Зарубіжна література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко

Вільям Шекспір

1564-1616

З культурників найбільший воєвода:

Ти — пишний цвіт і плід великого народа.

П. Куліш

Трагедія, мотив, конфлікт, «шекспірівське питання»

  • 1. Назвіть п’ять найважливіших фактів із життя В. Шекспіра.
  • 2. У чому полягає сутність «шекспірівського питання»? Розкрийте різні версії щодо нього. Висловте власну позицію.
  • 3. Знайдіть матеріал про проблему «Рецепція В. Шекспіра в Україні».

Про В. Шекспіра відомо надзвичайно мало. Ті факти, що дійшли до нас, ґрунтуються на небагатьох спогадах про його народження, шлюб, хрещення трьох дітей та успіхи на теренах драматургії.

Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 р. в м. Стретфорді-на-Ейвоні (Англія). Він був третьою дитиною в родині Джона й Мері Шекспірів. Його батько був торгівцем, судовим виконавцем і членом муніципалітету, пізніше зубожів і втратив майже все майно. Імовірно, що Вільям навчався в місцевій граматичній школі, де вивчав твори латинських класиків. Він не вступав до університету, бо на той час батько мав великі борги й не міг оплатити синові вищу освіту. У вісімнадцять років Вільям одружився з донькою фермера Енн Хетевей, яка народила йому трьох дітей. Згодом він залишив родину в Стретфорді й вирушив до Лондона.

Події наступних кількох років життя В. Шекспіра, до появи записів, що свідчать про його успіхи в Лондоні як актора та драматурга, залишаються загадкою. Згідно з деякими свідченнями, він був співвласником прославленої театральної трупи, якою опікувався лорд Чемберлен.

Розквіт творчості В. Шекспіра тісно пов’язаний із діяльністю театру «Глобус» («Globe Theatre»).

Дж. Гілберт. П’єси В. Шекспіра. 1849 р.

У 1590-х роках В. Шекспір став працювати в театрі Дж. Бербеджа. Робота в театральній трупі була напруженою: окрім виконання ролей на сцені, він писав п’єси — дві-три на рік, що вимагало багато часу. За правління короля Якова І трупа, у якій грав В. Шекспір, здобула статус королівської. Коли відкрився театр «Глобус», драматург став його співзасновником, що дало змогу йому покращити фінансове становище. Для цього театру він написав 37 п’єс. Згідно з традиціями того часу митець використовував історичні й легендарні сюжети, але його твори були надзвичайно близькими глядачам тими проблемами, які в них порушували. Герої шекспірівських п’єс говорили живою мовою, діяли відповідно до ситуацій та були позбавлені однозначності, тому нікого не залишали байдужими. Завдяки В. Шекспіру, а також грі талановитого трагіка Р. Бербеджа, сина засновника театру, і коміка В. Кемпа «Глобус» став тоді найкращим театром Англії.

До жанру трагедій належать 10 п’єс В. Шекспіра, найвідомішими є «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет».

Як представник Ренесансу, В. Шекспір оспівував волю людини та її прагнення відновити у світі справедливість і високі моральні цінності.

Наприкінці 1590-х років завдяки популярності В. Шекспір придбав невеликий будинок у Стретфорді, здобув титул джентльмена, а також отримав право на власний герб. На сцені театру «Глобус» відбулися прем’єри комедій: «Як вам це подобається» (1599), «Дванадцята ніч» (1599), п’єс на історичну тематику: «Генріх IV» (1597), «Генріх V» (1598), великих трагедій: «Гамлет» (1603), «Отелло» (1604), «Король Лір» (1605), «Макбет» (1606) і п’єс, присвячених Стародавньому Риму: «Юлій Цезар» (1599), «Антоній і Клеопатра» (1607).

В. Холлар. На сцені театру «Глобус». 1642 р.

Відомо, що в 1612 р. В. Шекспір залишив Лондон. Через рік у результаті невдалого пострілу з театральної гармати розпочалася пожежа, під час якої згорів театр і було знищено рукописи багатьох п’єс митця.

В. Шекспір пішов із життя 1616 р. Його відспівували в церкві Святої Трійці в м. Стретфорді-на-Ейвоні (Англія), що збереглася й нині.

ТРИ ПЕРІОДИ ТВОРЧОСТІ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА

Перший період 1590-1600 рр.

Другий період 1601-1608 рр.

Третій період 1609-1612 рр.

«Комедія помилок», «Два веронці», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Ромео і Джульєтта» та ін.

«Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «Антоній і Клеопатра» та ін.

«Перикл», «Зимова казка», «Буря» та ін.

У Стретфорді-на-Ейвоні

Неситий життя, повний спраги живої,

Жадібний до глибу єства,

В жазі життєлюбства, в труді, в непокої,

В прозрінні, що тьму розрива,

Розгортував він манускрипту сувої

І кидав у битву слова, —

Вони, добрі лицарі правди і слави,

Ладналися в строфи, як в лави.

Мов гір млисті пасма, трагедій події

Згромаджують грози й громи,

Стають на диби непокірні стихії,

Мигтять блискавки між людьми, —

Шаліють ревнивці, бредуть лиходії,

Убивці виходять із тьми,

У вибухах пристрасті, в сполохах зброї

Грізні пломеніють герої.

Микола Бажан

«ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ» (1603). Проблема трагедії. У шекспірознавстві немає єдиної думки щодо дати створення трагедії та її остаточної авторської версії. Існує три основні версії «Гамлета»: 1603, 1604 і 1612 рр. Вони різні за обсягом, смисловими й поетикальними акцентами. Ми будемо вважати датою твору його першу появу, ще за життя митця, хоча в інших версіях події та характери були змінені.

У трагедії «Гамлет» утілено біблійну історію про Каїна й Авеля, що набула актуального звучання в нову добу.

Специфіка шекспірівської драматургії. Шекспірівський театр принципово відрізняється від попередніх і наступних етапів розвитку драматургії. Які ж принципові особливості театру, що вирізняють його поміж інших мистецьких явищ? Насамперед у шекспірівських п’єсах ідеться не про конкретних людей та конкретні ситуації, а про глобальний образ світу, його суспільно-історичну та моральну атмосферу, тобто «візію буття», як зазначив О. Анікст. Проблеми світобудови й метафори суспільного життя взяті за основу багатьох шекспірівських п’єс. У його творах персонажі живуть і мислять не так, як звичайні люди, а відповідно до того, яку ідею вони втілюють: добро чи зло, кохання чи ненависть, жертовність чи покарання, пошук вищого смислу чи віддаленість від нього. У шекспірівських п’єсах простежується синтез епічного й ліричного начал. Розповідь про захопливі події поєднується із численними монологами та діалогами, описами природи й авторськими ремарками, у яких розкрито глибину переживань персонажів, їхній духовно-емоційний світ. Найкращі шекспірівські персонажі (Ромео та Джульєтта, Гамлет, король Лір та ін.) уступають у конфлікт зі світом зла, зі своїм суспільством, проходять через страждання та випробування, гинуть, але, навіть гинучи, зберігають світло істини, кохання й людяність.

Легенди Ельсінора. Дія п’єси «Гамлет» відбувається в Данії, у містечку Ельсінорі, що розташоване на кордоні сучасних Данії та Швеції. Тут знаходиться затока Ересунд, відома як найкоротший шлях із Північного моря до Балтійського. У XIV—XVI ст. затоку можна було перетнути лише на дерев’яних кораблях. Тут постійно відбувалися сутички й воєнні конфлікти, бо місце було стратегічно важливим. На березі затоки Ересунд ще в XV ст. був збудований замок-фортеця Кронборг для захисту кордонів Данії. У його будівництві взяли участь різні королі. Нині Кронборг вважають одним із найбільших замків Скандинавії.

Образи Данії та Англії відлунюють у п’єсі, створюючи враження всеосяжності світу зла, де людина не може знайти правди й справедливості.

Із замком Кронборгом і містечком Ельсінором пов’язано чимало легенд. Одна з них — про принца Амлета, яку описав історик XII ст. С. Граматик у своїй праці «Діяння данців». Як відомо, В. Шекспір не вигадував сюжети для своїх п’єс, а брав їх із легенд і хронік. Драматург не був ані в Ельсінорі, ані в Кронборзі, але тут виступали з виставами його друзі — англійські актори, імовірно, вони й розповіли йому історію про принца Амлета.

Ельсінор, замок-фортеця Кронборг. Данія. Сучасне фото

Як свідчить С. Граматик, володар Ютландії був убитий своїм братом Фенгом, котрий потім одружився з його вдовою. Син убитого, молодий принц Амлет, вирішив помститися за батька. Щоб виграти час і не викликати підозри, Амлет прикинувся божевільним. У його промовах був прихований підтекст, але ніхто не слухав і не розумів божевільного. Друг Фенга вирішив перевірити, чи насправді Амлет божевільний, проте Амлет убив його й, обдуривши всіх, одружився з донькою англійського короля та повернувся до Ютландії. У фіналі він убив Фенга й усіх придворних, які зрадили його та батька. Амлет — людина досить жорстока й рішуча у своїх вчинках і досягненні мети.

В. Єрко. Гамлет, принц данський. Обкладинка до однойменної трагедії В. Шекспіра. 2008 р.

Середньовічний сюжет був типовою історією про помсту. Однак у трагедії В. Шекспіра все зовсім не так, хоча за її основу взято ту саму легенду. Драматург дає власну інтерпретацію образу Гамлета, утілюючи в ньому свої філософські пошуки. З драми-помсти «Гамлет» перетворюється на п’єсу, у якій змальовано складний та трагічний світ, де людина прагне знайти відповіді на досить непрості запитання.

«Якась гнилизна в Данськім королівстві...». Данське королівство в зображенні В. Шекспіра наскрізь просякнуто гнилизною. Тут процвітають насильство, брехня й лицемірство. Тут брат убиває брата, дружина й мати зраджує чоловіка та сина, батько стежить за сином і дочкою, прагнучи догодити володарю, а поняття «дружба», «відданість», «кохання» нівелюються в умовах світу, що наскрізь «прогнив».

Квіти Офелії

Образ Офелії огорнений серпанком яскравих символів, серед яких квіти мають велике значення. Божевільна Офелія з’являється з букетом квітів. Відповідно до традицій англійської символіки вони мають прихований зміст. Розмарин — символ пам’яті: «Благаю, споминай, коханий...» Братки — символ роздумів, мудрості. Рута — символ дівочої цнотливості й водночас нещасливого кохання, смутку: «Ви носіть руту як-небудь інакше, не так, як я...» Фіалки — символ скромності, відданості, беззахисності, невинності: «Вони всі пов'яли, як батько помер...» Лаерт порівнює Офелію з травневою трояндою — це символ небесної досконалості, краси й цнотливості, у християнстві — символ раю.

Проте дівчина-троянда загинула у світі зла. Офелія потонула, намагаючись розвішати вінки на вербі: гілка відламалася й Офелія впала у воду. Вінок — символ святості, щастя, дівоцтва й водночас символ скорботи, смерті. Верба — символ засмученої жінки, нещасливої жіночої долі.

До речі, Гамлет під час вистави в Данському королівстві називає іншу рослину — полин. Ця рослина з їдким запахом є символом людських вад. Там, де росте полин, троянди не цвітуть.

Дж. В. Вотергаус. Офелія. 1894 р.

«Бути чесним у наші часи — це означає бути одним на десять тисяч», — каже Гамлет. Колишньому університетському товаришеві Розенкранцеві він докоряє: «Ви, як губка, усмоктуєте королівську прихильність, нагороди, владу. І виявляється, що такі слуги — найкращі для короля...»

У Гамлета є «двійники»— персонажі, що віддзеркалюють його душу та свідомість, риси характеру, прагнення, уявлення (Привид, Гораціо, Лаерт, гробокоп та ін.).

В. Єрко. Гамлет. Ілюстрація до однойменної трагедії В. Шекспіра. 2008 р.

Довкола Гамлета відбувається чимало злочинів, здійснюють аморальні вчинки. Дізнавшись від Привида про обставини загибелі свого батька, Гамлет вирішив спрямувати зусилля на викриття вселенського зла. Як можна змиритися з тим, що брат (король Данії Клавдій) убив свого брата й посів престол? А як оцінити те, що королева-мати Гертруда стала дружиною Клавдія та підтримала злочин? Чадолюбивий батько й узірцевий придворний Полоній (головний королівський радник) організовує стеження за своїм сином Лаертом і, догоджаючи королю Клавдію, використовує дочку Офелію як «приманку» у ганебній грі проти Гамлета. Університетські товариші принца Гамлета — Розенкранц і Гільденстерн — без докорів сумління вступають у змову з ворогами й добровільно стають шпигунами. Офелія, яка щиро кохає Гамлета, виконує волю батька та брата, жертвує своїми почуттями й покірно віддає Полонієві лист Гамлета, погоджується на те, щоб її розмову з принцом підслухали король і Полоній.

У художньому світі В. Шекспіра зло набуває вселенських масштабів. Його так багато, що герой буквально задихається у світі зла. Невипадково Гамлет порівнює Данію з в’язницею, більше того — увесь світ видається йому в’язницею. Розуміючи марність зусиль, Гамлет розпочинає нерівну боротьбу зі злом.

Трагедія людської особистості. В. Шекспір зображує безмежність людського духу, що прагне знайти правду, сенс буття та справедливість у суперечливому й жахливому світі. Після зустрічі з Привидом, який розповів Гамлетові про те, що Клавдій отруїв брата, щоб успадкувати королівство, герой заприсягся дізнатися правду й помститися за батька. Гамлет удає божевільного, щоб розібратися, що ж відбувається насправді. На замовлення Гамлета мандрівні актори розігрують у королівському палаці п’єсу «Убивство Гонзаго», яку герой алегорично назвав «Пасткою» і для якої написав власний монолог. Композиційний прийом «п’єса в п’єсі» дає змогу втілити шекспірівську метафору «увесь світ — театр». Інтригами й конфліктами пронизаний увесь світ. Гамлет сподівається, що під час п’єси Клавдій якось викаже себе або навіть зізнається в скоєному, що дасть можливість спокутувати гріх, але цього не відбулося.

Не тільки Гамлет, а всі персонажі в п’єсі мусять зробити складний внутрішній вибір. Тільки не всі вибирають добро й мораль.

Теорія літератури

Мотив — неподільна смислова одиниця, з якої складаються тема та сюжет. Мотиви рухають вчинками персонажів, динамізують їхній внутрішній світ. Мотиви часто бувають сталими, які повторюються протягом твору (лейтмотиви).

Трагедія — один із жанрів драми; драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті героя, що прагне високої мети й реалізації своїх творчих можливостей, з непереборним началом: богами, долею, суспільством, моральними забобонами, обов’язком тощо.

Розчарування, крах ілюзій щодо величі людини викликають у героя розпач та озлоблення. Зневірившись через вчинок матері в коханні й вірності, Гамлет не може вірити тепер і Офелії, яку раніше кохав та яка кохала його. Між Гамлетом та Офелією постав світ зла, за закоханими стежать король та його прибічники, а щирі почуття Офелії використовують у жорстокій грі проти Гамлета.

«П’єси В. Шекспіра наділені дивовижною властивістю перетворювати кожного з нас на "режисера", що бачить п’єсу саме такою, якою вона постає в театрі його власної думки» (Г. Чарлтон).

«У Шекспірі кожний знайде своє — любовну пристрасть, поривання буремного духу чи філософські роздуми... Він є дзеркалом нашого єства» (М. Зуєнко).

«Кожна епоха відкриває свого Шекспіра, упізнає в його героях риси своїх сучасників і вчуває в лейтмотивах його творів відлуння власних умонастроїв, думок та ідей» (Н. Торкут).

Оточений зрадою, він переконався в підступності придворних. Конфлікт поглиблюється: з теренів сімейних він переходить у сферу політичних інтриг, а надалі охоплює проблеми суспільних законів і звичаїв у королівстві. Навколо Гамлета розгортаються інтриги. У них бере участь і батько Лаерта й Офелії — Полоній. Шпигуючи за Гамлетом, Полоній заховався за килимом. Помітивши це, Гамлет простромив килим рапірою та вбив його.

В. Єрко. Ілюстрація до трагедії В. Шекспіра «Гамлет, принц данський». 2008 р.

Поступово конфлікт Гамлета з людьми, які його оточують, переростає межі особистого, він не зосереджується лише на помсті причетним до вбивства батька й тим, хто бере участь в інтригах проти нього самого. Гамлет намагається осмислити те, що відбувається не тільки в його приватному, а й у суспільному житті. Оскільки в інтриги втягнуті королева-мати Гертруда, Офелія й колишні товариші Гамлета, у нього складається враження, що він бореться не зі злочинами окремих людей, а з глобальним, уселенським злом, що знищує все навколо.

В. Єрко. Розенкранц і Гільденстерн. Ілюстрація до трагедії В. Шекспіра «Гамлет, принц данський». 2008 р.

Монологи — форма розкриття внутрішнього світу героя, його протиріч і шукань. У монологах Гамлета міститься характеристика світу, осмислення місця людини в ньому. Це засіб як психологічної характеристики героя, так і соціальної критики світу. Водночас монологи Гамлета набувають узагальненого значення, концентруючи вічні морально-філософські проблеми: життя і смерть, кохання і зрада, воля і насильство, правда і лицемірство, совість і ницість.

Герой глибоко страждає від усвідомлення невідповідності уявлень про те, яким має бути життя та яке воно є насправді. У нього з’являються сумніви в доцільності такого існування взагалі. Виникає питання «Бути чи не бути?..», що стало темою відомого монологу. «Бути» чи «не бути» для Гамлета — це жити чи не жити. Але жити таким життям, як живуть у Данському королівстві, він не може, бо для нього це — не життя, а духовна смерть...

Однак Гамлет відповідає за свій час і за світ, у якому живе:

Звихнувся час... О доле зла моя!

Чому його направить мушу я?

(Переклад Григорія Кочура)

У його монологах звучить не тільки особисте горе, а й стурбованість про долю держави, усього світу. Він бачить злидні, насильство, несправедливість, що панують скрізь. Й, обурений засиллям зла, розуміє, що «направити» «хворий» світ, який «звихнувся», не може одна людина, навіть сильна та рішуча.

Трагізм образу Гамлета полягає в грандіозності розриву між тим, що він усвідомлює як мислитель, і неможливістю втілити високі поривання в реальному житті. Та все ж таки в цій п’єсі, незважаючи на трагічність, є і світло. Це — думка автора, який вірить у те, що людина навіть у жахливому світі зможе залишитися людиною, що вона зможе здолати гнилизну та бруд. А головне — не втратити прагнення шукати сенс буття, навіть коли немає виходу.

Злочин Клавдія та бажання Гамлета помститися призвели до смерті Полонія, Розенкранца, Гільденстерна. Збожеволіла й укоротила собі віку Офелія. А незабаром у запеклому поєдинку зійшлися Гамлет і Лаерт... Із цього поєдинку вже ніхто не вийшов живим: ані його учасники, ані сам король Клавдій, який улаштував поєдинок як виставу. А королева Гертруда випила келих з отрутою, який приготували для Гамлета...

У свої останні хвилини Гамлет звертається до друга Гораціо з проханням розповісти про нього людям. Гораціо, уражений смертю друга, хоче закінчити життя самогубством, але Гамлет зупиняє його:

Помучся ще на цім безладнім світі,

Щоб розказать про мене...

(Переклад Григорія Кочура)

Гамлет так і не розкрив своєї основної таємниці. Смерть опустила завісу над його шуканнями й стражданнями. То про що ж Гамлет просив Гораціо? Яку загадку він забрав із собою в могилу?.. Про це думало не одне покоління. Подумаймо про це й ми в нашому з вами королівстві...

ПРОВІДНІ МОТИВИ ТРАГЕДІЇ «ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ»

Мотив

Вияв

Божевілля

Гамлет удає божевільного, Офелія божеволіє насправді, Гамлет згадує про Йоріка — королівського блазня, відверті жарти якого вважали за прояв божевілля.

Смерті

Гамлет постійно говорить про життя і смерть; Клавдій убив брата; гробар знайшов череп; поєдинок Гамлета й Лаерта завершується їхньою смертю, а також короля та королеви; помирає Офелія; Розенкранц і Гільденстерн теж мають бути вбиті.

Гнилизни

Марцелл говорить про те, що в Данському королівстві є якась «гнилизна»; Гамлет говорить, що труп Полонія буде гнити в галереї; гробарі знаходять згнилі в землі кістки й черепи. Цей мотив свідчить про занепад духовних ідеалів, знецінення життя людини.

Помсти

Гамлет має помститися за смерть батька; Лаерт має помститися Гамлетові за смерть Полонія і божевілля сестри; прагнення Гамлета помститися призводить до нових жертв: смерті Полонія, Розенкранца та Гільденстерна.

Тлінності буття

Гамлет неодноразово говорить про швидкоплинність життя; ця думка звучить і в пісні гробаря.

Зволікання дії

Гамлет постійно відкладає помсту Клавдію, доки сам не був смертельно поранений.

Заміни

Лаерт і Гамлет помінялися рапірами; королева випила келих з отрутою, призначений Гамлетові; Гамлет замінив лист, який повезли Розенкранц і Гільденстерн до Англії, — то був їхній вирок.

ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ

Трагедія

(Уривки)

ДІЯ ПЕРША

Сцена 5

У першій дії ідеться про те, як Гораціо та королівські офіцери побачили Привида, схожого на батька Гамлета, на терасі замку Ельсінора. Гораціо розповів про це Гамлетові, який вирішив зустрітися з Привидом. Той розказав принцу про страшний злочин, який вчинив король Клавдій. Гамлет вирішив перевірити слова Привида й узяв із Гораціо й офіцерів клятву мовчати.

Привид

(...) Цей кровозмісник, звір прелюбодійний

Своїм чаклунським хистом і дарами —

О нечестиві ті дари, той хист! —

Здолав на блуд ганебний спокусити,

Здавалось, доброчесну королеву.

Яке це, Гамлете, було падіння!

Від мене відвернутись, занедбати

Моє кохання, що у парі йшло

З обіцянками, даними при шлюбі,

І прихилитись до цього нікчеми,

Убогого, якщо рівнять зі мною! (...)

Та досить! Ось вітрець війнув ранковий.

Я розповім коротше. У саду

Я ліг спочить опівдні, як звичайно;

Цієї супокійної години

Твій дядько, в сад промкнувшись, увілляв

Мені у вухо блекоти страшної, —

Така вона ворожа людській крові,

Що прудко, на взірець живого срібла,

Всіма шляхами внутрішніми в тілі

Біжить, і звурджується кров від неї,

Як від краплини оцту молоко.

Загусла так раптово кров і в мене... (...)

Так я вві сні від братньої руки

Життя позбувсь, корони й королеви. (...)

Який це жах! Який це жах незмірний!

Якщо у тебе є чуття, мій сину,

Не попусти, щоб королівське ложе

Перетворилось на кубло розпусти.

Та хоч яка твоя та помста буде,

А проти матері недобрий замір

Нехай душі тобі не заплямує.

Хай судить Бог її, нехай у грудях

Жалить сумління. А тепер прощай. (...)

(Зникає.)

Гамлет

Небесні сили! Земле! Що згадати

Ще треба? Пекло? Тихше, тихше, серце!

Напружтесь, м’язи, не втрачайте сили,

Тримайтеся. Не забувать тебе?!

Так, любий привиде, аж поки пам’ять

Іще живе в збентеженій цій скриньці!

Не забувать? Всі записи безглузді

Зітру з таблиці пам’яті своєї,

Усі слова з книжок, усе, що бачив, —

Всі образи, всі враження колишні,

Усе, що спостеріг від юних днів, —

Одне твоє веління нині в мозку

Залишу я, без домішок низьких.

Клянуся небом! Згубна, згубна жінко!

Усміхнений негіднику проклятий!

Де записник мій? Мушу записати,

Що можна, посміхаючися, бути

Негідником. У Данії — напевно.

(Пише.)

Уже ви, дядьку, тут. Віднині гасло

Моє: «Прощай, прощай! І не забудь».

Я в цьому присягаюсь. (...)

ДІЯ ТРЕТЯ

Сцена 1

Офелія стала знаряддям королівських інтриг. Полоній підмовляє її зустрітися з Гамлетом і викликати його на відверту розмову, а він, Полоній, разом із Клавдієм сховаються й підслухають діалог, щоб з’ясувати, чи справді Гамлет божевільний від кохання, чи є якась інша причина його дивної поведінки.

Гамлет

Так. Бути чи не бути — ось питання.

В чім більше гідності: терпіти мовчки

Важкі удари навісної долі

Чи стати збройне проти моря мук

І край покласти їм борнею? Вмерти —

Заснуть, не більш. І знати, що скінчиться

Сердечний біль і тисячі турбот,

Які судились тілу. Цей кінець

Жаданий був би кожному. Померти —

Заснути. Може, й бачити сновиддя?

У цьому й перепона. Що приснитись

Нам може у смертельнім сні, коли

Вантаж земної суєти ми скинем?

Оце єдине спонукає зносить

Усі нещастя довгого життя;

Інакше — хто ж би стерпів глум часу,

Ярмо гнобителів, пиху зухвальців,

Зневажену любов, суди неправі,

Нахабство влади, причіпки й знущання,

Що гідний зазнає від недостойних, —

Хто б це терпів, коли удар кинджала

Усе кінчає? Хто б це став потіти,

Вгинаючись під тягарем життєвим,

Якби не страх перед незнаним чимось

У тій незвіданій країні, звідки

Ще не вертався жоден подорожній?

Миритись легше нам з відомим лихом,

Аніж до невідомого спішити;

Так роздум робить боягузів з нас,

Рішучості природжений рум’янець

Блідою барвою вкриває думка,

І збочує величний намір кожен,

Імення вчинку тратячи. Та досить!

Офеліє! В своїй молитві, німфо,

Згадай мої гріхи! (...)

Король і Полоній сперечаються про «божевілля» Гамлета. Кожний із них висуває власну версію його незрозумілих слів і вчинків.

Король

Кохання? Не воно йому на думці.

Те, що казав він, хоч було й безладне,

Проте не божевільне. З цього смутку

Щось визріває на душі у нього,

Ще й небезпечне, може. А тому,

Щоб лихові якомусь запобігти,

У мене й вирішення вже готове:

Не гаючись, до Англії хай їде

Несплачену данину вимагати.

Можливо, море, і чужа земля,

І враження нові йому розвіють

І розженуть усі думки похмурі,

В яких уже заплутався він так,

Що й сам не свій. А ви якої думки?

Полоній

Це добрий намір. Та мені здається,

Що все ж таки любов — причина смутку.

Ну як, Офеліє? Нема потреби

Розповідати, ми й самі все чули.

Робіть, що хочете, мій пане. Може,

Звеліть, щоб викликала на розмову

Його після вистави королева,

А я, ласкаво прошу, я сховаюсь

Так, щоб розмову їхню всю почути.

Коли нічого він і їй не скаже,

Шліть в Англію його чи ув’язніть,

Як ваша мудрість визнає.

Король

Нехай!

Шаленству знатних треба класти край.

(Виходять.)

Сцена 3

Після вистави «Убивство Гонзаго» Клавдій зрозумів, що Гамлет підійшов надто близько до розгадки страшної таємниці. Водночас король відчув розпач від скоєного братовбивства. Він робить спробу молитися, але каяття — не для нього... Гамлет має нагоду вбити короля, тихо підкравшись, проте не може підступно покарати ворога під час спроби звернення до Бога.

Король

(...) Мерзенний сморід злочину мого

Сягає неба. На мені тяжить

Прокляття найдавніше — братовбивство.

Не можу я молитись, хоч і прагну,

До крайніх меж напружуючи волю:

Міцне бажання, але гріх ще дужчий.

Я наче той, хто, маючи дві справи,

Вагається, з якої розпочати,

І жодної не робить. (...)

Нащо ж милосердя,

Як не на те, щоб злочини прощати?

Хіба в молитві не подвійна сила,

Спроможна врятувати від падіння

Чи скинути гріхів тягар із нас?

Минув мій гріх. Я зводжу очі в небо,

Якими ж я словами помолюсь?

«Прости мені, мій Боже, вбивство підле»?

Не можна. Адже все, заради чого

Я вбив, усе це й досі при мені:

Корона, честолюбство й королева. (...)

То що ж? То що ж лишилось? Каяття?

Коли ж бо я і каятись не можу!

О груди, чорні, наче смерть! Що більш

Душа силкується, тим глибше грузне.

Рятуйте, ангели! Коліна, гніться! (...)

(Відходить у глибину сцени й стає навколішки.)

Входить Гамлет.

Гамлет

Він молиться. Яка нагода зручна

Все довершить! І він у рай потрапить.

Хіба ж це помста? Слід поміркувати:

Негідник убиває мого батька,

І от негідника цього я шлю

До неба.

Це ж нагорода скорше, а не помста! (...)

Коли він очищає душу

І перейти готовий на той світ,

А я уб’ю його — чи я помщуся?

Ні.

Сховайся, мечу, на страшнішу дію... (...)

(Виходить.)

Король

(Підводячись.)

Слова угору, думка вниз їх тягне.

Без думки слово неба не досягне.

(Виходить.)

Сцена 4

Покої королеви. Входять королева та Полоній.

Полоній

Він прийде. Ви ж нагримайте на нього,

Скажіть, що вихватки його нестерпні

І що від гніву він не врятувався б,

Якби не ви. А я ось тут сховаюсь.

Суворіше, будь ласка.

Гамлет

(За сценою.)

Мамо, мамо!

Королева

За мене можете не турбуватись.

Іде вже. Заховайтеся мерщій.

(Полоній ховається за килимом.)

Входить Гамлет.

Гамлет

Ну, мамо, в чому річ?

Королева

Чому ти, Гамлете, образив батька?

Гамлет

Чому образили ви батька, мамо?

Королева

Говориш марнослівним язиком.

Гамлет

Питаєте гріховним язиком.

Королева

Що це таке?

Гамлет

А ви чого хотіли?

Королева

Забув ти, хто я!

Гамлет

Ні. Ви королева,

Дружина брата свого чоловіка,

І ще — на горе — мати ви мені.

Королева

Що ж, хай з тобою інші поговорять.

Гамлет

Ні, ні, сідайте і не руште з місця.

Я дзеркало поставлю перед вами,

В якому ви побачите себе.

Королева

Чого ти хочеш? Ти не вб’єш мене?

Рятуйте! Пробі!

Полоній

(За килимом.)

Гей! Рятуйте! Пробі!

Гамлет

(Витягаючи шпагу.)

А! Щур попався! Тут йому і смерть!

(Проколює шпагою килим.)

Полоній

(За килимом.)

Ой! Помираю!

(Падає та вмирає.)

Королева

Боже! Що ти робиш?

Гамлет

І сам не знаю. Хто там був? Король?

Королева

Який квапливий і кривавий вчинок!

Гамлет

Ще гірше — короля життя позбавить,

А потім шлюб із братом справить.

Королева

Що? Короля життя позбавить?

Гамлет

Так.

(Відхиляє килим і бачить Полонія.)

Прощай, убогий, метушливий дурню!

Тебе я з вищим сплутав. Бачиш сам,

Як небезпечно надто клопотатись. (...)

Убивство Полонія спричинило інші трагічні події. Офелія збожеволіла, утративши батька й коханого. Лаерт повертається з Франції і хоче помститися Гамлетові, убивці його батька. А Клавдій використовує горе й розпач Лаерта у власній грі, щоб позбутися Гамлета. Клавдій підмовив Лаерта взяти гострішу рапіру, намастити її спеціальним отруйним зіллям... Клавдій про всяк випадок підготував ще й келих з отрутою для Гамлета. Король готує поєдинок як театральну виставу. Але під час двобою все пішло не за «сценарієм»... У фіналі від трагічних випадковостей гинуть усі головні герої трагедії.

ДІЯ П’ЯТА

Сцена 2

Король

Наш син

Перемагає.

Королева

Але він огрядний,

Задихався. Ось хусточку візьми

Та витрись. Я також за тебе вип’ю.

Гамлет

Спасибі, матінко.

Король

Не пий, Гертрудо!

Королева

Таки я вип’ю. Ви мені даруйте.

(П’є.)

Король

(Убік.)

З отрутою! Рятунку вже немає.

Гамлет

Ні, я не питиму. Іще хвилинку.

Королева

Ходи сюди, утру тобі обличчя.

Лаерт

А зараз я ударю.

Король

Сумніваюсь.

Лаерт

(Убік.)

Це майже проти власного сумління.

Гамлет

Ану, Лаерте, втретє. Та не грайтесь,

А нападайте, скільки сили є,

Бо ви немов жартуєте зі мною!

Лаерт

Ах, он як! Ну, тримайтеся тоді!

(Б’ються.)

Озрік

Нема удару.

Лаерт

Маєте один!

(Лаерт ранить Гамлета. Потім у розпалі вони обмінюються рапірами йГамлет ранить Лаерта.)

Король

Розбороніть. Вони поскаженіли.

Гамлет

Ні, ще!

(Королева падає.)

Гамлет

Що з нею?

Король

Кров побачила й зомліла.

Королева

Ні, це вино, вино. Мій сину любий,

Це все пиття! Отруєно мене.

(Умирає.)

Гамлет

Злочинство! Зрада! Зачиняйте двері,

Шукайте! Треба винного знайти!

(Лаерт падає.)

Лаерт

Він, Гамлете, між нами. Ти помреш,

Тобі ніякі ліки не поможуть.

Та зброя, що в руці твоїй, отруйна

І незатуплена. І сам я гину

Як жертва заміру свого бридкого.

Ось я лежу і вже не встану більше,

І матір теж отруєно твою.

Це все король, король у всьому винен.

Гамлет

Рапіра теж отруєна? Отруто,

Довершуй те, що довершити слід!

(Заколює короля.)

Усі

Зрада! Зрада!

Король

Рятуйте, друзі! Я ж іще живий!

Гамлет

Ні, пий свою отруту, вбивцю клятий,

Розпуснику! Отут твоя перлина!

Іди за матір’ю!

(Король умирає.)

Лаерт

Це по заслузі:

Отруту він же сам приготував.

Тобі я нині, Гамлете шляхетний,

І власну смерть, і батькову прощаю,

А ти мені свою також прости.

(Умирає.)

Гамлет

Хай Бог простить! А за тобою слідом

І я піду. Гораціо, вмираю.

Прощай і ти, нещасна королево!

Я вам, що зблідли й мовчки тремтите,

Все розказав би, та не маю змоги,

Бо смерть, тупий жорстокий конвоїр,

Арешту ні на мить не відкладає.

А ти, Гораціо, ти жити будеш,

То розкажи про все правдиво.

Гораціо

Ні!

Душею більш я римлянин, ніж данець.

Тут є отрута.

Гамлет

Якщо ти мужчина,

Облиш! Віддай! Однаково я вирву!

Яку, Гораціо, ганебну славу

Залишу я, коли ніхто не взнає

Того, що сталось. Адже ти мій друг!

Не поспішай до райського блаженства,

Помучся ще на цім безладнім світі,

Щоб розказать про мене.

(Здаля чути військовий марш і постріли.)

Хто стріляє?

Озрік

Це Фортінбрас. Із Польщі переможно

Він повертає і послам англійським

Дає салют.

Гамлет

Гораціо, вмираю.

Міцна отрута дух мій подолала.

Не чутиму вже й з Англії звісток.

Я провіщаю, що впаде ваш вибір

На Фортінбраса. Віддаю свій голос

І я за нього. Ти подбай, щоб він

Про все дізнався. А тепер — мовчання.

(Умирає.)

(Переклад Григорія Кочура)

Кадри з кінофільму «Гамлет» (реж. Ф. Дзефіреллі, Велика Британія. 1990 р.)

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Доберіть прикметники для характеристики образів: а) Данського королівства; б) батька Гамлета; в) Клавдія; г) Гертруди. Спілкування іноземними мовами. 2. Прочитайте мовою оригіналу монолог Гамлета «Бути чи не бути...». Перекладіть, порівняйте переклади Г. Кочура та Л. Гребінки з оригіналом. Математична компетентність. 3. Намалюйте в зошиті схему «У лабіринтах замку Ельсінора», позначте місця та ключові події, що там відбулися. Компетентності в природничих науках і технологіях. 4. Зробіть спостереження, у який час і на фоні яких природних явищ відбуваються події в «Гамлеті». Проаналізуйте символічний зміст описів природи. Інформаційно-цифрова компетентність. 5. За допомогою інтернету здійсніть віртуальну екскурсію місцями, які згадано в п’єсі: а) м. Ельсінор (замок Кронборг); б) м. Віттенберг (університет). Поясніть, чому саме ці міста названо у творі. Уміння навчатися. 6. Уявіть, що вам потрапив до рук «Щоденник» Гамлета. Які важливі думки героя могли б там бути записані? Використайте цитати з тексту, прокоментуйте. Які висловлення Гамлета вам близькі? Ініціативність і підприємливість. 7. Гамлет має власний план розгадування таємниці смерті батька. Відтворіть етапи цього плану. У яких моментах герой був правий, а в яких робив помилки? 8. У кожного з персонажів п’єси є власна мета. Визначте її та засоби досягнення. Соціальна та громадянська компетентності. 9. Що не влаштовувало Гамлета в Данському королівстві? Чому воно видавалося йому «в’язницею»? 10. Чи були в Гамлета однодумці в боротьбі зі світом зла? Аргументуйте. 11. Чому Привид з'являється в обладунках, зі зброєю? Яку роль відіграє тема війни у творі? Наведіть висловлювання Гамлета про війну. 12. Знайдіть характеристику різних країн у творі (Данія, Англія, Норвегія, Польща). Прокоментуйте. Обізнаність і самовираження у сфері культури. 13. Робота в групах. Уявіть, що ви берете участь у міжнародному кінофестивалі «Золота гілка Шекспіра» та представляєте кінофільми за мотивами п'єси «Гамлет». Кожна група має представити один кінофільм. Екологічна грамотність і здорове життя. 14. Гамлет у п’єсі багато критикує і заперечує. А чого прагне герой? Визначте його ренесансні ідеали, наведіть відповідні цитати.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 15. Щодо трагедії «Гамлет» думки шекспірознавців розійшлися. П’єсу називають «трагедією свідомості», «трагедією серця», «проблемною трагедією», «трагедією морального вибору». А ви як думаєте? 16. Складіть у зошиті таблицю «Придворні таємниці». Заповніть її.

Персонаж

Таємниця

Від кого приховує

Мета

Чи розгадана таємниця / хто її розгадав

17. Простежте розвиток провідних мотивів п’єси: а) гнилизни; б) божевілля; в) смерті; г) помсти; ґ) зволікання дії та ін. Діяльність. 18. Проблемні ситуації. Деякі моменти у творі залишилися «темними», не розгаданими до кінця. Висловте власні припущення про: а) причину смерті Офелії (про неї чомусь розповідає Гертруда); б) причину вбивства Полонія (чи знав Гамлет напевно, хто ховається за килимом); в) причину зволікання Гамлета з помстою (у нього було кілька нагод покарати Клавдія, але він ними не скористався); г) те, чи здогадувався Гамлет, що Офелія стала знаряддям інтриг. Цінності. 19. У чому виявляється ренесансний погляд В. Шекспіра щодо людини та світу? 20. Напишіть твір-роздум на тему «Чи можна назвати Гамлета справжнім героєм?».

ВИСНОВКИ

• У п’єсі «Гамлет, принц данський» В. Шекспір змальовує духовну ницість світу та викриває його вади.

• У центрі трагедії — доля людини, поставленої перед вибором добра і зла, життя і смерті, правди й брехні.

• Гамлет виявляє власну волю, прагнення до пошуку істини, смислу буття, тому навіть в умовах «в’язниці» він відчуває себе титаном думки, у цьому виявляється ренесансний світогляд героя.

• Поетику п’єси визначають гострі конфлікти (зовнішні та внутрішні), система мотивів, яскраві символи.