Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Священні книги людства як пам'ятки культури й джерело літератури

Значення священних книг для розвитку культури й мистецтва

В історії людства є книги, що виникли дуже давно й зміст яких створювався століттями, але вони не застаріли й у III тисячолітті. Це — Веди, Біблія, Коран, Авеста, Тора й інші давні тексти, у яких закарбовано величезний духовний досвід багатьох поколінь. Вони стали основою світових релігій і невичерпним джерелом натхнення митців. Священні книги з’явилися в різних куточках світу, але їх поєднує те, що вони пов’язані з уявленнями різних народів про себе та свою історію, про створення світу та його будову, про мораль і життєві цінності. У священних книгах знаходимо образи, що належать до різних світів, — небесного й земного, божественного та природного. Вони нерозривно поєднані й утворюють особливу художню реальність, де розгортається одвічна боротьба добра і зла, життя та смерті, де людина намагається осмислити своє існування і звертається до вищих сил за духовною підтримкою.

У священних книгах різних народів можна знайти відгомін далеких подій, що колись, імовірно, відбувалися на Землі. Але ці події були переосмислені та видозмінені в міфах. Вони виникли як поетичні історії, що навчають нас, як треба жити у світі, і надихають на добро. Сюжети й Образи священних книг стали вічними, оскільки вони протягом століть спонукають до творчості митців і постають у неперевершених творах.

Ми відкриваємо священні книги, щоб пізнати себе і світ, знайти сенс буття та свою дорогу до Бога. І в кожного з нас будуть свої відкриття...

Міф (від грецьк. mythos — слово, переказ, звістка) — розповідь, у якій явища природи або реальні події були творчо переосмислені колективною (первісною) свідомістю давніх людей як пояснення світу та втілення уявлень про нього.

Міфологічний образ — образ, що походить із міфу. У міфологічному образі в конкретній формі втілено загальні уявлення давніх людей про виникнення світу, дано первісні пояснення явищ природи та людського життя. У священних книгах людства міфологічні Образи поділяють на різні групи: божественні, напівбожественні, ворожі (демонологічні): люди, явища природи, символи тощо. Деякі міфологічні Образи подані за принципом антитези. У такий спосіб утверджується одвічна тема боротьби добра і зла, що триває у світі.

Рафаель Санті. Сикстинська мадонна. 1512-1513 рр.

На початку XVI ст. художник Рафаель намалював для олтаря церкви монастиря Святого Сикста в П’яченці (Італія) образ Богоматері. Він не знав тоді, що його полотно «Сикстинська мадонна» стане шедевром мистецтва. Мадонна тримає на руках Сина — Христа, а її погляд звернений до глядачів. В очах мадонни — безмежна материнська любов і тривога за майбутнє, милосердя і глибокий біль. Здається, мати передчуває ті випробування, які випадуть на долю Христа. Дивлячись на мадонну, ми ніби самі стаємо частиною цього твору. Богоматір печально й велично йде до нас, несучи нам найдорожче — Сина, Спасителя. А за її спиною розливається світло, у якому можна роздивитися голови маленьких янголят. Світло переможе темряву, любов — зло, а Богоматір із Сином завжди будуть іти до нас через віки...

Радимо прочитати

Абрамович С. Д. Священні книги людства: Веди. Авеста. Біблія. Коран / С. Д. Абрамович. — Харків, 2003.