Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Веди

Хто ж нам повідав про те, звідки взялися світи всі безкраї?

Адже пізніше, ніж тії світи, всі боги народились.

Хто ж може відати, звідки пішло все?

З «Рігведи»

Шлях аріїв. Культура Стародавньої Індії почала утворюватися ще в III тис. до н. е., що засвідчують пам’ятки прикладного мистецтва, які дійшли до нашого часу. У середині II тис. до н. е. кочові племена із Заходу, які називали себе аріями, прийшли в Північно-Західну Індію і поступово розселилися в східному й південному напрямках. Саме слово арій, імовірно, означало «пастух», а пізніше — «шляхетний». Арії мали високу духовну культуру. Зі співів, оповідок і міфів, що складалися в період кочування, виникли згодом Веди — зібрання текстів, які набули священного значення.

Виникнення Вед. Веди (із санскриту — книги знання, мудрість, учення) — давні пам’ятки індоєвропейської словесності, які були створені впродовж II—І тис. до н. е. Ведична міфологія ввібрала в себе уявлення аріїв і місцеві вірування. Веди допомагають зрозуміти духовну культуру Індії та багатьох народів Азії, адже саме ці зібрання священних текстів стали основою для утворення різних релігій — індуїзму, буддизму, брахманізму, джайнізму. Прихильники цих релігій вважають, що Веди мають божественне походження.

Перші тексти Вед виникли тоді, коли племена аріїв лише прокладали шлях до Індії. Тривалий час вони існували в усній формі, як і міфи, і твори усної народної творчості. У Ведах було відображено уявлення давніх людей про створення світу та його будову, про богів та інших істот, а також ритуали, пов’язані з тим, як люди в давнину прагнули поєднати своє життя з природою, виробити систему моральних цінностей у своєму житті.

Зібрання текстів Вед. Веди поділяють на чотири збірки: «Рігведа» — книга гімнів богам, «Самаведа» — книга пісень, «Яджурведа» — книга жертвоприношення, «Атхарваведа» — книга магічних заклинань (це також перший індійський текст, пов’язаний із медициною). Ці чотири книги називають самхіти (тобто «зібрання»). Майже всі тексти самхітів написані віршами. Із самхітами тісно пов’язані брахмани — прозові тексти, які пояснюють ритуали, їхнє походження та значення. У свою чергу, з брахманами поєднуються філософські трактати у віршах і прозі про природу, богів і людей. Ці трактати називають араньяки й упанішади. Самхіти, араньяки й упанішади об’єднують у священний канон1, подібний до Біблії чи Корану. Віддалені один від одного століттями, тексти Вед відображають різні рівні суспільних відносин та осмислення дійсності.

Образи ведичної міфології. Система ведичної міфології охоплює кілька рівнів: 1) божественний (Агні, Сома, Притхіві та ін. — земні боги; Індра, Рудра, Апас та ін. — атмосферні; Варуна, Мітра, Вішну, Савітар та ін. — небесні); 2) абстрактні поняття (Кала — час, Шраддха — віра, Кама — бажання); 3) напівбожественні персонажі; 4) міфічні герої та жерці (Ману, Ахтарван, Канва, Кутса та ін.); 5) ворожі демонічні персонажі (Врітра, Вала, Шушна, Шамбара та ін.); 6) тварини, рослини, атрибути ландшафту; 7) людина в міфологічному аспекті; 8) символи (різні знаки, предмети вжитку — колесо, посуд, цілюще зілля тощо) та ін. Божественний рівень утворюють 33 боги (у деяких джерелах — 3333, 3306, 3339). Для ведичної міфології було характерне поклоніння багатьом богам, головним серед яких вважали Індру — бога над усіма богами. Оспівували також Сур’я — сонце, Вайя — вітер, Ушас — ранкова зоря, Агні — вогонь, Яма — смерть та ін. Це була перша спроба людства осмислити Всесвіт у його цілісності.

Космогонічні міфи. У Ведах діють багато персонажів, пов’язаних із космогонічними міфами, тобто з тими, які пояснюють виникнення світу й природних явищ. Так, Індра — той, у кого в руках грім і блискавка, Савітар — той, хто народжує, Тваштар — той, хто створює, Тратар — захисник та ін. Усесвіт, згідно з уявленнями аріїв, складається з двох суперечливих начал: рита (істина, гармонія, духовний зміст) та анрита (хаос, відсутність істини). У процесі боротьби різних сил (богів, героїв, демонічних персонажів) утворилися різні природні явища. Ось приклад того, як давні люди розуміли виникнення води й дощу: «На землі розпочалася засуха, бо демон украв небесних корів і переховував їх у горах. Ріки пересохли, тварини страждали. Люди приготували верховному богу Індрі спеціальний жертовний напій, після якого той кинув у демона блискавку й визволив небесних корів. Вони пішли по небу, проливаючи дощ — небесне молоко, животворне начало буття». В індійському суспільстві й досі ці священні тварини користуються великою повагою, уособлюючи живильну силу природи, а також доброчесність і чистоту.

Індра. Храм Ченакесава. XIII ст.

1 Канон (з грецьк. норма, правило) — сукупність положень і правил релігійного вчення, які визнають незаперечними, істинними, вічними й незмінними божественними настановами.

Б. Шарма. Ведична мініатюра

«Рігведа». У збірці гімнів «Рігведа» ведична міфологія постає наче в процесі її творення: від перших богів, які уособлювали природні явища (сонце, вітер, вогонь, вода тощо), до богів, що втілювали абстрактні поняття (наприклад, Манью — гнів, Шраддхі — віра, Вішвакарман — «будівничий світу» тощо). Найпопулярніший персонаж «Рігведи» Індра — бог грому й блискавки, якому присвячено майже 250 гімнів, більше, аніж будь-якому іншому божеству. Його називають у Ведах «цар богів», «цар Усесвіту», «володар», «щедрий», «друг», «син сили». Індра виконував функцію захисту аріїв від ворожих племен. Тому у ведичних текстах його зображено мужнім, сильним, хоробрим, перед ним схиляються всі сили зла й темряви. Воїнські подвиги Індри набувають також космогонічного значення. Перемагаючи ворогів, він породжує сонце, небо, зорю, звільняє від демонів ріки. Індра приносить процвітання, добробут і мир людям. А ще у Ведах він надихає співців на прекрасне. Образ Індри у ведичних міфах опоетизовано за допомогою постійних епітетів і метафор, а також численних гіпербол, які підкреслюють його неймовірну силу.

Спільність міфів Вед для індійців та аріїв, слов’ян дохристиянської пори. М. Драгоманов проводив аналогії між Ведами й українськими колядками. У колядках давніх слов’ян відображено язичницькі вірування в різних богів, що асоціювалися з явищами природи та різними сферами життя людей. До цих богів наші пращури зверталися з молитвами й піснями. Вони обожнювали не тільки природу (сонце, вогонь, вода та ін.), а навіть предмети вжитку (наприклад, колесо — як символ сонця та його вічного руху, намисто — як магічне коло, оберіг від злих сил тощо), страви. З прийняттям християнства колядки набули християнського змісту, але відгомін давніх уявлень відчувається в них і дотепер.

Українські діти співають колядки. Сучасне фото

Леся Українка в праці «Стародавня історія східних народів» наголошувала на подібності мотивів, символів і образів у ведичній та слов’янській міфології дохристиянської доби.

Переклади творів староіндійської обрядової поезії ввійшли як ілюстративний матеріал до підручника «Стародавня історія східних народів», який Леся Українка написала в 1890 р. Переклади виконані не з оригіналу, а з французьких або німецьких текстів.

Мудра думка

«Порівнюючи індоєвропейські мови, учені здогадуються про життя громадське первісних арійців і про їхні звичаї, — коли яке слово єсть у всіх тих мовах, то значить воно було й у первісних арійців, а якщо було слово, то був і той звичай або та річ, яка тим словом зветься (...) У всіх індоєвропейських мовах єсть похожі між собою слова, що означають “дім” або “село”, так само, як і слова, що означають різних свійських звірів: “віл”, “кінь”, “собака”, “свиня”, “вівця”, “коза", “гуска”». (...) Вдачу, думки та світогляд народу найбільше видно з його віри та мови, бо в їх одбивається все, що думають люди про природу й про самих себе. (...) Арійці індійські звуть своїх богів Dewas — ясні, світлі. Слово се рівняють до латинського divus і грецького dios. Святе в гімнах Веди то — світло, і перші боги наших предків були зміни дня і ночі, рання зоря, вечірнє смеркання, блискавиця та багаття. Арійська віра — чиста віра у світло» (Леся Українка).

Радимо прочитати

Голоси Стародавньої Індії. — К., 1982.

ГІМНИ ДО РАННЬОЇ ЗОРІ

1

В повіз великий богині щасливої впряжені коні.

Всі несмертельні боги посідали в той повіз.

Славна з’явилась богиня, живуча в повітрі,

з лона темноти з’явилася людські оселі красити.

З цілого світу найперша встає вона й шле нам здалека

пишні дари. Народилась зоря молодая, новая,

будить створіння, найперше приходить на поклики ранні.

В наші оселі несмертна зоря завітала,

нашу хвалу прийняла в високостях повітря,

вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби.

Наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти

хутко на наші поданки. Всміхаючись, ти, молодая,

линеш раніше від сонця, осяйнеє лоно відкривши.

Наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти;

бачим блискучу красу твого тіла! О зоре щаслива!

Ясно палай! Ні одна ще зоря не була така гарна!

2

Світло лагідне займається, промінням красить всю землю.

Слово й молитву провадить зоря, сипле барви блискучі

і одчиняє ворота деннії. У сні всі лежали;

ти ж сповістила, що час нам повстати, життям утішатись,

час нам приносити жертви і дбати про власний достаток.

Темрява скрізь панувала; зоря ж освітила край неба

і до живих завітала. О дочко небес, ти з’явилась!

Ти, молодая, серпанком блискучим укрита!

Скарбів наземних усіх ти цариця! Ідеш ти

вслід за минулими зорями, ти ж і найстарша

зір всіх прийдешніх, зір вічних. Іди веселити живучих

і оживляти умерлих!.. Зоря відколи нам сіяє?

Зорі сіяли нам досі і потім сіяти нам будуть.

Сяє зоря, в свою чергу, сіяє для нашого щастя.

Вмерли ті люди, що бачили сяйво предвічної зорі,

бачим зорю ми сьогодні, судилась же й нам тая доля,

згинуть і наші нащадки, що зорі прийдешні побачать.

В давні віки красно-пишно зоря променіла; сьогодні

щедро нам світить, і потім блищатиме ясно.

Смерті нема їй, ні старощів, завжди в промінні приходить.

Повідь огнисту зоря розливає в долинах небесних.

Темряву чорну жене промениста богиня.

В повіз чудовий запряжені коні червоні. Вже їде

світ весь будити зоря. Вставайте! бо знову з’явився

нам дух життя, щоб усіх оживляти! Ось темрява гине,

день наближається! Час до роботи прийматься! Час жити!

Мати богів! ясне око землі! вістовнице поданків!

Зоре прекрасна! Світи нам і зглянься на наші поданки!

Славу нам дай, ясна зоре, ти, радоще світу!

(Переклад із німецької Лесі Українки)

Гімн — урочистий твір на пошанування когось (чогось). Як жанр поезії виник у давнину з культових пісень на честь божеств. Згодом набув світського характеру, у сучасний період пов’язаний з офіційними подіями, церемоніями тощо.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Знайдіть метафори в описах зорі, розкрийте їхнє переносне значення. 2. Які епітети та порівняння створюють поетичний образ зорі?

Робота в групах. Пригадайте одну з відомих вам українських колядок. Які образи ведійської міфології там трапляються? Розкрийте їхній символічний зміст.

Життєві ситуації. Що означають слова Коляда, колядувати, колядка, колядники? Як колядують у вашому краї? Якими є традиційні атрибути й вбрання для колядування?

ГІМН ПРО ПЕРЕМОГУ ІНДРИ НАД АГІ

Коментарі

Один із найпоширеніших сюжетів Вед — перемога Індри над Врітрою та іншими демонами, що заважали вільному життю і праці аріїв. Ім’я Врітра із санскриту означало «перепона», «перешкода». Він був супротивником Індри, здійснював спротив течіям рік, утілюючи темний хаос. У розпорядженні Врітри були туман, морок і град. Згідно з уявленнями давніх людей, Врітра не мав ані рук, ані ніг. Змієподібний, він жив у водах, щоб стримувати їх. Коли Індра переміг Врітру, потоки води вільно розлилися по землі, давши людям можливість жити й займатися землеробством. Індра здобуває численні перемоги й над іншими лихими персонажами, бо його сила безмежна. Отже, перемогами Індри давні люди пояснювали явища природи.

Маю співати про ту перемогу, що вчора одержав

Індра-стрілець. Переміг він Агі, розділив усі хвилі,

визволив він з гір небесних потоки... І ринули води...

Як до обори корови біжать, так летять вони в море...

Індро! Подужавши первістня хмар, ти розбив єси чари

тих чарівниць, народження дав сонцеві, місяцю й зорям!

Перед тобою твій ворог зника... Індра вдарив на Врітру,

то ж найхмарніший був ворог. Потужним смертельним перуном

він йому тіла розбив. Мов підтяте сокирою древо,

долі простятся Агі. Наче прорвана гребля, лежить він,

водами вкритий, а там тії води утішили серце,

Врітра колись їх держав у своїх величезних обіймах,

отже, Агі подоланого давлять вони і стискають.

Кидають вітри турботні, буйні тіло Врітри, і води

топлять його, він тепер така річ, що і назви нема їй!..

Сон, вічний сон покрива тепер ворога Індри!..

(Переклад із німецької Лесі Українки)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Які подвиги Індри описано в тексті? 2. За допомогою яких художніх засобів створено героїчний образ Індри? 3. Хто йому протистоїть? 4. Яку священну для Індії тварину згадано в тексті? Що вона уособлює?

Творче завдання. За допомогою інтернету знайдіть зображення Індри. Опишіть одне з них (усно).

Дискусія. Індра — міфологічний чи реальний образ?

Робота в групах. Порівняйте образи: 1) Індри й Прометея; 2) Індри та Зевса.

Життєві ситуації. Які явища природи відтворено в прочитаних вами гімнах «Рігведи»? Які з них є небезпечними?

Проєкт. За допомогою інтернету з’ясуйте й дослідіть різні імена Індри. Поясніть їх. Підготуйте повідомлення.

Радимо прочитати

Голоси Стародавньої Індії. — К., 1982.


buymeacoffee