Зарубіжна література. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко

Сучасна література в юнацькому читанні

Китай

Мо Янь (Гуань Моє)

Нар. 1955 р.

Китайський письменник Мо Янь (справжнє ім’я Гуань Моє) обрав дивний для майстра слова псевдонім, який перекладається як «мовчи».

Мо Янь — перший представник Китаю, який був відзначений Нобелівською премією (2012). Народився в провінції Шаньдун (повіт Ґаомі), які пізніше зробив постійним місцем дії у своїх творах, називаючи їх «мініатюрною копією Китаю й навіть усього світу». Хлопець ріс у селянській родині у складний період революційних подій у країні, коли побудова щасливого майбутнього (так звана «культурна революція») обернулася зубожінням народу й зміцненням тоталітарної влади. Його молодість пройшла в жорстоких умовах, коли селяни помирали від важкої праці та голоду, а інтелігенцію переслідували й знищували. З одинадцяти років хлопець був змушений покинути школу та тяжко працювати.

У двадцять років був призваний до армії, згодом став кадровим військовим. Лише в 1980-х роках продовжив навчання і закінчив літературний факультет Інституту мистецтв Народно-визвольної армії Китаю. У найвідомішому романі письменника «Червоний гаолян» (1987) про трагічну історію кохання й боротьби головних героїв розповідає їхній майбутній онук. За мотивами цього роману знято художній фільм (реж. Чжан Імоу, 1988 р.), нагороджений вищою премією Берлінського міжнародного кінофестивалю. Романи «Часникові балади» (1988), «Країна вина» (1993) за детальне дослідження народних традицій називають енциклопедією Китаю. Та зміст його творів набагато ширший, він сягає за національні кордони. Мо Янь досліджує людину й суспільство з позицій вічних цінностей, шукаючи пояснень в казкових і міфічних джерелах, як, наприклад, в оповіданні «Геній».

ГЕНІЙ

Оповідання

(Скорочено)

Коментарі

У маленькому китайському селі народжується незвичайна дитина з великою головою. Хлопець Цзян Дачжі вражає вчителів, батьків та однокласників своїми розумовими здібностями та чудернацькими теоріями. Учителі й дівчата захоплюються ним, хлопці заздрять, тому страшенно ненавидять і понад усе бажають скривдити, ударивши по розумній голові. Однак Цзян Дачжі не виказує витівок однолітків учителеві Вовку й продовжує вражати всіх своїм розумом. Так, його учнівський науково-фантастичний твір «Земля — великий кавун» згодом перетворився на наукову теорію. заради якої він готовий пожертвувати кар’єрою, здоров'ям, життям. Ця теорія була заснована на подібності земної кулі та кавуна не лише формою, а й внутрішньою будовою, зрозумівши яку, можна віднайти секрет розвитку Землі. Мета теорії — це передбачення землетрусів, від яких потерпають люди в різних куточках світу. Щоб дослідити кавун — прообраз Землі, Цзян Дачжі спочатку вступає до престижного університету, а потім кидає навчання й повертається до села, щоб за допомогою спостережень і практичних дослідів розв’язати основне завдання свого життя. Однокласники, які в дитинстві заздрили розумному хлопцеві й намагалися скалічити його, переживають розкаяння і з подивом спостерігають за виснажливими дослідами молодого вченого, що здаються ЇМ божевіллям.

Коли ми дізналися про те, що Цзян Дачжі покинув вчитися і повернувся додому, нас усіх охопив жах. Скільки людей хочуть вступити до університету, але не можуть! Після пережитого почуття жаху нас охопило почуття жалю, через те, що ми такі пустоголові свині й тупі осли, тільки й можемо, що на селянському дворі перевертати землю і засипати в неї гній, як тільки ми народилися і кісточки обросли м’ясом — наша доля стала приречена. Адже ти, Цзян Дачжі, ти виріс із такою головою, невже й тобі на селянському дворі неминуче доведеться змішуватися з брудом? Я знайшов декого з однокласників Цзян Дачжі, які тоді також були причетні до підступів проти нього, вирішили разом йти переконувати його. Ми подумали, як багато тих, які вчаться, але іноді й вони дурнішають, та звідки йому знати, який мерзотний селянський двір? Ось якби насправді існувало вісімнадцятиповерхове пекло, то, напевно, його вісімнадцятим поверхом і була б земля цього селянського двору! Собаки можновладців, і ті живуть краще за нас. (...)

Коли ми кричали, з будинку вийшов Цзян Дачжі. Він зігнувся в поясі, його обличчя було блідо-жовтого кольору, немов його тіло скувала серйозна хвороба. Юнак зняв окуляри й потер їх полою одягу, потім надів і звернувся до нас:

— Дорогі однокласники, я чув усе, що ви говорили.

Тільки ми хотіли сказати, як він висунув руку, підняв її і вмить сказав:

— Шановні однокласники, чи знаєте ви про сильний землетрус у місті Таншань¹? (...)

¹ Таншань — місто в північній частині Китаю, яке в 1976 р. дуже постраждало від землетрусу.

— А ви знаете, скільки людей загинуло в ньому?

Ми не знали. І він сказав:

— Під час землетрусу в місті Таншань загинуло 240 000 тисяч людей. Це ще, можна вважати, і мало, а ось у 1556 році в провінції Шеньсі під час землетрусу загинуло 830 000 тисяч людей. Також був сильний землетрус і в Японії, і сильний землетрус в Чилі, загинуло більше 100 000 людей.

Меморіал Таншанському землетрусу. м. Тяньцзінь (Китай)

Ми сказали:

— Ми прийшли, щоб сказати тобі, що ти повинен іти й учитися, а ти розказуєш нам про землетруси.

Він сказав:

— Дорогі однокласники, ви не знаєте, що паша місцевість розташована в активній зоні землетрусів, і, можливо, у будь-який час може статися землетрус.

— Тоді тобі тим більше не треба було повертатися. Справді, нехай буде землетрус, щоб такий, як я, загинув, тоді країна хоч зерно зекономить, поменшає населення, помре один — стане одним менше, а ось якщо помреш ти, то це погано, адже ти корисна людина, тобі не можна вмирати.

— Однокласнику, якщо на батьківщині загинуть усі люди, а я стану державним головою, то який же в цьому сенс? Я кинув навчання і повернувся для того, щоб досліджувати й прогнозувати землетруси.

— Хіба цим у країні не займаються?

Він похитав головою і сказав:

— Я спостерігав за їхньою діяльністю, усе — абсолютно неефективне. Їхні великі прогнози з теорії про землетруси цілком помилкові, вони дуже далекі від істини.

Ми сумно подивилися на нього. А він із жалем сказав:

— Я бачу, що все те, про що я кажу, ви в це не тільки не вірите, але й не розумієте, — і, указуючи на свою голову, додав, — ви не вірите мені, але саме головне — повинні повірити їй! (...)

— Брате, ми віримо тобі, ти досліджуй і, якщо в тебе буде яка-небудь справа, ти дай нам знати.

Ми позадкували й пішли з його будинку. (...)

З настанням весни ми половину свого часу проводили на кавуновому полі, спостерігали за тим, як плетуться кавунові вуса, розпускаються квіти та зав’язуються плоди. Коли маленькі кавунчики підросли та стали розміром із кулак, покрившись пухнастими ворсинками, на кавунове поле свого батька вийшов і Цзян Дачжі. Ми не бачили його більше пів року, його обличчя ще більше побіліло, очі стали більшими, він схуд. Спершу ми вирішили, що він вийшов помилуватися пейзажем, але не думали, що він прийшов зайнятися дослідженням.

На полі свого батька, він, стоячи навколішки й тримаючи в руці збільшувальне скло, розглядав і самі кавуни до самого обіду. Вода в річці була така світла, як і його голова. А ми собі думали, що ж він усе-таки досліджує землетрус чи кавуни? Якщо він досліджує новий сорт кавунів і відкриє нові технології їхнього вирощування, то для нас це буде дуже корисно. Ми не наважувалися відкрито поставити це запитання, а спитали його батька, але батько сказав, що також нічого не знає. (...)

Мати іноді приносила йому на поле обід. Старенька, бачачи, що голова її сина покрита блискучими крапельками поту, а все тіло — пилом, не стрималася і казала:

— Синку, відпочинь трошки, нехай і твоя голівонька відпочине.

Люди були зворушені його стійким духом, а ми завдяки йому зрозуміли: стати вченим важче, ніж стати селянином, щоб стати селянином, потрібна лише богатирська сила, щоб проливати піт, але, закінчивши роботу, можна бігти до річки, стрибати у воду й купатися, лежати, спати, адже це і є людське щастя. Однак коли ми на прохолодному вітерці спимо під навісом, учений у глибоких роздумах продовжує стояти навколішки на кавуновому полі. Так день за днем скучно минав час, кавуни також підростали з кожним днем, а ми помічали, як він худнув. Його тіло дуже скоро перетворилося на кавуновий паросток, голова також непомітно схудла і стала, як кавун. Ми переконували його батька:

— Дядьку, нехай брат Дачжі відпочине, його коліна там ще не пустили коріння? Якщо так і далі триватиме, твій сип перетвориться на кавун.

Зозулі прилітали та відлітали. Японська софора розцвітала й скидала цвіт, поспіла пшениця. Кавуни виросли, стали більші, ніж голова Цзян Дачжі. Дні стояли спекотні. Одного разу заблискало, прогримів грім, це була перша гроза. Разом із краплями дощу падав град, величиною із земляний горіх. Ми всі сховалися під навіс для відпочинку. А вчений стояв навколішки на кавуновому полі й глибоко роздумував над якимсь дуже важливим питанням. Вітер обдував листя кавунів, різкий град пронизував листя кавунів і навіть на самих кавунах залишав шрами. Але ще більше шкода нам було голову вченого, яку обдував вітер, мочив дощ і бив град. Його рідке волосся намокло й щільно прилипло до шкіри голови, що зробило її ще більше схожою на кавун, град продовжував падати, і білосніжні блискучі кульки відскакували й падали поруч. (...)

Ми взяли конусоподібний солом’яний капелюх, накидку з трави та накинули на вченого й, здається, почули в його голові гуркіт, це працювала велика розумова машина. Я спробував указівним пальцем доторкнутися до його плеча й відчув холод.

— Погано, дядьку, твій син уже задубів.

Ми влили йому в рот відвар імбиру та підігрітим вином розтерли все його тіло. І тоді його посіріле тіло стало поступово рожевіти, а застиглі намистинки очей повільно прийшли в рух. (...)

— Хлопці, вважаю, що я все зрозумів!

Сказавши цю фразу, учений звалився. Рукою ми торкнулися його лоба. О Господи, він горів, немов вугілля. Відірвавши від навісу дверну стулку, кілька чоловік підняли на неї вченого, перенесли через річку й бігом подалися в сільську лікарню.

Коли збирали перший урожай кавунів, учений вийшов у двір, ми зібралися під навісом його батька, чекаючи, коли ж він оголосить результати своїх роздумів.

Він обома руками взяв великий кавун, важко зітхнув і сказав:

— Братики, чоловіки, однокласники, я знаю, що це питання дуже складне й глибоке, я в межах можливого спрощу його, зроблю образним, щоб ви зрозуміли. Завдяки дослідженню я виявив, що процес зростання і розвитку кавуна та процес зростання і розвитку Землі збігаються, кавун — це зменшена Земля ... Тому, вивчаючи кавуни, я вивчав Землю, розрізуючи кавуни, я розрізував Землю, і тепер я зрозумів причину виникнення землетрусів і зараз можу точно його передбачити...

Він поклав кавуна на дошку, дістав із-під лавки блискучого ножа для різання кавунів, чик, і розрізав кавуна на дві частини, указуючи на його червоний м’якуш, насіння і прожилки, звернувся до нас:

м. Пекін (Китай). Сучасне фото

— Дивіться, це — земна кора, це — мантія, це — ядро, це — розжарена магма, це — рухливі затверділі пласти...

Ми нерухомо дивилися на нього. Він поблажливо всміхнувся і порізав кавуна на безліч маленьких шматочків, роздав нам і сказав:

— Ви зараз, напевно, думаете, що цей парубок хворий? Я не звинувачую вас. Їжте кавун, спробуйте новий плід труда мого батька. (...)

Ми зі страхом відкусили червоний м’якуш, а він сказав, що це — магма, і ми відчули, що в цьому році в Землі прекрасний смак, кількості ж прохолодної рідини магми було з надлишком, вона була і розсипчастою, і солодкою, тільки покладеш у рот, так одразу й танула...

Він сказав:

— Чому ви не заперечуєте? Ви повинні ставити мені запитання, наприклад: Цзян Дачжі, я хочу спитати тебе, якщо кавун — Земля, тоді моря, які є на Землі, де вони на кавуні? Де Янцзи? Де Хуанхе? Де Гімалаї? Де Пекін і де Вашингтон? Кавун зростає на пагоні, а Земля? Невже також в’яжеться на пагоні? Сонячна система — це частина кавуна чи цілий кавун? Чи заповнений космос чотиригранними повзучими лозами кавунів? Чи зав’язується на цих гілках сонце? А на яких гілках зав’язується місяць?.. Чому ви цього не питаєте?

Ми тримали в руках ще більше затверділу кору землі, і кожний відчув, як розпухає голова, така кількість небесних тіл у наших головах, немов кавуни стикалися один з одним, клекотали, голова боліла так, що, здавалося, лопне, а мозок перетворився на розжарену магму...

Він сумно подивився на нас, потім відкусив магму, виплюнув шматок мантії, викинув відкушену земну кору й сказав:

— Я знаю, вам не потрібні мої відповіді. Усе одно, братики, чоловіки, люди, я люблю вас...

Після цього ми вже не відчували себе спокійно, особливо, коли вночі, сидячи під навісом, дивилися на кавуни, піднімали голову та бачили обсипане зірками небо, опускали голову й всюди бачили кавуни, так що нас раптом охоплював великий страх (...): кавун — це Земля, тоді листя кавуна — це що? Квіти кавуна — що це? Насіння кавуна — що це? Що таке кукурудза? Що таке соєві боби? Що таке борсук, який їсть кавуни? Що таке пустеля? Що таке хімічне добриво із сечовини?.. А що ж таке людина?

(Переклад Євгенії Красикової)

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Відтворіть своїми словами зміст науково-фантастичного твору Цзян Дачжі «Земля — великий кавун». 2. Знайдіть у тексті портрет головного героя. На що звертає увагу читачів автор, описуючи зовнішність хлопця? Чому? 3. Що найбільше вразило вас у образі Цзян Дачжі? Читацька діяльність. 4. Який ланцюг подій привів головного героя на кавунове поле? Запишіть його. 5. Простежте за еволюцією ставлення однокласників до Цзян Дачжі. Що, на вашу думку, спричинило ці зміни? Сучасні технології. 6. Опишіть спосіб життя китайських селян-баштанників. Як вони оцінюють своє життя? Чому? 7. Що дало підставу Цзян Дачжі порівняти земну кулю з кавуном? Висловте свою думку відносно правильності його теорії. Лідери й партнери. 8. Підготуйте та проведіть мінідискусію на тему «Відкриття Цзян Дачжі: "за“ і "проти"». Сучасні технології. 9. Знайдіть в інтернеті один із сайтів зі спеціальною програмою та складіть «хмару» слів до образу Цзян Дачжі. Уміння вчитися. 10. Чим відрізняється підхід до навчання Цзян Дачжі та його однокласників? Як це вплинуло на подальше життя героїв? 11. Чого навчився Цзян Дачжі на баштані? Чи зміг би отримати молодий учений такий результат в університетських аудиторіях? Ініціативність і підприємливість. 12. Які способи заробітку є доступними для однокласників генія в сучасному китайському селі? 13. Які якості Цзян Дачжі виявилися в оповіданні? Оцініть їх. Довкілля та безпека. 14. Визначте ставлення автора до проблеми наукового прогнозування землетрусів і повідомлення про них населення. У який спосіб висловлено громадянську позицію письменника? Творче самовираження у сфері культури. 15. Що нового й цікавого про культурне життя китайців ви дізналися? Як оцінює його автор? Чи згодні ви із цією оцінкою? 16. Що ви думаєте Про рівень культурного життя сучасних китайців? Що, на вашу думку, може бути ознакою культури народу та людини? Навчаємося для життя. 17. Визначте тему й ідею оповідання «Геній». Які головні меседжі письменника містяться в оповіданні? Підтвердьте цитатами з тексту твору. 18. Охарактеризуйте образ головного героя.