Зарубіжна література. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко
Вільям Шекспір
1564-1616
Саме Шекспір переконав нас у тому, що маленький світ людського серця є безкрайнім, глибшим і багатшим за космічні простори.
Р. Емерсон
Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 р. в м. Стретфорді-на-Ейвоні (Англія). Він був третьою дитиною в родині Джона й Мері Шекспірів. Його батько був торговцем, судовим виконавцем і членом муніципалітету, пізніше зубожів і втратив майже все майно. Імовірно, що Вільям навчався в місцевій граматичній школі, де вивчав твори латинських класиків. Він не вступав до університету, бо на той час батько мав великі борги й не міг оплатити синові вищу освіту. У вісімнадцять років В. Шекспір одружився з донькою фермера Енн Хетевей, яка народила йому трьох дітей. Згодом він залишив родину в Стретфорді й вирушив до Лондона шукати кращої долі.
Події наступних кількох років життя В. Шекспіра, до появи записів, що свідчать про його успіхи в Лондоні як актора й драматурга, залишаються загадкою. Згідно з деякими свідченнями, він був співвласником прославленої театральної трупи, якою опікувався лорд Чемберлен.
У 1590-х роках В. Шекспір почав працювати в театрі Дж. Бербеджа. Робота в театральній трупі була напруженою: окрім виконання ролей на сцені, він писав п’єси — дві-три на рік, що потребувало значного часу. За правління короля Якова І трупа, у якій грав В. Шекспір, здобула статус королівської. Коли відкрився театр «Глобус», В. Шекспір став його співзасновником, що дало йому можливість покращити фінансове становище.
Наприкінці 1590-х років популярність та успіх дали змогу В. Шекспірові придбати невеликий будинок у Стретфорді, здобути титул джентльмена, а також отримати право на власний герб. На сцені театру «Глобус» відбулися прем’єри комедій — «Як вам це подобається» (1699), «Дванадцята ніч» (1599); п’єс на історичну тематику — «Генріх IV» (1597), «Генріх V» (1598); відомих трагедій — «Гамлет» (1603), «Отелло» (1604), «Король Лір» (1605), «Макбет» (1606) і п’єс, присвячених Стародавньому Риму, — «Юлій Цезар» (1599), «Антоній і Клеопатра» (1607).
Новаторство шекспірівської драматургії
Шекспірівський театр принципово відрізняється від попередніх і наступних етапів розвитку драматургії. Що відрізняє його від інших мистецьких явищ? По-перше, у шекспірівських п'єсах ідеться не про конкретних людей та конкретні ситуації, а про узагальнений образ буття («візію буття», за словами О. Анікста). Питання світобудови, метафори суспільного життя узяті за основу багатьох шекспірівських п’єс. По-друге, у творах В. Шекспіра персонажі живуть і мислять не так, як звичайні люди, а відповідно до того, яку ідею вони втілюють: добро чи зло, кохання чи ненависть, жертовність чи покарання, шукання вищого смислу чи віддаленість від нього. По-третє, у шекспірівських п'єсах простежується синтез епічного й ліричного начал. Розповідь про захопливі події поєднується із численними монологами та діалогами, описами природи й авторськими ремарками, у яких розкрито глибину переживань персонажів, їхній духовно-емоційний світ. По-четверте, найкращі шекспірівські герої (Ромео та Джульєтта, Гамлет, король Лір та ін.) вступають у конфлікт зі світом зла, проходять через важкі страждання й випробування, гинуть, але зберігають світло істини, любов і людяність.
Портрет єлизаветинця. 1610 р. Імовірно, єдиний прижиттєвий портрет В. Шекспіра
Приблизно в 1610 р. В. Шекспір повернувся до Стретфорда, де створив кілька романтичних п’єс і трагікомедій — «Цимбелін» (1609), «Зимова казка» (1610), «Буря» (1611).
В. Шекспір пішов із життя 1616 р. Його відспівували в церкві Святої Трійці в Стретфорді, що збереглася й нині.
П’єси В. Шекспіра в Україні перекладали Леонід Гребінка, Максим Рильський, Григорій Кочур, Ірина Стешенко та ін.
ТРИ ПЕРІОДИ ТВОРЧОСТІ В. ШЕКСПІРА
|
Перший період 1590-1600 рр. |
Другий період 1601-1608 рр. |
Третій період 1609-1612 рр. |
|
«Комедія помилок», «Два веронці», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Ромео та Джульєтта» та ін. |
«Гамлет, принц данський», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра» та ін. |
«Перикл», «Зимова казка», «Буря» та ін. |
«ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ». Легенда про принца Амлета. Як відомо, В. Шекспір не вигадував сюжети для своїх п’єс, а брав їх із легенд і хронік. Він ніколи не був у Данії, але там виступали його друзі — англійські актори, вони й привезли історію про данського принца Амлета, яку описав історик XІІ ст. С. Граматик у своїй праці «Діяння данців».
Володар Ютландії був убитий своїм братом Фенгом, котрий потім одружився з його вдовою. Молодий принц Амлет, син убитого, вирішив помститися. Щоб виграти час і не викликати підозри, Амлет прикинувся божевільним. У його промовах був прихований підтекст, але ніхто не розумів і не дослухався до божевільного. Друг Фенга вирішив перевірити, чи насправді Амлет божевільний, проте Амлет убив його й, обдуривши всіх, одружився з донькою англійського короля та повернувся до Ютландії. У фіналі він убив Фенга й усіх придворних, які зрадили його та батька.
Монолог Гамлета
І от питання — бути чи не бути.
У чому більше гідності: скоритись
Ударам долі і лягти під стріли
Чи опором зустріти чорні хвилі
Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,
Померти — і нічого, лиш зазнати,
Як сон позбавить болю, нервів, тіла,
А з ними — і страждань. Така розв’язка
Цілком годиться. Так, заснути, спати —
І що, і сни дивитися? Проблема
Одна: які нам сни присняться, мертвим,
Коли земні марноти відшумлять?
І тут сидить вагання: ще хоч трохи
Побути, вік добути свій, а звідси —
Примноження нещасть. Якби не це,
То хто із вас терпів би ці знущання:
Ці утиски верхів, апломб нікчем,
Зневажене кохання, беззаконня,
Нахабство влади, напади на честь,
Якими послуговується підлість.
Хто став би це терпіти?..
(Переклад Юрія Андруховича)
Як бачимо, середньовічний Амлет — людина досить жорстока й рішуча. Середньовічний сюжет був типовою історією про помсту. Однак у трагедії В. Шекспіра все зовсім не так, хоча в основу її покладено ту саму легенду. Драматург дає власну інтерпретацію образу Гамлета, утілюючи в ньому філософські пошуки. З драми-помсти «Гамлет»стає філософською трагедією, у якій змальовано складний та трагічний світ, де людина прагне знайти відповіді на досить непрості запитання й власну позицію в сутичці зі злом.
Данське королівство як символ. «Гамлет, принц данський» — це трагедія людської особистості, поставленої перед вибором добра і зла, життя і смерті, правди і брехні, кохання і ненависті. Данське королівство в зображенні В. Шекспіра наскрізь пронизане гнилизною. Тут процвітають насильство, брехня, лицемірство, підлість. «Бути чесним у наші часи — це означає бути одним на десять тисяч», — каже Гамлет. А ще він говорить Розенкранцеві: «Ви, як губка, усмоктуєте королівську прихильність, нагороди, владу. І виявляється, що такі слуги — найкращі для короля...» Ось у такому світі Гамлетові належить знайти свій шлях.
Довкола нього відбувається чимало злочинів та аморальних вчинків. Дізнавшись про обставини загибелі свого батька-короля, Гамлет вирішив розкрити вселенське зло, з яким не може змиритися. Справді, як можна змиритися з тим, що брат (король Данії Клавдій) убив брата й посів престол Данії? А як змиритися з тим, що мати Гамлета — королева Гертруда — невдовзі стала дружиною Клавдія? Чадолюбивий батько та взірцевий придворний Полоній (головний королівський радник) стежить за своїм сином Лаертом і, догоджаючи королю Клавдію, використовує дочку Офелію як «приманку» у ганебній грі проти Гамлета. Університетські товариші принца Гамлета — Розенкранц і Гільденстерн — без докорів сумління вступають у змову з Клавдієм і добровільно стають шпигунами. Офелія, яка щиро кохає Гамлета, жертвує своїми почуттями й покірно погоджується на те, щоб її розмову з принцом підслухали король і Полоній, а лист від Гамлета віддає батькові (а той читає його Клавдію).
У художньому світі В. Шекспіра так багато зла, що герой буквально задихається. Невипадково в словах Гамлета Данію порівняно з в’язницею, більше того — увесь світ видасться йому таким. Через сумніви й вагання Гамлет розпочинає нерівну боротьбу зі злом.
ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА
Чи чули ви колись про місто Ельсінор? Саме воно згадане в трагедії В. Шекспіра «Гамлет, принц данський». Дехто думає, що Ельсінор і замок, де відбуваються події п'єси, вигадані. Однак вони існували й існують насправді! Ельсінор знаходиться на кордоні Данії та Швеції. До речі, тут розташована затока Ересунд, відома як найкоротший шлях із Північного моря до Балтійського (лише 4 км). Нині тут збудований сучасний міст, яким із Данії до Швеції можна потрапити на автомобілі за якихось 15 хвилин. А в XIV ст. затоку можна було здолати лише на дерев’яних кораблях. Тут постійно відбувалися сутички й воєнні конфлікти, бо місце було стратегічно важливим. На березі затоки Ересунд ще в XV ст. стояв замок-фортеця Кронборг, який слугував для захисту кордонів Данії. Із замком Кронборг і містечком Ельсінором пов’язано чимало легенд. Одна з них — про принца Амлета, яку описав історик XII ст. С. Граматик.
Замок-фортеця Кронборг. Сучасне фото
Конфлікт Гамлета зі світом і шукання героя. В. Шекспір зобразив безмежність людського духу, що прагне знайти правду, сенс буття та справедливість у суперечливому й жахливому світі.
Після зустрічі з Привидом, який розповів Гамлетові про те, що Клавдій отруїв брата, щоб успадкувати королівство, герой заприсягся помститися за батька. Розчарування, крах ілюзій щодо величі людини викликають у нього розпач та озлоблення. Зневірившись через вчинок матері у жіночій вірності, Гамлет брутально поводиться з Офелією, хоча вони люблять одне одного.
Оточений зрадою, він переконався в підступності придворних. Конфлікт поглиблюється: з теренів сімейних він переходить у сферу політичних інтриг. Навколо Гамлета розгортається низка інтриг. У них бере участь не тільки король Клавдій, а і його радник Полоній, батько Лаерта й Офелії. Шпигуючи за Гамлетом під час його розмови з матір’ю, Полоній заховався за килимом. Помітивши це, Гамлет простромив килим шпагою та вбив його.
В. Єрко. Ілюстрація до трагедії В. Шекспіра «Гамлет, принц данський». 1962 р.
Поступово конфлікт Гамлета з людьми, які його оточують, переростає межі особистого. Він не тільки хоче помститися за смерть батька, а й розібратися з тими, хто бере участь в інтригах проти нього самого. Оскільки в інтриги втягнуті й мати Гертруда, й Офелія, і колишні товариші, у Гамлета складається враження, що він зіткнувся не зі злочинами окремих людей, а з глобальним злом, що знищує все навколо.
Герой дуже страждає від усвідомлення невідповідності уявлень про те, яким повинне бути життя та яке воно є насправді. У нього з’являються сумніви в доцільності такого існування взагалі. Виникає запитання: «Бути чи не бути?..» Для Гамлета це — жити чи не жити. Проте так жити, як у Данському королівстві, він не може, бо для героя це — не життя, а духовна смерть...
Однак Гамлет приймає особисту відповідальність за свій час і світ, у якому він живе, прагнучи знайти вищий сенс:
Звихнувся час... О доле зла моя!
Чому його направить мушу я?
(Переклад Григорія Кочура)
У монологах Гамлета звучить не тільки особисте горе, а й стурбованість за долю людей, держави, усього світу. Він бачить злидні, насильство, несправедливість. І, обурений засиллям зла, розуміє, що «направити» «хворий» світ, який «розладнався», не під силу одній людині, навіть сильній і рішучій.
Трагізм образу Гамлета полягає в грандіозності розриву між тим, що він усвідомлює як мислитель, і неможливістю втілити високі поривання в реальному житті. Та все ж таки в п’єсі, незважаючи на трагічність, є і світло. Це світла думка автора, котрий вірить у тс, що людина навіть у жахливому світі зможе залишитися людиною, що вона зможе протистояти бруду й гнилизні. А головне — не втратити прагнення шукати сенс буття, навіть коли немає виходу.
У свої останні хвилини Гамлет звертається до друга Гораціо з проханням розповісти про нього людям. Гораціо хоче покінчити із життям, але Гамлет зупиняє його:
Помучся ще на цім безладнім світі,
Щоб розказать про мене...
(Переклад Григорія Кочура)
Гамлет так і не розкрив своєї головної таємниці. Смерть опустила завісу над його шуканнями й стражданнями. То про що ж Гамлет просив Гораціо? Яку загадку він забрав із собою в могилу?.. Про це думало не одне покоління. Подумайте про це й ви, читаючи твір.
ПРОВІДНІ МОТИВИ ТРАГЕДІЇ «ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ»
|
Мотив |
Вияв |
|
Божевілля |
Гамлет вдає божевільного, Офелія божеволіє насправді, Гамлет згадує про божевільного блазня Йоріка. |
|
Смерті |
Гамлет постійно говорить про життя і смерть; Клавдій убив брата; гробар знайшов череп; поєдинок Гамлета та Лаерта завершується їхньою смертю, а також короля і королеви; помирає Офелія; Розенкранц і Гільденстерн теж мають бути вбиті. |
|
Гнилизни |
Марцелл говорить про те, що в Данському королівстві є якась «гнилизна»;Гамлет говорить, що труп Полонія буде гнити в галереї; гробарі знаходять згнилі в землі кістки й черепи. Цей мотив свідчить про занепад духовних ідеалів, знецінення життя людини. |
|
Помсти |
Гамлет має помститися за смерть свого батька; Лаерт хоче помститися Гамлетові за смерть Полонія й божевілля сестри; прагнення Гамлета помститися призводить до нових жертв: смерті Полонія, Розенкранца та Гільденстерна. |
|
Тлінності буття |
Гамлет неодноразово говорить про швидкоплинність життя; ця думка звучить і в пісні гробаря. |
|
Зволікання дії |
Гамлет постійно відкладав помсту Клавдію, доки сам не був смертельно поранений. |
|
Заміни |
Лаерт і Гамлет помінялися рапірами; королева випадково випила келих з отрутою, який був призначений Гамлетові; Гамлет підмінив лист, якого повезли Розенкранц і Гільденстерн до Англії, — то був їхній вирок. |
ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ (1603)
Трагедія
(Уривки)
ДІЯ ПЕРША
Сцена 2
Коментарі
Уже в дії першій Гамлет постає героєм, який має багато запитань до себе й до всього світу. Його серце крає смерть батька й таємниця довкола неї. Монологи — форма розкриття внутрішнього світу героя, його протиріч, сумнівів і шукань. Також у монологах Гамлета міститься характеристика світу, осмислення місця людини в ньому. Це засіб психологічної характеристики героя та соціальної критики світу. Водночас монологи Гамлета набувають широкого філософського значення, концентруючи «вічні» морально-філософські проблеми: життя і смерть, кохання і зрада, воля і насильство, правда і лицемірство, совість і ницість.
Гамлет
(...) Боже, Боже!
Яке нікчемне, марне й недолуге
Все, що на світі діється (...).
Немов город неполотий, де густо
Буяють бур’яни. Саме огидне
Його заполонило! Як це сталось?!
Два місяці, як він помер. Ні, менше!
Такий король! Із нинішнім зрівняти —
Він, як Гіперіон з сатиром поруч,
І матір так любив він, що, мабуть,
Вітрам небес не дав би надто грубо
Дихнути їй в обличчя. Небо й земле!
Що згадувати?! Так вона горнулась
До нього, мов з поживи тої голод
Зростав у неї ще. І ось — за місяць...
Несталосте, твоє імення — жінка!
Лиш місяць! Не стоптала й черевиків,
Що в них за тілом батьковим ішла
В сльозах, як та Ніоба. І тепер...
О Боже мій! Тварина нерозумна,
І та, напевно, довше б сумувала!
Побралася із дядьком, що до батька
Подібний так, як я до Геркулеса.
Ще й сіль облудних сліз її не зникла
З очей, а вже на кровозмісне ложе
Вона спішить. В квапливості оцій
Добра немає і не може бути.
Розбийся, серце, — мушу я мовчать!
(Переклад Григорія Кочура)
ДІЯ ТРЕТЯ
Сцена 1
Коментарі
Гамлет вдає божевільного, щоб розібратися, що ж відбувається довкола нього насправді. Король Клавдій, королева Гертруда, радник Полоній, колишні товариші Гамлета — Розенкранц і Гільденстерн, Офелія обговорюють «божевілля» Гамлета. Щоб перевірити, що з ним діється, вирішили влаштували зустріч Гамлета з Офелією. Король просить королеву піти, а він із Полонієм хоче підслухати розмову...
Король
Гертрудо, люба,
Облиште нас: я Гамлета покликав,
Щоб він, немовби випадково, тут
Зустрів Офелію.
А я й Полоній, шпигуни законні,
Сховавшися, щоб нас ніхто не бачив,
Самі спостерігатимем усе,
То й буде зрозуміло, що насправді
Любов йому страждання завдає
Чи щось інакше. (...)
Полоній
Ось він іде. Сховаймося, мій пане.
(Король і Полоній виходять.)
Входить Гамлет.
Гамлет
Так. Бути чи не бути — ось питання.
В чім більше гідності: терпіти мовчки
Важкі удари навісної долі
Чи стати збройне проти моря мук
І край покласти їм борнею? Вмерти —
Заснуть, не більш. І знати, що скінчиться
Сердечний біль і тисячі турбот,
Які судились тілу. Цей кінець
Жаданий був би кожному. Померти —
Заснути. Може, й бачити сновиддя?
У цьому й перепона. Що приснитись
Нам може у смертельнім сні, коли
Вантаж земної суєти ми скинем?
Оце єдине спонукає зносить
Усі нещастя довгого життя;
Інакше — хто ж би стерпів глум часу,
Ярмо гнобителів, пиху зухвальців,
Зневажену любов, суди неправі,
Нахабство влади, причіпки й знущання,
Що гідний зазнає від недостойних, —
Хто б це терпів, коли удар кинджала
Усе кінчає? Хто б це став потіти,
Вгинаючись під тягарем життєвим,
Якби не страх перед незнаним чимось
У тій незвіданій країні, звідки
Ще не вертався жоден подорожній?
Миритись легше нам з відомим лихом,
Аніж до невідомого спішити;
Так роздум робить боягузів з нас,
Рішучості природжений рум’янець
Блідою барвою вкриває думка,
І збочує величний намір кожен,
Імення вчинку тратячи. Та досить!
Офеліє! В своїй молитві, німфо,
Згадай мої гріхи!
Офелія
Ласкавий принце,
Скажіть, як вам жилося цими днями?
Гамлет
Я дуже вдячний: добре, добре, добре.
Офелія
У мене є від вас дарунки, принце,
Їх повернути я давно хотіла,
То прошу їх тепер прийняти.
Гамлет
Що ви?!
Я зроду вам не дарував нічого.
Офелія
Ви добре знаєте, що дарували,
Ще й в супроводі запахущих слів, —
Від них принадніші були дарунки.
Але втрачають і дари принаду,
Як той, хто дав їх, дивиться нерадо.
Ось, принце, заберіть.
Гамлет
Ха-ха! То ви дівчина доброчесна?
Офелія
Що таке, принце?
Гамлет
І ви вродливі?
Офелія
Що ви маєте на увазі, принце?
Гамлет
А те, що коли доброчесні й вродливі, то ваша чеснота не повинна мати ніяких справ із вашою красою.
(...) Іди в черниці. Навіщо тобі плодити грішників? Сам я людина досить-таки порядна, а й то можу себе обвинуватити в такому, що й навіщо тільки мене мати привела?! Я надто гордий, мстивий, самолюбний. У мене напохваті більше гріхів, ніж думок, щоб їх обміркувати, уяви, щоб їх утілити, часу, щоб їх здійснити. І навіщо тільки такі людці, як я, повзають між небом і землею? Усі ми пройдисвіти несосвітенні. Не йми віри нікому з нас. Один тобі шлях — у черниці. Де ваш батько?
Офелія
Удома, принце.
Гамлет
Замкніть його там, нехай він дурня строїть тільки в себе вдома. Прощайте.
Офелія
Поможи йому, усеблаге небо.
Гамлет
Коли ти одружишся, дістанеш від мене в посаг таке прокляття: хоч ти будеш цнотлива, як крига, чиста, як сніг, а поговорів не минеш. Іди в черниці, іди! Прощавай! Або, якщо вже конче хочеш виходити заміж, виходь за дурня, бо розумні аж надто добре знають, на яких потвор ви їх обертаєте. У черниці йди! Та швидше! Прощавай! (...)
(Виходить.)
Офелія
Потьмарився такий шляхетний розум!
Така людина! Виглядом — придворний,
Словами — вчений, войовник — мечем,
Надія й вицвіт нашої держави,
Довершеності дзеркало й взірець!
Я, найнещасніша з жінок, пила
Солодкий мед обіцянок його,
І ось цей дух ясний, мов дзвін, що тріснув... (...)
(Переклад Григорія Кочура)
Сцена 2
Коментарі
На замовлення Гамлета мандрівні актори розігрують у королівському палаці п’єсу «Убивство Гонзаго», яку герой фігурально називає «Пастка». Гамлет особисто дав поради акторам і попросив їх зіграти уривок, який він написав особисто. Гамлет сподівається, що під час п'єси Клавдій якось викаже себе або навіть зізнається в скоєному, що дасть можливість спокутувати гріх. Але цього не відбулося...
Королева на сцені
«У другім шлюбі не любові ждуть,
До нього розрахунки лиш ведуть.
Я вдруге мужа першого вбиваю,
Коли у постіль другого приймаю».
Король на сцені
«Я знаю, щирі це слова й думки,
Та наміри не завжди в нас тривкі,
У рабстві паша пам’ять їх тримає,
Життя їх віку довгого не має:
На гілці висить недозрілий плід,
Достиг — упав, по ньому зник і слід.
Не дуже в нас обіцянки живучі,
Бо ми їх забуваєм неминуче:
У захваті приймаєм рішенець,
Минає захват — рішенню кінець (...)».
Королева на сцені
«Нехай для мене більше й хліб не родить,
Нехай для мене й сонце більш не сходить,
Нехай ні вдень не знаю, ні вночі
Ні втіхи, ні спочинку, живучи,
Хай щастя і вві сні мені не сниться,
Життя моє хай буде як в’язниця,
Хай талану ні в чому не діжду,
Як повдовівши, заміж я піду».
Гамлет
Ну, що буде, як одурить?
Король на сцені
«Клятьба велика. Йди, моя дружино!
Щось я втомився. Трохи відпочину,
Засну я».
(Засинає.)
Королева на сцені
«На здоров’я спочивай.
Усе лихе минає нас нехай!»
(Виходить.)
Гамлет
Вам подобається п’єса, ваша величносте?
Королева
На мою думку, жінка надто багато обіцяє.
Гамлет
Ну, вона ж дотримає слова.
Король
Ви знаєте п’єсу? У ній немає нічого недозволеного?
Гамлет
Ні, ні, це все жартома, отруєння жартома. Нема тут і трохи нічого недозволеного.
Король
Як зветься вона, ця п’єса?
Гамлет
«Пастка». Тільки ж у якому розумінні? В алегоричному. У цій п’єсі показано вбивство, що сталось у Відні. (...) Підступний цей витвір. Та що нам до того? У вашої величності, як і в нас, чисте сумління, і нас це не обходить. (...)
Входить актор, що грає Луціана.
А оце королів небіж Луціан.
Офелія
Ви, принце, чудово замінюєте хор своїми поясненнями. (...)
Луціан
«Отрута, чорна думка, слушний час,
Міцна рука, ніхто не бачить нас,
Мерзотна суміш, трави чарівничі,
Що вас Геката закляла аж тричі,
Свої страшні властивості явіть —
Життя живого нитку перервіть!»
(Вливає отруту королю у вухо.)
Гамлет
Він труїть його в саду, щоб захопити владу. Герцога звуть Гонзаго. Є така повість, писана вона добірною італійською мовою. Зараз ви побачите, як убивця завойовує любов Гонзагової дружини.
Офелія
Король устає!
Гамлет
Що, злякався хлопавки?
Королева
Що з вами, ваша величносте?
Полоній
Припиніть виставу!
Король
Присвітіть мені. Ходімо звідси!
Усі
Світла! Світла! Світла!
(Виходять усі, крім Гамлета й Гораціо.)
(Переклад Григорія Кочура)
ДІЯ П’ЯТА
Сцена 1
Коментарі
Промовистий символ трагедії — череп Йоріка, який знайшов на цвинтарі гробокоп. «Бідолашний Йоріку!» — каже Гамлет, тримаючи його в руках. Хто ж такий Йорік? Королівський блазень. Колись він весело сміявся та звеселяв людей, але тепер його немає. Той, хто жартував і веселився, опинився в могилі. «Людське життя — лише мить», — думає Гамлет із черепом Йоріка в руці. То ж навіщо тоді живе людина, якщо життя таке коротке? Що залишить вона на землі?.. Певною мірою Гамлет вважає себе також блазнем у Данському королівстві (адже він удавав божевільного, змушений прикидатися перед усіма, щоб приховати справжні наміри). Череп Йоріка навіює героєві думки про власну смерть, а ще — про суєтність земного буття.
Гамлет
Цей череп мав язика й міг співати. А такий собі шахрай кидає ним об землю, наче це щелепа Каїна, першого вбивці. Може, макітра, що нею жбурляється йолоп, належала політикові, який Господа Бога самого не міг обхитрити, — хіба ні? (...) А тепер він потрапив до пані Хробакової й гробокоп лупить його заступом по вилицях. Дивовижне перетворення, якби тільки ми могли його простежити! Невже варто було ростити ці кістки тільки для того, щоб гратися ними в кеглі? Мої кістки ниють, ледве подумаю про це. (...)
(Бере череп.)
Бідолашний Йоріку! Я знав його, Гораціо. Людина невичерпної винахідливості в дотепах, з винятковою фантазією. Разів з тисячу носив він мене на спині. А тепер це сама бридота. Мене нудить, коли я дивлюся на нього. Отут були губи, які я так часто цілував. Де тепер твої жарти? Твоє вистрибування? Твої пісеньки? Спалахи веселощів, від яких усі за столом, бувало, покотом лягали з реготу? Невже в тебе не залишилося жодного дотепу, щоб поглузувати з власного вищиру? Зовсім занепав? Піди у світлицю до вельможної дами та скажи їй, що, хоч би вона фарбувалась і на палець завтовшки, однаково колись буде така сама... (...)
(Переклад Григорія Кочура)
Сцена 2
Коментарі
У фіналі п’єси в запеклому поєдинку б’ються Гамлет і Лаерт... Із цього поєдинку вже ніхто не вийде живим. Ані його учасники, ані сам король Клавдій, що влаштував поєдинок як виставу. А королева Гертруда випила келих з отрутою, який призначався Гамлетові...
Король
Наш син
Перемагає.
Королева
Але він огрядний,
Задихався. Ось хусточку візьми
Та витрись. Я також за тебе вип’ю.
Гамлет
Спасибі, матінко.
Король
Не пий, Гертрудо!
Королева
Таки я вип’ю. Ви мені даруйте.
(П’є.)
Король
(Убік).
З отрутою! Рятунку вже немає.
Гамлет
Ні, я не питиму. Іще хвилинку.
Королева
Ходи сюди, утру тобі обличчя.
Лаерт
А зараз я ударю.
Король
Сумніваюсь.
Лаерт
(Убік.)
Це майже проти власного сумління.
Гамлет
Ану, Лаерте, втретє. Та не грайтесь,
А нападайте, скільки сили є,
Бо ви немов жартуєте зі мною!
Лаерт
Ах, он як! Ну, тримайтеся тоді!
(Б’ються.)
Озрік
Нема удару.
Лаерт
Маєте один!
(Лаерт ранить Гамлета. Потім у розпалі вони обмінюються рапірами, і Гамлет ранить Лаерта.)
Король
Розбороніть. Вони поскаженіли.
Гамлет
Ні, ще!
(Королева падає.) (...)
Гамлет
Що з нею?
Король
Кров побачила й зомліла.
Королева
Ні, це вино, вино. Мій сину любий,
Це все пиття! Отруєно мене.
(Умирає.)
Гамлет
Злочинство! Зрада! Зачиняйте двері,
Шукайте! Треба винного знайти!
(Лаерт падає.)
Лаерт
Він, Гамлете, між нами. Ти помреш,
Тобі ніякі ліки не поможуть.
Та зброя, що в руці твоїй, отруйна
І незатуплена. І сам я гину
Як жертва заміру свого бридкого.
Ось я лежу і вже не встану більше,
І матір теж отруєно твою.
Це все король, король у всьому винен.
Гамлет
Рапіра теж отруєна? Отруто,
Довершуй те, що довершити слід!
(Заколює короля.) (...)
(Переклад Григорія Кочура)
КОМПЕТЕНТНОСТІ
Обізнаність. 1. Розкрийте жанрову специфіку драми. 2. У чому полягає її філософський зміст? 3. Чому Гамлет став «вічним» образом? 4. Які таємниці розгадані, а які не розгадані в п’єсі? 5. Розкрийте стосунки: а) Гамлет — батько; б) Гамлет — Клавдій; в) Гамлет — мати; г) Гамлет — Офелія; ґ) Гамлет — друзі. Читацька діяльність. 6. Установіть, як змінюються персонажі в трагедії «Гамлет, принц данський». За кого вони себе видають і хто вони є насправді? Складіть схему. 7. Випишіть імена персонажів античної та біблійної міфології, що згадані у творі. Як вони впливають на характеристику героїв? 8. Що говорять про Гамлета інші герої? І як він сам себе характеризує? Людські цінності. 9. Дайте оцінку вчинкам: а) Клавдія; б) Гертруди; в) Офелії, коли вона погодилася на пропозиції Полонія; г) Гамлета; ґ) Гораціо; д) Розенкранца та Гільденстерна; е) Полонія. 10. Яких людських цінностей не знаходить Гамлет у Данському королівстві? Доведіть. Комунікація. 11. Дискусія «Чому Гамлет зволікає з помстою?”. Ми — громадяни. 12. Висловте свою позицію щодо думки Гамлета: «Увесь світ — в’язниця...» Як ви вважаєте, що потрібно зробити, щоб змінити світ на краще? Сучасні технології. 13. За допомогою інтернету подивіться різні інтерпретації п’єси «Гамлет» у кіноверсіях. Висловте враження. Творче самовираження. 14. Підготуйте розповідь (усно) від імені Гораціо про все, що відбулося в Ельсінорі. 15. Складіть власний діалог Гамлета з Офелією. Лідери й партнери. 16. Літературна Гра «Чи знаєте ви символи трагедії “Гамлет"?». Учасники мають розкрити історію та приховане значення предметів, про які йдеться в п’єсі: келих, рапіра, череп Йоріка, лист Офелії, горіхова шкаралупа, вінок Офелії, темний плащ, килим. Довкілля та безпека. 17. Складіть схему «Небезпеки Данського королівства». Прокоментуйте. Навчаємося для життя. 18. У трагедії «Гамлет, принц данський» персонажі нерідко повчають одне одного (Полоній повчає Лаерта й Офелію, Клавдій повчає Гамлета, Гамлет повчає Офелію та ін.). Як ви вважаєте, у чому вони праві й у чому не праві? Які настанови до сучасного життя ви дали б своїм друзям або рідним?
ПІДСУМКИ
• Середньовічний сюжет легенди про помсту принца Гамлета В. Шекспір перетворив на філософську трагедію.
• Гамлет — «вічний» образ героя, який розпочав нерівний бій зі злом, — гине, але не втрачає почуття гідності й прагнення знайти істину та справедливість.
• Рух сюжету в трагедії «Гамлет, принц данський» визначають не лише напружені зовнішні події та конфлікти, а й монологи героя, що свідчать про складні процеси в його свідомості, духовну еволюцію героя.
експрес-урок
«ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ» У ЖИВОПИСІ, ТЕАТРІ ТА КІНО
Знаменита трагедія В. Шекспіра «Гамлет, принц данський» утілена у творах світового живопису. Англійський художник XIX ст. Дж. В. Вотергаус у своїх картинах створив три різні трагічні образи Офелії. На першій картині художник показує її на луці, сумною й задумливою; на другій — Офелія біля озера, якраз перед загибеллю; на третій зображено героїню, яка стоїть на березі, торкаючись дерева, готується зробити свій останній крок у воду.
Дж. В. Вотергаус. Офелія. 1889 р.
Дж. В. Вотергаус. Офелія. 1894 р.
Дж. В. Вотергаус. Офелія. 1910 р.
Неможливо порахувати, скільки разів «Гамлет» був поставлений на сценах театрів світу. Мрія всіх великих акторів — зіграти Гамлета.
Перша дата постановки «Гамлета» невідома, але припускають, що прем’єра відбулася в 1601 р. в Лондоні, на сцені театру «Глобус». Першим виконавцем ролі Гамлета був Р. Бербедж — знаменитий трагедійний актор тодішньої Англії.
Особливе місце серед акторів, які зіграли Гамлета, посідає французька акторка С. Бернар, яку часто називають Божественною Сарою. Вона зіграла Гамлета в 1899 р. у віці 55 років.
С. Бернар у ролі Гамлета. 1899 р.
Під час Другої світової війни в окупованому німцями Львові учні Л. Курбаса, Й. Гірняк і В. Блавацький, поставили «Гамлета» (1943 р.). До сьогодні «Гамлет» не сходить зі сцен найкращих театрів України.
Однією з найкращих екранізацій трагедії вважають кінофільм «Гамлет» британського режисера й сценариста Л. Олів’є, він зіграв і головну роль. Кінофільм отримав багато нагород, серед яких: три премії Міжнародного кінофестивалю у Венеції, чотири премії «Оскар».
Л. Олів’є в ролі Гамлета. 1948 р.
Найяскравішим сучасним кінофільмом вважають «Гамлета», знятого італійським режисером Ф. Дзеффіреллі в 1990 р., де головну роль виконав актор, режисер, сценарист і продюсер, лауреат двох премій «Оскар» і премії «Золотий глобус» М. Гібсон.
М. Гібсон у ролі Гамлета. 1990 р.
- 1. Уявіть, що вам запропонували зіграти роль Гамлета. Як би ви хотіли розкрити образ трагедійного героя? Які його риси увиразнити?
- 2. Перегляньте одну з кінострічок або вистав, створену за твором В. Шекспіра «Гамлет». Напишіть рецензію.
