Світова література. 5 клас. Ніколенко

Індійська народна казка

Панчатантра

Знання — це добро, що не знає втрати, ані злодієві, ані цареві його не відібрати.

Індійське прислів’я

Однією з найдавніших індійських пам’яток, що дійшла до наших часів, є книжка «Панчатантра». Вона написана мовою давніх індійців — санскритом1, у якій знаходяться витоки багатьох європейських мов, у тому числі й української. Історія виникнення «Панчатантри» достеменно не відома, як і її оригінал, оскільки вона збереглася в кількох варіантах (без авторства).

1 Санскрит — літературно оброблена давньоіндійська мова.

Деякі вчені вважають, що укладачем цієї книжки був джайнський монах Пурнабхадра, який приблизно в 1198-1199 рр. на основі обробки індійських фольклорних джерел створив великий збірник творів із повчальним змістом. Однак це лише одна з версій.

Коли ж була створена «Панчатантра»? Учені дійшли висновку, що приблизно в IV ст. н. е., коли побутові оповідки набули ознак казки (чарівної, про тварин, соціально-побутової).

Назву пам’ятки «Панчатантра» (панча — п’ять, тантра — книга) перекладають по-різному: «П’ять книг», «П’ять повчань», «П’ять хитрощів», «П’ять кошиків житейської мудрості».

У книжці п’ять частин (тантр): «Втрата дружби», «Придбання друзів», «Про війну ворон і сов», «Втрата набутого», «Несподівані діяння». Щоб надати їй цілісності, на якомусь етапі з’явилось обрамлення (рамка) — слово про нерозумних синів царя Амарашакті, яких відправили на навчання до мудрого брахмана1 Вішнушармана. Він починає розповідати історію, герой якої, у свою чергу, розповідає іншу, у яку вставляється ще одна оповідка. Так триває до п’яти разів. Потім усе починається спочатку. Така побудова розповіді подібна до принципу дерев’яної ляльки «матрьошки». Згодом цей прийом набув поширення не тільки в Азії, а й у Європі.

1 Брахман — представник вищого суспільного кола в Індії, духовний наставник; бог-творець.

Невідомий автор. Ілюстрація до «Панчатантри». Фрагмент. Бл. 1200 р.

На початку «Панчатантри» проголошено основну мету книжки — слугувати для її читачів (передовсім юнаків) «наукою розумної поведінки». Щоб виконати доручення царя Амарашакті (якомога швидше навчити царевичів — за шість місяців), Вішнушарман написав «Панчатантру». Прочитавши мудрий і захоплюючий твір, юнаки набули необхідного досвіду й розуму.

Отже, кожна з п’яти частин «Панчатантри» ілюструє заповіді житейської мудрості. Перша частина «Втрата дружби» — у ній розповідається про витівки шакала, який руйнує небезпечну для нього дружбу бика та лева. У другій частині «Придбання друзів» показано, як слабкі істоти — ворон, миша, газель і черепаха, — діючи спільно, здатні допомогти одне одному й перемогти сильніших за них. Третя частина «Про війну ворон і сов» навчає різних прийомів воєнної науки, серед яких надається перевага хитрощам. Четверта частина «Втрата набутого» відкривається історією про мавпу, якій удалося обманути дельфіна, що хотів отримати її серце, а вона прагнула вибратися з моря на сушу. П’ята частина «Несподівані діяння» розповідає про вчинки, зумовлені жадібністю, недбальством, нерозважливістю.

Чисельні оповідки «Панчатантри» містять різноманітні настанови й практичні поради. У збірці викриваються ненажерливість, користолюбство, невдячність, пихатість, разом із тим утверджуються вірність, дружба, співчуття до ближнього та інші чесноти. Найголовнішою цінністю, що проголошується в «Панчатантрі», є розум як основна умова людського життя й доброчинності. Повчальний зміст книжки втілено в розважальній, захопливій формі.

Характерною особливістю збірки є те, що фольклорні джерела протягом тривалого часу пройшли певну літературну обробку й змінилися, а також поєдналися між собою. Тому в цій книжці панує синтез1 різних елементів, у тому числі казкових і неказкових, фантастичних і реальних.

1 Синтез — поєднання різних елементів в єдине ціле.

Поряд із вигаданими персонажами (боги, напівбоги, демони) діють цілком реальні герої — люди і тварини. У «Панчатантрі» можна знайти окремі епізоди, пов’язані з життям давніх індійців, у тому числі засудження інтриг і лицемірства царського двору, жорстокості й жадібності чиновників, влади багатства та поневолення народу. Завдяки алегорії у творі викриваються вади суспільства й окремих людей. При всьому своєму казковому змісті й зв’язку з традиціями фольклору «Панчатантра» змальовує широку панораму індійського побуту та соціального життя.

Н. Балух. Панчатантра. 2008 р.

«Панчатантра» стала напрочуд популярною за межами Індії. Її переклали багатьма мовами світу. Вона посідає гідне місце разом з іншими збірками національного фольклору («Тисяча і одна ніч» та ін.).

«Фарбований шакал» — один із казкових творів, що ввійшов до «Панчатантри». У ньому змальовано життя тварин, яке дуже подібне до життя людей. Тварини вміють говорити, здатні на людські почуття, здійснюють учинки, притаманні людям. В алегоричній формі розкриваються особливості реального світу, у якому люди інколи діють нерозумно, припускаються помилок.

Основна мета казки «Фарбований шакал» — навчити слухачів (і читачів) розуму, довіряти не зовнішньому вигляду чогось, а його сутності, проникати в глибину явищ і довколишнього світу, а також бути собою, учитись розрізняти тих, хто своїми хитрощами вводить в оману інших. В образах тварин утілено риси людей, що нерідко трапляються і в нашому житті.