Світова література. 5 клас. Ніколенко

Пані Метелиця

Жила на світі одна вдова, і мала вона дві доньки. Одна з них, падчірка, була гарна й роботяща, а друга, рідна, гидка й лінива. Та вдова любила куди більше рідну доньку, хоча та була гидка й лінива. Падчірка мусила виконувати всю хатню роботу, була попелюшкою в домі. Бідна дівчина щодня сиділа на шляху біля криниці й пряла доти, поки їй нитка порізала пальці до крові.

Одного разу вона так порізала ниткою пальці, що кров’ю залило починок. Дівчина схилилася над криницею, щоб вимити починок, а він вислизнув із рук і впав у криницю.

Падчірка гірко заплакала й побігла до мачухи та розказала про таке нещастя. А мачуха почала її лаяти на всі заставки й нарешті сказала:

— Уміла вкинути починок, то зараз же лізь і дістань його.

Пішла бідна дівчина до криниці, не знаючи, що й робити. І з великого жалю й страху стрибнула в криницю й знепритомніла.

А коли опритомніла, то побачила, що лежить на чудовій луці. Ясно світило сонце, і тисячі розмаїтих квітів цвіли навколо неї.

Вона пішла цією лукою і набрела на піч, у якій було повно хліба. Хліб почав гукати до неї:

— Ох, витягни мене, витягни, бо згорю, я вже давно спікся!

Дівчина підійшла до печі й лопатою повитягала весь хліб.

А потім пішла собі далі. Ось приходить вона до яблуні, а на ній аж рясніє від яблук. Яблуня просить її:

— Ох, обтруси мене! Яблука мої давно вже достигли.

Дівчина струснула яблуню, і яблука градом посипалися на землю. Вона трусила доти, поки жодного яблука не лишилося на яблуні. Тоді згорнула яблука на купу й пішла далі.

К. Карева. Ілюстрація до казки «Пані Метелиця». 2010 р.

Нарешті дійшла до невеличкої хатини, з якої у віконце визирала стара баба. У неї стирчали такі великі зуби, що дівчина хотіла тікати. Але стара гукнула їй услід:

— А чого ти боїшся, люба дитино? Залишайся в мене, і якщо добре впораєшся з хатньою роботою, то й тобі добре буде. Найкраще дбай про постіль, стели якнайстаранніше та добре вибивай подушки, щоб пір’я летіло, — тоді на світі йтиме сніг, бо я ж пані Метелиця.

Як почула дівчина такі ласкаві слова, їй відлягло від серця, вона залишилась у бабусі й негайно стала до роботи. Дівчина в усьому догоджала старій, збивала їй подушки так сильно, що аж пір’я летіло, наче сніжинки, і тому жилося їй у старої дуже добре. Вона ніколи не чула від неї лихого слова й щодня їла смажене й пряжене.

Пробула дівчина певний час та й засумувала, а чого їй бракує, то спочатку й сама не знала. Нарешті здогадалась, що нудьгує за домівкою, і хоча тут було їй краще, проте її тягло вернутися до рідної хати.

Нарешті вона сказала до старої:

— Узяла мене туга за рідним краєм, і хоч мені у вас дуже добре, проте довше я тут зоставатися не можу, мені треба вернутися до своїх.

Пані Метелиця сказала:

— Мені подобається, що тебе тягне додому. І за те, що ти вірно мені служила, я сама тебе виведу нагору.

Вона взяла її за руку й провела до великої брами. Брама відчинилась, і тільки-но дівчина ступила на поріг, линув золотий дощ, і все золото приставало до неї, аж нарешті вся вона вкрилася золотом.

А. Андерсон. Ілюстрація до казки «Пані Метелиця». 1910 р.

— Це тобі за те, що ти в усьому старанна була, — сказала стара й віддала їй також і починок, що впав у колодязь.

Тоді брама замкнулась, і дівчина опинилася вгорі, на землі, біля своєї хати.

А щойно вона ввійшла у двір, півень злетів на цямрину¹ й заспівав:

Кукуріку, кукуріку!

Наша дівчина іде, —

на ній золота без ліку.

¹ Цямрина — деревина з колодязного зрубу.

Дівчина ввійшла до хати, а мачуха й сестра, побачивши на ній золото, зраділи, не знають, де й посадити.

Дівчина розповіла про все, що з нею трапилось, і коли мачуха почула, як падчірка дослужилася до такого великого багатства, то аж загорілася бажанням добути таке щастя й своїй рідній, гидкій та ледачій, доньці.

Отож пішла ледарка до криниці, сіла та й пряде, а щоб починок був у крові, уколола собі пальця, усунувши руку в густий терен. А потім кинула починок у колодязь і стрибнула туди сама.

Вона опинилась, як і сестра, на чудовій луці й пішла тією самою стежкою. Дійшовши до печі й почувши, як хліб кричить: «Ох, витягни мене, витягни, бо згорю, я вже давно спікся!» — вона відповіла: «Тільки мені й охоти бруднитися біля тебе!» — і пішла далі.

Незабаром дійшла вона до яблуні й, почувши, як та кричить: «Ох, обтруси мене, обтруси, мої яблука давно вже достигли!» — вона відповіла: «От не мала роботи! Ще якесь яблуко на голову мені впаде!» — і пішла далі.

Прийшовши до хатини пані Метелиці, вона не злякалася її зубів, бо вже чула про них, і відразу найнялася до неї.

Першого дня вона дуже старалася, слухалася пані Метелицю, коли та їй загадувала роботу, бо в неї тільки й думки було про золото, яке стара їй подарує. Але другого дня почала лінуватися, третього ще більше — навіть уставати вранці не захотіла. Вона й постелі пані Метелиці не постелила як слід, і подушок не позбивала, щоб аж пір’я летіло.

Це скоро набридло старій, і вона сказала дівчині, що її служба скінчилася. Ледащиця дуже зраділа, гадаючи, що тепер на неї лине золотий дощ.

А пані Метелиця привела її до брами, і щойно дівчина ступила на поріг, як на неї перекинувся великий казан смоли.

— Оце тобі твій заробіток, — сказала пані Метелиця й замкнула ворота.

І прийшла ледащиця додому, уся вкрита смолою, а півень, побачивши її, злетів на цямрину і загорлав:

Кукуріку, кукуріку!

Наша ледащиця йде, —

що брудна буде довіку!

І справді, смола так пристала до ледащиці, що не відмилася, скільки вона жила на світі.

(Переклад Сидора Сакидона)

Коментарі

Казка «Пані Метелиця» побутувала за часів братів Ґрімм у гірських районах Німеччини, але точно встановити, де вона виникла, важко. Є принаймні кілька гірських вершин, де, як стверджували корінні мешканці, могла жити чарівна пані: гора Хозер Мейсснер (неподалік від Касселя), гора Херзельберг (біля Айзенаха). У німецькому фольклорі пані Метелиця відповідала за зимові снігопади, джерела з водою, а також була покровителькою доброчесних жінок і дівчат. Отже, у казці знайшли відображення давні уявлення німецького народу про походження різних природних явищ (сніг, вода). У німецькій мові її ім’я звучить як фрау Холле (Frau Holle). Фрау — слово, яке приєднують до імені або прізвища жінки в Німеччині, означає шанобливе ставлення, повагу.

Робота з текстом

• 1. Виразно прочитайте казку «Пані Метелиця» в особах.
• 2. Знайдіть у казці зачин. Визначте роль зачину у творі.
• 3. Розкажіть про події, які сталися в житті пасербиці.
• 4. Охарактеризуйте її ставлення до праці.
• 5. Як пані Метелиця віддячила пасербиці за її працьовитість і старанність?
• 6. Як зустріли дівчину мачуха зі своєю донькою? Що вони із заздрощів надумали зробити?
• 7. Який заробіток одержала ледащиця від пані Метелиці? Чому?
• 8. Які риси характеру демонструють обидві героїні в різних випробуваннях?
• 9. Який художній прийом допомагає показати різне ставлення дівчат до праці?
• 10. Порівняйте становище пасербиці та рідної доньки вдови на початку і в кінці казки. У якої з героїнь це становище змінилося на краще, у якої — погіршилося? Чому так сталося?
• 11. Які моральні цінності утверджуються в казці «Пані Метелиця»?
• 12. Знайдіть кінцівку в казковому творі. Яку оцінку висловлено в ній?

Краса слова

Казка «Пані Метелиця» має цікаву будову. У ній поєднано елементи соціально-побутової та чарівної казки. З одного боку, тут ідеться про родинні стосунки, про ті звичайні справи, якими займалися в давнину люди: пекли хліб, вирощували врожай, пряли пряжу тощо. А з іншого боку, тут розповідається про різні дива, які трапилися з пасербицею та улюбленою донькою вдови.

Поетичними засобами втілено уявлення народу про зв’язок людини з природою і всім довколишнім світом. Звернімо увагу на те, що різні предмети — хліб у печі, яблуня — звертаються до дівчат людськими голосами, а ті їм відповідають, причому кожна по-своєму. Пасербиця мовчки робить потрібну справу, а донька вдови грубо відповідає та йде далі, нічого не роблячи. У казці можна знайти чимало повторів (у ситуаціях і в мові персонажів). Знайдіть їх. Також учинки героїв супроводжуються народними оцінками. Віднайдіть їх у тексті.

Як і кожна народна казка, «Пані Метелиця» зорієнтована на усну традицію, тобто її розповідали, передавали з уст в уста. Ефект живої розповіді досягається за допомогою спеціальних мовних засобів (слів і побудови речень). Наприклад: «І справді...», «Нарешті дійшла до невеличкої хатини...», «Ох, обтруси мене...». Знайдіть подібні приклади.

Порівнюємо

Пригадайте 1-2 казки інших народів, у яких ідеться про мачуху, її доньку та пасербицю. Порівняйте їх із казкою «Пані Метелиця». Установіть збіги й розбіжності в казках.