Зарубіжна література. 7 клас. Ніколенко

Костянтин Симонов

1915—1979

Ми виграли війну не тільки зброєю, а й силою людських почуттів.

Олесь Гончар

Сторінки життя та творчості

Російський поет вірменського походження Костянтин Михайлович Симонов народився 28 листопада 1915 р. в м. Петрограді (нині м. Санкт-Петербург, Росія). Самостійне життя почав із заводу, де працював токарем, а свою головну мрію здійснив пізніше, вступивши до Літературного інституту імені М. Горького в м. Москві. Перші вірші почав писати ще студентом.

З 1939 р., тобто від початку Другої світової війни, К. Симонов працював військовим кореспондентом. Воював на різних фронтах проти фашизму, завершивши війну в Берліні. Під час війни писав не тільки статті в газети, а й вірші, повісті та п’єси. Костянтин Симонов створив великий роман про війну «Живі і мертві» (1959), за його сценарієм знімали кінофільми й ставили п’єси. Найпопулярнішим з усієї творчості поета є вірш «Жди мене...», написаний у перші роки війни, який дуже любили солдати та їхні далекі кохані.

Костянтин Симонов номер у 1979 р., його поховали згідно із заповітом, на Буйничівському полі (Білорусь), де в червні 1941 р. він брав участь у бою з нацистами.

«Жди мене...» (1941)

Історія створення

Вірш присвячений відомій російській актрисі Валентині Сєровій — дружині поета. У 1941 р. К. Симонов прочитав вірш лише найближчим друзям і не збирався його друкувати. Проте пізніше поет змінив рішення, коли один із друзів назвав цей вірш «ліками від туги за коханою». Уперше твір з’явився в газеті «Правда» на початку 1942 р. У 1943 р. за сценарієм К. Симонова був знятий фільм з однойменною назвою «Жди мене» (режисер О. Стоплер), де головну героїню зіграла Валентина Сєрова.

Валентина Сєрова

Творче читання

Жди мене, і я вернусь.

Тільки ревно жди.

Жди, коли дощі, як грузь,

Ллються на сади.

Жди, коли сніги метуть,

Жди в палющі дні,

Жди тоді, коли не ждуть

Тих, що на війні.

Жди, коли не відповім

На твої листи,

Жди, коли набридне всім

Ждать, з ким ждала ти.

Жди мене, і я вернусь,

Не бажай добра

Тим, хто радить, як дідусь,

Що забуть пора.

Хай повірить мати й син,

Що мене нема,

Хай у сяєві сивин

Сяде мовчкома

І за упокій вино

П’є товариш мій.

Жди. І з ним ти заодно

Випити не смій.

Жди мене, і я вернусь

Всім смертям на зло.

Хто не ждав, шепне комусь:

«Щастя помогло!»

Хто не ждав, позаздрить нам,

Тільки не збагне,

Що з вогню своїм жданням

Ти спасла мене.

Як пройшов я всі фронти —

Хто мені поміг?

Просто ждати вміла ти

Краще від усіх!

(Переклад Дмитра Павличка)

* * *

Жди меня, и я вернусь.

Только очень жди,

Жди, когда наводят грусть

Жёлтые дожди,

Жди, когда снега метут,

Жди, когда жара,

Жди, когда других не ждут,

Позабыв вчера.

Жди, когда из дальних мест

Писем не придёт,

Жди, когда уж надоест

Всем, кто вместе ждёт.

Жди меня, и я вернусь,

Не желай добра

Всем, кто знает наизусть,

Что забыть пора.

Пусть поверят сын и мать

В то, что нет меня,

Пусть друзья устанут ждать,

Сядут у огня,

Выпьют горькое вино

За помин души...

Жди. И с ними заодно

Выпить не спеши.

Жди меня, и я вернусь,

Всем смертям назло.

Кто не ждал меня, тот пусть

Скажет: — Повезло.

Не понять, не ждавшим им,

Как среди огня

Ожиданием своим

Ты спасла меня.

Как я выжил, будем знать

Только мы с тобой, —

Просто ты умела ждать,

Как никто другой.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Чому слово жди неодноразово повторюється у вірші К. Симонова? 2. Яким ви уявляєте ліричного героя твору? 3. Назвіть образи природи, що вказують на тривалість розлуки ліричного героя з коханою людиною. 4. Які почуття утверджуються у вірші?

Порівнюємо. Порівняйте оригінал і український переклад твору. Визначте різновид перекладу. Як домінанти оригіналу відтворено перекладачем? Які нові нюанси з’явилися в художньому перекладі?

Для обговорення. 1. У чому, на вашу думку, полягає духовна сила поетичних рядків К. Симонова? 2. Які ще вірші про Другу світову війну ви знаєте? Що нового з них ви дізналися про людей, на долю яких випала війна?

Творче завдання. 1. Поясніть вислів «всім смертям на зло». 2. У вірші розкривається секрет щасливого повернення ліричного героя. У чому він полягає? Наведіть цитату.

Краса слова

Вірш К. Симонова «Жди мене...» — один із найвідоміших творів Другої світової війни. Його вчили напам’ять, переписували, носили біля серця ті, хто воював, і ті, хто чекав із війни своїх коханих. За своєю композицією твір нагадує молитву, звернення під час важких випробувань до близької людини. Слово жди, ждати повторюється майже в кожному рядку вірша, часом відлунюючись звуками [ж] або [жд] в інших словах. Поетичне слово у творі К. Симонова набуло такої великої сили, що кожен, хто читав вірш у роки війни, вірив, що його почуття обов’язково врятують рідну людину від смерті. Цей твір і після війни не втратив свого значення.

• Як ви вважаєте, у чому полягає актуальність вірша для наших днів? Чому такі твори нам потрібні?

Перевірте себе

1. Виразно прочитайте ваш улюблений вірш про дружбу й кохання. 2. Розкажіть про історію його створення. 3. Розкрийте провідні мотиви твору. 4. Висловіть враження від прочитаного твору. 5. Зверніться до періодичних літературних журналів («Всесвіт», «Слово і час» та ін.) і знайдіть ще твори (1-2) сучасних поетів про високі людські почуття. Підготуйте виразне читання віршів і розповідь про авторів.