Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Відродження

Ренасанс у Європі

Хронологічні межі. Однією з важливих епох в історії культури, яка прийшла на зміну доби Середньовіччя, була епоха Відродження, або Ренесанс (з іт. Rinascimento, фр. Renaissance — відродження). Це широкий ідеологічний і культурний рух, що виник у країнах Західної Європи в процесі їхнього переходу від середніх віків до Нового часу (приблизно з XIV-XV ст. до середини XVII ст.).

Термін «Відродження» пов’язаний з ідеєю відновлення античної спадщини в Нову добу. Але разом з античною традицією велику роль у розвитку Ренесансу відігравали й інші культурні чинники, зокрема мистецтво доби Середньовіччя і народно-поетичні традиції. Зміна епох — Середньовіччя та Відродження — не була різкою. Нова епоха ввібрала в себе найкращі здобутки попереднього історичного періоду. Проте все ж таки це була принципово інша доба в історії людства, що принесла нове світосприйняття і нове розуміння людини, велике духовне піднесення в різних галузях життя та культури.

Коментарі

Хронологічні межі Відродження в країнах Європи були різними, що було обумовлено специфікою їхнього розвитку. Відродження розпочинається на межі XIII—XIV ст. в Італії, а в другій половині XV-XVI ст. охоплює Іспанію, Німеччину, Францію, Англію, західні та почасти південнослов’янські країни (Польща, Чехія, Хорватія). У Німеччині розвиток Відродження припадає на кінець XV — початок XVI ст. У Франції Відродження бурхливо розвивається на межі XV-XVI ст. Іспанія, Англія та Польща переживають розквіт ренесансної культури в другій половині XVI ст.

Історичний і культурний контекст. Формування засад Відродження супроводжувалося розпадом феодалізму й пошуком нових шляхів соціального розвитку. У цей час відбулися великі наукові відкриття. Особливо помітними вони були в астрономії. Так, польський астроном Міколай Коперник (1473-1543) пояснював рух небесних світил обертанням Землі навколо Сонця. Ідеї М. Коперника розвинув у своїх працях німецький астроном Йоганн Кеплер (1571-1630), який відкрив закони руху планет. Італійський учений Джордано Бруно (1548-1600) обстоював думку про безкінечність Усесвіту й незліченність світил. Галілео Галілей (1564-1642) винайшов телескоп і за його допомогою виявив безмежність небесного світу, а також зробив багато інших великих відкриттів. Подорожі Христофора Колумба, Васко да Гами, Фернана Магеллана розширили уявлення про Землю, про рухливість і безкінечність простору. У ті часи виникає особливий стан, що породжує відчуття свободи, відкритого простору й безмежних можливостей.

Зауважте!

Уперше поняття «Відродження» використав у XVI ст. художник Джорджо Вазарі в трактаті «Життєписи знаменитих живописців, скульпторів і архітекторів» (1550).

Джорджоне. Три філософи. 1508 р.

Гуманізм. Основою Відродження став гуманізм (з латин. Homo — людина). Сам термін за часів Ренесансу мав специфічне значення, яке відрізняється від сучасного. Так, в Італії гуманістами спочатку називали викладачів гуманітарних дисциплін — поетики, граматики й риторики. Пізніше цей термін почали вживати стосовно всіх діячів Відродження, тому що всіх їх єднала любов до людини, віра в безмежність людських можливостей.

Людину проголошують найвищою цінністю. Вона стає метою буття та його духовним виміром. У людині втілено божественну сутність, задум Господа. Такі уявлення формувалися в добу Ренесансу.

Особливості ренесансного мистецтва. У зв’язку із формуванням гуманістичного світосприйняття саме людина, її внутрішні можливості, здатність до розвитку, духовні проблеми стають предметом мистецтва. Митці Відродження поетизували людину, оспівували її як вінець творіння, утілення Божого образу, утверджували її право на щастя.

Разом із зміною ставлення до людини змінювалося і ставлення до людського, реального світу. У Нову добу виникає інтерес до пізнання — як у науковому, так і в художньому аспектах. Мистецтво зображувало прекрасну людину в гармонійному світі, утверджувало позитивні ідеали й цінності буття. Провідні діячі доби оспівували красу світу, створеного Господом, красу людського тіла й природи. Усе це визначає життєствердний пафос культури Відродження.

Зауважте!

Якщо в середні віки панувала теоцентрична система світосприйняття (залежність людини та світу від Бога), то в епоху Відродження світосприйняття стає антропоцентричним (людина — центр Усесвіту).

Культ античності. Античність відігравала виняткову роль у мистецтві й літературі Відродження. Гуманісти відкривають нові античні рукописи й по-новому прочитують старі. Вони розшукують античні статуї, які вражають представників Нової доби своєю довершеністю та красою. Античність сприймають як «золоту добу» людства, орієнтуючись на яку можна побудувати ідеальне суспільство, створити якісно нове мистецтво. Гуманісти переносять античну поетику в сучасні твори.

С. Боттічеллі. Поклоніння волхвів. 1476 р.

Мудра думка

«Гуманіст — це людина, яка закохана в мистецтво й літературу, особливо Стародавніх Греції та Риму; вона прагне в широкий світ невідомого, схиляється перед старовиною і водночас підносить людськість на небачену висоту...» (Олексій Лосєв).

С. Боттічеллі. Благовіщення. 1489-1490 рр.

Гуманісти звернулися не тільки до античної спадщини, а й відмовилися від посередництва релігійно-церковних догм у її сприйнятті й інтерпретації. Вони знаходили в античних рукописах земні й людські істини. Отже, класична давність допомагала їм відкривати реальний земний світ і реальну земну людину. Античність ставала своєрідною релігією. Гуманісти прагнули відродити античну людину з відповідними думками й почуттями, але насправді вони створили новий ідеал людини, визначальними ознаками якої стали вже не лицарські чи аскетичні чесноти, а інтелектуальна культура, свобода думки й багатство почуттів. Це був той тип людини, якого потребувала епоха. Цей образ був ідеалізований, певною мірою героїзований, але саме він став сутністю ренесансної культури.

Люди на полотнах майстрів Відродження виглядають живими, реальними й водночас надзвичайними. У величних образах утілено рух думки й глибоке почуття. Вони належать одночасно й до земного, і до вищого світу. Завдяки цьому сучасне переводили на рівень вічного, утверджували богоподібність реальної людини. Це відображено в шедеврах Л. да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело Буонарроті, Джорджоне, Тиціана, Тінторетто, П. Веронезе, П. Брейгеля Старшого, А. Дюрера й багатьох інших.

Сутність духовного перевороту. Отже, епоха Відродження — це великий переворот у культурі, що виявився в таких її ознаках:

  • антропоцентризм (інтерес до особистості, визнання її цінності);
  • віра в духовне самовдосконалення людини;
  • поетизація активної, діяльної, інтелектуально розвиненої, вільної людини;
  • утвердження високого призначення людини в процесі перетворення світу;
  • орієнтація на античну спадщину, упровадження античних ідеалів у Нову добу;
  • світський характер культури, її звільнення від середньовічних догм і теоцентричності;
  • історизм (осмислення людини та її життя у зв’язку з історичними обставинами).

Перехід від середніх віків до Відродження в літературі засвідчила творчість Д. Аліґ’єрі (Італія). Видатними представниками ренесансної доби в художній літературі були Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо (Італія), В. Шекспір (Англія), Ф. Війон, Ф. Рабле (Франція), М. де Сервантес Сааведра (Іспанія) та ін.

На орбіту європейського Відродження не вийшли країни православно-слов’янського світу, у яких духовна культура в цей час мала ще середньовічний характер. Але тут теж були помітні культурні зрушення, обумовлені іншими чинниками. Духовну роль Відродження в східних слов’ян відігравала культура бароко.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть хронологічні межі доби Відродження. 2. Поясніть сутність духовного перевороту того часу. 3. Розкрийте історичний і культурний контекст доби. 4. Яку роль відігравала античність у той час? 5. Які ще чинники впливали на розвиток мистецтва?

Творче завдання. Прокоментуйте поняття «гуманізм», «ренесансна людина», «ідеали Відродження».

Дискусія. Які чинники вплинули на виникнення Відродження?

Робота в групах. Підготуйте стислі повідомлення про митців (художників, скульпторів, архітекторів) доби Відродження різних періодів (1-2 за вибором): проторенесанс (XII—XIII ст.), раннє Відродження (XIV-XV ст.), Високе Відродження (кінець XVII — перша третина XVI ст.), пізнє Відродження (друга половина XVI — початок XV ст.).

Життєві ситуації. У яких життєвих ситуаціях можна використати слова гуманіст, гуманний, гуманістичний? Складіть із ними речення.

Проєкт. Підготуйте виступ на тему «Людина в культурі Відродження».