Зарубіжна література. 8 клас. Ніколенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Словник літературознавчих термінів

Алегорія (з грецьк. allegoria, від allos — інший та agoreuo — говорю, інакомовлення) — спосіб художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ, предметів, якостей під конкретними художніми образами.

Бароко (італ. barocco — дивний, химерний, португ. perrola baroca — перлина неправильної форми) — напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст. У бароко поєдналися традиції доби Середньовіччя й Відродження, античні й християнські мотиви, релігійне та світське начала.

Гекзаметр (з грецьк. шестимірник) — метричний вірш шестистопного дактиля. Остання стопа завжди двоскладова, з цезурою (паузою) переважно на третій стопі. Метрична схема гекзаметра така:

Героїчний епос — збірна назва фольклорних творів різних жанрів, у яких відображено волю, завзяття народу в боротьбі зі злом, кривдою, гнітом, прославляються розум, сила, мужність воїнів, народних заступників.

Гімн — урочистий твір на пошанування когось (чогось). Як жанр поезії виник у давнину з культових пісень на честь божеств. Згодом набув світського характеру, у сучасний період пов'язаний з офіційними подіями, церемоніями.

Гонгоризм (ісп. gongorismo — від прізвища іспанського поета Л. де Гонгори-і-Арготе) — поетична школа в іспанській поезії XVI-XVII ст., що розвивалася в межах художнього напряму бароко. Гонгоризм ще називають культизмом, або культеранізмом.

Драма (з грецьк. drama — дія) — 1) один із літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення; 2) жанр драматичного мистецтва. Характерні ознаки драми як літературного роду: в основі — дія; конфлікт — рушійна сила розвитку сюжету драми; поєднання монологів, діалогів, полілогів; призначення для сценічного втілення (рідше — для читання); синтетизм (поєднання слова й жесту, міміки, музики).

Елегія (з грецьк. elegeia — журлива пісня, скарга) — вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, філософські роздуми. Ознакою елегії була тоді особлива віршована структура — чергування гекзаметра з пентаметром, що утворювало строфу з двох рядків (віршів), так званий елегійний дистих.

Епос (з грецьк. epos — слово, мова, розповідь) — багатозначний термін: 1) героїчна розповідь про національне минуле («Іліада», «Одіссея», «Пісня про Роланда», «Пісня про Нібелунгів», «Слово о полку Ігоревім» та ін.); 2) один із трьох родів літератури разом з лірикою та драмою. Характерні ознаки епосу: в основі — подія (події); об'єктивність зображуваної реальності; у читача створюється враження «саморухливості» й «саморозвитку» епічного світу; дистанціювання оповідача від зображуваної реальності (оповідач — посередник між зображуваним світом і читачем).

Катрен — чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням.

Класицизм (з латин. classicus — зразковий) — художній напрям у європейському мистецтві та літературі, який уперше з'явився в італійській культурі XVI ст. й розвивався протягом XVII-XVIII ст. у Франції, Росії та інших країнах.

Комедія (з грецьк. komodia, від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами комічного (гумор, сатира, іронія, сарказм та ін.) розвінчуються негативні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи в людині.

Лірика (з грецьк. lyra — ліра, струнний музичний інструмент, під акомпанемент якого виконувалися вірші в давньогрецькій поезії) — один із трьох літературних родів, у якому об'єкт зображення подається шляхом передачі переживань, почуттів, емоцій особистості, що приводить до створення особливої духовної реальності, розбудованої за законами краси. Характерні ознаки лірики: зміст — внутрішнє життя особистості; суб'єктивність створеного світу; емоційне переживання події; ліричне «я» (ліричний герой — друге «я» автора, але не ототожнюється з ним); віршова форма (хоча це не обов'язково).

Літературна течія — вужча (у межах напряму) спорідненість творчих принципів на основі подібних естетичних засад.

Літературний напрям — найбільша одиниця літературного процесу, що охоплює змістовий і художній рівні творів, епохи й системи творчості, об'єднує в єдиний комплекс інші історико-типологічні категорії.

Літературний процес — розвиток літератури різних народів, що характеризується певними закономірностями на кожному етапі від давнини до сучасності.

Метафізична поезія — течія в ліриці бароко, що яскраво представлена в англійській літературі XVII ст. Для неї характерні посилена увага до філософських питань, абстрактність образів і міркувань, схильність до інтелектуалізації лірики та ін.

Метафора (грецьк. metaphora — перенесення, уподібнення) — один з основних засобів художнього мовлення; уживання слів або словосполучень у переносному значенні. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних предметів і явищ через інші за подібністю.

Міф (грецьк. mythos — слово, переказ, звістка) — розповідь, у якій явища природи або реальні події були творчо переосмислені колективною (первісною) свідомістю давніх людей як пояснення світу та втілення уявлень про нього.

Міфологічний мотив — неподільна смислова одиниця, що є реалізацією теми міфу. Мотив рухає сюжет твору і є одним із засобів розкриття художнього образу. У межах однієї теми міфи можуть реалізовувати різні мотиви.

Міфологічний образ — образ, що походить із міфу. У міфологічному образі в конкретній формі втілено загальні уявлення давніх людей про виникнення світу, пояснено явища природи та людського життя. Наприклад, у священних книгах людства міфологічні образи поділяються на різні групи: божественні, напівбожественні, ворожі (демонологічні); люди, явища природи, символи. Деякі міфологічні образи подані за принципом антитези. У такий спосіб утверджується одвічна тема боротьби добра і зла, що триває у світі.

Міфологічний сюжет — сюжет, який у системі подій розкриває зміст міфу. У священних книгах народів світу є подібні сюжети: про створення світу і перших людей (космогонічні), про героїв, про Божу підтримку, про кінець світу та його подолання тощо.

Ода — вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими подіями, діяльністю історичних осіб.

Пентаметр (з грецьк. п'ятимірник) — в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра. Піввірші розмежовані цезурою. Метрична схема пентаметра така:

Притча — алегоричний твір, у якому розповідь має мораль і повчальний зміст. Характерні ознаки притчі: розкриття загального (думок, ідей, цінностей, ідеалів) через конкретне; філософський зміст, актуальний для всіх часів, важливий для всіх і кожного; використання алегорій; прихований підтекст образів, епізодів, мотивів; проста, зрозуміла мова, насичена влучними висловами (афоризмами).

Рід літератури — це найбільш загальна категорія літературознавства, що охоплює цілу низку менших за обсягом понять (жанри), типологічно подібних між собою за способом художньої організації.

Рубаї (форма множини — рубаят) — стала форма східного ліричного твору, що складається з чотирьох рядків із римуванням за схемою ааба (рідше — аааа).

Сонет (з італ. sonetto — звучати) — ліричний вірш, який складається з 14 рядків п'ятистопного або шестистопного ямба й має сталу форму в різних національних літературах. Серед різних видів сонета виокремлюються два основні — італійський і англійський. Італійський складається з двох катренів (чотиривірші) і двох терцетів (тривірші) із римуванням абба абба вгв гвг (можливі варіанти римування). Англійський сонет складається з трьох катренів і заключного двовірша з римуванням абаб вгвг деде жж.

Терцет — тривірш, строфа з відповідним римуванням; найчастіше використовується в сонеті.

Трагедія (з грецьк. tragoedia — пісня козла) — один із жанрів драми; драматичний твір, що ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті героя, який прагне високої мети й реалізації своїх творчих сил, з непереборним началом: богами, долею, суспільством, моральними забобонами, обов'язком.

Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

Літаки Антуана де Сент-Екзюпері та Річарда Баха

Антуан де Сент-Екзюпері та Річард Бах уміли високо літати в небі й у просторі фантазії. У кожного з них — свої літаки та своя доля. Проте в їхніх творах є чимало спільного. Митці створили яскраві образи, разом з якими люди вчаться думати, бути вільними, добрими й цілеспрямованими...

1. Пригадайте біографії письменників і розкажіть про основні віхи їхнього життя, використовуючи світлини.

2. Назвіть символи, що використовуються у творах А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц» і Р. Баха «Чайка Джонатан Лівінґстон», розкрийте їхній зміст.

3. Які авторські ідеї втілюють головні герої?

4. Чим подібні й чим відрізняються повісті А. де Сент-Екзюпері та Р. Баха?

5. До яких роздумів надихнули вас твори митців? Які істини допомогли відкрити?

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст