Зарубіжна література. 8 клас. Ніколенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Давньогрецький театр

  • 1. Що ви знаєте про театр? Як часто ви буваєте в ньому? Які вистави дивилися?
  • 2. Розкажіть про внутрішню побудову театру.

Поклоніння богу Діонісові й іншим богам (Корі, Деметрі) на території Стародавньої Греції в VII-VI ст. до н. е. спричинило народження драми як роду літератури й виникнення театру. Грецький поет Феспід першим у своїх творах використав актора-декламатора, який розпочав діалог із хором. Пізніше Есхіл додав до хору другого актора-декламатора, а Софокл — третього. Так були закладені засади театру.

У давнину не було спеціальних приміщень для вистав, але починаючи з V ст. до н. е. для них стали будувати спеціальні майданчики. Вистави створювали на міфологічні й історичні сюжети. Усі ролі виконували чоловіки, хор теж був лише чоловічим (від 12 до 15 осіб). Крім офіційного, існував також античний народний театр, у якому виступали мандрівні комедіанти. Вони розігрували дійства (переважно сатиричні) на площах і не завжди в масках.

Основними жанрами давньогрецької драми були трагедія та комедія. Етимологія слова трагедія пов'язана з античними культовими обрядами, сценічними розігруваннями міфу, неодмінним атрибутом яких був цап (з грецьк. tragos — козел).

Як правило, давньогрецька трагедія розпочиналася з прологу (декламації), потім виходив хор із піснею (парод), а далі йшли епісодії (епізоди), що переривалися час від часу піснями хору (стасими). Остання частина трагедії — заключний стасим і вихід акторів і хору (ексод). Отже, хорові пісні розділяли трагедію на частини, що в сучасній драматургії називаються актами. Кількість частин була різною навіть в одного автора. Протягом вистави хор не залишав свого місця: він сприяв акторам у розкритті змісту трагедії, давав оцінку вчинкам і почуттям персонажів із точки зору моралі того часу. Оскільки хор постійно знаходився на сцені, а декорацій тоді ще не використовували, у давньогрецькій трагедії панував принцип єдності часу, місця та дії, тобто всі події мали відбутися в одному місці й протягом одного дня. Про події, які виходили за межі цього часу й простору, розповідали так звані вісники. До речі, Евріпід придумав оригінальну розв'язку для трагедії — deus ex machina («бог із машини»), тобто якась несподівана сила (бог), яка з'являлася ззовні, у фіналі вирішувала всі конфлікти п'єси (для цього використовувалися механізми, що давали можливість акторам «літати», «спускатися з небес», «творити дива»).

Діоніс із Силеном і Менадою. Кераміка. Приблизно IV-V ст. до н. е.

Розвиток давньогрецької рабовласницької демократії сприяв появі нового драматичного жанру — комедії, яка розпочинає свій відлік від творчості Арістофана на межі V-IV ст. до н. е. Поняття «комедія» утворилося від грецьких слів komodia, komos — весела процесія та ode — пісня. Засади комедії були закладені на острові Сицилія, а потім вони утвердилися в Афінах.

Змістом комедії стає не міф або історичне минуле, а реальне життя. У ній використовували фольклорні джерела (пісні, драматизовані дійства), надаючи їм викривального змісту. Важливою особливістю давньогрецької комедії була абсолютна свобода й право автора на висміювання окремих громадян чи негативних явищ. У ті часи комічні персонажі поставали не як індивідуальності, а як певні соціальні типи, що відтворювалося за допомогою масок. На сцені з'явилися шахраї, користолюбці, безсоромні чиновники, довірливі дурні, демагоги-філософи та ін. Але в комедіях діяли й позитивні герої — звичайні люди, дрібні землевласники, котрі втілювали уявлення про народну мораль.

Серед давньогрецьких драматургів відбувалися змагання, а під час визначення переможця враховували думку публіки. Особливою популярністю користувалися твори Есхіла, Софокла, Евріпіда.

Театр Діоніса в Афінах був розташований просто неба, на схилі Акрополя (верхня частина міста). Цей театр міг умістити до 17 тис. глядачів (половина населення Афін того часу). Він складався з таких основних частин: оркестри (місце перед сценою для гри акторів), де розміщалися хор і жертовник богу Діонісові; театрону (місця для глядачів), де в першому ряду стояло крісло для жерця Діоніса; скени (споруди позаду оркестри), де перевдягалися актори, а перед скеною знаходився проскеній — дерев'яний фасад або особлива декоративна стіна. З обох боків проскенія були проходи для публіки. За цією схемою будували всі давньогрецькі театри.

Театр Діоніса. м. Афіни (Греція). Сучасне фото

  • 1. Розкажіть про походження давньогрецького театру.
  • 2. Які жанри панували в ньому? Використовуючи літературознавчий словник, дайте їхнє визначення й назвіть представників у літературі Стародавньої Греції.
  • 3. Які елементи будови сучасного театру походять від давньогрецького?