Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Омар Хайям

Приблизно 1048-1131 рр.

Боюсь неправедно прожити на землі.

Омар Хаям

Сторінки життя та творчості

Серед східних письменників О. Хаям посідає чільне місце. Його твори перекладають, перевидають, досліджують у всьому світі. Але й до сьогодні вчені остаточно не з’ясували, чи всі вірші, що приписують поетові, належать саме йому. Це ще одна загадка літератури...

Омар Хаям (повне ім’я Гіясад-Дин Абу ль Фатх Омар ібн Ібрахім аль Хаям) народився в м. Нішапурі (давня провінція Хорасан, нині територія Ірану). Досі не доведено, що саме 1048 р. — дата його народження, це могло бути й кількома роками раніше. Із самого дитинства він вивчав різні науки — математику, астрономію, філософію. У 12 років став учнем медресе (школи), де опановував право й медицину, але протягом усього життя його цікавили саме точні науки, зокрема математика.

У науці він відомий як автор «Алгебри» і коментатор античного математика Евкліда. Крім того, О. Хаям став одним із розробників календаря, названого за іменем султана «Джалалі». На межі I—II тис. це був найкращий календар, що давав можливість визначати час точніше за римський юліанський і пізніший європейський григоріанський календарі.

Як і більшість освічених людей свого часу, О. Хаям не затримувався довго на одному місці. Переживши в 16 років особисту трагедію (померли його батьки), він залишив рідне місто й поїхав до Самарканда, де спочатку навчався, а потім працював у медресе. Пізніше митець опинився в Ісфахані, де став духовним наставником султана Мелік-шаха.

Невідомий художник. Поет. XIV ст.

Ісфахан — іранське місто з дуже сприятливим для життя кліматом і надзвичайно цікавою історією. Це місто відоме тим, що в ньому є багато пам’яток ісламської архітектури XI—XIX ст., а також із ним пов’язано творчість і діяльність учених і поетів. Тому невипадково його називають Половиною світу.

Служіння О. Хаяма при дворі Мелік-шаха тривало до 1092 р. Коли султан помер, учений змушений був залишити місто. Він довго мандрував, поки не повернувся до Нішапура. За переказами, ще задовго до своєї смерті поет казав, що «могила моя буде розташована там, де щовесни вітерець засипатиме мене квітами».

О. Хаям розробляв жанр рубаї. Незважаючи на невелику кількість рядків, він набув філософської широти змісту. І сьогодні кожний прочитує рубаї поета по-своєму. Вони дають великий простір для читацької уяви.

Рубаї (форма множини — рубаят) — стала форма східного ліричного твору, що складається із чотирьох рядків із римуванням за схемою ааба (рідше — аааа). Оскільки інтонаційно перська мова відрізняється від інших мов, формою для відтворення рубаї (в українській, російській та інших слов’янських мовах) став п’ятистопний ямб, але зі збереженням рими. Із самого початку жанр рубаї тісно пов’язаний із музикою — у давнину це була форма пісні.

РУБАЇ

Історія створення. Рубаят О. Хаяма був написаний протягом 20 років в Ісфахані (починаючи від 1072 р.). Вивчення двох поетичних рукописів 1207 р. (знайденого в Ірані) і 1259 р. (відкритого в приватному зібранні в Лондоні) дало змогу науковцям визначити 293 тексти, які безперечно вважають поезіями О. Хаяма.

Основні теми й мотиви. У 1080 р. О. Хаям написав трактат «Про буття і повинність», де назвав себе прихильником і послідовником східного вченого Авіценни. Поет визнавав існування єдиного Бога (Аллаха) як джерела світу й життя, проте бачив у певних подіях не тільки вияв Божої волі, а й законів природи. Незважаючи на те, що думки, висловлені О. Хаямом, викладені стримано, його позицію сприймали надто критично, адже в мусульманському світі тоді поступово й невідворотно вкорінювалося догматичне бачення, що не передбачало вільного висловлення думок: було дозволеним тільки ісламське вчення. Але у віршах О. Хаяма відображено широту мислення, пошук істини, живий діалог із Богом (Аллахом) і Всесвітом.

Е. Дюлак. Ілюстрація до рубаї О. Хаяма. 1909 р.

У його творчості утверджується цінність окремої особистості, її право на життя, свої думки та почуття. Можна сказати, що рубаят поета — це гімн свободі й праву кожного на щастя.

Оспівуючи повноту реалізації людини, митець убачав щастя в тому, що є у світі: це прекрасна природа, кохана, мистецтво. Це дає підстави назвати його лірику гедоністичною.

Уступаючи в полеміку з деякими приписами ісламу, О. Хаям водночас утверджує віру в силу природи, її вічний рух і коловорот.

У рубаяті поета вчені виокремлюють комплекси споріднених текстів, що мають варіації (мотиви) однієї теми. Нерідко поезії автора записували його слухачі, і не завжди відразу, тому в збірках різних епох і регіонів трапляються варіанти одного й того самого вірша. Ураховуючи відстань у понад тисячу років, важко встановити чітку послідовність поезій та їхні зв’язки між собою. Якщо взяти до уваги те, що деякі рубаї О. Хаяма стали «мандрівними», тобто приписують Джалаладдіну Румі, Хафізу й іншим поетам, можна стверджувати, що його лірика досягла вершин художності: вона розчинилася у своїх варіаціях, часі, регіонах і стала за змістом близькою до усної народної творчості. А що може бути більшим визнанням митця, аніж те, що його слово кожний народ сприймає як власне?..

Е. Дюлак. Ілюстрація до рубаї О. Хаяма. 1909 р.

* * *

Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,

Ще жодному із нас не підживляв надій:

Де знайде зігнуту під тягарем людину,

Іще один тягар він накидає їй.

* * *

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,

Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:

Того, що суджено, боятися не треба.

Боюсь неправедно прожити на землі.

* * *

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.

(Переклади з перської Василя Мисика)

* * *

Весь вічний рух у Всесвіті — це ми.

В очах пізнання є зіниця — ми.

Неначе перстень, цей яскравий світ,

Найбільш коштовний в ньому камінь — ми.

(Переклад із перської Володимира Ящука)

Про вчора не гадай — воно навік зів’яло,

Про завтра не журись — воно ще не настало.

Минуле й завтрашнє — підпора ненадійна.

Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало!

* * *

Якби мені до рук — скрижалі Долі,

Я розписав би їх по власній волі!

Із світу вигнав би всі смутки, болі,

Чолом небес досяг, не жив би долі!

(Переклади з перської Василя Мисика)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Визначте тему кожного вірша О. Хаяма. 2. Які мотиви сконцентровані довкола тем? 3. Назвіть провідні художні образи в рубаяті митця. Які з них стали символічними? Поясніть свою думку. 4. Охарактеризуйте образ ліричного героя письменника. 5. Які філософські проблеми порушено в поезіях О. Хаяма?

Дискусія. Що єднає образи ліричних героїв Лі Бо, Ду Фу й О. Хаяма? Доведіть свою думку на прикладі прочитаних творів.

Робота в групах. Розкрийте символічний зміст образів у віршах О. Хаяма: 1) природи; 2) часу; 3) руху.

Життєві ситуації. У яких життєвих випадках можна використати рубаї О. Хаяма? Наведіть приклади з вашого досвіду.

Проєкт. Підготуйте проект на тему «Українські перекладачі й переклади віршів Омара Хаяма». Виступіть із повідомленням.

Радимо прочитати

Омар Хайям. Рубаї / переклад Василя Мисика // Захід і Схід. Переклади. — Київ, 1990.