Вступ

Люди, що перейнялися мистецтвом, стають не тільки більш культурними і гідними інтересу, вони стають краще в найширшому сенсі — добрішими, мудрішими і прекраснішими, — вони стають більш миролюбними, більш активними, більш чутливими.

Джуліан Барнс, англійський письменник

Представники різних культурних регіонів

Сучасне людство — це тисячі народів, сотні держав, понад шість мільярдів землян, серед яких немає двох зовсім однакових людей. У ХХІ ст. з усього різноманіття культур складається єдина цивілізація зі спільними проблемами і базовими цінностями. Однак ця єдина цивілізація існує в багатонаціональному і полікультурному світі, в якому гармонійно співіснують та взаємодіють духовні культури різних країн, переплітаються, поєднуються і доповнюють одне одного мистецтва різних народів. Люди вчаться жити разом, толерантно ставитись до традицій і вірувань інших. Виникає спільна система цінностей, що характерна не тільки для окремої нації, а й для людства в цілому.

Якщо розглядати певну культурно-історичну епоху, як цілісну багаторівневу систему уявлень людини про світ, інших людей, про себе і свою діяльність, то створюється поняття певного образу світу, яким його бачить кожна окрема людина. Він залежить від соціальної структури суспільства, національних, мовних, культурних та інших відмінностей.

Духовна культура — це продукти духовної діяльності людини, що існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання. Вони доступні для усвідомлення і розуміння всіх людей. Це продукти суспільного розвитку, які містять у собі форми суспільної свідомості та їхнє втілення в літературні, архітектурні й інші пам'ятники людської діяльності. Вони є якісним показником духовного життя суспільства і являють собою єдність таких компонентів, як духовна діяльність, духовні потреби, духовне споживання, соціальні інститути, духовні відносини і спілкування.

Основними формами духовної культури, які найбільш належать до неї, є міфологія, релігія, мистецтво, філософія.

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості; вид художньої діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах (у архітектурі, скульптурі, живописі, графіці, декоративно-ужитковому мистецтві, музиці, театрі тощо). Розвиток мистецтва як елемента духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, а також поглядами, ідеалами і традиціями.

Мистецтво універсальне та надзвичайно різноманітне. Воно постійно розвивається і реалізується у різних видах і жанрах, стилях і напрямках.

Мистецтво збагачує людину знаннями про світ, дає можливість співпереживати і відчувати естетичну насолоду. Особливість мистецтва, його відмінність від усіх інших видів людської діяльності полягає в тому, що воно пізнає і відображає світ через систему художніх образів, використовуючи специфічні засоби і прийоми. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу — головний критерій приналежності до різних видів мистецтва.

Художній образ — особлива форма естетичного освоєння світу, коли зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність. Образи виникають у свідомості людей під впливом реальної дійсності, сприйнятої за допомогою органів чуття. На основі образів пам'яті художник створює нову реальність — художній образ, який в свою чергу викликає у свідомості людей (слухачів, глядачів) низку уявних образів.

Художній образ — це специфічна для мистецтва форма освоєння, тлумачення і перетворення дійсності. Художнім образом є як твір у цілому (наприклад, музична композиція, картина, кінофільм тощо), так і окремі елементи твору мистецтва. Він концентрує в собі духовну енергію певної культурно-історичної епохи і людини, яка його створила.

Проте, на відміну від науки, специфіку пізнання у мистецтві визначають суб'єктивний характер відображення, метафоричне ставлення до дійсності, активне використання емоційно-чуттєвого початку, що сприяє створенню художньої картини світу.

Кожна окрема культурно-історична епоха залишає наступним поколінням власний скарб у вигляді культурних цінностей, сукупність яких і формує художню картину світу.

Елементами духовної культури, крім мистецтва також є: звичаї, традиції, норми, цінності, знання, інформація, значення.

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що утворилися протягом багатьох століть. Але звичаї — це не відокремлене явище в житті народу, це — втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання, які безпосередньо впливають на духовну культуру певного народу, що в свою чергу впливає на процес утворення народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв'язана зі звичаями народу. Звичаї народу — це ті риси, за якими можна розпізнати народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

Свято врожаю в Україні

День подяки (день врожаю) в Німеччині

Свято врожаю Вайсакхі в Пенджабі, Індія

Свято врожаю у Японії

Норма — це загальновизнане правило поведінки або дії. Норми виділяються зі звичаїв і набувають самостійного існування. Вчинки людини багато в чому визначаються прийнятими в суспільстві нормами.

Традиція — у перекладі з латини означає «передача». Її сутність як соціальне явище виражена в тому, що вона є основним механізмом соціального і культурного успадкування.

Більш складним і розвиненим продуктом духовної культури є цінності, які включають в себе такі елементи, як інтерес і потреба особистості, борг і ідеал, спонукання і мотив тощо. Типи цінностей бувають різними: моральні, релігійні, художньо-естетичні, політичні, сімейно-родинні, трудові, ідеологічні тощо. Нерідко цінності в тих чи інших культурах персоніфікуються в образі святих, героїв, вождів, класиків та інших.

Цінності духовної культури (мистецтво) не знають морального старіння на відміну від знарядь праці, верстатів тощо. Крім того, духовні цінності можуть існувати не тільки в предметній формі (картини, скульптура тощо), але і як акти діяльності. Наприклад, гра скрипаля, актора на сцені тощо. Потреба людини в духовних цінностях безмежна, на відміну від рівня матеріального добробуту, який має межі.

Метою даного підручника є не просто показати розвиток різних видів мистецтва в культурних регіонах світу, а виділити лише ті види мистецтва, які є характерними для кожного регіону: визначити їх особливості, характерні риси на конкретних прикладах творів різних видів мистецтва.

Регіональний підхід до аналізу світової культури дає нам можливість показати, що кожна культура — це унікальна і неповторна цілісність, показати, що при всьому різноманітті культур регіонів світу вони виступають як єдині багаторівневі системи і відображають складну структуру суспільства і людини, результатом діяльності яких вони є.

Без вивчення світового мистецтва, як складової частини кожної культури, визначення закономірностей його розвитку, знайомства з його пам'ятками і з творчістю видатних майстрів, без знання художнього минулого різних країн світу неможливе формування ідейно-естетичних переконань і розширення кругозору.

У даному підручнику ми розглянемо: