Розділ ІІІ. Світ дитинства

Марк Твен

1835—1910

Марк Твен був першим справді американським письменником, і всі ми відтоді — його наступники.

Вільям Фолкнер

Сторінки життя і творчості

У Сполучених Штатах Америки живуть люди різних національностей, культур і віросповідань. Колись вони залишили свої рідні домівки й вирушили шукати кращої долі до Північної Америки.

Будувати державу на новому континенті було нелегко, ще двісті років тому там точилися війни й жорстока боротьба за панування. Протягом тривалої боротьби й запеклих громадянських війн Америка, урешті-решт, позбулася рабства, люди різних культур і традицій навчилися разом жити, розбудовувати свою державу й пишатися нею.

Відомий американський письменник Марк Твен належав до покоління, на долю якого випала Громадянська війна (1861-1865). Тоді мешканці Півночі країни повстали проти рабовласників Півдня, на плантаціях якого працювали безправні чорношкірі раби.

Семюел Ленгхорн Клеменс (справжнє ім’я митця) народився 30 листопада 1835 р. в селищі Флориді (штат Міссурі), він був шостою дитиною в багатодітній сім’ї.

Батьками майбутнього письменника Марка Твена були Джон Маршал і Джейн Лемптон Клеменс, емігранти¹ з Англії. Вони не мали великих статків і через те були змушені переїжджати з місця на місце. Коли Семюел був ще дитиною, його родина переїхала до містечка Ганнібала (штат Міссурі). Де б він потім не бував, Ганнібал займав у його душі особливе місце. Це було місто його дитячих років, мрій і спогадів. Усе, що він там бачив (стосунки між представниками різних верств, школа, церква), згодом знайшло відображення в його книжках.

¹ Емігранти — люди, котрі залишили батьківщину й виїхали в іншу країну для постійного проживання.

Найбільшим захопленням Семюеля була річка Міссісіпі. Тому не випадково він обрав собі псевдонім¹ — Марк Твен, що з англійської (Mark Twain) означає мірка два (тобто 3,6 м). Цим висловом часто послуговувалися працівники річкового порту й суден, повідомляючи про достатню глибину для безпечного плавання пароплавів. Майбутній письменник теж колись працював лоцманом². Після смерті батька він був змушений з 12 років працювати й допомагати матері утримувати родину.

¹ Псевдонім — вигадане ім’я, що використовується людиною замість справжнього; літературне ім’я митця.

² Лоцман — провідник суден (морських або річкових).

«Пригоди Тома Сойєра» (1876) принесли Марку Твенові світове визнання. Читачі одразу полюбили героя книжки за талант фантазування, уміння захопити інших своїми мріями та іграми, а ще — за його вірність у дружбі, щирість почуттів, благородство душі. У той час, коли Марк Твен писав «Пригоди Тома Сойєра», американські дітлахи переважно читали книжки, призначені для недільних шкіл. У них ішлося про вельми слухняних хлопчиків і дівчаток, яким за хорошу поведінку було забезпечено шлях до раю. Митці писали про дітей як про «маленьких дорослих», дитячі пустощі й фантазії вважалися недоліками. А Марк Твен вирішив створити книжку про «поганих», іншими словами — про звичайних дітей, яким не дуже хочеться вчитися (адже тогочасна освіта також перетворювалася на засіб насильства), але які вміють товаришувати, виручати один одного з біди, палко захоплюватися, бути самими собою.

Великим досягненням письменника було те, що він правдиво змалював повсякденну дійсність. Він зображує світ очима дитини й щиро дивується разом із нею, спостерігаючи за світом дорослих. Твір «Пригоди Тома Сойєра» побудований на протиставленні (антитезі) різних світів — дітей і дорослих, слухняних і неслухняних хлопчиків. Своєю книжкою Марк Твен повертав юному поколінню віру в самих себе, закликав дітей усього світу бути природними, щирими, відданими, шляхетними.

Свого улюбленого героя письменник не полишив і згодом написав продовження твору — «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1885), «Том Сойєр за кордоном» (1894), «Том Сойєр — сищик» (1896). Розповідь про Гекльберрі Фінна вийшла зовсім іншою, на відміну від першої книжки. По-перше, історію повістував уже не автор, а його герой — Гек Фіни, а по-друге, доброзичливий сміх перетворився на гостру критику законів півдня Америки. За зображення дружби білого Гека з чорношкірим слугою Джимом твір за часів Марка Твена було вилучено з бібліотек багатьох штатів. Навіть тепер ця книжка викликає гострі дискусії серед громадськості. Особливо неприйнятним для сучасних захисників расової рівності (противників расизму¹) є вживання слова негр (англ. nigger, negro, colored) стосовно чорношкірих героїв твору. Це слово вважається лайливим, образливим у сучасному світі. Однак сам письменник пояснював, що він нічого не вигадував, а змальовував лише те, що бачив у свій час.

¹ Расизм — приниження людей однієї нації іншою, що є неприйнятним у сучасному світі, де серед найвищих цінностей вважається повага до людей різних націй, кольору шкіри, віросповідань, культур.

Пам’ятник Тому Сойєру і Гекльберрі Фінну. м. Ганнібал (США)

Серед відомих усьому світові треба назвати також твір Марка Твена «Принц і злидар» (1882), у якому два головні герої на кілька тижнів помінялися місцями.

Усього письменник створив 43 книжки, кожна з яких оголошена національним надбанням Сполучених Штатів Америки. Той, хто читає їх, стає щирішим, відкритішим, світлішим душею.

Цікаво знати

У США створено два музеї Марка Твена. Один розташований у місті його дитинства — Ганнібалі (штат Міссурі), а другий — у Гартфорді (штат Коннектикут). Музей у м. Ганнібалі називають «Домом Тома Сойєра».

Музей у м. Гартфорді подібний на казковий палац або на дивовижний корабель. Кожен, хто приходить сюди, може побачити затишні куточки родинного гнізда Клеменсів.

Музей Марка Твена. м. Гартфорд (США)

Україна і світ

1867 р. власники газети «Альта Каліфорнія» вирішили відправити дотепного журналіста Марка Твена в турне Старим Світом, щоб він привіз звідти нові враження й нові статті для видання. І письменник вирушив у велику подорож, під час якої відвідав не тільки далекі країни, а й південні порти тодішньої Російської імперії — Одесу, Севастополь, Ялту.

Українською мовою твори Марка Твена почали перекладати ще за його життя. Серед відомих перекладачів книжки «Пригоди Тома Сойера» — Марія Грінченко, Юрій Корецький, Володимир Митрофанов, Інна Базилянська. Твір «Пригоди Гекльберрі Фінна» став відомий читачам завдяки перекладу Ірини Стешенко, а «Принц і злидар» українською переклала Марія Рябова.

Зміст