Зарубіжна література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко
Франція. Поетична група «Парнас»
Ми віримо в самодостатність мистецтва; мистецтво для нас — не засіб, а мета, і художник, який прагне чогось іншого, крім краси, не є художником.
Теофіль Готьє
«Мистецтво заради мистецтва», парнасизм, живописність, пластичність поезії, опис.
Робота в групах. Пригадайте ознаки античного мистецтва. У чому полягають його краса й довершеність (на прикладі одного з творів мистецтва)? Як досягали цього митці в різних видах мистецтва?
«Парнас» — літературне угруповання й течія у французькій поезії другої половини XIX ст. Виникла в 1840-ві роки, формувалася в 1850-ті роки, а організаційно оформилася в 1860-ті роки. Одні вчені вважають засновником цієї течії поета Т. Готьє (1811-1872), інші — Л. де Ліля. Кожний із митців зробив вагомий внесок у розвиток засад парнасизму як течії.
Поштовхом до створення групи «Парнас» було видання двох збірок — «Емалі та камеї» Т. Готьє (що засвідчила принципи нової естетики) та «Античних віршів» Л. де Ліля (з розлогою передмовою, що відіграла роль літературного маніфесту). У 1860-х роках довкола Л. де Ліля згуртувалися молоді поети, які оголосили його своїм лідером. В основну групу парнасців увійшли Т. де Банвіль (1823-1891), Л. Бує (1824-1869), В. де Лапрад (1812-1883) та ін. Потім до них приєдналося ще кілька поетів: Ф. Коппе (1842-1908), А. Сюллі-Прюдом (1839-1907), Л. Д’єркс (1838-1912), Ж. М. де Ередіа (1842-1906), К. Мендес (1843-1909), Л.-К. де Рікар (1843-1911), П. Верлен (1844-1896), С. Малларме (1842-1898) та ін. У ранній період творчості до групи належав і А. Франс (1844-1924).
А. де Шатільйон. Портрет Теофіля Готьє. 1839 р.
Ж. Ф. Мілле. Молодий Леконт де Ліль. 1840-1841 рр.
Спочатку представників нового поетичного напряму називали школою «чистого мистецтва». Назва «парнасці» виникла пізніше, після того як у 1866 р. був виданий колективний збірник віршів поетів цієї групи під заголовком «Сучасний Парнас». Хоча в заголовку збірника слово «Парнас» було використано тільки в сенсі «збирання віршів», але воно викликало асоціації з особливостями школи — прагнення втекти від проблем сучасності «на Парнас», утвердження безпристрасності в поезії, вимога відсторонення поета від дійсності, на яку він повинен дивитися начебто «зверху», з позиції високого мистецтва.
У «Сучасному Парнасі» були опубліковані вірші Л. де Ліля, Т. Готьє, Т. Банвіля та ін. Другий збірник під тією ж назвою був підготовлений до кінця 1860-х років і виданий 1871 р., третій збірник вийшов друком 1876 р.
Поезія для парнасців набула статусу релігії. Культ поезії та краси закономірно призводив до розвитку поетичної форми, поетичного образу, до вагомих здобутків у галузі лірики.
Естетичні принципи поетів-парнасців. Об’єднання почало формуватися в період після революції 1848 р. у Франції. Поети, які належали до цієї групи, не змирилися з режимом Другої імперії. Дійсність викликала в них песимістичні настрої. Вони вважали, що поліпшення соціального ладу неможливе, тому мистецтво стало для них своєрідною втечею від суспільних протиріч. Парнасці активно виступали проти втручання поезії в суспільне життя, керувалися головним принципом — «мистецтво задля мистецтва». Вони обстоювали ідею про те, що твори мистецтва мають великий вплив на людство передусім своєю довершеністю та красою. Тому багато уваги приділяли саме поетичній формі віршів.
«Поет подібно до скульптора, оздоблює свій вірш так, щоб він став матеріально відчутним... Поезія подібна до пластичних мистецтв, вона повинна бути об'єктивною, звідси — зменшується роль особистості поета, який має безпристрасно описувати» (Т. Готьє).
Культ краси поєднувався в парнасців із культом науки, із знаннями. Митець, як вважали представники угруповання, уподібнюється до науковця, який має спостерігати, досліджувати й подавати в естетичному вигляді факти. Своїми філософськими поемами, пройнятими тогочасними науковими ідеями, серед сучасників прославився Сюллі-Прюдом, перший лауреат Нобелівської премії з літератури. Ж. М. Ередіа для своїх поезій ґрунтовно вивчав археологію, географію, історію мистецтва, а свою творчість розглядав як засновану на науковому знанні поетичну реставрацію минулого та його культури, матеріальної і духовної.
Парнасці ставили форму вище за зміст і вважали, що саме вишукана форма робить твір змістовним. Т. Готьє в програмному вірші «Мистецтво», уміщеному в збірці «Емалі та камеї» (1858), оспівував митця, який майстерно оволодів формою, закликав митців обирати для творчості складні форми, важкий матеріал:
Творіння є тоді прекрасним,
Якщо ти взяв матеріал,
Що для загалу не підвладний:
Вірш, мармур, сардонікс, метал.
(Переклад Дмитра Паламарчука)
Цікаво, що автор поставив в один ряд вірш (нематеріальну субстанцію) і матеріальні речі — мармур, сардонікс, метал. Справді, парнасці шукали засобів надати своїй поезії «матеріальності», звідси — характерні особливості поетичного слова, порівняння нематеріального й матеріального, прагнення передати нематеріальне в матеріалізованих формах. Пластичність — характерна ознака поезії парнасців, що походить від зіставлення поезії з пластичними видами мистецтв.
Захоплення формою позначилося на віршуванні парнасців. Вони наполягали на класичній ясності вірша, точних римах, уникали ритмічних переходів, велике значення приділяли милозвучності віршів.
Живописність — ще одна характерна особливість поетичного письма парнасців. Вони приділяли велику увагу деталям, кольорам, позам, жестам тощо. Поет уподібнювався до живописця (чи до скульптора), який створює картину, що має викликати цілісне враження й водночас дати можливість побачити кожну окрему деталь, замилуватися нею. Звідси — тяжіння до надмірної деталізації, виокремлення частин, що вписані в ціле. Мальовничість закономірно викликала описовість, опис — основна форма побудови ліричного сюжету парнасців.
Особливу близькість до школи «Парнас» відчували українські неокласики, зокрема М. Зеров. Як і парнасці, вони шанували талант, цінували літературу передусім за художніми критеріями. Неокласиків приваблювала технічна довершеність поезій парнасців. М. Зеров у примітках до «Камени» писав: «Праця над латинськими класиками та французькими парнасцями може нам стати у великій пригоді, звернувши нашу увагу на артистично оброблену, багату на вислови, логічно спаяну, здатну передати всі відтінки думок мову. У цьому перше оправдання такої праці перед сучасністю».
Традиції парнасців простежуються у творчості й інших неокласиків. Невипадково М. Рильського, М. Драй-Хмару, П. Филиповича, Юрія Клена (О. Бургардта) і М. Зерова називали «п’ятеро з Парнасу».
Леконт де Ліль
СОН ЛЕЙЛІ
Ні шуму струменів, ні лепету вітрів,
По травах квітнучих проміння попіл плине,
І бенгалійський птах в недвижності години
П’є, мов злотисту кров, сік мангових плодів.
Під небом вицвілим у сонці спечних днів,
В саду володаря, де тіні і тишини,
Спить Лейля — і чоло, яке красять рубіни,
Спочило в охваті обточених перстів.
В. Ван Гог. Рожеві троянди. 1881 р.
Рожеву, пройняло її п’янке омління;
Бурштин її ноги забарвив на вузькій
Пантофлі матових перлин м’яке світіння.
Вона всміхається: коханий сниться їй,
І вся вона — як плід пурпурний, запашний,
Що серце освіжив, але не губ хотіння.
(Переклад Михайла Ореста)
Жозе Маріа де Ередіа
МОРСЬКИЙ ВІТЕР
Оголені сади. Печальна рівнина.
Зима. Все вимерло. Лиш на похмурій скелі,
Де вал Атлантики б’є в камені дебелі,
Пелюстка тріпотить — остання і смутна.
А звідки ж аромат чарівний долина,
П’янкий, розвеснений, як солов’їні трелі?
Він, вітром несений попід небес пустелі,
Стривожує мене, як моря таїна.
О! Пізнаю! Летить він аж із тих широт,
Де в сонці палахкім лежать Антіли милі,
Блакитні пагорби, омріяні стокрот.
І я на цій скалі, де б’ють кімрійські хвилі.
Вдихнув із запахом знайомого зела
Ту квітку, що в садах Америки цвіла.
(Переклад Дмитра Павличка)
К. Моне. Ранок біля моря. 1881 р.
КОМПЕТЕНТНОСТІ
КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Поясніть поняття «Парнас». Чому саме це слово вподобали представники французького угруповання? 2. Створіть «хмару» з ключових слів, які відображають головні принципи парнасців. Компетентності в природничих науках і технологіях. 3. Як парнасці поєднували поезію й науку? Уміння навчатися. 4. Знайдіть інформацію про одного з представників групи «Парнас». Підготуйте повідомлення. Соціальна та громадянська компетентності. 5. Як парнасці ставилися до суспільства? За допомогою чого, на їхню думку, можна впливати на нього? А ви як думаєте?
ПРЕДМЕТНІ. Знання. 6. Визначте хронологічні межі й представників групи «Парнас». Діяльність. 7. Виразно прочитайте й проаналізуйте один із віршів парнасців. Покажіть на його прикладі естетичні принципи угруповання. Цінності. 8. Що парнасці найбільше цінували в мистецтві?
