Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко

Специфіка розвитку літератури Стародавньої Греції

Давня література Європи. Давньогрецька література відкриває історію європейських літератур. Такі слова, як поезія, музика, епос, лірика, театр, сцена, трагедія, комедія, драма, філософія та багато інших, — грецького походження. Культуру давніх греків високо оцінювали митці всіх наступних епох. Особливо це стосується гуманістів доби Відродження, які вважали себе спадкоємцями ідеалів античного світу й мріяли відродити античну культуру. Давньогрецькою міфологією та літературою захоплювалися і діячі Просвітництва, зокрема Й. В. Ґете та Ф. Шиллер. І. Франко писав: «З безмірно багатої греко-римської літератури залишилися лише нужденні відломки та шматочки, але вони мали силу обновити європейську людність...

Дж. С. Сарджент. Аполлон і музи. 1921 р.

Вони й досі не перестали запліднювати нашого духа та творять непохитну основу нашої цивілізації».

Етапи й періоди давньогрецької літератури. У літературі Стародавньої Греції виокремлюють такі етапи й періоди:

1. Архаїчний (до VII ст. до н. е.):

  • а) долітературний період (до середини IX ст. до н. е.);
  • б) гомерівський період (до VII ст. до н. е.).

2. Класичний (VII — IV ст. до н. е.):

  • а) післягомерівський період (VII-VI ст. до н. е.);
  • б) аттичний період (V-IV ст. до н. е.).

3. Елліністичний (кінець IV — II ст. до н. е.).

4. Римський (середина II ст. до н. е. — IV ст. н. е.).

Провідні жанри та їхні представники. На архаїчному етапі переважала колективна свідомість, яка відображена в численних міфах долітературного періоду, а також у творах героїчного епосу, основу якого становлять епічні поеми «Іліада» та «Одіссея» Гомера.

Лірика давала можливість відобразити духовні переживання, внутрішній світ особистості нової доби. Відомими поетами того часу були Тіртей, Солон, Феогнід, Архілох, Алкей, Сапфо, Анакреонт, Піндар та ін.

Коментарі

У давньогрецькій мові одне й те ж слово означало поняття мистецтво та ремесло — techne. Звідси й походження слів поезія (poiesis) і поет (poietes) від спільного кореня роблю (poіео).

Бюст Арістотеля. Римська копія

За часів розквіту полісів1 (V-IV ст. до н. е.) розвивається драма (з давньогрецьк. дійство). Засади античної драми заклали Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан. А теорію драми, зокрема жанрів трагедії та комедії, уперше розробив у праці «Поетика» Арістотель.

У цей час у зв’язку з піднесенням загального рівня культури, зростанням самосвідомості еллінів і новими умовами соціально-політичного життя виникають прозові жанри — історіографія, красномовство та філософія. Пізніше вони перетворилися на окремі галузі науки. А в V-IV ст. до н. е. ці жанри були органічно пов’язані з літературою. Найвизначнішими представниками давньогрецької класичної прози вважають істориків Геродота та Фукідіда, оратора Демосфена, філософів Сократа, Платона й Арістотеля.

Зауважте!

На класичному етапі розвитку давньогрецької літератури виникла лірика. Слово лірика походить від назви музичного інструмента — ліри, під акомпанемент якої виконували пісні. Проте ця назва з’явилася значно пізніше, у період еллінізму. До того часу ліричні твори, які мали пісенний характер, називалися меліка.

1 Поліс — місто-держава, що складалася із самого міста та прилеглої до нього території.

Зауважте!

Драматичне мистецтво Еллади представлене трьома жанрами — трагедією, комедією та драмою сатирів.

Храм Святої Софії. м. Салоніки (Греція). Сучасне фото

Як прозовий жанр розвивається байка, засновником якої був Езоп. Твори легендарного митця жили в усній традиції, допоки римський байкар Федр не виклав їх у віршах латинською мовою.

У добу еллінізму давньогрецька література та мистецтво набули нових ознак. У філософських працях Діогена й Епікура було порушено проблеми внутрішньої свободи особистості, її право на власне життя та почуття. В елліністичний період продовжують розвиватися також історіографія та красномовство, але провідними стали жанри, у яких на першому плані були сімейні стосунки, події особистого життя людини: побутова комедія (Менандр) та інтимна лірика (Феокріт).

У середині II ст. до н. е. Греція потрапила під владу Риму й протягом шести століть залишалася однією з провінцій Римської імперії. Так розпочався останній (римський) етап давньогрецької літератури, позначений синтезом грецької та римської культур. Панування Риму, свавілля його намісників морально пригнічувало волелюбних еллінів, які здійснювали опір. Але їхнє становище дедалі погіршувалося. Велика давньогрецька культура поступово занепадала. І все ж таки на цьому етапі вона продукувала яскраві художні здобутки. У цей період розвивається наукова проза у творчості Плутарха. Він прославився створенням «Життєписів», тобто біографій видатних греків і римлян, що стали своєрідною історією Греції та Риму від міфологічних часів до часів самого Плутарха. Заслуговує на увагу жанр роману, що виник у I—III ст. н. е. на міфологічній основі. Античні митці називали його оповідь, повість, діяння, або книга. Сама назва роман з’явилася значно пізніше, за часів Середньовіччя.

На початку нашої ери поширюється християнство, яке відкрило людству нову мету. Однак на першому етапі християнство зазнало гонінь і переслідувань. Тільки кілька століть потому воно було визнано як офіційна релігія. Формування християнства позначилося на розвитку літератури. Протягом першого століття нашої ери на території Стародавньої Греції будо створено Євангелія, твори про діяння пророків та ін. Ці тексти згодом визнала церква. Вони ввійшли до Біблії.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Назвіть основні етапи й періоди давньогрецької літератури. 2. Визначте їхні провідні ознаки, назвіть представників. 3. Які події призвели до занепаду давньогрецької культури?