Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Луїс де Гонгора-і-Арготе

1561-1627 рр.

Поезії Гонгори притаманна свіжість і глибина.

Федеріко Гарсіа Лорка

Сторінки життя та творчості

Іспанський поет Луїс де Гонгора-і-Арготе ввійшов в історію іспанської літератури як творець вишуканої барокової поезії. Він народився в м. Кордові (Іспанія), де й прожив більшу частину життя. Походив із старовинної, але збіднілої дворянської родини. Юнак вивчав право й теологію в Саламанкському університеті. 1585 р. був посвячений у сан священника. Кілька років провів при дворі, сподіваючись на прибуткову парафію, але не виявив особливої ревності в служінні Богові, викликавши незадоволення церковників своїм «легковажним» способом життя і написанням світських поезій. За вироком єпископа був змушений покаятися в гріхах, але й після цього не змінив своїх звичок. У наступні роки поет кілька разів приїздив до столиці, сподіваючись отримати вигідне церковне призначення. Лише 1617 р. йому присвоїли почесне звання капелана Філіппа III, але й це не змінило його скрутного матеріального становища.

Справжнім покликанням Л. де Гонгори була поезія. Однак за життя митця його твори не друкували, оскільки він мав церковний сан. Поезії були відомі в списках лише обраному колу сучасників. Уперше вони були опубліковані після смерті митця в збірці «Поетичні твори іспанського Гомера» (1627) і в зібранні поезій, що вийшло друком сім років потому.

Л. де Гонгора поклав початок різновиду барокової лірики — «культизму» (або «культеранізму»). Цей різновид називають ще «темним стилем». Письменник вважав, що поезія призначена передовсім для культурних людей, які повинні шукати у віршах прихований зміст. Процес «розгадування», «розкодування» лірики, на думку поета, спонукає до власних роздумів і дарує естетичну насолоду.

Саламанкський університет. Бібліотека Саламанкського університету. м. Кордова (Іспанія). Сучасне фото

Дослідники виокремлюють два етапи у творчості Л. де Гонгори — до 1610 р., коли його поезія була ще «ясною», і після 1610 р., відколи в його ліриці став домінувати «темний стиль». Аби приховати зміст творів і завуалювати свою думку, митець використовував різні художні засоби: складні синтаксичні конструкції, підтекст, метафори, непрямі вираження думки або характеристики образу (перифраз) тощо. Зразками «культистської» поезії Л. де Гонгори є його поема «Міф про Поліфема і Галатею» (1613) і численні вірші.

Гонгоризм (ісп. gongorismo — від прізвища іспанського поета Л. де Гонгори-і-Арготе) — поетична школа в іспанській поезії XVI-XVII ст. (у межах художнього напряму бароко). Гонгоризм тяжів до складної метафори й вишуканого поетичного мовлення. Його ще називають «культизмом», або «культеранізмом».

Переклади творів Л. де Гонгори здійснював Михайло Орест (Михайло Зеров, брат поета-перекладача Миколи Зерова), які ввійшли до збірки «Держава слова» (1952).

ГАЛЕРНИК

Коментарі

Вірш «Галерник» Л. де Гонгори яскраво втілює світовідчуття людини доби бароко. Зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, на думку митця, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в океані Всесвіту. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого. Проте в центрі вірша поставлено людину — хоча й скуту кайданами, але вільну у своїй уяві, пам’яті й духовній стійкості.

На галері, на турецькій,

І до лави там прикутий,

Руки на весло поклавши,

Очі втупивши додолу,

Він, драгутівський невільник1,

Біля узбереж Марбельї2

Нарікав під звук суворий

Ланцюга й весла своїх:

«О святе іспанське море,

Славний береже і чистий,

Коне, де незмірна безліч

Сталася нещасть наморських!

Ти ж бо є те саме море,

Що прибоями цілує

Краю батьківського мури,

Короновані і горді.

Про дружину принеси ти

Вістку і скажи, чи щирі

Плач її і всі зітхання,

Що мені і тут лунають.

Бо якщо полон мій справді

Ще оплакує, як легко

Ти могло б південні води

Перлами перевершити!

1 Драгутівський невільник — полонений, на ім’я Драгут, який був адміралом Османської імперії. Його мусульманське ім’я — Тургут-реїс, а Драгутом його прозвали на заході Європи. Відомий своїми походами вздовж берегів Середземного моря (Іспанії, Франції, Італії та інших країн).

2 Марбелья — місто в Іспанії.

Дай же, о криваве море,

Відповідь; тобі не тяжко

Це вчинити, якщо правда,

Що і води мають мову.

Але ти німуй, о море,

Якщо смерть її забрала;

Хоч цього не сміє статись,

Бо живу я поза нею,

Бо прожив я десять років

Без свободи і без неї

В вічній каторзі при веслах —

Не вбиває сум нікого».

Враз потужно розгорнулось

Шестеро вітрил галерних,

І звелів йому наглядач

Всю свою ужити силу.

(Переклад з іспанської Михайла Ореста)

Турецька галера XVI ст. Сучасна реконструкція

Краса слова

У творчості Л. де Гонгори переважають мотиви суму, марності життя, самотності й приреченості людини, неможливості досягти бажаної гармонії. Але митець протиставляє трагічній долі внутрішню красу та свободу людини, природу й мистецтво. Мова поезій іспанського письменника відображає драматизм внутрішнього світу особистості в епоху бароко й суперечливість тогочасної дійсності. Порушення складних питань людського буття у творчості Л. де Гонгори зумовило розвиток філософської лірики в Європі. «Галерник» — це філософський вірш, якому притаманні такі ознаки: 1) філософська проблематика; 2) наявність героя, який утілює роздуми поета про світ, долю та життя; 3) складність поетичного мовлення (символи, метафори, алегорії та інші засоби, що розкривають драматизм людського існування); 4) неоднозначність позиції автора.

Робота з текстом

Перевірте себе. 1. Назвіть основні ознаки «темного стилю» Л. де Гонгори. 2. Визначте етапи творчості поета. 3. Проаналізуйте основні мотиви лірики Л. де Гонгори. 4. Які філософські проблеми порушено у вірші «Галерник»?

Осмислюємо прочитане. 1. Що уособлює образ галерника в однойменному вірші Л. де Гонгори? 2. Знайдіть метафори й гіперболи у вірші «Галерник», визначте їхнє призначення в тексті. 3. Які образи вірша можна вважати символічними? Розкрийте їхній зміст.

Творче завдання. Опишіть душевні переживання ліричного героя вірша «Галерник».

Дискусія. Як ви вважаєте, чи справді в кожної людини є своя невідворотна доля, як думали представники бароко? Чи завжди є в людини вибір? Поясніть.

Життєві ситуації. Як ви розумієте поняття «внутрішня свобода»? Яку роль вона відіграє в житті та вчинках людини?

Радимо прочитати

Ніколенко О. М. Бароко. Класицизм. Просвітництво / О. М. Ніколенко. — Харків, 2003.

Орест М. Держава слова: Вірші та переклади / М. Орест. — К., 1995.