Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Персько-таджицька лірика

Культурні центри та мови Сходу. Наскільки складним був розвиток культури доби Середньовіччя на далекому Сході, настільки ж непростим він був і в Азії, зокрема в центральній її частині. Нині державні кордони відділяють Іран, Афганістан, Таджикистан та інші країни, а наприкінці І тис. н. е. це була територія різних халіфатів, між якими здійснювалася міграція населення.

Культура та література в цьому величезному регіоні в І та II тис. характеризувалися розмаїттям та оригінальністю. З одного боку, на це впливав розвиток великих культурних центрів — таких міст, як Бухара, Самарканд, Ісфахан та ін. З іншого боку, важливим чинником формування художньої літератури був розвиток мов, які (подібно до європейських груп: германських, романських і слов’янських мов) перебували в безперервному русі. З І тис. до IX ст. в Середній Азії була поширена мова пехлеві, що поступилася місцем мові фарсі — саме цією мовою були написані шедеври не тільки східної літератури, а й численні наукові праці (з математики, медицини, астрономії тощо), завдяки яким азійська культура поширила свій вплив на три континенти — Азію, Європу й Африку в усіх сферах життя.

У центрі цього культурного світу знаходився нинішній Таджикистан, а мовою культури була фарсі. Саме тому літературу цього регіону визначають як персько-таджицьку.

Митці. Становлення, розвиток і розквіт персько-таджицької лірики пов’язані насамперед з іменем поета Рудакі (бл. 858-941). Він став засновником персько-таджицької лірики. У його творчості знаходимо витоки багатьох поетичних жанрів. Основна форма творів Рудакі — дистих (бейти), про кількість яких учені сперечаються ще й досі.

Провідними мотивами лірики Рудакі стали оспівування радощів життя, відчуття фізичної та інтелектуальної сили, що поєднуються з печаллю за втраченим минулим і відчуттям примхливої долі. Після поетичного злету, коли Рудакі був улюбленцем правителя Аміра, митець став жертвою змови заздрісників. Його позбавили можливості бачити, а також майна. Він помер від хвороб і бідності у своєму рідному селищі, залишивши нащадкам лише вірші.

Халіфат — ісламська теократична (тобто та, що керується Божими законами) або феодальна арабсько-мусульманська держава. Вісім великих халіфатів, що утворилися на територіях Малої та Середньої Азії, півночі Африки та в Європі, дали початок нинішнім азійським державам.

м. Самарканд (Узбекистан). Сучасне фото

Коментарі

Бейт (з арабськ. дім) — дворядковий вірш, який є базою для утворення подальших поетичних форм — рубаї, газелі та ін. Кожний рядок бейта означав «схил даху», а два — це цілий дах над одним будинком. Отже, симетрична римована пара рядків визнається фундаментальним засобом написання поезії, що виражає дух культури й літератури.

Не менш важливою постаттю для персько-таджицької літератури став поет Фірдоусі (935-1020), який прославився епічною поемою «Шахнаме». Ім’я Фірдоусі означає «райський», а дане йому сучасниками прізвисько Хакім — «мудрець». У творах поета відображено вічність краси, мудрості й прагнення до пізнання світу.

Коментарі

«Шахнаме» («Книга царів») — національний іранський епос, що описує історію країни від найдавніших часів до VII ст., коли на територію країни проникає іслам. За обсягом ця поема, яку Фірдоусі писав понад 30 років, більша за обсягом майже вдвічі за «Іліаду» та «Одіссею» Гомера.

Зображення Нізамі Гянджеві на килимі. Музей Гянджеві (Азербайджан)

Не можна обійти увагою й постать одного з найуславленіших поетів Сходу — Нізамі Гянджеві (1141-1209), який народився на території сучасного Азербайджану. При народженні сина назвали Ільясом, Гянджеві — це ім’я автора за назвою міста, де він народився, а Нізамі — узятий поетом псевдонім. Родина, з якої він походив, здавна займалася вишивкою, — ткацтво та вишивку й досі вважають на Сході «чоловічими» професіями, так само було й за часів поета. Але хлопець відмовився від родинної праці, замінивши її іншим мистецтвом — терплячим «вишиванням» поетичним словом.

Маючи хист до різних наук, Нізамі прославився як автор поетичних творів. Найвідомішими є його п’ять поем («Хамсе»), серед яких — найпрекрасніші східні поеми про закоханих «Лейлі і Меджнун» і «Хосров і Ширін». Остання — це не лише гімн коханню, у ній в алегоричній формі представлена історія пошуків Бога.

Не менш важливими для розвитку персько-таджицької поезії були твори Сааді — поета-філософа, автора поеми «Бостан» («Плодючий сад»); Хафіза — класика, який писав свої поетичні твори у формі газелі; Навої — автора героїко-романтичної поеми «Фархад і Ширін».

І, звичайно, усю красу східної лірики розкрито у творчості ще одного автора, який став легендарним співцем життя в його цілісності, повноті та радості, — Омара Хаяма.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть і покажіть на мапі країни, де формувалася персько-таджицька література. 2. Що вплинуло на її розвиток? 3. Назвіть видатних представників персько-таджицької лірики, їхні твори. 4. Які теми й мотиви розробляли в персько-таджицькій ліриці?

Робота в групах. Поділіться на групи й підготуйте повідомлення та презентації про видатних митців персько-таджицької літератури (за вибором).


buymeacoffee