Мистецтво. Рівень стандарту. Профільний рівень. 10 (11) клас. Назаренко

Декоративно-ужиткове мистецтво Близького Сходу

Важлива роль у художній культурі країн Арабського Сходу належала декоративно-ужитковому мистецтву. Економічною базою для розвитку цього виду мистецтва був інтенсивний розвиток ремесел, у яких знайшли яскраве вираження місцеві стародавні традиції, тісно пов'язані з народним побутом. Майстрам декоративно-ужиткового мистецтва було властиве високе естетичне «відчуття предмета», що дозволяло, не порушуючи практичних функцій предмета, надавати йому красиву форму і вміло розташовувати на його поверхні візерунок.

Майстри країн арабо-мусульманського культурного регіону постійно застосовували принципи симетрії, пропорційності і зміни масштабу для створення дивовижних художніх ефектів.

Зразок візерунка

На їх думку, використання геометричних форм відображає мову Всесвіту і допомагає віруючим міркувати про життя і величність створення:

• так як коло не має кінця, то воно нескінченне — у такий спосіб воно нагадує мусульманам про те, що Аллах «нескінченний»;
• складні геометричні малюнки створюють враження нескінченного повторення, що також допомагає зрозуміти «нескінченну суть» Аллаха;
• візерунки показують, що повторюючись навіть у чомусь незначному можна знайти нескінченність. Кожен елемент візерунка містить нескінченне ціле;
• духовні якостями предметів переважають матеріальні.

Зразок геометричного орнаменту

Рослинний орнамент — це стилізоване листя, квіти, плоди

У декоративно-ужитковому мистецтві країн Арабського Сходу особливе місце займає орнамент, що певною мірою вносив естетичний зміст у декорування східних тканин, килимів, розписної кераміки, виробів зі скла, бронзи тощо.

У країнах середньовічного Сходу набула поширення і стала новим типом орнаментальної композиції — арабеска, що походить від класичних античних мотивів і складається в основному з геометричних, каліграфічних і рослинних елементів, створених на основі точного математичного розрахунку. Це дозволило художникам заповнювати складним візерунком будь-які площини.

Зразок орнаменту арабески

Для допитливих

Сама ідея арабески схожа на уявлення ісламських богословів про «вічно триваючу тканину Всесвіту». Арабеска базується на повторенні одного або декількох фрагментів візерунка, який може бути зупинено або продовжено з будь-якої точки без порушення цілісності візерунка. Такий орнамент фактично виключає фон, тому що один візерунок вписується в інший, закриваючи практично всю поверхню.

Зразок орнаменту арабески

У мусульманському світі мистецтво відображає його культурні цінності і показує те, як мусульмани бачать духовний світ і світобудову, є дзеркалом їх світогляду. Художники не прагнуть точно копіювати сутність, якою вона є, а намагаються передати те, що вона являє собою. Для мусульман краса завжди була і залишиться якістю божественного.

Іранське килимарство

Килимарство завжди було популярне серед східних народів. На перших килимах зображувалися примітивні малюнки, але згодом ці вироби перетворилися на витвори мистецтва. Оздоблені складними візерунками, килими Ірану зараховані до 47 номінантів, які можуть потрапити до переліку культурних перлин світу.

Іранські килими

Композиція візерунка на більшості килимів складалася з центрального поля, що займало більшу частину килима, і своєрідної рамки навколо нього з численних орнаментальних смуг. Як правило, такі візерунки були симетричними відносно центру. На давніших килимах популярним сюжетом було і зображення процесу полювання на різних тварин.

Кожний завиток на килимі мав своє символічне значення. Наприклад, дуже поширеним було зображення фігури у вигляді великої коми або краплі, що символізувало вогонь — втілення божественної справедливості. Також часто майстри створювали орнаменти символами сонця чи п'ятикутних зірок, які позначали п'ять основ ісламу: шахада, намаз, ураза, закят, хадж.

Шахада — декларація віри, що містить сповідування єдинобожжя і визнання місії пророка Мухаммеда.

Намаз — п'ять щоденних молитов.

Ураза — піст під час місяця Рамадан.

Закят — релігійний податок на користь нужденних.

Хадж — паломництво до Мекки.

Турецький килимок-намазлик

? Уважно розгляньте ілюстрації у підручнику. Порівняйте зразки килимів Близького Сходу зі зразками українських килимів. Що вони, на вашу думку, мають спільного? За якими ознаками можна у цих творах визначити національні особливості?

Килим. Автор М. Томащук. Косів, Україна

Гуцульський килим «Ліжник». Україна

Український килим. Автор С. Ганжа. Вінницька обл., Україна

Турецьке гончарне мистецтво

Гончарне мистецтво, або кераміка — це загальна назва предметів із глини, виготовлених у пресах чи на гончарному колі та обпечених на вогні.

Основою для розвитку керамічної справи у Туреччині в ХІІІ ст. послужили візантійські та сельджукські традиції.

Турецький гончар

Сельджуки залишили після себе багату спадщину у вигляді унікальних кахлів, що виготовлялися в період розквіту імперії. Стиль цього періоду називають румі. Спочатку він зародився в Римі у техніці розпису кераміки. Його перейняли сельджуки, що називали себе румі (римські сельджуки). Цей стиль характеризують пишні, стилізовані форми листя та бутонів.

Зразки турецької кераміки (стиль румі)

Багаті поклади високоякісної білої глини сприяли виникненню невеликого міста Ізнік (Нікея), що знаходиться за декілька десятків кілометрів від Стамбула. Саме там турецькі майстри, натхненні мистецтвом китайської порцеляни, виготовляли вироби зі світлої глини, розписували синьою кобальтовою фарбою на білому тлі, покривали їх прозорою глазур'ю. Ізнікським виробам був притаманний чудовий за майстерністю і вишуканістю розпис — дуже тонко виконані рослинні мотиви, серед яких основне місце займали квіти з округленими пелюстками, в'юнкі стебла із дрібним листям і завитками тощо.

Ізнікська тарілка в китайському стилі. 1490 р.

Зразок ізнікської кахлі

Одними з перших зразків турецького гончарного мистецтва були кахлі для декорування оселі (їх називали чині), різноманітний посуд і ємності для знаменитих східних пахощів.

Сучасна ванна кімната, покрита турецькими кахлями

Зразок турецької кахлі

Чині були дуже популярними і використовувалися на Сході для оздоблення мечетей, гробниць та палаців. Візерунки на них були геометричними або рослинними, як правило, жовтого чи зеленого кольору, пізніше додатково почали використовувати блакитний, червоний та фіолетовий кольори.

У ХVІ ст. остаточно сформувався стиль орнаментів турецького гончарства: рослинні візерунки, закручені у спіралі, з дрібними листочками і квітками. Улюбленими квітами майстрів стали тюльпани, гвоздики, троянди, гіацинти та квітучі персикові гілки. Плоди гранатів були символами райського життя. По контуру малюнок обводився чорним, темно-зеленим чи синім кольорами. Часто орнамент супроводжувався різними написами — цитатами з Корану, іменами халіфів. Пізніше на кераміці з'явилися зображення тварин, людей і фантастичних істот: зайців, оленів, собак, барсів, левів, пав, риб, драконів.

Зразки сучасної турецької кераміки

Турецька кераміка залишила свій слід у багатьох країнах світу колишньої Османської імперії. Сьогодні її чудові мотиви використовують у своїй творчості багато відомих європейських керамістів.

У Західній Європі розквіт художньої кераміки починається з ХV ст., італійського фаянсу — майоліки — з ХVІ ст., пічних кахлів — з ХV ст., посуду — з ХVІ ст., в Німеччині руанського фаянсу — з ХVІІ—ХVІІІ ст.

? Які риси притаманні турецькій кераміці? Які зображення переважають у декоруванні турецьких гончарних виробів? Уважно розгляньте ілюстрації у підручнику. Порівняйте зразки турецьких гончарних виробів зі зразками європейських. Чи мають вони спільні риси?

Керамічне мистецтво, фаянс Мустіерів, фаянс Провансу. Франція

Тарілка Мейсен (Meissen). Порцеляна. Німеччина

Італійський фаянс — майоліка

Дамаські тканини

Мистецтво виготовлення особливої тканини — дамасту — виникло у Сирії і було пов'язане з релігійною забороною для мусульман носити шовковий одяг. Дамасці винайшли унікальне полотно, зовнішній бік якого був шовковим, а зі споду воно було бавовняне. З такої тканини виготовляли подушки для диванів, скатертини, одяг, взуття, штори.

Дамаст, дамаск (араб. «дама») — візерункова тканина (зазвичай шовкова). Відомі різновиди або різні найменування цієї тканини: сталь, дамаст, дамассе, дамассин, дамаскет, дама-кафар (наприклад, у Франції — дамас, в Голландії — дамаст). Вона буває одно- або двохлицьова з малюнком (зазвичай квітковим), утвореним блискучим атласним переплетінням ниток, на матовому тлі полотняного переплетіння.

Історична довідка

До Європи дамаська тканина потрапила через Візантію та швидко поширилася до сусідніх країн. Сирійські і візантійські тканини в Середньовіччі користувалися значною популярністю у представників знаті. Скатертини, серветки, постільну білизну та інші вироби з дамасту на той час могли мати тільки заможні люди Європи. І лише у XVII ст. широке виробництво цієї тканини дісталося до Італії, а потім уже і до сусідньої Німеччини та інших країн.

Зразки тканини дамаст

Для допитливих

Секрет виготовлення своїх тканин дамаські ткачі берегли понад усе. Верстат для створення цих тканин був чи не найскладнішим механізмом, створеним на Сході.

На сьогодні на противагу надскладному ручному виробництву дамаських тканин винайшли жакард — сорт тканини, дуже схожий на справжній дамаст. Він простіший у виготовленні, але справжній дамаст можна відрізнити від мануфактурних виробів за спеціальною технікою виробництва і особливим блиском тканини, коли на неї падає світло.

Дамаст завжди має два відтінки залежно від освітлення. На контурах малюнка справжньої дамаської тканини переплітаються декілька ниток, і він виглядає об'ємним. Тоді як на жакарді контур виготовлений з однієї нитки.

Одяг із жакарда