Зарубіжна література. 7 клас. Ніколенко

Булат Окуджава

1924—1997

Його поетична пам’ять увібрала в себе долю кількох поколінь — довоєнного, воєнного й повоєнного... У кожного з цих поколінь була своя правда і своя трагедія.

Євген Євтушенко

Сторінки життя та творчості

Булат Окуджава — поет, прозаїк, композитор і сценарист, писав російською мовою. Відомий як один з яскравих представників авторської пісні 1950-1980-х років (разом із Володимиром Висоцьким, Олександром Галичем та ін.). Пісні, покладені на його вірші, живуть і нині.

Б. Окуджава

Булат Шалвович Окуджава народився 9 травня 1924 р. в м. Москві. Його батько, Шалва, був грузином, а мати, Ашхен, походила з вірменської родини. У 1937 р., під час сталінських репресій, батько був заарештований і невдовзі розстріляний. У 1938 р. матір відправили на заслання, де вона перебувала до 1947 р. Булат Окуджава вимушений був переїхати до родичів у Тбілісі, де працював на заводі до початку Другої світової війни. Коли юнакові виповнилося 18 років, він домігся того, щоб його взяли на фронт добровольцем. Після поранення в 1944 р. був демобілізований і повернувся в Тбілісі, де навчався на філологічному факультеті Тбіліського університету. Після закінчення навчання працював учителем, з часом професійно зайнявся літературою. Перші вірші написав у роки Другої світової війни, згодом поклав їх на музику. Відтоді не припиняв поетичної та композиторської діяльності. Усі знають вірші-пісні Б. Окуджави: «Нам потрібна тільки перемога...» (рос. «А только нам нужна одна победа...»), «Любов і розлука» та ін. Його пісні звучать у багатьох кінофільмах 1960-1980-х років («Білоруський вокзал», «Біле сонце пустелі» тощо). Булат Окуджава завжди мав незалежну, волелюбну позицію, яка суперечила офіційній владі. Виступав проти сталінізму, комунізму й імперської політики уряду. Засуджував війну в будь-яких проявах.

Помер 12 червня 1997 р. в м. Парижі (Франція).

Творче читання

До побачення, хлопчики (1958)

Ох, війна, що ж ти, підла, накоїла:

стали тихими наші двори,

підняли наші хлопчики голови —

і змужніли вони до пори,

на порозі прощалися похапцем —

і пішли за солдатом солдат...

До побачення, хлопчики! Хлопчики,

повертайтеся швидше назад.

Не ховайтеся, будьте високими,

не шкодуйте ні куль, ні гранат

і себе не жалійте... І попри все

повертайтеся швидше назад.

Ох, війна, що ж ти, підла, накоїла:

не весілля — розлуки і дим!

І дівчатка всі платтячка білії

віддали своїм сестрам малим.

Форма й чоботи... Де ж від них дітися?

Два зелених на плечах крила...

Пліткарів ви, дівчатка, не бійтеся!

З них спитаємо потім сповна.

Хай говорять, що віру розтрачено,

що йдете по війні наздогад...

До побачення, наші дівчатонька!

Повертайтеся швидше назад!

(Переклад Олени Тимченко)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Про яке покоління пише автор? 2. За допомогою яких епітетів і метафор поет змальовує трагедію людей? 3. Розкрийте значения повторів у вірші.

Творче завдання. Підготуйте розповідь про те, як Друга світова війна вплинула на історію вашої родини. Розпитайте про це ваших батьків, бабусь і дідусів.