Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ніколенко

Людина та пошуки сеансу існування в прозі другої половини XX ст.

Провідні тенденції художньої літератури другої половини ХХ ст.

Навколо мене пітьма, а я пробую бодай що-небудь у ній побачити.

А. Камю

Світовий прогрес другої половини ХХ ст. зумовлений бурхливим розвитком науки та техніки, що мав як переваги, так і недоліки. Важливою подією 1960-х років стало освоєння людиною Космосу, що змусило світ замислитися над долею всієї цивілізації. Однак людству не вдалося розв'язати всі проблеми. Загроза екологічної кризи та ядерної катастрофи, зміна географічних кордонів і суспільних устроїв держав, процеси глобалізації й зростання політичного напруження у світі — усе це визначило ідейно-естетичні пошуки митців того часу.

Інтелектуальна література. У цей період у художній літературі посилюється тенденція до поглиблення інтелектуалізму. Інтелектуалізм (латин. intellectus — розум, пізнання, intellectualis — розумовий, розсудливий) — умовна назва стильової домінанти твору або літературної течії, роду, жанру, пов'язаної з відчутною перевагою інтелектуально-розмислових елементів образного мислення митця над емоційно-чуттєвими. Інтелектуалізація літератури другої половини ХХ ст. виявляється в посиленні уваги до складних філософських проблем (людина і світ, природа та цивілізація, техніка і культура, прогрес і мораль тощо), а також у схильності персонажів, оповідача, ліричного героя до розумових рефлексій, самоаналізу. Розвиток і протиборство ідей та понять стають рушійною силою сюжету. У цей період інтелектуалізм визначив розвиток жанрів притчі, філософського роману, драми ідей, філософської лірики.

Екзистенціалізм. У передвоєнний час виникає, а після Другої світової війни активно розвивається екзистенціалізм (латин. existentia — існування). Це напрям у філософії й течія модернізму, у якій джерелом художнього твору є митець, який виражає життя особистості, створюючи художню дійсність, що розкриває таємницю буття. Джерела екзистенціалізму містяться в працях німецького мислителя ХІХ ст. С. К'єркегора. Теорія сформувалася в працях німецьких (М. Хайдеггер, К. Ясперс) і французьких (А. Камю, Ж. П. Сартр) філософів і письменників. М. Хайдеггер вважав, що мистецтво не можна аналізувати, інтерпретувати, його потрібно тільки «переживати». «Правда у творі завжди є суб'єктивною й індивідуальною», — писав С. К'єркегор.

Екзистенціалізм у художніх творах відтворює настрої інтелігенції, розчарованої соціальними й етичними теоріями. Письменники прагнули збагнути причини трагічної невлаштованості людського життя.

С. К'єркегор

М. Хайдеггер

Представники цієї філософії стверджували, що єдине, чим володіє людина, — це її внутрішній світ, право вибору, свобода волі. Екзистенціалізм поширився у французькій (А. Камю, Ж. П. Сартр), німецькій (Е. Носсак, А. Деблін), англійській (А. Мердок, В. Голдінг), іспанській (М. де Унамуно), японській (Кобо Абе) літературах.

Антироман. У другій половині ХХ ст. розвивається новий роман, або антироман — жанровий різновид французького модерного роману 1940-1970-х років. В антиромані немає відображеної дійсності, конфлікту, сюжетних колізій, немає навіть романного героя у звичному розумінні, його вчинків та емоцій. Термін уперше запровадив Ж. П. Сартр у передмові до роману Н. Саррот «Портрет невідомого» (1947). Представники цього жанру (Н. Саррот, А. Роб-Грійє, М. Бютор, К. Симон та ін.) відтворювали розірвану свідомість особистості, стан її почуттів і вражень. У поетиці антироману важливу роль відіграють прийоми безгеройної та безфабульної розповіді, потоку свідомості, мозаїки сприймань.

Магічний реалізм. Помітним явищем у світовому літературному процесі другої половини ХХ ст. став магічний реалізм. Це художній напрям, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового й міфологічного, дійсного й уявного, таємничого, загадкового. Притаманний насамперед латиноамериканській літературі (А. Карпентьєр, Ж. Амаду, Ґ. Ґарсіа Маркес), однак виявився й у творчості митців інших країн (Ф. Рабле, Е. Т. А. Гофман, М. Гоголь, Е. А. По, М. Булгаков). Для магічного реалізму притаманні такі ознаки: розгляд сутнісних питань буття; пізнання дійсності та людської натури через міф; подвійна структура образів і ситуацій (вони мають прихований зміст); уведення фантастики в реальний світ.

Нові обрії реалізму. У другій половині ХХ ст. розвивається й традиційний реалізм, який набув нових ознак. Зображення буття людини дедалі більше поєднується з історичним аналізом, що зумовлено прагненням митців осмислити соціальну дійсність (Г. Белль, Е. М. Ремарк, В. Биков, Н. Думбадзе та ін.). Ускладнюються засоби побудови твору. В оповіді переплітаються різні часові й просторові плани, події розгортаються в різних напрямках. Нерідко використовується композиційний принцип контрапункту — поєднання відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю й не завжди послідовно (Б. Пастернак, В. Фолкнер та ін.).

Помітне прагнення реалістів до широких узагальнень, що виявляється в зображенні подій різних країн і народів від глибокої давнини до наших днів. Письменники прагнуть до відновлення національних традицій, утрачених стосунків між людьми, а також із природою і світом (Е. Хемінгуей, Я. Кавабата, Ч. Айтматов та ін.). У художній літературі висловлені сподівання на повернення світові втрачених духовних ідеалів, подолання відчуженості й трагізму буття.

Літературний процес другої половини ХХ ст. рухався від модернізму до постмодернізму, який почав формуватися в останній третині минулого століття. Він став мистецьким утіленням загальної кризи перехідної доби, соціальних деформацій, зруйнованої свідомості.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Визначте відмінності магічного реалізму від традиційного реалізму. 2. Які теми й мотиви розробляли письменники-екзистенціалісти? Читацька діяльність. 3. Пригадайте твори зарубіжних письменників другої половини ХХ ст., які ви читали раніше. Які проблеми порушено в них? Людські цінності. 4. Визначте особливості соціально-історичної ситуації у світі після Другої світової війни. Які глобальні виклики відображені у творах митців? Ми — громадяни. 5. Назвіть 1-2 українських письменників другої половини ХХ ст. Розкажіть про їхні долі й книжки. Сучасні технології. 6. За допомогою Інтернету подивіться кінофільм «Чума» (реж. Л. Пуенсо, Велика Британія, Аргентина, Франція, 1992 р.) за однойменним романом А. Камю. Якими зображені людство і світ в екранізації? Довкілля та безпека. 7. Які небезпеки світу виявили письменники другої половини ХХ ст.? Навчаємося для життя. 8. Прокоментуйте висловлювання А. Камю: «...ніхто ніколи не буде вільний, поки існують лиха»; «В історії завжди й неминуче настає такий час, коли того, хто насмілиться сказати, що два на два — чотири, карають на смерть»; «Тепер я знаю: людина здатна на великі подвиги. Але якщо при цьому вона не здатна на великі почуття, її для мене не існує». Як ви вважаєте, чи актуальні ці думки для нашого часу? Поясніть.