Мистецтво. Рівень стандарту. Профільний рівень. 10 (11) клас. Назаренко

Наддніпрянщина (Подніпров'я)

Українська частина Подніпров'я поділяється на Нижнє Подніпров'я та Середнє Подніпров'я.

У будь-яких джерелах інформації (мережі Інтернет, шкільній, довідниковій літературі тощо) знайдіть відомості про Наддніпрянщину, про області і райони, які до неї входять.

Архітектура

У народному будівництві Наддніпрянщини здавна розвивалися традиції зведення будівель із застосуванням сошних (стовпових) та зрубних конструкцій стін. Орієнтація житла в просторі була такою, як і загальноукраїнська: вікнами на південь. Внизу стін, з чола і причілка, набивали з глини призьбу, а стіни мастили рудою глиною, але з чола і причілка — білили. За давньою традицією, навколо вікон, одвірків і над призьбою підводили червоною глиною, інколи господині над підводкою малювали червоні зубці.

Наддніпрянська хата

Інтер'єр хати

Народне житло мало універсальне традиційне обладнання: попід стінами — лави, на покуті перед ними — стіл, накритий настольником (скатертиною), біля стола стояла скриня. На стінах і на покуті — образи у рушниках і квітах. У кутку при сінешній стіні стояла велика піч. Для спання й відпочинку служили черінь печі, лежанка, за піччю влаштовували піл із дошок, пізніше замість нього з'явилося дерев'яне ліжко. Підлоги у хатах були глиняні і щосуботи, як і припічок печі, їх мастили рудою або червоною глиною з підводками.

Перлини архітектурного мистецтва Наддніпрянщини

Собор Святої Софії — Премудрості Божої, Софія Київська — перлина світової архітектури, християнський собор, що знаходиться у самому серці Києва. Це одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Як головний храм держави він відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Собор був закладений Ярославом Мудрим у 1017 або 1037 р. (дата заснування собору вже багато років є предметом гострих суперечок дослідників).

Собор Святої Софії

Це пам'ятка не тільки української архітектури, а й монументального живопису ХІ—XVIII ст. У Соборі Святої Софії збереглося 260 м² мозаїк та 3 тис. м² фресок ХІ ст., які прикрашають головні частини храму. На мозаїках зображені основні персонажі християнського віровчення, що розташовані в строгому порядку, згідно з «небесною ієрархією».

Маріїнський палац у Києві було зведено у 1750—1755 рр. за зразком палацу, який проектував видатний архітектор Франческо Бартоломео Растреллі для гетьмана Кирила Розумовського. У 1874 р. був закладений Маріїнський парк, на який «дивиться» головний фасад Маріїнського палацу. Його розроблено у пейзажному стилі, тому алеї цього парку наче «вписані» в ландшафт.

Маріїнський палац

Архітектура палацу вражає своєю пишністю та кольоровим вирішенням, адже створена у стилі бароко. Сьогодні ця історична споруда презентує нашу країну в світі як державна резиденція. Її називають Президентським палацом. У ньому проходять урочисті державні події — нагородження, вручення вірчих грамот послами іноземних держав, зустрічі.

Творче завдання

Використовуючи різні джерела інформації, ознайомтесь з історією будівництва Андріївської церкви, легендами, що з нею пов'язані.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеоролик:

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі-Хмельницькому.

Декоративно-ужиткове мистецтво

Вишивка. Вишивки Лівобережної та Правобережної Наддніпрянщини хоч і були досить схожі, однак все ж таки мали деякі відмінності.

Для Чернігівщини та Київщини характерними старовинними швами є «набирування», а також розповсюджені майже всією територією України «вирізування» та «лиштва». Різняться між собою наддніпрянські вишивки і кольоровою гамою. Так, вишивки, які вироблялись на лівому березі Дніпра, були майже монохромні (білим по білому, застосовувались сірі чи трохи підсинені нитки). Шви, які використовували вишивальниці для декорування власних виробів — настилування, до якого додавали ажурне вирізання, щоб зробити витвори цікавішими, а білий колір більш виразним. Орнаменти вишивок були переважно рослинні (виноградні грона, хміль), геометричні, інколи зооморфні мотиви.

Вишивка Наддніпрянщини

Вишивки, що були зроблені майстринями Правобережжя вирізнялися поєднанням синього та чорного кольорів. Тільки на початку ХХ ст. вишивка стає різнокольоровою.

Народний одяг. Наддніпрянщини: багато вишита сорочка, дві запаски (на свята — плахта), керсетка, пояс, чоботи або черевики. У холодну пору року вдягали свиту, байкову юпку. Взимку носили кожухи.

Для сорочок Наддніпрянщини використовували домоткані льняні тканини на свята, конопляні полотна на кожен день, нитки для вишивки виготовляли з вовни чи льону.

Плахта

Свита

Юпка

Найкращий традиційний одяг виготовляли на Київщині та Чернігівщині. Найпоширенішим верхнім вбранням вважалися свити білого кольору, юпки, а також кофти з шовкової або вовняної тканини на підкладці.

Дівчата носили на голові стрічки — опаски, якими пов'язували волосся. Інколи цю опаску квітчали. Молодиці мали очіпок, поверх нього — намітку (серпанок).

Очіпок (очепок, чепець, чіпець, каптур, капор, чепак, керпа) — обов'язковий головний убір заміжніх жінок у Стародавній Україні. Заміжня жінка знімала очіпок лише перед сном.

Очіпок

Основними елементами чоловічого вбрання були сорочка, штани, безрукавка, свита, жупан, кожух, кирея, пояс. Чоловіки заправляли сорочку в штани, які до кінця ХІХ ст. були досить широкими.

Кераміка, гончарство. На Наддніпрянщині одним із найбільших центрів керамічного виробництва був Київ з його околицями. Тут з білої глини виготовляли високоякісний дорогий посуд, який прикрашали соковитою зеленою поливою або рослинними орнаментами на жовтому тлі: глечики, дзбанки, вази, миски, ринки, барилки, кухлі та інше.

Крім київських гончарів, провінційні гончарні центри Василькова, Білої Церкви, Умані та інші виробляли посуд для бідних ремісників та селян. Вироби гончарів із села Дибинці (тепер село Богуславського району Київської області) — миски, тарілки, глечики, тикви — були декоровані характерним рослинним розписом із доповненням крапок, рисок і «гребінців», а також різноманітних зооморфних мотивів.

Васильківська майоліка

Петриківський розпис. Мальовниче селище Петриківка (Дніпровська обл.) прославилося завдяки самобутньому декоративному розпису. Сьогодні дуже важко визначити дату появи петриківського розпису, який 5 грудня 2013 р. було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Вважається, що петриківський розпис походить від селянського хатнього розпису. Оздоблювати стіни та піч-годувальницю розписом у різні періоди було прийнято для багатьох областей України, причому кожен регіон мав свої місцеві особливості.

Тетяна Пата. «Павичі», 1949 р.

Федір Панко. Панно «Білий танок», 1976 р.

Писанки. Мешканці серця України — Наддніпрянщини — зображували писанкові символи широкими лініями на чорному, темно-вишневому або червоному тлі. Основними кольорами для орнаментальних мотивів були червоний, жовтий та зелений кольори.

Писанки Наддніпрянщини

Головними символами писанок Наддніпрянщини були сонце, зірки, троянди (ружі), але зображувались і інші рослинні мотиви — дубові, кленові, березові листочки тощо.

Творче завдання

Використовуючи різні джерела інформації, ознайомтесь з творчістю петриківських майстрів. Спробуйте зробити ескізи різних виробів (тарілок, кухонного начиння, панно) в стилі петриківського розпису.

Особливості музичного мистецтва Наддніпрянщини

З усього розмаїття традиційної музичної культури Наддніпрянщини особливо вирізняється музичний фольклор, який дає загальну уяву про музичну стилістику цього краю. Щодо пісень календарного циклу, то найбагатшим є цикл зимових пісень, в яких досить помітний пріоритет має християнська тематика (над давніми господарськими мотивами). Це теми різдвяних колядок, шлюбні мотиви, які більше притаманні щедрівкам, жартівливі пісні. Наприклад, у Наддніпрянщині ритмічні схеми щедрівок ставали розлогими, орнаментально розспіваними, а темп — неквапливим і мінливим в порівнянні з щедрівками інших суміжних земель.

ЕтноЗима у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Київ

Головною ознакою наддніпрянської лірики є розвинена мелодійність. Мелодії сягають діапазону септими — октави. Виразні, хоч і не дуже широкі складорозспіви, наближають багатоголосий спів до своєрідної протяглої манери, в надрах якої заховані риси декламаційності. Кращі зразки наддніпрянського багатоголосся характеризує поєднання поліфонічної самостійності голосів та консонантного узгодження вертикальних співзвуч.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеоролики:

Цикл зимових пісень Наддніпрянщини;

Відома українська народна пісня з Наддніпрянщини «Ой за гаєм, гаєм зелененьким»;

Уляна Кот «Ой журавко, журавко»;

«Спадок/Spadok. Черкаська область. Черкаський район»;

«Спадок/Spadok. Київська область. Васильківський район».