Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Вільям Шекспір

1564-1616 рр.

Шекспір — і краю йому нема...

Й. В. Ґете

Сторінки життя та творчості

23 квітня в Англії — подвійне свято: День святого Георгія, покровителя Англії, і день народження англійського драматурга Вільяма Шекспіра. Цього дня в самому серці Лондона, на Трафальгарській площі, панує урочиста атмосфера: актори з театру «Глобус» пропонують глядачам найкращі вистави, а все місто майорить червоно-білими прапорцями (символічні кольори святого Георгія).

Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 р. в м. Стретфорді-на-Ейвоні (Англія). У церковній книзі міста зберігся запис латиною (офіційною мовою того часу) про народження хлопчика: “Gulielmus, filius Johannes Shakspere” — «Вільям, син Джона Шекспіра». Він був третьою дитиною в сім’ї Джона й Мері Шекспірів. Його батько зробив стрімку кар’єру від ремісника до заступника шерифа, а згодом і мера міста. Мати була із заможної фермерської родини. Шекспіри жили в ошатному будиночку на вулиці Генлі.

З п’яти років Вільям навчався в початковій школі, потім — у Новій королівській школі, де діти вивчали античну літературу й історію. Після закінченні навчання деякий час працював шкільним учителем. Він не вступав до університету, бо на той час батько мав великі борги й не міг оплатити синові вищу освіту. У вісімнадцять років Вільям узяв шлюб з Енн Хетевей, яка народила йому трьох дітей.

Будинок, де народився В. Шекспір. м. Стретфорд-на-Ейвоні (Англія). Сучасне фото

Згодом В. Шекспір залишив родину в Стретфорді й вирушив до Лондона. На початку 1590-х років став відомим у Лондоні як актор і драматург. Працював у театрі Бербеджа. Робота в театральній трупі була дуже напруженою: крім виконання ролей на сцені, він писав п’єси — дві-три на рік, що потребувало значного часу.

За правління короля Якова І трупа, у якій грав В. Шекспір, здобула статус королівської. А в 1599 р. розпочалося будівництво театру «Глобус». Митець став його співзасновником. Фінансове становище Вільяма покращилося. Він купив великий будинок у Стретфорді.

За свою блискучу творчу кар’єру В. Шекспір написав 37 п’єс, 2 поеми й 154 сонети.

Традиційно творчість письменника поділяють на три періоди. У перший період (1590-1600) написано комедії («Комедія помилок», «Два веронці», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно»); історичні драми-хроніки («Річард III», «Генріх IV»); трагедію «Ромео і Джульєтта». У другий період (1601-1608) створено трагедії («Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра»). У третій період (1609-1612) написано твори з елементами фантастики («Перикл», «Зимова казка», «Буря»).

В. Шекспір пішов із життя в 1616 р. Його відспівували в церкві Святої Трійці в Стретфорді, що збереглася і нині.

Першим українським перекладачем В. Шекспіра став М. Костомаров, (у 1848-1849 рр. він переклав уривок із трагедії «Отелло»). Над перекладами творів митця в різні роки працювали І. Франко, Ю. Федькович, М. Старицький, Панас Мирний, Леся Українка, М. Рильський, І. Стешенко, В. Мисик, Борис Тен, Д. Павличко, М. Лукаш, Г. Кочур та ін. У середині 1980-х років вийшло друком повне зібрання творів В. Шекспіра в 6-ти томах українською мовою. Перше ж повне видання «Сонетів» митця українською мовою було надруковано в еміграції в перекладі І. Костецького (1958) і в Києві в перекладі Д. Паламарчука (1966).

Робота з текстом

Творче завдання. За допомогою інтернету здійсніть екскурсію по музею В. Шекспіра, що знаходиться в м. Стретфорді-на-Ейвоні (Англія). Опишіть один з експонатів, який привернув вашу увагу (усно).

«Шекспірівське питання». У біографії В. Шекспіра дуже багато невідомого й навіть загадкового. У його житті та творчості залишилися «білі плями», що обумовили так зване «шекспірівське питання», яке давно обговорюють у літературознавстві. А чи існував такий письменник узагалі, чи писав під його іменем хтось інший? Як відомо, В. Шекспір здобув лише початкову освіту, то чи ж міг він створити такі вишукані за формою і глибокі за змістом твори, які свідчать про те, що їхній автор був високоерудованою, надзвичайно освіченою і непересічною людиною свого часу?..

Дж. Холл. Портрет Шекспіра. Наприкінці XIX — на початку XX ст.

Першим під сумнів авторство творів англійського драматурга поставив Дж. Ґрін, який у 1747 р. знайшов заповіт В. Шекспіра. У заповіті поет скрупульозно описав свої матеріальні статки й жодним словом не згадав про свою творчу спадщину. З того часу з’явилося майже півсотні теорій щодо ймовірних претендентів на авторство творів, під якими стояло прізвище В. Шекспіра.

Однією з популярних теорій була «беконівська». Філософу Ф. Бекону приписують авторство творів В. Шекспіра, оскільки деякі висловлені ним думки збігаються із задекларованими ідеями в художніх творах В. Шекспіра. В іншій теорії, яка була поширена в 90-ті роки XIX ст., авторство творів В. Шекспіра приписують Р. Меннерсу, п’ятому графу з роду Ретленда.

У США виникла теорія, згідно з якою, автором творів В. Шекспіра ніби є високоосвічений аристократ Е. де Вере, сімнадцятий граф Оксфордський.

Дехто навіть приписує авторство творів В. Шекспіра освіченим жінкам того часу, а хтось узагалі заперечує існування людини з таким іменем, а авторство приписує цілому колективу митців. Отже, кожна теорія має свої аргументи й право на існування.

Англійський (шекспірівський) сонет — у ньому три катрени та двовірш із парним римуванням: абаб вгвг деде жж.

Сонети. Історія створення. В. Шекспір писав сонети в 1592-1598 рр.

Вони не призначалися для широкого загалу, їх читали в колі друзів і знайомих. Збірка «Сонети» В. Шекспіра була вперше видана 1609 р. (без відома автора), друге видання з’явилося після смерті письменника 1640 р.

І досі вчені сперечаються, кому ж присвячені сонети митця, ким були прототипи шекспірівських віршів. Присвяту «W. Н.» дослідники трактують по-різному. За однією з версій, W. Н. — це той, на честь кого написані сонети, за іншою — це особа, завдяки якій вони були надруковані. Серед можливих кандидатур на роль незнайомця називають графа Саутгемптона, графа Пемброка й навіть самого В. Шекспіра (William himself). Отже, це ще одна загадка поета...

Обкладинка першого видання сонетів В. Шекспіра. 1609 р.

У сонетах митця три головні персонажі — ліричний герой, його друг і кохана поета. За темами сонети поділяють на групи: 1) сонети, присвячені другові (1-126); 2) сонети, присвячені коханій, «смаглявій леді» (127-152); 3) сонети, у яких оспівано радість і красу кохання (153-154).

Зауважте!

Довкола англійського драматурга В. Шекспіра й досі панує атмосфера таємничості, однак він зробив великий внесок у світове мистецтво.

Хто ж така «смаглява леді» (англ. the Dark Lady)? Це головна героїня сонетів В. Шекспіра, яка наділена рисами земної жінки: вона лагідна й примхлива, надзвичайно красива та водночас реальна. Автор не ідеалізує свою кохану, а змальовує такою, якою вона є насправді, — зі своїми чеснотами й недоліками. Любов до «смаглявої леді» принесла розчарування ліричному героєві, оскільки вона віддала перевагу іншому юнакові, якого ліричний герой вважав другом. У сонетах В. Шекспіра відображено внутрішні світ ренесансної людини — глибоке переживання почуття кохання і відкриття через нього красу буття, схильність до роздумів, осмислення духовного стану суспільства й пошуки смислу існування.

СОНЕТИ

СОНЕТ 66

Коментарі

Сонет 66 має незвичну синтаксичну будову, він складається лише з двох речень. Мова ведеться від першої особи однини. У монолозі ліричного героя висловлено протест проти несправедливого життя в соціумі, де все йде шкереберть. Соціальні, етичні, естетичні та філософські проблеми розкрито через антитезу (зло — добро, істина — дурниця, честь — бруд, розкіш — злидні). Світ зображено жахливим, тут немає місця мистецтву, красі й істині. Від такого хаосу в суспільстві ліричний герой бажає знайти порятунок у смерті. Він самотній, дуже страждає, але не перестає мислити й відчувати серцем. Автор протиставляє мислячу особистість (англ. займенник “I” —«я») світові, що потерпає від зла.

* * *

Tired with all these, for restful death I cry,

As to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimmed in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honor shamefully misplaced,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgraced,

And strength by limping sway disabl’d,

And art made tongue-tied by authority,

And folly, doctor-like, controlling skill,

And simple truth miscalled simplicity,

And captive good attending captain ill.

Tired with all these, from these would I be gone,

Save that to die, I leave my love alone.

Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості — ганебний суд,

І злу — добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоума в руці.

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов твоя.

(Переклад з англійської Дмитра Паламарчука)

Я кличу смерть — дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п’ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?

(Переклад з англійської Дмитра Павличка)

Краса слова

Анафора (повтор початку) у десятьох рядках сонета посилює безкінечну трагедію і журливий настрій. Сонет має певне обрамлення, перше та друге речення розпочинаються зі слова стомившись (англ. tired). Композиційно сонет складається із зав’язки (яка є тезою про життєві прикрощі, що унеможливлюють бажання жити) і розв’язки (яка є антитезою, бо всупереч негараздам зажди є вихід із будь-якої ситуації). Ліричний герой доходить позитивного висновку: якщо він кохає, то мусить мати сили жити.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Опишіть душевний стан, який переживає ліричний герой. 2. Поясніть, чому він почувається нещасним. 3. Охарактеризуйте образ ліричного героя. Доведіть, що він є ренесансною людиною.

Творче завдання. Поясніть, від чого втомився ліричний герой вірша.

Дискусія. Що дає силу ліричному героєві?

Робота в групах. Підготуйте повідомлення про одного з українських перекладачів сонетів В. Шекспіра (Д. Павличко, Д. Паламарчук та ін.).

Життєві ситуації. Які соціальні вади крають серце ліричного героя сонета? Як ви вважаєте, чи існують вони нині та як можна з ними боротися?

СОНЕТ 116

Коментарі

Основною темою сонета є визначення справжнього кохання. Провідними мотивами цього вірша є незмінність справжнього кохання з плином часу й те, що саме справжнє кохання є духовним орієнтиром у просторі. Це сонет-клятва, ліричний герой присягається у вірності коханню, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття. Художній світ сонета надзвичайно широкий — до меж Усесвіту, сягаючи висоти зірки, за якою пливе мандрівний човник кохання (“...the star to every wand’ring bark...”), і водночас концентрується на особі однієї людини — на трояндових вустах і щоках (“...rosy lips and cheeks...”).

* * *

Let me not to the marriage of true minds

Admit impediments. Love is not love

Which alters when it alteration finds,

Or bends with the remover to remove.

О no, it is an ever-fixed mark

That looks on tempests and is never shaken;

It is the star to every wand’ring bark,

Whose worth’s unknown, although his height be taken.

Love’s not Time’s fool, though rosy lips and cheeks

Within his bending sickle’s compass come:

Love alters not with his brief hours and weeks,

But bears it out even to the edge of doom.

If this be error and upon me proved,

I never writ, nor no man ever loved.

He буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець. То не любов,

Що розцвіта залежно від нагоди

І на віддаленні згасає знов.

Любов — над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це — зірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов — не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі —

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня — я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

(Переклад з англійської Дмитра Паламарчука)

Краса слова

Сутність кохання розкрито в оригіналі сонета 116 метафорично. У першому катрені проголошено глибинність і непохитність цього почуття. Так, любов є зіркою (the star), на яку орієнтуються мореплавці, це може бути Північна зірка, яку завжди можна відшукати в безхмарному небі, і, прямуючи за нею, мореплавець ніколи не схибить. Любов є ever-fixed mark — морськими координатами, за якими веде свій корабель мореплавець. Морська стихія є домінантою в цьому катрені. Тож любов — як бурхливе море, і треба бути обізнаним і терплячим, щоб уміло вести свій корабель. У другому катрені задано як вертикаль цього почуття — висота зірки, так і горизонталь — терпіння, віра та християнська надія.

У третьому катрені любов порівняно з вічністю. Любов протиставляють часу, вона не рахується годинами або тижнями. Звертаючись знову до образу компаса (“...Within his bending sickle’s compass соте...”), автор утверджує думку про обережність у плаванні на човні кохання серед буремних вод часу. Хоча слово compass у цьому контексті використано в іншому значенні — sickle’s compass (дослівно укр. «окружність серпа»), але тематично належить попередньому катрену.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть провідні образи-символи твору, розкрийте їхнє значення в тексті. 2. Як ви вважаєте, за своєю композицією сонет є монологом чи діалогом? Поясніть свою версію тлумачення твору. 3. Які ренесансні цінності утверджуються в сонеті?

Творче завдання. Назвіть критерії справжнього кохання, використовуючи сонет В. Шекспіра.

Дискусія. Чи погоджуєтеся ви зі словами: «То не любов, Що розцвіта залежно від нагоди / І на віддаленні згасає знов»? Поясніть власну позицію.

Життєві ситуації. Як відрізнити справжнє і несправжнє кохання?

СОНЕТ 130

Коментарі

Ліричною героїнею вірша є «смаглява леді», а її поетичний портрет — центральною темою. Серед можливих прототипів «смаглявої леді» сонетів В. Шекспіра називають доньку придворного музиканта Б. Бассано Емілію, придворну даму королеви Єлизавети Мері Фіттон та інших жінок. Утім, пошуки імені коханої В. Шекспіра — марна справа, оскільки митець писав не про якусь реальну жінку, а створював образ кохання, що пережив століття. Не так уже й важливо, кому насправді поет присвячував свої сонети, головне, що він розкрив багатство й розмаїття проявів кохання, невмирущість цього почуття в часі.

* * *

My mistress’ eyes are nothing like the sun;

Coral is far more red than her lips’ red;

If snow be white, why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head;

I have seen roses damasked, red and white,

But no such roses see I in her cheeks;

And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound.

I grant I never saw a goddess go;

My mistress, when she walks, treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belied with false compare.

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди, —

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

Г. Гольбейн. Портрет леді, яку раніше вважали Анною Болейн. Бл. 1532-1543 рр.

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

(Переклад з англійської Дмитра Паламарчука)

Краса слова

У сонеті 130 В. Шекспіра оспівано природну красу земної жінки, вона не ідеалізується, яку сонетах Ф. Петрарки. Автор майстерно добирає слова на честь жінки, зокрема вдається до порівняння для увиразнення її рідкісної, виняткової краси (rare), в українському перекладі — «найкраща з-поміж усіх»).

В українському перекладі виникають нові образи, близькі українському фольклору. Так, лірична героїня в перекладі твору «дише так вона, як дишуть люди, а не конвалії між диких трав». В оригіналі твору подих порівняно з витонченими парфумами: “...And in some perfumes is there more delight / Than in the breath that from my mistress reeks...”.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Яким постає образ коханої поета? 2. За допомогою яких засобів створено цей образ? 3. Доведіть, що ідеал поета пов’язаний із природою. 4. Що надає образу жінки піднесеності? 5. Які думки й почуття виражає в цьому сонеті автор?

Порівнюємо. Порівняйте оригінал і переклад сонета, знайдіть розбіжності в перекладі. Чи вдалося перекладачеві відтворити настрій сонета?

Дискусія. Чи можна вважати сонет 130 В. Шекспіра пародією на сонети Ф. Петрарки? Наведіть аргументи на захист своєї позиції.

Життєві ситуації. Який образ дівчини (або жінки) можна вважати ідеалом нашої сучасності? А юнака (або чоловіка)? Які їхні якості ви вважаєте чеснотами?

Трагедія «Ромео і Джульєтта». Історія створення. Історія про Ромео та Джульєтту була надзвичайно популярною за часів правління королеви Єлизавети І, особливо в інтерпретації А. Брука, що називалася «Трагічна історія Ромео і Джульєтти». Коли два актори розпочинали виставу, весело проголошуючи пролог, глядачі вже знали, що на сцені буде багато сварок і бійок, які призведуть до загибелі головних героїв. Узявши за основу відомий сюжет, В. Шекспір надав йому широкого філософського звучання.

Кохання і світ. У центрі трагедії зображено історію кохання Ромео та Джульєтти, але разом із тим перед читачами розгортається життя суспільства в різних його проявах. Події відбуваються в Італії, у Вероні, наприкінці XV ст. У цьому місті за часів драматурга велися міжусобні війни й відбувалися жорстокі вбивства.

У п’єсі йдеться про ворожнечу між двома заможними родинами Верони — Монтеккі та Капулетті, яка передається від покоління до покоління. Головні герої — Ромео Монтеккі та Джульєтта Капулетті. Пристрасні почуття, що спалахнули між ними, суперечили сімейним традиціям, адже між їхніми родинами панувала кровна ненависть.

Художній світ у зображенні В. Шекспіра наскрізь просякнутий злом і ненавистю. Водночас у ньому є місце красі, коханню і радості життя, хоча вони супроводжуються важкими випробуваннями та трагічними подіями.

Оскільки події відбуваються на межі доби Середньовіччя та доби Відродження, важливу роль у п’єсі відіграють мотиви долі й приречення, що в ті часи сприймалися як визначені Богом.

Художній конфлікт. У творі є зовнішні й внутрішні конфлікти. У п’єсі стикаються дві родини. З боку Монтеккі — Ромео, його батьки, друзі (Меркуціо, Бенволіо), слуги й ін. А з боку Капулетті — Джульєтта, її батьки, Тібальт, слуги й ін. Утім, у творі є персонажі, що постають понад міжусобною ворожнечою, — князь Верони, Ескал, брат Лоренцо й брат Джованні (францисканські монахи), няня Джульєтти, хор. Князь Верони неодноразово пропонував родинам Монтеккі й Капулетті припинити давню війну. Погоджуючись із князем, ніхто із членів родин і наближених до них людей насправді не хотіли жити по-іншому — у мирі й злагоді. Тож В. Шекспір показує, що зовнішні сутички є наслідком прихованих (внутрішніх) конфліктів, які розгортаються передусім у людській душі: кохання і ненависть, справжнє почуття та суспільні забобони, світло і темрява, добро і зло.

Ф. Б. Діксі. Ромео і Джульєтта. 1884 р.

Композиція та сюжет. Шекспірівська п’єса складається з п’яти дій, які поділені на сцени. Перша й друга дія — це зав’язка та розвиток дії. У третій дії відбувається кульмінація твору, у четвертій-п’ятій діях настає розв’язка.

Образи Ромео та Джульєтта. На початку трагедії Ромео постає сумним і невпевненим у собі. Його думки затьмарені нерозділеним коханням до Розаліни. Але зустріч із Джульєттою, внутрішньо змінила героя та все довкола нього. Серце Ромео заполонила нова, уже взаємна любов. Тому юнак стає впевненим у собі, у нього з’явився новий сенс життя, що для нього полягає в щасті з Джульєттою.

Ромео тепер по-іншому дивиться на себе, і на людей, які його оточують, і на своїх батьків, і на тих, кого раніше вважав ворогами. Кохання змінило Ромео, і він тепер не хоче продовжувати воювати або когось убивати. Навіть Тібальтові він пропонує мир і згоду. Проте у світі всі залежать одне від одного. Тому Ромео не в змозі припинити давню ворожнечу поміж родинами. Убивши Тібальта з родини Капулетті, помстившись за смерть Меркуціо, Ромео мусить виїхати з міста, що розлучає його з Джульєттою.

У зображенні Джульєтти В. Шекспір теж підкреслює вплив кохання. На початку твору біля юної героїні перебувають лише батьки й няня. Джульєтта жила, не знаючи ані себе саму, ані світ. І тільки кохання до Ромео змусило прокинутися її серце. Хоча зустрічі героїв відбуваються вночі (під вечір або на світанку), довкола них розливається світло (зірок, місяця, ліхтарів), що підкреслює радість і повноту взаємного почуття.

В. Шекспір своєрідно подає біблійний сюжет про Адама та Єву. Ромео й Джульєтту зображено як перших людей на Землі, створених Господом. Через кохання вони відкрили Його великий задум — красу світу, радість життя, сенс існування та щастя. Проте насильство суперечить прекрасному Божому задум. Ромео та Джульєтта гинуть в обіймах одне одного.

Зауважте!

Провідною в трагедії є тема кохання, однак у творі розкрито й інші теми: суспільна ворожнеча, родова помста, стосунки батьків і дітей, життя і смерть та ін.

Фрагмент із кінофільму «Ромео і Джульєтта» (реж. К. Карлей, Велика Британія, 2013)

Проблема фіналу. Чому померли Ромео та Джульєтта? Була їхня смерть випадковою чи закономірною? Чи могло бути інакше? Хто винен у тому, що герої загинули? Відповіді на ці запитання шукає вже не одне покоління... Здається, провина за їхню смерть покладена не тільки на випадок чи на самих персонажів твору (поради Лоренцо, поспішні рішення Джульєтти та Ромео), а передовсім на суспільство, у якому панують розбрат і жорстокість. Ромео та Джульєтта за своє життя не змогли припинити ворожнечу поміж двома родинами, але їхня смерть стала останньою крапкою в цій війні й важливим уроком для наступних поколінь. А як ви вважаєте?..

Краса слова

Жанрова своєрідність твору. Оскільки в п’єсі розкрито нездоланність обставин, які визначають трагічну долю героїв, «Ромео і Джульєтта» є трагедією. Разом із тим у творі органічно поєднано елементи трагедії і комедії. До трагічних елементів належать мотиви трагічного кохання, смерті, зіткнення пристрасного почуття зі світом зла й соціальними забобонами. Але художній світ у зображенні В. Шекспіра постає також цілком реальним, земним і не позбавленим радості. Гумор (няні Джульєтти), веселощі балу, щастя закоханих і гра, яку вони для себе вигадують, — усе це прояви життя, що зігріте теплим почуттям автора.

У кожній дії п’єси можна простежити перехід комедії в трагедію і навпаки. Так, на початку твору Меркуціо розпочинає «гру», щоб розважити Ромео й вивести його зі стану нещасливого закоханого. Вони одягають маски й опиняються у ворога на балу, щоб розвінчати «чари» над Ромео, який без взаємності закоханий у Розаліну. Але на балу він зустрічає нову любов. Далі події розгортаються щасливо для Ромео. Але трагічні елементи з’являються вже в сцені біля балкона Джульєтти. Ромео та Джульєтта таємно одружуються. Отець Лоренцо робить припущення: «Щоб через шлюб ваш та родинна злоба / У дружбу обернулася до гроба».

З третьої дії весела комедія «гра в шлюб» перетворюється на трагедію: на дуелі гине Меркуціо, за ним Тібальт, а Ромео стає вигнанцем.

Іншу «гру», яка теж базується на обмані й хитрощах, пропонує святий отець Лоренцо, коли радить Джульєтті випити трунок і ввести в оману рідних і нелюбого Паріса. Проте не всі правила «гри» були дотримані: посильний до Ромео не мав змоги попередити його про вдавану смерть Джульєтти. Мотив неминучості й приреченості стає провідним в останній дії. Події починають стрімко розгортатися, і втрати стають неминучими. Історія закінчується трагічно.

  • Які події в трагедії викликали у вас сміх, а коли вам було тривожно, сумно? Які епізоди твору можна вважати комічними й трагічними водночас? Наведіть приклади з тексту.

Перший український переклад трагедії «Ромео і Джульєтта» здійснив П. Куліш (1901). Відомі також переклади М. Вороного (1928) і В. Мисика (1932 р., опубл. 1988 р.)., І. Стешенко (1952).

РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА (1594)

Трагедія

(Скорочено)

ПРОЛОГ

Коментарі

Трагедія «Ромео і Джульєтта» розпочинається прологом, який написаний у формі сонета, кожний рядок — це повідомлення про особливості розвитку сюжету п’єси. Ключовими образами прологу в оригіналі є a pair of star-crossed lovers (укр. дослівно — пара закоханих, яких поєднали зорі), тобто їхнє кохання було доленосне, заплановане на небі, так само як і смерть, their death mark’d love (укр. дослівно — любов, позначена смертю).

Входить Хор.

Хор

Однаково шляхетні дві сім’ї

В Вероні пишній, де проходить дія,

Збували в ворожнечі дні свої.

Аж враз кривава скоїлась подія.

Коханців двоє щирих, запальних

Ворожі ті утроби породили;

Нещастя сталося у сім’ях тих, —

Вони одвічні звади припинили.

Життя коротке і сумну любов,

Трагічну смерть, що потрясла родини,

Як змила ту ненависть чиста кров,

Ми вам покажемо за дві години.

Даруйте нам недоліки пера,

Всі хиби виправить старанна гра.

(Виходить.)

ДІЯ ПЕРША

СЦЕНА 1

Синьйора Монтеккі

Хто бачив сина? Де ж Ромео мій?

Як рада я, що він не встряв у бій.

Бенволіо

Ще до пори, коли ранкове сонце

У сходу золоте вікно зорить,

Пройтись я вийшов, щоб розвіять тугу;

І раптом бачу в гаї сикоморів,

Що розрослись за мурами на захід,

Ваш син гуляє у годину ранню.

Його догнать хотів я. Він помітив

Мене і зник в гущавині лісній.

Я по собі це почуття вже знаю,

Коли буваєш зайвим сам собі

І прагнеш від усіх десь заховатись...

Тож через те за ним я й не пішов,

А обминути вирішив того,

Хто сам людей минає в самотині.

Монтеккі

Не раз його там бачать рано-вранці.

Росу блискучу множить він сльозами,

До хмар небесних хмари додає

Зітхань глибоких. А коли на сході

Встає над обрієм веселе сонце

І починає піднімать заслону

Аврориного ложа, раз у раз

Мій син сумний тікає від проміння

І замикається в своїх покоях;

Фіранками вигонить денне світло

І штучно створює цим темну ніч.

Похмурий, чорний сум біду віщує,

Як щось його завчасно не врятує.

Бенволіо

Скажіть, в чім річ, мій благородний дядьку?

Монтеккі

Не знаю: я цього не чув від нього.

Бенволіо

Чи ви хоч намагались розпитати?

Монтеккі

Не тільки я, але й найкращі друзі.

Та в почуттях він сам собі порадник,

А чи хороший, не скажу цього.

Він мовчазний і потайний безмірно,

Так неохоче розкриває серце,

Як брунька, що робак її гризе,

Коли вона іще не розгорнула

В повітрі ніжних пелюстків своїх,

Не віддала краси своєї сонцю.

Якби знайти причину тій печалі,

То швидко ми б і ліки підшукали.

Входить Ромео.

Бенволіо

Ось він іде. Прошу вас, відійдіть.

Я розпитаю, все з’ясую вмить.

Монтеккі

Так, розпитай! Ти зробиш добре діло...

Ходім, синьйоро. Ти ж розпитуй сміло.

Монтеккі й синьйора Монтеккі виходять.

Бенволіо

Що ж, доброго вам ранку!

Ромео

Рано ще?

Бенволіо

На вежі вибило всього лиш дев’ять.

Ромео

Як довго тягнуться години смутку!

Чи то не батько мій пішов звідсіль?

Бенволіо

Так, він. Але скажи мені, що саме

Розтягує години для Ромео?

Ромео

Те, що спроможне вкоротити їх.

Бенволіо

Кохання?

Ромео

Ні. Його відсутність.

Бенволіо

Що?

Невже любов?

Ромео

Любов. Лиш безнадійна.

Бенволіо

На жаль, кохання чарівне на вигляд,

Насправді ж — деспотичне і жорстоке. (...)

(Переклад з англійської Ірини Стешенко)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Яка функція прологу в композиції твору? 2. Розкрийте світ почуттів і переживань Ромео. Чому він почувався нещасним і шукав самотності? 3. Назвіть людей, які страждали через пригнічений стан Ромео. 4. Дайте свою оцінку подібної поведінки Ромео та ставлення героя до людей, які його оточують.

Дискусія. Чи погоджуєтеся ви зі словами Бенволіо:

На жаль, кохання чарівне на вигляд,

Насправді ж — деспотичне і жорстоке...

Життєві ситуації. Як кохання змінює людину? Чи помітили ви ці зміни в Ромео? Які?

Робота в групах. Знайдіть в інтернеті й представте ілюстрації за трагедією «Ромео і Джульєтта». Доберіть до них цитати.

СЦЕНА 5

Коментарі

У будинку Капулетті влаштовано бал. Ромео в масці прийшов на бал, щоб побачити Розаліну. Натомість він зустрів нове кохання — Джульєтту. Проблему родової ворожнечі по-новому розкрито в цій сцені. Молоде покоління, якому тривалий час нав’язували ненависть, удвічі більше демонструє свою нетерпимість до ворогів родини. Тібальт, племінник Капулетті, налаштований критично проти присутності Ромео, тоді як батько Джульєтти уможливлює перебування ворога у своєму домі. Як ви думаєте, чому?..

Зала в домі Капулетті. (...)

Ромео

(до свого слуги)

Хто синьйорина та, що подає

Свою прекрасну руку кавалеру?

Слуга

Не знаю я, синьйоре.

Ромео

Померкли смолоскипи перед нею!

І світить вродою вона своєю

На щоках ночі — діамант ясний

У вусі мавра; скарб цей дорогий

І для землі, і для життя сія.

Вона — омріяна любов моя!

Її оточують прекрасні дами,

Вона ж між них — голубка між галками!

Коли танок закінчать вже, саму

За ніжну ручку я її візьму,

І щастя неземне тоді відчую...

Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?

О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!

Не знали ви краси до цеї ночі!

Тібальт

По голосу це мусить буть Монтеккі.

Мою рапіру, хлопче! Як! Цей раб

Наважився прийти в блазенській масці,

Щоб глузувати з нашого бенкету?

Ні, честю роду я клянусь, за сміх

Убить його, вважаю я, не гріх!

Капулетті

Чого це ти бушуєш так, небоже?

Тібальт

Таж, дядьку, тут Монтеккі. Тут наш ворог.

Негідник цей зумів сюди пробратись, —

Над нашим святом хоче насміятись!

Капулетті

Ромео тут?

Тібальт

Так, він, негідник, тут.

Капулетті

Спокійно, друже. Не чіпай його.

Поводиться він ввічливо й шляхетно.

Сказати правду, вся Верона славить

Його за честь, за виховання добре.

За всі скарби Верони я не дам

Його в моїй господі зневажати.

Тому вгамуйся й не звертай уваги —

Так хочу я. Коли мене шануєш,

Розвеселись, кинь хмурити чоло,

Бо хмуритись на святі непристойно.

Тібальт

Пристойно, бо на святі в нас негідник.

Його я не стерплю.

Капулетті

Терпіть примушу!

Ти чув, хлопчиську? Стерпиш! Я сказав!

Хто тут господар? Я чи ти? Іди!

Не стерпить він! О Боже мій! Ну й ну!

Він хоче всіх моїх гостей збентежить!

Він козиритися надумав! Гляньте! (...)

Ромео

(до Джульєтти)

Коли торкнувсь рукою недостойно

І осквернив я цей олтар святий,

Уста — два пілігрими — хай пристойно

Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.

Джульєтта

О пілігриме, в тім гріха немає —

З молитвою торкатись рук святих:

Такий привіт нам звичай дозволяє.

Стискання рук — то поцілунок їх.

Ромео

Але, крім рук, ще дано й губи їм...

Фрагмент із кінофільму «Ромео і Джульєтта (реж. К. Карлей, Велика Британія, 2013)

Джульєтта

Так, для молитви, любий пілігрим...

Ромео

О, то дозволь мені, свята, й устами

Молитися побожно, як руками!

Джульєтта

Нас незворушно слухають святі.

Ромео

Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!

(Цілує її.)

Твої уста очистили мій гріх...

Джульєтта

Взяли твій гріх мої уста з твоїх.

Ромео

Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!

Верни ж мій гріх.

(Знову цілує її.)

Джульєтта

Мов з книги ти цілуєш...

Мамка

Вас просить ваша мати, синьйорино.

Ромео

А хто у неї мати?

Мамка

Що, юначе?

Таж господиня в домі цім вона.

Така вже добра пані, мудра й чесна,

Я викохала донечку її,

З якою щойно розмовляли ви.

Скажу вам чесно: хто її здобуде —

Здобуде той повнісінький гаман. (...)

(Переклад з англійської Ірини Стешенко)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Охарактеризуйте образ Тібальта. 2. Якою постає Джульєтта в очах Ромео? 3. Які засоби художньої виразності використано для створення образу Джульєтти? Наведіть приклади з тексту.

Творче завдання. Створіть портрети Ромео та Джульєтти (усно).

ДІЯ ДРУГА

Коментарі

Трагедію «Ромео і Джульєтта» у колі літературознавців називають ліричною трагедією, оскільки твір багатий на символічні образи, на поетичні вислови в репліках Ромео, особливо коли він освідчується в коханні Джульєтті. Знайдіть ці художні засоби.

СЦЕНА 1 (...)

Верона. Фруктовий сад Капулетті. (...)

(···)

Джульєтта

О лишенько!

Ромео

Вона заговорила...

Мій світлий ангеле, мов ясні далі,

Ти сяєш наді мною серед ночі,

Як легкокрилий посланець небес

Перед очима вражених людей,

Що, голови закинувши, слідкують,

Як серед хмар лінивих він ширяє

І по ефіру грудях чистих плава.

Джульєтта

Ромео! О, навіщо ти Ромео?

Зміни своє ім’я, зречися батька;

Як ні, то присягни мені в коханні,

І більше я не буду Капулетті.

Ромео

(убік)

Послухать — чи відповісти відразу?

Джульєтта

Лише твоє ім’я — мій ворог лютий;

А ти — це ти, а зовсім не Монтеккі...

Що є Монтеккі? Таж чи так зовуть

Лице і плечі, ноги, груди й руки

Або якусь частину тіла іншу?

О, вибери собі нове ім’я!

Та що ім’я? Назви хоч як троянду,

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Хоч як назви Ромео — він Ромео.

Найвища досконалість все ж при ньому.

Хоч би він був і зовсім безіменний...

О, скинь же, скинь своє ім’я, Ромео!

Воно ж не є тобою, і взамін Візьми мене усю!..

Ромео

Ловлю на слові!

Назви мене коханим, і умить

Я вдруге охрещусь і більш ніколи

Не буду зватися Ромео. (...)

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

СЦЕНА 1

Верона. Келія брата Лоренцо.

Входять брат Лоренцо й Паріс.

Брат Лоренцо

В четвер, синьйоре? Надто строк короткий.

Паріс

Бажає так мій батько, Капулетті;

І не мені спинять його поспішність.

Брат Лоренцо

Сказали ви, що думки синьйорини

Ви ще не знаєте. Цей шлях кривий

Мені не до вподоби.

Паріс

За Тібальтом

Вона без міри плаче, я й не міг

Поговорити з нею про кохання:

В оселі сліз Венера не сміється.

Але синьйор, її отець, вбачає

Велику небезпеку в цій журбі

І мудро хоче поспішити з шлюбом,

Щоб зупинить бурхливу повідь сліз.

Самотність тільки збільшує нудьгу;

Їй стане легше в товаристві мужа.

Тож знаєте, чого він поспіша.

Брат Лоренцо

(убік)

Хотів би я не знать отих причин,

Що зараз вам велять цей шлюб загаять!

Синьйоре, гляньте! Ось і синьйорина.

Входить Джульєтта.

Паріс

Щасливий я вітать мою дружину!

Джульєтта

Так буде, якщо стану за дружину.

Паріс

Так мусить буть, коли нас повінчають.

Джульєтта

Що мусить буть, то буде.

Брат Лоренцо

Бог те знає!

Паріс

Прийшли ви сповідатись до отця?

Джульєтта

Я б, відповівши, сповідалась вам.

Паріс

Не крийте перед ним любов до мене.

Джульєтта

Признаюсь вам, що я люблю його.

Паріс

Признайтеся, що любите й мене...

Джульєтта

Якби призналась я, було б цінніше

Сказати це без вас, ніж вам в лице.

Паріс

О бідна, як же ти від сліз змарніла!

Джульєтта

В тім невелика перемога сліз:

Моє лице й до сліз було негарне.

Паріс

Сильніше сліз йому словами шкодиш.

Джульєтта

Таж істина — не наклеп, мій синьйоре,

І говорю я про моє лице. (...)

(Переклад з англійської Ірини Стешенко)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. Порівняйте освідчення в коханні Ромео й Паріса Джульєтті. Як доводять свої почуття герої? Чи справжньою є їхня любов? Аргументуйте свою думку.

ДІЯ П’ЯТА (...)

СЦЕНА 3

Кладовище. Склеп родини Капулетті. (...)

Князь

Розповідай нам все, що знаєш ти.

Брат Лоренцо

Я коротко, бо дихання моє

Коротше, аніж розповідь широка.

Ромео, що лежить тут мертвий, був

Небіжчиці Джульєтті чоловіком;

І вірною дружиною йому

Була Джульєтта, що лежить тут мертва.

Я повінчав таємно їх. В той день

Убитий був Тібальт, і смерть його

Ромео засудила на вигнання.

То плакала за ним, не за Тібальтом,

Дружина молода, Джульєтта. Ви ж,

Бажаючи розвіяти їй тугу,

Хотіли повінчати силоміць

З Парісом. І тоді прийшла вона

У розпачі і з поглядом безумним

До мене та благати почала,

Щоб засіб я знайшов і допоміг

Від другого їй шлюбу врятуватись.

А ні — то в мене в келії уб’є

Сама себе. І я їй випить дав

Снодійний трунок. Він подіяв так,

Як я того бажав: вона заснула,

А виглядала зовсім наче мертва,

Тим часом я Ромео написав,

Щоб він сюди прибув цієї ночі

Й звільнив її з дочасної могили

В ту мить, коли минути мав той сон.

Та посланця мого, ченця Джованні,

Затримав прикрий випадок нежданий,

І вчора він вернув мені листа.

Тоді я сам сюди подавсь, до склепу,

Щоб вивести її, коли вона

Прокинеться зі сну. Хотів я в себе,

У келії своїй, їй дать притулок,

Аж доки зможу сповістить Ромео.

Проте коли до неї я зайшов

За декілька хвилин до того часу,

Як мала підвестися, то побачив,

Що тут дочасно разом полягли

Паріс достойний і Ромео вірний.

Вона прокинулась. Її благав я

Піти зі мною і скоритись небу;

Але нараз почувся гам зокола,

І я був змушений покинуть склеп.

Вона ж упала в розпач і не хтіла

Зі мною йти. І, як гадаю я,

Умить сама зняла на себе руки.

Це все, що знаю я. А щодо шлюбу —

То мамка теж про нього добре знає.

Якщо хоч трохи винен я в нещасті,

То заберіть моє старе життя

За декілька годин раніш до строку

І правосуддю в жертву принесіть.

Князь

Твоє ми здавна знаєм благочестя.

А де слуга Ромео? Що він скаже?

Балтазар

Я сповістив господаря свого

Про смерть Джульєтти. З Мантуї умить

Він верхи прискакав на кладовище

І кинувся сюди, до цього склепу.

Листа ж звелів віддати вранці батьку

І наказав мені, під страхом смерті,

Щоб я його самого тут лишив.

Ф. Лейтон. Примирення Монтеккі та Капулетті біля мертвих тіл Ромео і Джульєтти. 1855 р.

Князь

Подай листа. Я гляну, що він пише.

Де графів паж, що викликав сторожу?

Скажи, що тут господар твій робив?

Паж

Прийшов сюди він, щоб покласти квіти

На свіжу домовину нареченій;

Мені ж звелів він далі відійти.

Я виконав наказ. Коли це раптом

Ступив до склепу хтось із смолоскипом

І двері став ламати. Мій синьйор

Враз шпагу вихопив і вмить — на нього,

А я побіг, щоб викликать сторожу.

Князь

Цей лист підтверджує слова ченця,

Шляхи кохання й новину про смерть.

Ромео додає, що він купив

В убогого аптекаря отруту

Й прийшов сюди, щоб отруїтись тут

І поруч із Джульєттою лежати.

О, де ж вони, ці вороги запеклі?

Монтеккі! Капулетті! Подивіться,

Який вас бич карає за ненависть:

Ваш цвіт любов’ю вбили небеса!

А я за те, що зносив ваші чвари,

Двох кревних нагло втратив. Кара всім!

Капулетті

О брате мій, Монтеккі, дай же руку!

Вдовиний спадок це дочки моєї,

А більшого не можу я просити.

Монтеккі

Але я можу дати більше. Я

Їй статую із золота поставлю.

Покіль Вероною звемо Верону,

Любішого не буде силуета,

Аніж в коханні вірної Джульєтти.

Капулетті

Ромео статуя не менш багата

Із нею поруч буде тут стояти.

О, бідні юні жертви наших чвар!.. (...)

(Переклад з англійської Ірини Стешенко)

За мотивами трагедії «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра було знято майже 250 кінофільмів у різних країнах світу. Серед них є відзначена премією «Оскар» кінострічка «Ромео і Джульєтта» режисера Ф. Дзеффіреллі (Італія, Велика Британія, 1968). Один із найкращих творів кіномистецтва останніх років — кінофільм «Ромео і Джульєтта» режисера К. Карлея (Велика Британія, 2013).

  • Прегляньте в інтернеті один із кінофільмів (за вибором) за трагедією В. Шекспіра. Висловте свою думку щодо особливостей відтворення духу епохи й провідних тем, проблем та образів трагедії.

Фрагмент із кінофільму «Ромео і Джульєтта» (реж. Ф. Дзеффіреллі, Італія, Велика Британія, 1968)

Фрагмент із кінофільму «Ромео і Джульєтта» (реж. К. Карлей, Велика Британія, 2013)

Робота з текстом

Перевірте себе. 1. Назвіть провідні теми й мотиви сонетів В. Шекспіра. 2. Охарактеризуйте ідеал краси ренесансної людини. Покажіть це на прикладі одного із сонетів В. Шекспіра. 3. Доведіть, що в трагедії «Ромео і Джульєтта» порушено важливі філософські питання людського буття. 4. Охарактеризуйте образи Ромео та Джульєтти в їхніх стосунках із батьками, друзями, одне з одним. 5. Чи змінюються характери головних героїв протягом розвитку сюжету? 6. Розкрийте жанрову своєрідність трагедії «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра.

Осмислюємо прочитане. 1. Порівняйте образ Ромео на початку й наприкінці твору. Як внутрішньо змінився герой? 2. Порівняйте образи Паріса й Ромео. 3. Який образ вам більше подобається? Чому?

Творче завдання. У трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» 20 дійових осіб. Оберіть для себе одного з персонажів (другорядного) і складіть щоденник подій від його імені із суботи до п’ятниці (6 днів).

Дискусія. 1. Чи було кохання Ромео до Розаліни справжнім? А до Джульєтти? Доведіть свою думку цитатами з тексту. 2. Що, на вашу думку, є критерієм вірного й взаємного кохання?

Робота в групах. Підготуйте інсценізацію улюбленого уривка з трагедії В. Шекспіра.

Життєві ситуації. Чому, на вашу думку, історія Ромео і Джульєтти залишається популярною і в наш час? Чого вона навчає молодь і дорослих людей?

Радимо прочитати

Шекспір В. Ромео і Джульєтта / В. Шекспір / переклад Ірини Стешенко // Зібрання творів у 6-ти томах. Том 2. — Київ, 1986. — С. 311-413