та інгаляції кисню.
Післяпологовий перитоніт. Частіше перитоніт виникає при переході інфекції на очеревину при нагноєнні швів на матці чи розривах гнійників маткових труб і яєчників. Перитоніт супроводжується підвищенням температури до 39-40°С. Ознобу не буває.
Пульс частий, слабкого наповнення, AT знижується. Дихання прискорене, поверхневе. Спостерігається сухість язика, він обкладений нашаруваннями. Нерідко бувають нудота, блювання. Напруження м’язів черевної порожнини виражене нечітко, симптом Щоткіна-Блюмберга нерідко слабкопозитивний, перистальтика кишечника сповільнена, гази не відходять, випорожнення затримуються. У крові виявляють лейкоцитоз із зміщенням формули вліво, збільшена ШОЕ.
Лікування перитоніту включає такі заходи:
1. Антибактеріальна терапія — застосування антибіотиків широкого спектра дії, зокрема, введення їх через дренажні трубки у черевну порожнину, сульфаніламідів, нітрофуранів. Високоефективним є введення найновіших антибіотиків III-IV поколінь.
2. Детоксикаційна терапія і корекція лужно-кислотного стану — внутрішньовенне введення поліглюкіну, реополіглюкіну, неокомпенсану, розчину Рінгера-Локка, 5% розчину глюкози, бікарбонату натрію.
3. Призначають засоби, що усувають парез кишок — прозерин, сорбітол, проводять паранефральну блокаду, перидуральну анестезію. Важливим моментом є евакуація шлунково-кишкового вмісту — промивання шлунка, введення інтестинального зонда, сифонні клізми тощо.
4. Для усунення гіпопротеїнемії — вливання плазми, переливання крові, альбуміну. Одночасно вводять інгібітори протеаз — трасилол, контрикал, гордокс.
5. Для підвищення реактивності організму — гамма-глобулін, тималін, Т-активін, метилурацил, декаріс.
6. Для усунення розладів кровообігу — введення засобів, які нормалізують серцево-судинну систему і кровообіг — корглюкону, строфантину, тренталу, кокарбоксилази, АТФ.
При відсутності ефекту від консервативної терапії показане оперативне лікування.
Септичний шок. Спостерігається частіше при пізніх викиднях, рідше — при пологах, що супроводжуються інфікуванням жінки. В основі шоку лежить гострий розлад гемодинаміки в результаті дії ендотоксинів, що звільняються при лізисі бактерій, частіше грамнегативних. Клініка захворювання проявляється ознобом і значним підвищенням температури тіла. Різко знижується AT. Пульс частий, слабкого наповнення. Шкіра бліда, виступає піт. Через кілька годин температура знижується до субфебрильної. Якщо хвора перенесла шок, а розлади кровообігу не усунені, може розвинутись гостра ниркова недостатність, особливо важкий перебіг якої спостерігається при гіпо- і афібриногенемії.
Лікування септичного шоку:
1. Введення плазми та плазмозамінників (поліглюкін, реополіглюкін).
2. За великої крововтрати проводять одночасне переливання крові.
3. Введення спазмолітиків і антигістамінних препаратів. Стимулятори судинного тонусу протипоказані.
4. Внутрішньовенне введення кортикостероїдів (преднізолон 100-120 мг, гідрокортизон 1000-1500 мг/добу).
5. Для попередження ДВЗ-синдрому — гепарин 5-10 тис. од. кожні 6 год, а далі — плазма, інгібітори протеаз — контрикал, трасилол, гордокс.
6. Інгаляції кисню, а при необхідності — штучна вентиляція легень.
7. Антибіотики III-IV поколінь.
Використовують форсований діурез, гемосорбцію. При необхідності переводять на «штучну нирку».
При відсутності ефекту від консервативної терапії протягом 6-8 год, наростанні явищ ниркової недостатності, ДВЗ-синдромі показана екстирпація матки.
