Мистецтво. Рівень стандарту. Профільний рівень. 10 (11) клас. Назаренко

Мистецтво далекосхідного культурного регіону

Виховання — найважливіше походження.

Японське прислів'я

Під поняттям «культурний регіон» розуміють конкретну географічну територію, на якій існує велика група історично пов'язаних між собою культур: схожі традиції, близькі релігійно-філософські та етико-естетичні норми, світоглядні орієнтири, стійкі генетичні і культурні зразки. Все це притаманне і далекосхідному культурному регіону, який включає Китай, Японію, Північну і Південну Корею, Монголію, В'єтнам, Лаос, Таїланд та інші країни з населенням понад півтора мільярда осіб.

Поміркуємо разом

Чому саме ці країни об'єднали в далекосхідний культурний регіон? Цьому сприяло їх географічне положення? Расова схожість? Культурна самобутність?

Традиційний китайський весільний одяг нареченого і нареченої

Японські діти на святі

Свято середини осені. В'єтнам

Буддійський храм. В'єнтьян, Лаос

Культурна самобутність цього регіону найкраще розкривається на прикладі розвитку мистецтва Китаю та Японії. Це країни з давніми культурами і, при всіх їх відмінностях, тісно пов'язані між собою і мають багато спільного.

Китай — найбільша за чисельністю населення держава світу (понад 1,38 млрд). У Китаї живуть кілька десятків народів, кожен зі своїми звичаями, національними особливостями і в багатьох випадках з власною мовою. Але головну частину населення утворюють китайці (93%).

Щасливого Нового року!

Пекінська опера сьогодні

У Японії мешкає близько 127 млн осіб. Це держава з безліччю традицій, особливостей і правил поведінки, незвичних для європейської людини. Вона століттями залишалася закритою від усіх зовнішніх впливів і лише з середини XIX ст. почала відкривати свої двері іноземцям. Японія — це органічне сплетіння традицій Середньовіччя і технологій XXI ст.

Токіо — місто, що підпирає небеса

Сучасні японці, які вони?

? Які життєві цінності і пріоритети населення Китаю і Японії?

Які особливості їх духовної культури і її складової частини — мистецтва?

Щоб краще розібратися в особливостях різних видів мистецтва цих країн, необхідно зрозуміти деякі характерні риси, життєві цінності і пріоритети населення далекосхідного культурного регіону.

Розглянемо їх. Жителі цього регіону:

• розглядають національні культурні традиції як певну закономірність, що прийшла з глибокої давнини і перевірена часом, а тому вимагає збереження, а не зміни (традиційність, шанування старовини тощо); це відбилося у стильових і жанрових особливостях усіх видів мистецтва;
• сприймають дійсність як сукупність природних процесів і явищ, бажають досягти гармонії і злитися з природою (природоцентризм);
• мають власне уявлення про мінливість світу (співіснування і взаємний перехід «п'яти природних сутностей» — грому, вітру, сонця, холоду і місяця);
• вважають, що інь і ян — космічно полярні сили, які постійно переходять одна в одну: жіноче — чоловіче, темне — світле, пасивне — активне тощо; що метою людського існування є баланс і гармонія протилежностей. Не може бути ніяких «остаточних перемог», бо немає нічого остаточного, немає кінця як такого. Ця концепція є однією з основ філософії всіх видів мистецтва країн далекосхідного культурного регіону;
• особливо японці мають традицію — запозичення, яке дало можливість засвоювати і асимілювати нове таким чином, що запозичене сприймалося як органічна частина японської національної духовної культури;
• сприймають мистецтво як продовження життя, а не створення чогось нового, а розвиток духовної культури вважають не самоціллю, а засобом розкриття істини, досягнення єдності зі світом;
• вважають, що у всьому є символічність, алегоричність. У духовній культурі країн цього культурного регіону не прийнято відображати переживання, почуття, емоції, тому що вважається неможливим адекватно їх передати. Внаслідок чого художня творчість пронизана символами-натяками: зображення сосни означає побажання довголіття, біла фіалка — символ туги і розчарування тощо.

Чаювання — вираз поваги до старших. Китай

Чітке дотримання встановлених у Японії правил

Сучасний китайський філософ Лі Цзехоу пише: «Сила традицій у тому, що вони — це історія, а людина — істота історична. Тому традиції стали моделлю нашої поведінки і почуттів, увійшли в нашу плоть і кров».

Традиції і звичаї Китаю та Японії міцно пов'язані не тільки з їх історією, а й з тими релігіями, які сповідуються на території цих країн. Вважається, що неможливо зрозуміти специфіку характерних рис різних видів мистецтва країн цього регіону без розуміння впливу на них релігій.

Релігії Китаю відрізняються плюралізмом. Як серед освічених верств населення, так і серед простого населення найбільшу популярність завоювали три філософські школи, які складають три релігії Китаю: конфуціанство, даосизм і буддизм. Але деякі вчені-китаєзнавці мають сумніви щодо правильності застосування терміна «релігія» до них і використовують терміни «духовні практики» і «філософські школи».

Як альтернатива західному індивідуалізму Китай і сьогодні пропонує свій вибір на користь колективних цінностей, заснований на конфуціанських морально-етичних принципах. Китайці вважають, що ефективні не технічні пристосування, а духовне самовдосконалення суспільства. Завдяки цьому розвиток сучасного китайського суспільства, на думку самих китайців, стає більш стабільним і гармонійним.

Прихильники даосизму вважають: якщо для європейця є характерним формування «себе» сьогоднішнього порівняно з вчорашнім «Я і Я-другий» або на противагу «іншому» («Я і Ти»), то в даосизмі — ти «вже є» як ціле, як суть. І твоя суть — світобудова. Твоя досконалість — у Всесвіті. Якщо в християнстві твоє становлення — це через категоричне «не» (не гріши), в буддизмі — через пізнання страждання, то в даосизмі — через прийняття того, що ти — світобудова. На відміну від європейської в китайській філософії немає моделі поділу світу на духовний і матеріальний.

Не дивно, що ідеї і принципи конфуціанства, даосизму і буддизму позначилися на різних видах мистецтва Китаю: у величній храмовій і ландшафтній архітектурі; вкрай витонченій мові образів у живописі і каліграфії (Дао як невидима сила китайського традиційного живопису); у театральному і музичному мистецтві.

Якщо на мистецтво Китаю перш за все вплинула власне китайська релігія даосизм, то мистецтво Японії опанував буддизм у поєднанні з суто національною релігією — синтоїзмом. Саме ці релігії зіграли важливу роль у формуванні психології та естетичних поглядів японців. Їх культура, яка виникла на національному ґрунті, ввібрала в себе багато рис культур народів індокитайського регіону і не втратила при цьому своєрідності. Вона відрізнялася особливою чуйністю до краси, здатністю привносити її у світ повсякденності, трепетним ставленням до природи, свідомістю нерозривності світу людського і божественного.

? У яких видах мистецтва Китаю і Японії найбільше відображений національний характер культури?

У мистецтві архітектури Японії, як і в Китаї, найповніше відображений національний колорит у храмовій архітектурі і японських садах; у живописі — в гравюрі (ханга), пейзажі тощо; у театральному і музичному мистецтві — Пекінській опері, японських театрах Кабукі та Но, які становлять синтез співу, музики, танцю і драми.