Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Роди літератури

Що таке рід літератури. Головною категорією словесного мистецтва є рід. Роди літератури мають давню історію. Традиційно визначають три роди літератури: епос, лірику, драму. Уперше поділ літератури на роди здійснив Арістотель у праці «Поетика».

Рід літератури — це найбільш загальна категорія літературознавства, що охоплює цілу низку менших за обсягом понять (жанри), типологічно подібних між собою за способом художньої організації.

Епос. Епос, як і інші літературні роди, походить від міфів, що в давнину були тісно пов’язані з ритуалами. На їхній основі виникло стародавнє оповідне мистецтво. Витоки епосу є й в усній народній творчості. Найдавніші (архаїчні) епічні форми — міф, казка, легенда, сказання тощо. Пізніше виник так званий давній (класичний) епос — «Магабгарата», «Рамаяна» (Індія), «Іліада» та «Одіссея» Гомера. Ще пізніше — героїчний епос (фольклорні твори різних народів, створені в добу Середньовіччя) — «Пісня про Нібелунгів», «Пісня про Роланда», «Пісня про мого Сіда». У кожного народу героїчний епос формувався століттями й мав свою специфіку. Він нерідко ставав ґрунтом, на якому розвивалися різні літературні форми.

Зауважте!

Ознаки епосу: 1) в основі — подія (події); 2) об’єктивність зображуваної реальності; 3) у читача створюється враження «саморухливості» і «саморозвитку» епічного світу; 4) дистанціювання оповідача від зображуваної реальності (оповідач — посередник між зображуваним світом і читачем).

Дж. У. Уотерхаус. Одіссей і сирени. 1891 р.

У сучасному значенні епос — це рід літератури, який розкриває картину об’єктивної дійсності. За його основу взято подію (або події). Епічний твір відтворює певний випадок або цілу історію з життя героїв. Автор об’єктивно зображує дійсність, з’ясовуючи причини та наслідки вчинків героїв, подаючи життя в його природному розвитку. Епос використовує великий арсенал зображувальних засобів (портрети, прямі характеристики, діалоги, монологи, полілоги, пейзажі, інтер’єр, жести, міміка тощо). До епосу належать різні жанри: епопея, роман, повість, оповідання, нарис тощо.

Лірика. Виникнення лірики пов’язане з первісним художнім синкретизмом, тобто коли різні види мистецтва існували невіддільно один від одного. У давні часи люди виконували пісні-танці під час певного магічного обряду. Пізніше один із співаків виокремлювався як провідний виконавець, тобто заспівувач. Це й поклало початок лірики як окремого літературного роду. Розмаїття ліричних форм є в усній народній творчості (пісні, думи, балади тощо).

Зародження світової ліричної поезії припадає на добу античності. У творчості відомих античних поетів (Піндар, Сапфо, Анакреонт, Горацій, Овідій та ін.) сформувалися визначальні ознаки лірики як літературного роду й з’явилися різні ліричні жанри. Якщо епос розповідає про подію, то головним у ліриці є емоційне переживання. Визначальною її ознакою є суб’єктивність: усе зображуване подано через сприйняття ліричного героя або автора. Лірика зорієнтована на показ не зовнішнього, а внутрішнього світу особистості, на відтворення порухів душі, емоцій і почуттів. Змістом лірики є все суб’єктивне, внутрішнє, психологічно значуще. Людина в ліриці — це й головний об’єкт зображення, і суб’єкт, який є важливою частиною художнього світу твору.

Переживання та думки, виражені в ліричному творі, не ототожнюються лише з автором. У ліриці велике значення має ліричне «я» так званого ліричного героя. Це друге ліричне «я» поета, форма втілення його думок і переживань, але ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності.

Зауважте!

Ознаки лірики: 1) зміст — внутрішнє життя особистості; 2) суб’єктивність створеного світу; 3) емоційне переживання події; 4) ліричне «я» (ліричний герой — друге «я» автора, але не ототожнюється з ним); 5) віршова форма (хоча це не обов’язково).

Дж. Романо. Танок Аполлона з музами. Фрагмент. 1540 р.

Для лірики характерна особлива емоційність і схвильованість. Вона зорієнтована на індивідуальне сприйняття читача, який повинен не тільки зрозуміти прочитане, а й внутрішньо «пережити» подію. Унаслідок багатозначності поетичного слова лірика залишає великий простір для уяви читачів, даючи підстави для різних трактувань та асоціацій.

Лірика тяжіє до віршів, проте віршова структура не завжди є визначальною ознакою ліричних творів. Вона має велике розмаїття жанрів. У певні періоди активізуються ті чи інші жанри лірики.

Драма. Виникнення драми пов’язане з народними обрядовими дійствами. Батьківщиною драми була Стародавня Греція, де обряди на честь богів (Діоніса, Деметри, Кори та ін.) стали першими її зразками. У VI ст. до н. е. виник театр (з грецьк. видовище). Драматичні дійства, що раніше відбувалися на вулицях і площах, стали показувати на спеціальних майданах. Есхіл, Софокл, Евріпід та Арістофан заклали засади античної драми. У Стародавній Греції з’явилися такі різновиди драми, як трагедія та комедія.

Основу драматичного твору становить конфлікт, який виражено в дії. Оскільки конфлікт може бути внутрішнім (пов’язаним із внутрішніми суперечностями особистості, зосередженим у психологічній сфері) і зовнішнім (зіткнення героя зі світом, конфлікт між різними персонажами), то й дія, відповідно, може бути внутрішньою (показ змін внутрішнього стану героя твору, динаміки його переживань, думки тощо), а також зовнішньою (вчинки героїв, їхня поведінка). Специфіка драми полягає в особливих формах організації художнього мовлення — діалог, монолог, полілог. Авторська позиція в драматичному творі виражена специфічно: опис дійових осіб, авторські ремарки, розміщення епізодів, вибір подій, вчинки героїв, форми художнього мовлення тощо.

Драма є специфічним видом мистецтва, що одночасно належить і літературі, і театру. Протягом тривалої історії були створені такі жанрові різновиди драми: трагедія, комедія, власне драма, водевіль, мелодрама, трагікомедія тощо.

Зауважте!

Ознаки драми як літературного роду: 1) в основі — дія; 2) конфлікт (зіткнення між персонажами або їхні внутрішні суперечності) — рушійна сила розвитку сюжету драми; 3) поєднання монологів, діалогів, полілогів; 4) призначення для сценічного втілення (рідше — для читання); 5) синтетизм (поєднання слова й жесту, міміки, музики тощо).

Античний театр у Дельфах. IV ст. до н. е.

Взаємодія родів літератури. Літературні роди тяжіють до взаємодії та взаємопроникнення. Так, наприклад, у фольклорі й художній літературі сформувалися ліро-епічні жанри: поема, балада, байка, дума, роман у віршах, вірш у прозі, казка-поема та ін. Лірика також проникає в драматичні твори. Серед жанрів ліро-драми виокремлюють: драматичну поему, драматичний етюд, драматичну сцену та ін. У результаті взаємодії епосу й драми виник епічний театр, у якому зображено не тільки дію, а й розповідається про неї (наприклад, драма-притча). Це явище XX ст.

Взаємодія родів літератури тісно пов’язана з взаємодією жанрів. Художній твір є відкритою системою, у яку можуть проникати елементи й інших видів мистецтва (кіно, живопису, музики та ін.), а на сучасному етапі — навіть комп’ютерних технологій.

Епос (з грецьк. epos — слово, мова, розповідь) — багатозначний термін: 1) героїчна розповідь про національне минуле («Іліада», «Одіссея», «Пісня про Роланда», «Пісня про Нібелунгів», «Слово о полку Ігоревім» та ін.); 2) один із трьох родів літератури разом із лірикою та драмою.

Лірика (з грецьк. lyra — ліра, струнний музичний інструмент, під акомпанемент якого виконували вірші в давньогрецькій поезії) — один із трьох літературних родів, у якому об’єкт зображення подано шляхом передавання переживань, почуттів та емоцій особистості (героя чи автора), що приводить до створення особливої духовної реальності, розбудованої за законами краси.

Драма (з грецьк. drama — дія) — 1) один із літературних родів, що змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення; 2) жанр драматичного мистецтва.

У кожній країні драма має свою національну специфіку (наприклад, у Японії визначними явищами були театри Кабукі та Но; Італія — батьківщина театру дель арте (театру імпровізації, який має витоки в карнавалі); у Китаї активно розвивалася музична драма, зокрема традиційна пекінська опера).

Вертеп — пересувний ляльковий театр, поширений в Україні в XVI-XVIII ст. У ньому розігрували релігійні та світські вистави. Вертеп мав форму двоповерхового ящика: на першому ярусі представляли різдвяну історію, на другому — сцени із соціально-побутового життя. У давнину п’єси ставили, використовуючи ляльки. Згодом вертеп перетворився на театралізоване дійство, яке радує нас і сьогодні.

Вертеп. Сучасне фото

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Розкажіть про походження епосу. 2. Як виникла лірика? 3. Що дало поштовх до виникнення драми? 4. Які жанри виникли в результаті взаємодії родів літератури?

Творче завдання. Намалюйте «хмари» з тегів, які б розкривали провідні ознаки родів літератури.

Дискусія. Чи впливають сучасні технології на розвиток родів і жанрів літератури? Поясніть, наведіть приклади.

Робота в групах. Складіть порівняльну таблицю: 1) «Епос і лірика»; 2) «Епос і драма»; 3) «Лірика і драма» (1 за вибором).

Життєві ситуації. Який рід літератури найкраще може зобразити людські почуття? Обґрунтуйте.

Проєкт. Дослідіть, як змінювалися в часі поняття «епос», «лірика» і «драма». Презентуйте результати дослідження.