Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Середньовіччя в Китаї

Історичні межі. Китайське середньовіччя охоплює VII—XIII ст. Це «золотий період» розвитку китайської літератури, особливо поезії, що використовувала давню міфологію та філософію.

Духовні витоки китайської культури й літератури сягають глибин міфології. У космогонічних міфах китайців стверджується думка про те, що до початку світу існував хаос, з якого виникли ян та інь (чоловіче й жіноче начала). Згідно з уявленнями давніх китайців, щоб люди могли жити у величезному світі, вони повинні знати його загальний порядок і наслідувати його в усьому. Ян та інь утілювали всі можливі у світі протилежності: світ і темряву, тепло й холод, силу і слабкість тощо. Світ уявляли осереддям боротьби протилежностей. Взаємодія ян та інь спричинила появу першоелементів: води, вогню, дерева, металу, землі. Поняття «ци» означало певну «життєву силу», «енергію» світу. Поняття «дао» — шлях або природний рух речей — загальний світовий закон. Ці й інші міфологічні поняття-образи міцно ввійшли у свідомість багатьох поколінь китайців і в давню китайську філософію.

Конфуціанство. У давній китайській філософії існувало кілька напрямів, серед яких найвпливовішими були конфуціанство та даосизм, що впродовж століть живили й надихали китайську культуру.

У Китаї з давніх-давен переважала так звана філософія життя, що намагалася розв’язати проблеми керівництва народом, країною, порушувала питання укріплення моралі й поліпшення виховання людей. Таким було конфуціанство — впливова філософська школа, засновником якої був Кун Фуцзі (550-479 рр. до н. е.). Він став знаним у Європі через два тисячоліття після своєї смерті як Концуціус, або Конфуцій. Його вважають «творцем» духовного образу китайців уже багато століть.

Основний зміст конфуціанства полягає в проголошенні ідеалу соціальної гармонії та в пошуках засобів досягнення цього ідеалу. Конфуцій створював своє вчення як мистецтво управління державою. Це мистецтво він ототожнював із справедливістю та моральністю. Поняття «лі» (порядок, обряд, благопристойність, правила поведінки, традиція) стало основною категорією китайської моралі та центральною ідеєю конфуціанства. Гідне виконання обов’язків усіма членами суспільства веде до порядку, що характеризується доброчесністю та гуманністю, вважав Конфуцій.

Одним з основних понять конфуціанства є «жень» (гуманність), складником якого є людинолюбство. Але любов до людини розуміли досить специфічно: безперечне схиляння молодших братів перед старшими, синів — перед батьками, підданих — перед правителем тощо. Шанування батьків і поважне ставлення до старших — основа соціального порядку, відповідно до засад конфуціанства.

Під впливом конфуціанства склалися й зміцніли характерні для Китаю форми соціальної організації та комплекси моральних уявлень, поведінки, стосунків між людьми, що не втрачають своєї актуальності й нині.

Даосизм. Виник у IV—III ст. до н. е., коли з’явилися книги «Лао-цзи» і «Чжуан-цзи». У даосизмі людину та природу сприймали як єдине ціле (людина — органічна частка Всесвіту), тому пізнати природу означає пізнати й людину. Прихильники цього напряму вважали, що життям природи й людей керує не Небо як верховне божество, а життя іде своїм шляхом — дао. Поняття «дао» перекладають як «природний хід речей», як «те, що йде само собою». Дао — це космічний і моральний закон. Навіть Небо не в змозі порушити дао. Будь-яке втручання в дао або протидія йому приречені. Дао — основа буття всього сущого, тому кожна людина має співвіднести себе та своє життя з дао. У філософському трактаті «Лао-цзи» ідеться про те, що дао — таємнича сутність Усесвіту, яку неможливо пізнати розумом, можна лише осягнути внутрішнім єством. Також утверджується думка про перехід усіх речей у протилежність: вологе із часом може стати сухим, а сухе — вологим, велике — малим, а мале — великим, несправедливе — справедливим тощо. Отже, даосизм прагнув осягнути розмаїття світу в його мінливості й безмежності.

Зауважте!

Моральні принципи конфуціанства: 1) допомагай іншим досягти того, чого б ти й сам хотів досягти; 2) чого не бажаєш собі, не роби того й іншим.

Мудра думка

«Людинолюбство є рисою шляхетних людей... Шляхетний муж діє так, як велить обов’язок. Шляхетний муж багато вимагає від себе, а нешляхетний — від інших. Шляхетний муж, зазнавши нужду, гідно її переживає, а нешляхетний — морально спотворюється» (Конфуцій).

Коментарі

Незважаючи на відмінності, конфуціанство й даосизм об’єднує думка про моральність як першооснову людського буття, а також спроби філософського пояснення світу. У силі моралі та філософської думки — духовний потенціал китайського мистецтва.

Доба Тан — золота сторінка китайської культури. За часів правління династії Тан (618-907) у Китаї сформувалася високорозвинена цивілізація. У процесі об’єднання окремих князівств була утворена могутня Танська держава зі столицею Чаньань, де знаходилася резиденція імператора. Перші правителі Танської держави дбали про розвиток країни, роздали чимало земель селянам, обмежили владу поміщиків, сприяли активізації торгівлі. Після тривалих війн країна нарешті зажила мирним життям.

Правителі опікувалися розвитком науки та мистецтва. Можновладці всіляко підтримували талановитих письменників, художників та архітекторів. Танська держава розквітла в архітектурних ансамблях. Світове визнання здобули декоративні вироби, живопис і книжки. У VII ст. в Китаї був винайдений засіб книгодрукування, що давав можливість друкувати не тільки державні накази та релігійні тексти, а й літературні твори.

В епоху правління династії Тан поезія стала суттєвою частиною духовного життя китайців. У ті часи вірші писали всі — від імператора й чиновників до найбідніших селян. Поетичне бачення світу було характерне для світосприйняття китайців тієї доби.

Китайські пагоди на річці Ліцзян. Сучасне фото

У добу Середньовіччя в Китаї були створені прекрасні палаци та храми, у містах з’явилися бібліотеки й театри. У центрі столиці був розташований імператорський палац, огороджений високими стінами й баштами. До наших часів дійшли середньовічні китайські багатоярусні башти — пагоди, що нагадують про визначні події та святині.

Китайські митці писали свої полотна на довгих сувоях із шовку або паперу.

Лірика епохи Тан. За часів правління династії Тан і в політику, і в літературу прийшли вихідці із збіднілих сімей землевласників, котрі виросли на лоні природи й зберігали міцні зв’язки із селянством. Вони були носіями іншого духу, аніж стара аристократична верхівка. І це не могло не вплинути на літературу, зокрема на поезію, що стала більш демократичною. Попередня епоха в ліриці характеризувалася вишуканістю, аристократизмом форм, барвистістю стилю, які вже не відповідали новому часові. Поети танської доби прагнули простоти форми й глибини філософської думки. Вони виражали не тільки свої приховані почуття, а й світогляд людини, котра усвідомила свою цінність та єдність із природою. Отже, китайська поезія рухалася від елітарності й манірності до простоти та повсякденної конкретності. Простота й відкритість почуттів стали провідною ознакою лірики епохи Тан.

Природа й людина в китайській поезії доби Середньовіччя поєднуються в одне ціле. Поети придивлялися до найменших змін у природі, які втілювали в несподіваних образах, порівняннях і метафорах, що нерідко набували філософського змісту. Характерною особливістю китайської лірики того часу є психологічний паралелізм — паралельне зображення природи й почуттів людини.

Новаторський характер танської поезії не заперечував традиційних тем і мотивів. Ті ж самі гори й ріки, пори року, схід і захід сонця надихали митців, але явища природи набували нового осмислення і наблизилися до життя звичайної людини. Чітко окреслені образи, ясність стилю, гармонія пропорцій — усе це прийшло в лірику епохи Тан. Простота та класична легкість танських віршів стали зразком для наступних поколінь митців.

Провідними темами танської поезії стали природа й поет, утеча від світу, стосунки з друзями, чужина, юність і старість, тлінність буття, минуще та вічне, громадянський обов’язок, любов до батьківщини тощо. Однак дуже рідко можна знайти вірш, у якому одна тема траплялася б у чистому вигляді. Твори танського періоду — це єдиний тематичний комплекс. Наприклад, зміни в природі викликали роздуми про плинність буття, наближення старості, вічність. Поширена в той час тема туги поета на чужині (у Стародавньому Китаї було прийнято переводити чиновників з однієї області в іншу, що становило певні труднощі для їхніх родин) пов’язана з переживаннями, обумовленими розривом із друзями, рідною домівкою.

Своєрідність китайської культури танського періоду полягає в тому, що поезія, живопис і каліграфія не мали звичних для нас меж. Вірші в Стародавньому Китаї записували за допомогою ієрогліфів, які мали багато значень, тому читач повинен був використовувати творчу уяву. Займаючись каліграфією, китайці ніби наново відкривають власне «я», спілкуються з Усесвітом. Каліграфію з давніх-давен вважали засобом вираження стану душі, а ієрогліфам приписували чудодійну силу. Отже, поезію, живопис і каліграфію вважали трьома іпостасями мистецтва, що сягало духовних глибин людського буття.

Лірика епохи Тан — прекрасний художній світ людських думок і почуттів, щирих одкровень і філософських узагальнень, утілених у специфічних поетичних формах.

Зауважте!

Поети знаходили в природі асоціації власному душевному стану, водночас природа давала поштовх їхньому натхненню, розвитку думки й ліричним переживанням. Тому в літературі того часу панувала пейзажна лірика.

Основні жанри китайської лірики доби Середньовіччя. У китайській поезії епохи Тан розвивалися такі жанри, як ші й ци. Ші — вірші з дворядковою строфою, кожний рядок складається із чотирьох, п’яти або семи слів із цезурою (паузою) після другого знака в рядку із чотирьох або п’яти слів і після четвертого — у рядку із семи слів. Лірична форма ші проіснувала досить довго. Її використовують і сучасні китайські поети.

Ци, на відміну від ші, складаються з нерівних рядків. Вірші у формі ци створювали на певну мелодію, тому музикальність є характерною ознакою таких творів. Ци з’явились у VIII ст., спочатку їхня тематика була пов’язана з особистісними переживаннями поетів, але згодом у творчості митців з’являються і інші теми, що значно розширили коло сюжетів і мотивів.

Видатні поети доби. В епоху Тан поезія досягла небувалого розквіту: сотні, навіть тисячі талановитих поетів (це тільки ті, кого згадують в авторитетних виданнях і чиї вірші дійшли до нашого часу, а ще було багато безіменних авторів, твори яких назавжди втрачені) прокладали нові шляхи в літературі. Серед них були Ван Бо, Лу Чжаолінь, Мен Хаожань, Ван Вей, Гао Ші, Цень Шень, Ван Чанлінь та ін. Творчість китайських поетів раннього Середньовіччя обумовила появу зірок першої величини — Лі Бо й Ду Фу.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Які уявлення китайців обумовлені давніми міфами? 2. Назвіть основні напрями в давній китайській філософії. 3. Який період охоплює доба Середньовіччя в історії культури Китаю? 4. Назвіть хронологічні межі правління династії Тан. 5. Охарактеризуйте (стисло) економічний і культурний розвиток Танської держави. 6. Яку роль відігравала поезія в епоху Тан? 7. Визначте основні теми й художню своєрідність танської лірики. 8. Охарактеризуйте провідні жанри китайської поезії доби Середньовіччя. 9. Порівняйте засади конфуціанства й даосизму. Чим вони відрізняються між собою? Чи є подібність між ними?

Для обговорення. Які ідеї давньої китайської філософії вам видаються актуальними? Аргументуйте свою думку.

Творче завдання. Поясніть висловлювання Конфуція: «Для всіх і кожного — удосконалення своєї особи є корінням»; «Неможливо, щоб за неладу в корінні верхівка була в порядку».

Дискусія. Що таке дао? Поясніть це поняття за допомогою синонімів.

Робота в групах. Поділіться на групи «мистецтвознавці», «історики», «філософи», «літературознавці» і підготуйте повідомлення та презентації про відповідні аспекти життя Китаю в добу Середньовіччя (до 3-4 хв).

Життєві ситуації. Які ідеї давньої китайської філософії видаються вам корисними й актуальними для сучасної людини? Поясніть.

Проєкт. Підготуйте проект на тему «Китайські пам’ятки культури доби Тан». Оформте результати проекту як презентацію.

Радимо прочитати

Ніколенко О. М., Філіна І. О. Філософія життя в китайській та японській літературах (Лі Бо, Ду Фу, Мацуо Басьо, Ісікава Такубоку, Ясунарі Кавабата, Кобо Абе) / О. М. Ніколенко, І. О. Філіна. - Харків, 2003.