Античність

Античність — колиска європейської культури та літератури

Поняття про античність, її межі. У глибинах часу й простору приховані дорогоцінні скарби — надбання давньої культури, що стала колискою європейської цивілізації. Без поетів, драматургів, філософів, скульпторів і живописців Стародавніх Греції і Риму неможливо уявити світове мистецтво. Античні майстри залишили нам перли Краси та Гармонії, що не втратили свого блиску й нині. Що ж таке античність і в чому полягає своєрідність цієї доби?

Слово античний із латинської мови означає «давній». Це поняття вживають лише тоді, коли йдеться про історію, культуру та літературу Стародавніх Греції (її ще називають Елладою) і Риму. Його не вживають стосовно навіть давніших культур і літератур, наприклад Єгипту, Індії чи Китаю. Отже, античність — це сукупність надбань давніх греків і римлян, що є фундаментом європейської культури.

Хронологічні межі античності охоплюють період приблизно з VIII ст. до н. е. до V ст. н. е. Найдавніші пам’ятки, що дійшли до нас, датовані VIII—VII ст. до н. е. Це героїчні поеми «Іліада» і «Одіссея», авторство яких приписують легендарному співцю Гомеру. За основу змісту цих творів узято образи й сюжети давньогрецької міфології, яка в усній традиції існувала впродовж кількох століть.

Давньогрецька література (найдавніша) створена давньогрецькою мовою, а її появі передував тривалий період розвитку фольклору та міфології. А давньоримська література виникла на п’ять століть пізніше й створена латиною. Давні римляни засвоїли великий досвід давньогрецької літератури. Грецькі міфи дали поштовх для побудови римської міфології. І все ж таки давньоримська література має свою національну самобутність.

Давньогрецька й давньоримська літератури пройшли подібні шляхи розвитку. Обидві ґрунтуються на міфології. У II ст. до н. е. Стародавня Греція ввійшла до складу Римської імперії, що привело до подальшого зближення римської і грецької культур. А в IV-V ст. у зв’язку із занепадом Римської імперії припиняється і розвиток античної літератури. Але античність не є мертвою, бо здобутки античних майстрів живили наступні літературно-культурні епохи.

Місце, де знаходився Коринф. Греція. Сучасне фото

Концепція людини та світу в античній літературі й мистецтві. Людина посідає центральне місце у творах античного мистецтва. Особистість була для давніх митців носієм розуму та гармонії. Вони утверджували її цінність, вірили у великі можливості для досягнення досконалості. У людських образах найчастіше втілювалися боги та міфологічні герої, які відображали уявлення митців про побудову світу, явища природи, людську сутність, добро і зло. За часів античності сформувалися поняття про такі духовні цінності, як громадянський обов’язок, доброчесність, краса та ін.

В античний період сформувалося поняття «калагатія» (або «калокагатія»), що в перекладі з грецької означає «прекрасний і добрий». Уже в Стародавній Греції фізичну красу людини тісно пов’язували з духовною досконалістю і красою. Таким був ідеал людини-громадянина того часу.

У той час люди уявляли світ як складне поєднання різних сил: з одного боку, природних та історичних, а з іншого — стихійних і божественних. Особистість нерідко залежала від фатальних обставин і волі богів. Проте людина не була абсолютно безвольною. Вона мала власну моральну позицію. Загибель героя в античних творах свідчила не тільки про перемогу фатальних сил. Момент вибору навчав героя мужньо подолати жах та обставини, герой ішов на страждання і смерть заради виконання громадянського обов’язку, справедливості, честі й досягнення високої мети. Такими постають античні герої — Прометей, Ахілл, Гектор, Еней, Одіссей, Ясон та ін.

Ще одна складова античної концепції людини та світу — це поняття «катарсис», тобто очищення людської душі від люті, ненависті, жаху, важке й трагічне досягнення гармонії і мудрості. Дух гіркого й мужнього просвітлення, духовного прозріння (тобто катарсис) визначає гуманістичний пафос античності.

У добу античності панувало уявлення про письменника як про творця, який мав силу бога. Тоді утверджується думка про могутність Слова, яке влучно й майстерно використано.

Цікаво знати

До Олімпійських ігор, що виникли в Стародавній Греції, не допускали людей, котрі чимось заплямували свою честь. Давні олімпійці повинні були бути бездоганними як фізично, так і морально. Це пояснювалося тим, що не можна було ображати богів (заради яких проводили змагання) ганебними вчинками.

Храм Зевса Олімпійського. м. Афіни. Реконструкція

Зауважте!

Поняття «антична література» об’єднує літературні здобутки двох різних народів і двох різних мов — Стародавніх Греції та Риму.

Люди часів античності боялися смерті, вважаючи, що «смерть є зло, помирали б і боги, якби благом для них смерть була» — так писала давньогрецька поетеса Сапфо. Але ще більше давні люди боялися негероїчного й бездуховного буття. Тому античним героям (наприклад, Ахіллові та Гекторові та ін.) більше до душі було коротке, але звитяжне життя. Давні греки й римляни любили його в усіх його проявах. Вони вміли радіти життєвим благам, дружити, кохати й водночас палко захищали свій народ, свободу, право на самостійне існування. В епоху античності люди намагалися надати життю високого, героїчного та світлого змісту, а це було під силу тільки духовно розвиненій цивілізації.

Невідомий автор. Аполлон Кифаред. II ст. н. е.

Як же розуміли поняття «краса» в епоху античності? Філософ і теоретик літератури Арістотель писав про те, що прекрасне полягає у визначеному «порядку», «відповідності й пропорційності» усіх елементів. Тобто мистецький твір мав бути майстерно впорядкованим, усі його компоненти взаємопов’язані та взаємообумовлені. А ще він мав бути цілісним, пропорційним і раціональним (ґрунтуватися на засадах розуму). Важливою особливістю античного мистецтва та літератури є також їх співвіднесеність із людиною та її світом. Пропорції людського тіла, гармонія людини — основа всіх античних творів. Людина і світ постають у шедеврах античності в реальному бутті, у матеріально-чуттєвому сприйнятті. В античних творах люди й боги мешкали разом, були схожі та залежали одне від одного.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Що таке античність? 2. Назвіть складники античності, її хронологічні межі. 3. Розкрийте античну концепцію людини та світу. 4. Як ви зрозуміли поняття «калагатія» і «катарсис»?

Творче завдання. Створіть схему: 1) «Провідні жанри античної літератури та їхні представники»; 2) «Ідеали античності» (1 за вибором).

Дискусія. Яка література є найдавнішою — давньогрецька чи давньоримська?

Життєві ситуації. Порівняйте розуміння поняття «краса» у добу античності й у сучасну епоху. Які аспекти античного поняття «краса» варто зберегти в наш час?

Проєкт. За допомогою інтернету підготуйте повідомлення і презентацію на тему «Історія одного шедевру античності».

Книжка і комп’ютер

На прикладі мистецького твору розкрийте розуміння краси в епоху античності.

Радимо прочитати

Султанов Ю. І. У світі античної літератури / Ю. І. Султанов. — Харків, 2002.