Зарубіжна література. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко
Драматургія наприкінці XIX — на початку XX ст.
Зміни в драматургії на межі ХІХ—ХХ ст.
Наприкінці XIX ст. в європейському театрі відбуваються кардинальні зміни, які засвідчили про появу нових тенденцій у драматургії. У різних країнах письменники шукали нові шляхи відображення дійсності, поєднуючи здобутки попередніх літературних напрямів (реалізму, романтизму, натуралізму) із засобами модернізму (імпресіонізму, символізму, неоромантизму та ін.). Новітні тенденції в драматургії на межі XIX—XX ст. стали називати «нова драма». До неї належать різні за світоглядними позиціями й індивідуальними стилями митці, але їх об’єднує подібність ідейно-естетичних принципів, що відрізняють «нову драму» від «старої» (драматургічних творів попередніх епох — шекспірівський театр, класицистичні твори, реалістичні драми тощо). Засновником «нової драми» вважають Г. Ібсена (Норвегія). До драматургії цього періоду також долучилися інші талановиті митці: Б. Шоу (Англія), А. Стріндберг (Швеція), Г. Гауптман, Б. Брехт (Німеччина ), М. Метерлінк (Бельгія) та ін. «Нова драма» стала початком докорінної перебудови драматургії, яка тривала протягом усього XX ст.
«Ляльковий дім» Г. Ібсена на сцені Королівського театру в Данії
Одним із найдавніших театрів у Європі є Королівський театр у Данії, — заснований у XVIII ст. До кінця XIX ст. на його сцені йшли переважно п'єси, у яких висміювали звичаї дворян і міщан. До речі, тут з успіхом ставили комедії Мольєра. Новий напрям діяльності театру був утілений 21 грудня 1879 р., коли на його сцені відбулася прем’єра п’єси Г. Ібсена «Ляльковий дім». Глядачі відразу помітили, що ця драма надзвичайно відрізняється від інших творів. Тоді її сприйняли як маніфест фемінізму. Однак у п’єсі йшлося не тільки про боротьбу за права жінки й засудження засилля «чоловіків» у різних галузях життя. Зміст «Лялькового дому» набагато глибший — трагізм усього тогочасного суспільства. У п'єсі було подано багато життєвих драм персонажів, а конфлікти у фіналі не вирішені.
Королівський театр м. Копенгаген (Данія). Фото. 1890-1900-ті роки
Провідні ознаки «нової драми»
1. У центрі уваги «нової драми» постала особистість, переживання й відчуття якої визначали загальну атмосферу доби. Особистість зображували вже не як «соціальний тип» (це було притаманне реалізму), а як неповторний та унікальний світ, «духовний симптом» суспільства. Внутрішні порухи душі тепер найбільше цікавили авторів, які вбачали в них утілення моральних, соціальних і філософських проблем буття.
2. Якщо в «старому» театрі йшлося про окрему трагедію в житті певної людини, то в «новому» — про загальну трагедію життя особистості та людства. Драматурги закликали до осмислення глибинної сутності дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу.
3. «Нова драма» перетворилася на місце ідейних дискусій і духовних поривань. Зовнішня дія поступилася внутрішнім конфліктам. Якщо в «старому» театрі автори наслідували реальне життя, достовірно зображували дійсність, то в «новому» — відтворювали лише загальну атмосферу часу, прагнучи показати внутрішні протиріччя особистості, духовні пошуки епохи. Рушієм сюжету стала не зовнішня інтрига, дії, вчинки персонажів, а психологічні колізії, зіткнення ідей та моральних поглядів.
4. На відміну від «старої драми» з її конкретним змістом, «нова драма» характеризується більшою умовністю та узагальнювальним смислом. Драматурги не ставили за мету точно відобразити певні події, їхні твори — своєрідна метафора життя особистості (передовсім її внутрішнього життя) і світу.
Українська «нова драма»
Наприкінці XIX — на початку XX ст. принципи «нової драми» утверджуються також в українській драматургії. Леся Українка активно використовувала форми неоромантизму й символізму. У її творчості вперше у вітчизняному мистецтві досягає свого апогею інтелектуальна та психологічна драма, у якій увага з побутових обставин перенесена на переживання персонажів, їхні духовні шукання. Новим кроком у розвитку української драматургії стала творчість В. Винниченка, який розробляв філософську та морально-етичну тематику, прагнучи осмислити сучасні проблеми за допомогою засобів психологічної драми. Письменник органічно поєднав різні художні напрями й течії: реалістичні — з експресіоністськими, символістські — з натуралістичними, показавши складний синтез духовного буття епохи.
Одним із видатних представників українського ренесансу був М. Куліш, який у своїй драматургії пройшов шлях від реалізму до модернізму й показав, за його словами, «моральні втрати нового часу в душах людей». Сміливі експерименти в театральній системі Л. Курбаса в співпраці з М. Кулішем свідчили про оновлення національного театру й прищеплення йому найкращих здобутків європейського театру. Але ці новації не сприйняла офіційна радянська влада. М. Куліш і Л. Курбас були заарештовані й розстріляні в урочищі Сандармох (Карелія, Росія).
Інформація про загиблих українців в урочищі Сандармох. Карелія (Росія)
Козацький хрест «Убієнним синам України» в урочищі Сандармох. Карелія (Росія)
5. У той час змінюються відносини між драмою та глядачами (або читачами). Якщо раніше глядачі лише спостерігали за дією на сцені та співчували персонажам, то тепер вони мали переживати й мислити разом із героями, бути залученим до «внутрішньої дії».
6. У «старому» театрі герої, як правило, поділялися на головних і другорядних, позитивних і негативних. У «новій драмі» немає такого поділу. Тут усі персонажі важливі, позбавлені однозначних характеристик, і кожний з них має певне значення для розуміння ідейного змісту твору.
7. «Стара драма» характеризується пафосом дії, активною боротьбою, а «нова» — пафосом роздумів, глибокими переживаннями, духовними протиріччями буття.
8. «Нова драма» змінила засоби традиційної поетики. Прагнучи розкрити ідейні та моральні проблеми доби, митці, використовуючи елементи реалізму й натуралізму, дедалі більше зверталися до можливостей модернізму, який набирав сили, відкривав нові обрії для мистецтва. У «новій драмі» виявилися ознаки символізму, імпресіонізму, неоромантизму, сюрреалізму, експресіонізму тощо.
9. Якщо в «старій драмі» досягнення окремих митців можна було об’єднати в єдиний напрям або течію, то в «новій драмі» цього зробити просто неможливо, оскільки авторські індивідуальності драматургів були неповторними, кожний із них створив власну художню систему. Наприклад, можна говорити про символістську драму М. Метерлінка, інтелектуально-аналітичний театр Г. Ібсена, «драму ідей» Б. Шоу, епічний театр Б. Брехта та ін.
КОМПЕТЕНТНОСТІ
Обізнаність. 1. Назвіть хронологічні межі та представників «нової драми» в європейських країнах. 2. Визначте провідні ознаки «нової драми» порівняно зі «старою». Складіть таблицю. 3. Як змінилися конфлікти, персонажі, стосунки з глядачами в «новій драмі»? 4. Які засоби поетики використовували драматурги на межі XIX—XX ст. Читацька діяльність. 5. Використовуючи свій досвід, розкажіть про здобутки представників «нової драми», особливості їхнього індивідуального стилю. 6. Розкрийте поняття «аналітична композиція», «внутрішня дія», «театр ідей», «парадокс», прочитавши п'єси Г. Ібсена, Б. Шоу та ін. Людські цінності. 7. Доведіть, що в «новій драмі» ішлося про питання буття. Які проблеми цікавили митців? 8. Проти чого вони застерігали? Які ідеї утверджували? Комунікація. 9. Дискусія «Чи потрібна “нова драма" сучасному суспільству?». Ми — громадяни. 10. Розкрийте принципи «нової драми», прочитавши твори українських митців. Сучасні технології. 11. Підготуйте проєкт сайта «“Нова драма” у театрах і кіно Європи». Підготуйте презентацію однієї з його сторінок. Творче самовираження. 12. Запропонуйте 1-2 актуальні сюжети для драматичних творів, що були б цікавими для молоді нашого часу. У якому стилі (з представників «нової драми») варто їх утілити? Поясніть. Лідери й партнери. 13. Робота в групах. «Критики», «митці», «глядачі», «літературознавці», «художники», «театрознавці». Кожна група збирає матеріал і висвітлює історію постановки одного з творів «нової драми» (за вибором учителя). Довкілля та безпека. 14. Висловте позицію. Яку роль відіграє театр у наш час? Чи має він таку силу впливу, як, наприклад, на межі ХІХ—ХХ ст.? Навчаємося для життя. 15. Запропонуйте репертуар (1-2 п'єси) для театру, що знаходиться у вашій місцевості. Обґрунтуйте.
