Зарубіжна література. Повторне видання. 6 клас. Ніколенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Генрі-Вордсворт Лонгфелло

(1807-1882)

Образ Гайавати вчить будувати мирне й прекрасне життя, позбавлене ворожнечі та війн.

Іван Драч

Генрі-Вордсворт Лонгфелло є гордістю Сполучених Штатів Америки. Письменник, науковець, перекладач і громадський діяч, він зробив вагомий внесок не лише в художню літературу, а й у боротьбу проти рабства, війни, гніту народів. Його голос на захист миру і свободи завжди потужно звучав не лише на американському континенті, а й у всьому світі.

Генрі-Вордсворт Лонгфелло народився 27 лютого 1807 р. в м. Портленді (штат Массачусетс, США). У сім’ї було восьмеро дітей, батько представляв Портленд у законодавчих зборах штату Массачусетс, був обраний до Конгресу США. Тому Генрі-Вордсворт із дитинства був у центрі суспільних подій. Навчаючись у Боудін-коледжі, цікавився іноземними мовами і згодом поїхав до Європи, щоб удосконалити свої знання. Подорожі Францією, Німеччиною, Італією, Іспанією та іншими країнами дали потужний імпульс до опанування культур різних народів. Водночас Генрі Лонгфелло був палким патріотом вітчизни. Він писав: «Тільки не загубіть батьківщину. Життя — це зовсім не собори, не руїни замків та інші декорації Старого Світу».

м. Портленд (США). Сучасні фото

Після повернення до США 1834 р. Генрі Лонгфелло запросили на посаду професора в Гарвардський університет (м. Кембридж, штат Массачусетс, США). Там протягом вісімнадцяти років він читав лекції з літератури, створював підручники з європейських мов, перекладав і писав власні літературні твори. 1845 р. вийшла збірка перекладів Генрі Лонгфелло «Поети Європи», яка ознайомила американських читачів з надбаннями європейського континенту. Наприкінці 1870-х років він видав найповнішу в США антологію «Поезія всіх країн», що налічує понад 30 томів.

Гарвардський університет (США). Сучасні фото

У 1842 р. Генрі Лонгфелло написав «Пісні про рабство», де обстоював свободу і права афроамериканців, які в ті часи потерпали від приниження та насильства. На їхній захист став і Авраам Лінкольн, котрого 1860 р. було обрано президентом США. У 1861-1865 рр. тривала громадянська війна між північними й південними штатами (Північчю і Півднем), яка закінчилася ухваленням закону про скасування рабства (його автор — Авраам Лінкольн).

У США в ті часи була ще одна частина населення, стосовно якої вчиняли тиск і несправедливість. Це корінне населення США — індіанці. Генрі Лонгфелло вважав, що в США і в усьому світі необхідно поважати представників різних націй і народів. На його думку, усі люди повинні мати рівні права, жити в мирі й злагоді. Цій проблемі він присвятив поему про північноамериканських індіанців «Пісня про Гайавату».

Представники племен-мешканців Америки. Малюнок зі «Шведської енциклопедії». 1904 р.

presentation

Хто такі індіанці?

Корінним народом у США є північноамериканські індіанці, тобто ті, які живуть у Північній Америці. Чому їх так називають? А тому, що Христофор Колумб, який відкрив Америку в XV ст., думав, що приплив до берегів Індії. Коли він побачив людей, які відрізнялися від європейців червоним кольором шкіри, то назвав їх індіанцями. З давніх-давен на континенті проживало багато племен індіанців. Європейці, які опановували території США, гнобили індіанців, витісняли їх з історичних земель, убивали в протистояннях. Тому індіанців ставало дедалі менше, вони потребували захисту. На їх підтримку виступив у поемі «Пісня про Гайавату» Генрі Лонгфелло та інші громадські діячі. Нині в США офіційно налічують понад 500 індіанських племен. Для їх позначення використовують термін «суверенний народ такого-то племені». Тепер права індіанців як корінного населення закріплені державою. Найбільше індіанців проживає в штатах Каліфорнія (до 740 000), Оклахома (до 415 000), Аризона (до 400 000). Лос-Анджелес — місто з найбільшим індіанським населенням.

Кого називають корінними народами?

Корінний народ — це етнічна спільнота, яка тісно пов’язана за своїм походженням з певною територією і не має свого державного утворення, тобто власної держави. Це меншість у населенні країни. Корінні народи є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є певна країна, у період її завоювання або колонізації чи в період установлення нових кордонів. 21 липня 2021 р. Президент Володимир Зеленський підписав Закон України «Про корінні народи України». Закон визначає, що корінними народами України, які сформувалися на території Кримського півострова, є кримські татари, караїми, кримчаки. Документ спрямований на захист культурних і громадянських прав корінних народів України.

«Пісня про Гайавату» (1855)

За основу твору взято історичний факт — створення Ліги п’яти ірокезьких племен (прибл. 1570), до якої увійшли онейди, могауки, онондаги, сенеки і катюги, пізніше до них приєдналися тускарори. Створення Ліги поклало край чварам і внутрішньому розбрату серед племен. Північноамериканські індіанці почали разом долати проблеми, спільно діяти проти зовнішніх ворогів.

Гаррісон Фішер. Обкладинка твору Г. Лонгфелло «Пісня про Гайавату». 1906 р.

За давніми фольклорними джерелами, Гайавата теж брав активну участь в організації Ліги ірокезьких племен. Його образ, оповитий мотивами міфів і легенд, Генрі Лонгфелло зробив головним у поемі. У легендах північноамериканських племен ідеться про те, що нібито Гайавата виголосив свою знамениту промову на раді вождів і старійшин. Його слова передавали з покоління в покоління: «Ми повинні захищати спільні інтереси і думати про нашу спільну безпеку... З’єднавшись у спільному союзі або братерстві, ми це зробимо з успіхом... Якщо ми здійснимо це, то виженемо ворогів із нашої землі. Давайте з’єднаємо п’ять наших племен у єдиному інтересі, і жоден ворог не зможе нас перемогти чи підкорити... Ми щиро бажаємо об’єднатися в єдиний союз. Браття, якщо ми з’єднаємося, Великий Дух посміхнеться нам, і ми будемо жити щасливо, в достатку...». Цю легенду Генрі Лонгфелло використав у першій пісні поеми («Люлька згоди»). Однак у ній з промовою до індіанців звернувся не Гайавата, а Великий Дух (Творець світу в уявленнях індіанців) — Гітчі-Маніто. Він закликав усі племена припинити ворожнечу, називаючи у своєму зверненні Гайавату Пророком, який покаже індіанцям шлях до щастя.

Пісня про Гайавату

(Уривок)

Перша пісня

ЛЮЛЬКА ЗГОДИ

Які племена прийшли до Гітчі-Маніто? Чи жили вони в мирі й злагоді до того, як прибули на раду?

videotext

На верхів’ї Скель Червоних,

Скель Великого Нагір’я,

Там стояв Життя Владика,

Гітчі-Маніто могутній,

І з верхів’я Скель Червоних

Він до себе звав народи,

Звідусіль людей скликав він.

Від слідів його неслася

І тремтіла в сяйві ранку

Річка, падаючи з кручі

І займаючись мітлою.

І провів перстом Владика

Путь лучкову по долині,

І сказав, провівши, річці:

«Ось тобі навік дорога».

Від червоного бескета

Одломив рукою камінь

І зліпив із нього люльку,

І оздобив візерунком.

А над річкою він вирвав

Очеретяну стеблину

І цибух зробив для люльки.

І червоною корою

Із лози набив він люльку,

І дихнув на ліс зелений.

І від подиху у лісі

Загойдались раптом віти

І, зустрівшись, зайнялися,

І на горах на високих

Запалив їм Люльку Згоди

Гітчі-Маніто могутній

На ознаку, що на раду

Всі народи він скликає.

Вився дим поволі, тихо

В сяйві сонячного ранку:

Спочатку мов темна смужка,

Потім наче синя пара,

Закруглявся у повітрі,

Як зимою ліс верхів’ям,

Сніжно-білими клубками

Плив все вгору, вище й вище

І торкнувся, врешті, неба,

І розлився, розкотився

В сизих хвилях над землею.

Із долини Тавазента,

Із долини Вайомінга,

Із лісної Тоскалузи,

Від Скелястих Гір далеких,

Від озер Країни Снігу, —

Звідусіль усі народи

Дим угледіли на небі,

Дим, що йшов із Люльки Згоди.

І пророки всіх народів

Їм сказали: «То Поквана!

Сим далеким синім димом,

Що лозою в небі в’ється,

Що рукою наче кличе,

Гітчі-Маніто могутній

Зве до себе на пораду

Всіх людей, усі народи».

По річках, лугах збігались

І збиралися народи:

Йшли Чоктоси і Команчі,

Йшли Гурони і Мендени,

Делавери і Могоки,

Йшли Шошони і Омоги,

Пони йшли і Чорноногі,

Оджибвеї і Дакоти

До Великого Нагір’я

Перед світлі Божі очі.

В зброї всі, в яскравих фарбах,

Як дерева в час осінній,

Наче небо на світанні,

Всі зійшлись вони в долині

З ворожнечею у душах.

В їх очах смертельний виклик,

В їх серцях звіряча лютість,

Вікове бажання помсти —

Заповіт страшний від предків.

Але тихо і ласкаво

Подивився Милосердний,

Гітчі-Маніто могутній.

Наче батько, подивився

На дитячу ворожнечу

І простяг над ними руку,

Тінь руки простяг над ними,

Щоб серця їх заспокоїть,

Втихомирити їх душі.

І ясний величний голос,

Як потік, що з гір несеться,

Як потік, що пада в прірву,

Пролунав до всіх народів:

«Діти! Слухайте уважно

Мудре слово і пораду,

Що вам скаже, нерозумним,

Той, хто дав життя всім людям.

Дав я землю вам для ловів,

Дав вам води для рибальства,

Дав ведмедя і бізона,

Дав вам оленя і сарну,

Дав бобра вам і козарку,

Напустив я риби в ріки,

На болота — диких птахів.

Що ж примушує вас нищить,

Убивать один другого?

Я стомивсь від ваших сварок,

Від незгод і суперечок,

Від кривавих війн народів,

Молитов про помсту люту...

Ваша сила тільки в згоді,

А безсилля — в ворожнечі!

Помиріться ж, мої діти,

Будьте друзями, братами!

Гаррісон Фішер. Ілюстрація до твору Г. Лонгфелло «Пісня про Гайавату». 1906 р.

І Пророк на землю прийде,

І покаже вам дорогу

До покути, до спасіння.

І ви мусите коритись

Всім його порадам мудрим.

І на зораному полі

Ралом праці і любові

Зійдуть квіти долі-щастя.

Діти! Слухайте Пророка,

Бо потонете у крові,

Бо пов’янете, як листя.

Окупіться ж ви в джерело,

Що сріблиться перед вами,

Змийте фарби, фарби бою,

Змийте з тіла плями крові,

Закопайте свою зброю,

Люльки висічіть з каміння,

Очерету наламайте

І, оздобивши їх пір’ям,

Запаліть собі на згоду

І живіть віки братами!».

Так сказав Життя Владика.

І покидали на землю

Вояки ганебну зброю,

Поскидали всі убрання

Із оленячої шкури

І до берега побігли

Змити фарби — плями бою.

Від слідів Творця лилася

Річка хвилею ясною,

Обмивала кров на тілі

І, обмивши, червоніла,

І, спускаючись все нижче,

З кров’ю змішана, зникала.

Змивши фарби, плями бою,

Вояки на берег вийшли

І у землю закопали

Свої палиці і зброю.

І дітей своїх Владика,

Гітчі-Маніто могутній,

Стрів усмішкою ясною.

Із червоного каміння

Всі зробили мовчки люльки,

Очерету наламали

І оздобили їх пір’ям,

І іти додому стали

В ту хвилину, як завіса

Темних хмар заколихалась

І у дверях світлих неба

Гітчі-Маніто сховався,

Оповитий білим димом,

Білим димом Люльки Згоди.

(Переклад Олександра Олеся)

Гаррісон Фішер. Ілюстрація до твору Г. Лонгфелло «Пісня про Гайавату». 1906 р.

Де розташовані Червоні Скелі?

Червоні Скелі (або Камінь Червоної Люльки) — це історична місцевість, національна пам’ятка США (штат Міннесота), що є священною для північноамериканських індіанців. Здавна вони приходили до них і робили із червоного каміння люльки, які використовували в різних традиційних церемоніях. Червоний колір обрано невипадково: він символізує кров, яку індіанці проливали віками в боротьбі за свою незалежність. У легендах дакотів ідеться про те, що якось Великий Дух (Гітчі-Маніто) зібрав усі індіанські племена, став на вершину Червоної Гори, відламав від скелі камінь, потримав його в руці, а потім зробив із нього величезну люльку й запалив її. Гітчі-Маніто спрямовував дим на схід, захід, північ і південь, наказавши людям, зробити із цього красивого каменя люльки й ніколи більше не використовувати зброю один проти одного. Люлька — традиційний атрибут життя північноамериканських індіанців. З люлькою вони ніколи не розлучалися, з нею йшли на перемовини, її берегли, прикрашали орнаментами й передавали у спадок. У поемі «Пісня про Гайавату» люлька — не лише елемент побуту індіанців, а й символ миру та єднання народів.

У кожного народу є свої символи єднання. В українців це — вишита сорочка, рушник, писанка, намисто тощо. Їх здавна брали із собою в далеку мандрівку чи в бойовий похід як обереги.

Ї

Камінь Червоної Люльки. Національна пам'ятка США (штат Міннесота). Сучасні фото

express

Образ Гайавати на екрані

У 1997 р. вийшов кінофільм «Пісня про Гайавату» (режисер Джеффрі Шор, Канада, США). У стрічці йдеться про народження і становлення героя, його славні подвиги й кохання, про життя в гармонії з природою і прагнення помирити племена індіанців. За допомогою інтернету перегляньте цей фільм. Які риси характеру Гайавати акцентували творці фільму? Чи можна назвати цей образ героїчним? Поясніть свою думку.

Кадри з кінофільму «Пісня про Гайавату» (режисер Джеффрі Шор, Канада, США, 1997 р.)

CLASSROOM

Усно

1. Де відбувалася рада Гітчі-Маніто?

2. З якою метою Великий Дух скликав індіанські племена?

3. Який вигляд мали індіанці, які прибули на раду? Наведіть відповідні цитати, прокоментуйте.

Аналіз та інтерпретація

4. Які аргументи наводить Гітчі-Маніто для переконання індіанців?

5. Чи послухали вони його? Що свідчить про це?

6. Як змінилося життя індіанських племен після ради?

7. Сформулюйте провідну ідею першої пісні твору «Пісня про Гайавату».

8. Визначте у прочитаному тексті ознаки міфу та казки.

Письмово

9. Напишіть твір-роздум на тему «Чому людям краще жити в мирі, ніж ворогувати?» (10-12 речень).

Цифрові технології

10. За допомогою інтернету знайдіть цікаві факти (1-2) про сучасне життя північноамериканських індіанців.

Дослідження

11. Здійсніть дослідження на тему «Проблеми корінних народів у США та в Україні».

Ваша творчість

12. Намалюйте 1-2 ілюстрації на тему першої пісні твору «Пісня про Гайавату», доберіть цитати.

Проєкт

13. Підготуйте повідомлення на тему «Побут і традиції північноамериканських індіанців». Зверніть увагу на одяг, помешкання, посуд, зброю тощо. Доберіть світлини, ілюстрації.

У команді

14. Гра «Що ви знаєте про США та північноамериканських індіанців?». Об’єднайтеся в групи. Кожна група добирає 3-4 зображення, які інші мають пояснити. Виграє група, що надасть найбільше пояснень.

Життєві ситуації

15. Створіть план встановлення міцного миру в Україні та світі. Що необхідно зробити насамперед?

Перевірте себе

https://academia-nikolenko-6klas.com.ua/check-yourself/