Зарубіжна література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Ніколенко

Данте Аліґ’єрі

1265-1321

Чи чув ти про Дантове «Пекло» колись,

Про грізні його терцини?

Кого засудить туди поет,

Той вже там і загине.

Г. Гейне

Поема, терцина, ліричний герой, алегоризм, символ

• 1. Що вам відомо про життя та творчість Данте?
• 2. Пригадайте сонет «В своїх очах вона несе Кохання...». Розкажіть про історію написання твору та його ідейно-образний зміст.

Данте народився в травні 1265 р. в м. Флоренції (Італія) у сім’ї дворянина Аліґ’єро ді Беллінчоне л’Аліґ’єро. Сина назвали Дуранте, скорочено — Данте. Коли хлопцеві виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіда Портінарі, на ім’я Беатріче. Ця зустріч і створила в його уяві нетлінний образ Кохання, що згодом увійшов у його творчість. Про дівчину в яскраво-червоному вбранні як про втілення Вічної Краси й Жіночності Данте розповів у своїй першій збірці «Нове життя» (1295). Поет писав про те, як розквітло й оновилося його життя, осяяне коханням до Беатріче.

Данте брав активну участь у громадському житті Флоренції. Опинившись у центрі політичної боротьби, поет відстоював інтереси різних прошарків суспільства, плекав надію на об’єднання Італії. Через політичні колізії Данте опинився у вигнанні. Він був позбавлений права жити у Флоренції й відчув, за його словами, «який гіркий хліб чужий, як тяжко підніматися чужими сходами». Данте побував у багатьох містах Італії, шукаючи притулку.

Окрім «Нового життя», перу Данте належать і інші твори. Наприклад, у філософському творі «Бенкет» (1302) письменник утверджує природну схильність людей до пізнання, що є « найвищим досягненням життя». У трактаті «Про народне красномовство» (1304) Данте писав про красу й велич народної італійської мови, але водночас підкреслював і значення латини, яка, на його думку, має залишитися мовою науки й літератури. Данте цілком слушно вважають основоположником італійської літературної мови, що, за його словами, може стати запорукою об’єднання Італії.

Е. Пацци. Пам’ятник Данте у Флоренції. 1865 р. Сучасне фото

Найвідомішим твором Данте є «Комедія», або «Божественна комедія», саме під такою назвою цей твір увійшов в історію світової літератури завдяки визначенню Дж. Боккаччо.

Останні шість років Данте провів у м. Равенні (Італія), де й закінчив свій життєвий шлях 14 вересня 1321 р.

Теорія літератури

Терцина — строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, у якій середній рядок римується з крайніми — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т. д.), завершуючись окремим рядком, римованим із другим рядком попередньої строфи. Уперше використана в «Божественній комедії» Данте Аліґ’єрі. Інколи терциною називають окремий ліричний невеликий за обсягом твір (Б. Лепкий «Терцина»), фрагмент поеми (вступ до поеми «Мойсей» І. Франка), частину епопеї (один із розділів «Попелу імперії» Юрія Клена).

«БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ» (1307-1321). Урятувати світ і людину. За основу сюжету взято мандри героя світом. Люди доби Ренесансу вірили, що людина після смерті не вмирає: її душа продовжує жити й, згідно з християнськими уявленнями, потрапляє в потойбічний світ. У поемі Данте є три частини: «Пекло», «Чистилище», «Рай», які мають нагадати кожному читачеві про моральну відповідальність перед Богом за свої вчинки.

Про задум твору поет писав у листі до К. делла Скала: «Урятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя». Він мріяв про духовне спасіння людини й усього світу, стверджував, що людина під час земного існування має усвідомити своє становище, осмислити власні вчинки й стати морально кращою. Данте обстоював ідею невичерпних внутрішніх можливостей людини, її здатності до духовного перетворення себе та світу.

Поему нерідко порівнюють із величним храмом, бо вона побудована автором дуже чітко й логічно, відповідно до його задуму. Символічна цифра «три», що втілює божественну Трійцю, — свідомий задум письменника. Кожна частина містить 33 пісні, а всього в поемі 100 пісень разом із вступом. Форма терцини (тривірша) використана в усіх частинах поеми. До того ж у кожній частині приблизно однакова кількість рядків: «Пекло» — 4720, «Чистилище» — 4755, «Рай» — 4758, а всього в поемі — 14 233 рядки. Отже, Данте прагнув гармонії пропорцій, називаючи себе «геометром». Думкою про відновлення гармонії світу просякнутий увесь твір.

Ліричний герой Данте втілює шукання та поривання людського духу, його нелегкий шлях до усвідомлення себе й світу.

Картина, яку побачив герой Данте в потойбічному світі, є віддзеркаленням людських вад і земних гріхів.

Герой рухається слідом за Вергілієм, який утілює божественну мудрість та античний гуманізм, а потім — за Беатріче, що втілює життєдайне Вічне кохання.

Д. ді Мікеліно. Данте тримає «Божественну комедію», поруч — вхід до Пекла, сім терас Чистилища, Флоренція та сфери Неба. 1465 р.

Світ у вимірі Данте. У центрі художнього світу «Божественної комедії» — Земля. У Північній півкулі розташована глибока вирва Пекла, центр якої — у середині Землі. У дев’ятьох колах Пекла страждають душі грішників. Це всеосяжна картина людських вад. У колі першому (Лімб) перебувають доброчесні язичники. Серед них — Арістотель, Гомер, Евріпід та ін. У колі другому — порушники шлюбної вірності (Франческа да Ріміні, Паоло та ін.). Коло третє — ненажери, коло четверте — скнари та марнотратники, коло п’яте — гнівні й нудні люди. Коло шосте — притулок єретиків. Коло сьоме — насильники всіх видів (над ближніми, над собою). Коло восьме — ошуканці, лицеміри, хабарники, злодії, лукаві порадники, звідники й спокусники, фальшивомонетники та ін. Коло дев’яте — зрадники (Юда, Брут, Кассій та ін.).

У Південній півкулі розташована гора Чистилища, оточена з усіх боків океаном. Разом із Передчистилищем і земним Раєм тут також дев’ять кіл. У Передчистилищі очищуються душі померлих, не примирених із церквою, недбайливих, тих, які померли не своєю смертю. Тут знаходиться й долина земних владарів: у першому колі — пихаті, у другому — заздрісники, у третьому колі — гнівливі, у четвертому — ледачі, у п’ятому колі перебувають скнари, у шостому — ненажерливі, сьоме коло — осередок перелюбників. У земному Раю Данте супроводжує Мательда, але тут уже з’являється видіння Беатріче, котра буде супроводжувати героя до Раю. Беатріче зображена як символ шляхетного кохання, що відкриває героєві шлях до божественної любові.

С. Боттічеллі. Пекло. 1480-1490 рр.

Навколо Землі рухаються Сонце й планети. У «Божественній комедії» Данте вони також утворюють дев’ять кіл, на яких розташований небесний Рай, де живуть у вічному блаженстві душі праведників. Перше небо — Місяця, друге — Меркурія, третє — Венери, четверте — Сонця, п’яте — Марса, шосте небо — Юпітера, сьоме небо — Сатурна, восьме небо — непорушних зірок, а дев’яте — Кристалічне, або янгольських ієрархій. Десяте небо утворює Емпірей — помешкання божества, світ вічності.

Останні пісні поеми описують картину Раю, де сяють зірки, мерехтять різними кольорами відблиски вогненної ріки, розцвітають чарівні квіти. Данте змальовує Небесну Троянду — утілення християнських ідеалів. У фіналі поеми героєві з’являється видіння Бога й нарешті відкривається ідея божественної любові, «що водить сонце й зорні стелі».

Загадки жанру. Данте назвав твір комедією згідно з риторикою свого часу. Трагедією в ті часи вважали поетичний твір високого стилю із захопливим початком і жахливим кінцем, що був написаний латиною. А комедією називали твір із благополучним фіналом, написаний народною мовою. «Божественна комедія» створена середнім стилем, не латиною, а рідною для поета італійською мовою. Упродовж століть Італія була роздроблена на багато дрібних князівств, тому на її території існувала велика кількість діалектів. Завдяки «Божественній комедії» рідний для Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови.

Алегорії та символи. У листі до К. делла Скала письменник зазначав, що його поему треба тлумачити в чотирьох аспектах. Перший аспект — буквальний, коли текст сприймається в прямому значенні. Другий аспект — алегоричний, коли за образами й ситуаціями приховано події зовнішнього світу. Третій аспект — моральний, що передбачає опис переживань і пристрастей людської душі, яка постійно знаходиться між добром і злом, життям і смертю, Богом і дияволом. Четвертий аспект — філософський. Згідно з такою авторською концепцією, кожний образ або епізод можна розуміти в різних аспектах.

«У християнській традиції слово Рай означає "наближення до Бога“, "обитель Бога", "вічну любов Бога", а слово Пекло — "відлучення (віддалення) від Бога", "місце покарання грішників"» (Є. Дроб'язко).

ОСНОВНІ ОБРАЗИ «БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ»

Образ / зміст	Буквальний	Алегоричний	Моральний	Філософський
Поет (ліричний герой)	Данте	Пошуки людиною свого місця в суспільстві.	Людська душа, оточена гріхами, прагне очищення, морального відродження світу.	Пошук людиною духовних ідеалів задля всього людства.
Вергілій	Римський поет Публій Вергілій Марон — автор «Енеїди», «Буколік», «Георгік»	Прихильник суспільної єдності.	Ідеал громадянських чеснот і людських якостей.	Уособлення божественної мудрості, що виведе людство до світла.
Беатріче	Кохана Данте — Беатріче Портінарі	Ідеал краси, жіночності, кохання.	Любов, моральні цінності, що просвітлюють душу людини, роблять її кращою.	Символ божественної любові, що веде людство до духовного відродження, вічного життя.

БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ

Поема

(Уривки)

Пекло

Пісня перша

1 На півшляху свого земного світу

Я трапив у похмурий ліс густий,

Бо стежку втратив, млою оповиту.

4 О, де візьму снаги розповісти

Про ліс листатий цей, суворий, дикий,

Бо жах від згадки почина рости!

7 Над смерть страшну гіркіший він, великий, —

Але за благо те, що там знайшов,

Повім про все, що в пам’ять взяв навіки.

10 Недобре тямлю, як постав цей схов,

Бо сонність так оволоділа мною,

Що з певної дороги я зійшов.

13 Я опинивсь під пагорба стіною,

Яким кінчався неширокий діл,

Де острах ліг на серце пеленою.

16 Я вгору глянув і побачив схил,

Вже убраний у сонячне проміння,

Що надає людині свіжих сил.

19 Тоді помалу уляглось тремтіння,

Що не давало спокою мені

Всю ніч, коли блукав між страховиння.

22 Як той, хто у задишці голосній

На сушу вийшов, піною укритий,

І озирає вири навісні, —

25 Так і мій дух, не скінчивши летіти,

Зирнув назад і стежку оглядав,

Яка не дозволя нікому жити.

28 Тут я собі спочити трохи дав

І вирушив на гору незнайому,

А за опору нижчу ногу мав.

31 І от, коли вже йшов я по підйому,

Збіг леопард, моторний та верткий,

І шерсть рябіла плямами на ньому.

34 Моїх очей він не злякавсь, дерзкий,

І, заступивши шлях, став на сторожі,

І я подавсь униз, у діл низький.

37 А йшли хвилини ранішні, пригожі,

І сонце сходило з тим почтом зір,

Що з ним спахнули, як Любові Божій

40 Схотілося у рух оздобить шир.

І дух надія звабила рожева,

Що скоро зникне цей плямистий звір.

43 Пора буяла навкруги квітнева,

Та я не вчув нічого, тільки ляк

Од вигляду уже близького лева.

Дж. ді Паоло. Данте та Вергілій. Сторінка «Божественної комедії» Д. Аліґ’єрі. 1450 р.

46 І так, здалось, на мене йшов хижак,

Наїжившись, страшенно зголоднівши,

Що рух повітря вмить, здалось, закляк.

49 Ще вийшла люта й зла вовчиця вивши, —

Її неутоленна худорба

Примушує людей конать збіднівши.

52 В очах її така була злоба,

Таке палало полум’я гаряче,

Що з страху шлях згубив я до горба.

55 І наче той, хто дивиться найпаче,

Куди б скарби багаті примостить,

А, їх утративши, — в розпуці плаче,

58 Такий був я, бо твар мене щомить,

Встріч ідучи, помалу відсувала

Туди, де сяйво сонця не звучить.

61 Коли ж моя нога на діл ставала,

Явився хтось, у кого зір потух,

Мовчанка ж довга голос відібрала.

64 В безлюдді я його побачив рух.

«Врятуй!» — була мольба моя єдина, —

Байдуже, чи людина ти, чи дух!»

67 Він мовив: «Не людина; був людина;

В Ломбардії мій батько оселивсь,

У Мантуї — моя там батьківщина.

70 За Юлія часів я народивсь,

Хоч пізно; жив я в Августовім Римі,

Коли ще лжебогам народ моливсь.

73 Я був поет, пісні складав любимі,

Як славний син Анхізів з Трої втік,

А Іліон упав в огні та димі.

76 Та чом вертаєш і в журбі поник?

Чого не йдеш на горб, де корениться

Солодке джерело чудесних рік?»

79 «Чи не Вергілій ти, чи не криниця

Широкоплинних мовних вод ясних? —

Спитав я й став, щоб в шані поклониться, —

82 О світло й честь усіх співців земних,

Ти зваж на захват мій, на шанування

Твоїх безсмертних творів видатних.

85 Ти вчитель мій, моє уґрунтування,

У тебе я знайшов на все життя

Той гарний стиль, що дав мені визнання.

88 Ти бачиш твар, що втік од неї я?

Рятуй мене ти, мудрецю славетний,

Бо в серці й жилах кров тремтить моя». (...)

(Переклад Євгена Дроб’язка)

БАГАТОЗНАЧНІСТЬ ОБРАЗІВ І СИМВОЛІВ У ПІСНІ ПЕРШІЙ «БОЖЕСТВЕННОЇ КОМЕДІЇ»

Образ / зміст	Буквальний	Алегоричний	Моральний	Філософський
Поет	Данте	Пошук місця в суперечливому суспільстві.	Людська душа (дух) заблукала серед гріхів і вад.	Пошук духовних ідеалів, прагнення духовного очищення людства.
Ліс	Темний густий ліс	Папський Рим; політичні чвари в Італії.	Людські гріхи й помилки.	Втрата людством божественної істини, правильного шляху, духовних орієнтирів.
Хижаки	Леопард, лев, вовчиця	Леопард є алегорією політичних супротивників, лев — влади короля Франції, вовчиця — римського папства.	Перелюбство, гордість, жадібність.	Людські вади й спокуси.
Вергілій	Римський поет	Прихильник імперії, єдиної держави.	Ідеал громадянських чеснот.	Провісник християнства, утілення божественної мудрості.
Пагорб	Узвишшя	Над лісом гріхів і помилок височить рятівний пагорб Доброчесності, осяяний сонцем Істини.	Доброчесність — моральна мета кожного.	Через доброчесність можна наблизитися до Бога.

Пісня п’ята

1 І тут зійшов до другого я кола,

За перше меншого, та від розпук

Кричали душі голосніш довкола.

4 Й страхітного Міноса вчув я гук;

Який при вході судить справедливо,

Хвостом указуючи розмір мук.

7 Кажу, колись якась душа лякливо

Розповіла про всі свої діла,

То цей знавець гріхів, тонкий на диво,

10 їй місце визначає в царстві зла,

Хвоста скрутивши стількома витками,

В котре по черзі коло засила.

13 Тиск перед ним і днями, і ночами;

Душа тут кожна свій проходить суд:

Сказала, вчула та й пішла до ями.

16 «О ти, хто в наш занурюється бруд, —

Гукнув Мінос, коли на мене глянув,

На мить лишивши безконечний труд, —

19 Дивись, куди ввійшов і з ким ти станув,

А про широкий вхід і не гадай!»

І вождь до нього: «Чом так гучно грянув?

22 Не з власного жадання йде в ваш край:

Так хочуть там, де все зробити можуть,

Чого захочуть, так що не чіпай».

25 І ось такий, що й камінь міг стривожить,

Зачувся лемент, і зневіра йме,

Чи зойки відчаю луна не множить?

28 Туди прийшов, де світло геть німе,

І знявся рик, як в буряному морі,

Коли на ньому дужий вітер дме.

Дж. ді Паоло. Харон перевозить Данте та Вергілія через води Стіксу. 1450 р.

31 Пекельні вихори, рвучкі та скорі,

Засуджених волочать, тягнуть, б’ють

Згори і знизу, й ті в сльозах та в горі.

34 І душі, летячи у каламуть,

Ридають, виють, сповнюючись хіттю,

Самого Бога в небесах клянуть:

37 Я взнав, що підпадає тут страхіттю,

Жахливій бурі цій той люд яркий,

Який скорився лиха розмаїттю.

40 І як на крилах носяться шпаки

В холодну пору, збившися у зграї,

Так духів злих пролинув рій швидкий.

43 Звідсіль, звідтіль, вверх, вниз, як в водограї,

І без надій, що прийде тиші мить

Або змаліють муки їх безкраї. (...)

73 І я сказав: «Співцю, поговорити

Хотів би я із тінями двома,

Що вихор їх жене несамовитий?»

76 І він: «Побачиш, як зрідіє тьма,

Й вони наблизяться: ім’ям любові

Благай, і пара підлетить сама».

79 Коли до нас їх вир підніс раптовий,

Подав я голос: «Привиди журби,

Як Інший зволить, станьмо до розмови».

82 Як в полум’ї жадоби голуби

У рідні гнізда між зелені крони

Летять на крилах спільної судьби, —

85 Вони удвох з оточення Дідони

Перенеслись у пітьмі коловій, —

І стали біля нас без заборони.

Дж. ді Паоло. Данте та Вергілій в Пеклі. 1450 р.

88 «О ти, що ходиш по землі живий,

І надійшов сюди, у сморід чорний,

До нас, що світ забарвили в крові.

91 Якби нам другом цар був непоборний,

Вблагали б ласку ми тобі послать,

Щоб ти щасливим був у висі горній.

94 То слухай, споминай, що є згадать,

І поки буря десь там забарилась,

Ми будем слухати і розмовлять.

97 Жила я там же, де й нас світ з’явилась,

Над морем тим, що в нього По втіка,

Котра супутниць тьмою збагатилась.

100 Кохання, що шляхетних обпіка,

Його зманило молодичим станом,

Який сточила тут печаль гірка.

103 Кохання, що кохать дає й коханим,

Мене взяло, вогнем наливши вщерть,

Що став моїм він, як ти бачиш, паном.

106 Кохання нас вело в злощасну смерть.

Каїна жде того, хто кров’ю вмився», —

І вже їх ворушила вітроверть.

109 Ці душі слухавши, я похилився

І в болісну заглибився печаль;

Поет спитав нарешті: «Чом спинився?»

112 І я на це почав: «О лютий жаль!

Ці ніжні мрії, ці солодкі чари

Їх завели в таку скорботну даль!»

115 А там звернувся до цієї пари

Й почав: «Франческо, від твоїх страждань

У серці чую болісні удари.

118 Але скажи: під час палких зітхань

Як вчило вас чаруюче кохання

Спізнати мить жагучих поривань?»

121 Й вона: «Немає більшого страждання,

Як згадувати любий щастя час

В біду; твій вождь здає в тім справоздання.

124 Коли ж ти прагнеш знать, який у нас

Початок був коханню, збудься спраги, —

Я плакать буду й мовить водночас.

127 Якось ми вдвох читали для розваги,

Як Ланчелота взяв кохання пал,

І самоти не брали до уваги.

130 І часто, мов під дією дзеркал,

Нам під очима лиця пік рум’янець.

Але нас подолав миттєвий шал:

133 Ми прочитали, як тремтів коханець,

Бо вперше в губи цілував самі, —

І цей от, мій незмінний співвигнанець,

136 Мені вуста торкнув, з жаги німий, —

Твір і співця за Галеотто мавши,

Вже того дня більш не читали ми».

139 Так дух розповідав цей, споминавши,

А той ридав; і руки я простер

У даль за ними, від жалю вмиравши,

142 І впав, неначе той, хто нагло вмер.

(Переклад Євгена Дроб’язка)

РОЗВИТОК СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТРАДИЦІЙ У «БОЖЕСТВЕННІЙ КОМЕДІЇ»

Середньовічні традиції	Ренесансне переосмислення традицій у «Божественній комедії»
Зображення потойбічного світу (видіння, містерії та ін.)	Подорож героя потойбічним світом розкриває важливі питання реального життя.
Ідея приреченості людської долі, покірності волі Бога	Ідея духовного вдосконалення людини й людства, пошук божественної істини в душі та світі.
Зображення світу як єдиного, даного Богом	Думка про рух Усесвіту, створеного Богом, можливість розвитку світу.
Алегоричний зміст образів і ситуацій	За алегоричними образами й ситуаціями приховані проблеми земного буття, критика суспільства, гріховності людини.
Християнські символи	Християнська символіка спрямована на пошук істини, духовний розвиток людини та світу.
Статична картина світу	Рушійними силами Всесвіту, на думку Данте, є високі моральні цінності.
Людина нічого не може змінити у світі	Проголошення духовної величі людини, її особистої моральної відповідальності за зміни в житті й суспільстві.

Рай

Пісня тридцять третя

115 В глибокій ясноті переді мною

Явилися із світла троє кіл

Трьох кольорів з об’ємністю одною.

118 Одне — відбиток другого всіх сил,

Немов Іріда близ Іріди стала,

А третє йде вогнем з обох світил.

121 Який ти куций одяг надівала,

Безсила мисле, проти ж тебе річ

Іще куцішою себе являла.

124 О вічний блиску, що шляхом сторіч,

Самоосяжний, самоосягаєш

Й, осягнутий, собі зориш устріч!

127 На колі, що відбитий в ньому сяєш, —

Коли його я зором перебіг, —

Бо ти навколо сяйвом осяваєш,

130 Де завертав унутрішній поріг,

Мені немовби з нас малюнок здався,

І наче барви власні він зберіг.

133 Мов геометр, який старанно брався

За вимір площ і ліній колових,

Але, засад не маючи, стерявся, —

136 Такий став я при дивинах нових:

Хотів уздріть, як образ той у колі

Розміщено, як скріплюється їх.

139 Були ж у мене крила надто кволі;

Але яскравість сяйва тут прийшла,

І міць зростала розуму і волі.

142 Уяву сила зрадила була,

Та, мов колеса, ясні і веселі,

Жадобу й волю долі повела

145 Любов, що водить сонце й зорні стелі.

(Переклад Євгена Дроб'язка)

Дж. ді Паоло. Ворота до Чистилища. 1450 р.

«Божественна комедія» українською мовою

Видатний твір Данте почали перекладати в Україні ще наприкінці XIX — на по^чатку ХХ ст. ^{Першим переклав} «Божественну комедію» отець П. Штокалко, але його праця не збереглася. І. Франко, В. Самійленко, В. Барка, М. Драй-Хмара й інші письменники теж перекладали окремі лісні поеми, однак не всі їхні переклади збереглися. Перший переклад усіх трьох частин твору зробив П. Карманський у 1950-х роках (у 1956 р. було опубліковано лише першу частину за редакцією М. Рильського). Повні переклади всіх трьох частин здійснили Є. Дроб'язко 1976 р. та М. Стріха у 2013-2015 рр.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Знайдіть у пісні першій характеристики образів ліричного героя та Вергілія. Прокоментуйте. 2. Про що просить герой Вергілія і до чого Вергілій закликає поета? Наведіть приклади риторичних засобів. 3. За допомогою яких тропів перекладач відтворив страждання грішників у пісні п’ятій? 4. У яких словах героя виявляється співчуття до долі Франчески ді Ріміні та Паоло? Наведіть цитати. Математична компетентність. 5. Намалюйте схему «Пекло в "Божественній комедії"». Прокоментуйте. Компетентності в природничих науках і технологіях. 6. Порівняйте картину світу в «Божественній комедії» із сучасними уявленнями про світ у таблиці. Інформаційно-цифрова компетентність. 7. Випишіть імена персонажів (реальних і міфологічних), які згадані в пісні другій. За допомогою інтернету знайдіть інформацію про них, прокоментуйте. Уміння навчатися. 8. Як ви вважаєте, чого навчився ліричний герой протягом подорожі? Сформулюйте три істини, які він відкрив для себе. Ініціативність і підприємливість. 9. Як герой Данте прагнув урятувати світ? Соціальна та громадянська компетентності. 10. У «Божественній комедії» ідеться не про приватне життя, а про глобальні проблеми людства. А які глобальні ризики й виклики має сучасне людство? Як ви думаєте, у яких колах могли б опинитися наші сучасники? Чому? Обізнаність і самовираження у сфері культури. 11. За допомогою інтернету та довідкової літератури знайдіть ілюстрації Г. Доре до твору. Доберіть до однієї з них поетичні рядки Данте. Прокоментуйте ілюстрації. Екологічна грамотність і здорове життя. 12. Що потрібно для того, щоб люди не грішили й вели доброчесний спосіб життя? Напишіть відповідь у таблиці (у зошиті).

Погляди Данте	Моя думка

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 13. Розкрийте зв’язок «Божественної комедії» з традиціями епохи Середньовіччя. 14. Які ренесансні ідеї виявилися у творі? Діяльність. 15. Пригадайте визначення терміна «комедія». Поясніть, чим «Комедія» Данте відрізняється від подібних творів. 16. Порівняйте героя Данте й образ Вергілія. Цінності. 17. Знайдіть у поданих уривках символічні образи, розкрийте їхній алегоричний, моральний та філософський зміст. 18. Які християнські цінності втілено у творі?

ВИСНОВКИ

• У «Божественній комедії» герой вирушає на пошуки виходу з духовної темряви, у якій опинилося людство.

• Героя ведуть Вергілій та Беатріче, які втілюють мудрість і любов, вони, на думку Данте, зцілюють світ.

• Поему названо «комедією» згідно з правилами риторики того часу, вона написана не латиною, а живою італійською мовою.

• Усі образи й ситуації твору можна розуміти в різних аспектах: у буквальному, алегоричному, моральному, філософському.

• Символічна цифра «3» (терцина, три частини поеми та ін.) утілює ідею божественної Трійці.