Підручник з Захисту Вітчизни. 11 клас. Гнатюк - Нова програма

§ 7. Контроль кровотечі

◄ ВИДИ КРОВОТЕЧ. АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ КРОВОТЕЧІ ►

Кровотеча - це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності.

Щоб правильно визначити алгоритм дій при кровотечі, необхідно визначити її вид. Першочерговим заходом надання допомоги при кровотечі є виведення або винесення потерпілого з небезпечної зони. Якщо кровотеча інтенсивна, обов’язково потрібно викликати медичну бригаду.

Під час сильної кровотечі потерпілий повинен чекати медичний персонал у лежачому положенні, пошкоджена частина тіла повинна бути піднята. При цьому не можна чіпати рану руками, очищати її від піску, бруду, іржі тощо, видаляти з рани сторонні предмети, уламки скла. Предмет, який ушкоджує тіло, потрібно акуратно зафіксувати марлевою пов’язкою, щоб зупинити подальший розрив тканин. Можна обробити краї поверхні рани антисептиком у напрямку від центру пошкодження, не допускаючи попадання йодної настоянки в саму рану.

Кровотечі класифікуються за різними критеріями.

За напрямком витікання крові:

  • зовнішня. Кров виливається в зовнішнє середовище безпосередньо з рани або через природні отвори тіла;
  • внутрішня. Кров скупчується в порожнинах тіла, які не сполучаються з навколишнім середовищем. Це плевральна, перикардіальна, черевні порожнини, порожнини суглобів тощо. Найбільш небезпечний вид кровотеч.

За видом ушкоджених судин:

  • капілярна. Кровотеча поверхнева, кров за кольором близька до артеріальної, виглядає як насичено-червона рідина. Кров витікає в невеликому обсязі, повільно. Так званий симптом «кривавої роси»: кров з’являється на ураженій поверхні повільно у вигляді невеликих, повільно зростаючих крапель, які нагадують краплі роси або конденсату.

Зупинка кровотечі проводиться за допомогою тугого бинтування (мал. 74). За адекватної здатності крові до згортання кровотеча проходить самостійно без медичної допомоги;

Мал. 74. Зупинка капілярної кровотечі

  • венозна. З рани струмує темна за кольором венозна кров. Згустки крові, що виникають при пошкодженні, можуть змиватися потоком крові, тому можлива крововтрата. При наданні допомоги на рану необхідно накласти марлеву пов’язку. Якщо є джгут, то його потрібно накладати так, щоб утруднити надходження венозної крові до рани, у разі пошкодження кінцівки джгут повинен бути накладений на ту її частину, яка лежить нижче місця пошкодження;

Мал. 75. Зупинка венозної кровотечі

  • артеріальна. Ця кровотеча легко розпізнається за пульсуючим струменем яскраво-червоної крові, яка витікає дуже швидко. Надання першої допомоги необхідно почати з перетискання судини вище місця пошкодження. Далі накладають джгут.

Артерії притискають пальцями в певних точках вище рани. Можуть застосовуватися для притиснення артерій пальці або кулак. Це найшвидший спосіб зупинки артеріальної кровотечі. Використовується для підготовки до накладення джгута. Не використовується тривалий час, оскільки важко довго притискати пальцями артерії до кістки.

Мал. 76. Розташування деяких артерій на тілі людини і місця їх натискання

Мал. 77. Зони на тілі людини, які живлять артерії, і місця, де їх потрібно натискати при кровотечі

  • паренхіматозна. Спостерігається при пораненнях паренхіматозних органів (печінка, підшлункова залоза, легені, нирки, селезінка). Кров витікає з усієї поверхні рани органа. Для зупинки цієї кровотечі необхідне швидке хірургічне втручання;
  • змішана. Виникає при одночасному пораненні артерій і вен, найчастіше при пошкодженні паренхіматозних органів, що мають розвинену мережу артеріальних і венозних судин, а також при глибоких проникаючих пораненнях грудної або черевної порожнини.

За походженням.

За походженням кровотечі бувають травматичними, викликаними пошкодженням судин, і атравматичними, пов’язаними з їх руйнуванням будь-яким патологічним процесом або з підвищеною проникністю судинної стінки.

За ступенем тяжкості кровотечі бувають легкими, середніми, важкими, масивними, смертельними, абсолютно смертельними.

За часом:

  • первинна. Така кровотеча виникає безпосередньо після пошкодження судин (капілярів);
  • вторинна. Виникає через кілька годин або днів після зупинки первинної кровотечі.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.06.2016 р. № 612 затверджено уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги «Масивна кровотеча з кінцівок».

◄ НЕКОНТРОЛЬОВАНА КРОВОТЕЧА - НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНА ПРИЧИНА ПОПЕРЕДЖУВАНИХ СМЕРТЕЙ ПІСЛЯ ТРАВМАТИЧНОГО УШКОДЖЕННЯ ►

Концепція «попереджуваної смертності» виникла на початку 20-х років минулого століття у Великобританії у процесі ретельного розслідування материнських смертей, які не повинні були статися за умови нормального перебігу вагітності. Пізніше цією темою займався Девід Рутштейн. Він звернувся до експертів у сферах медицини, епідеміології, охорони здоров’я і суміжних галузей з метою виділення ряду причин, від яких смерть або інвалідність не повинні наставати за умови своєчасного та ефективного надання медичної допомоги. Група експертів припустила, що хвороба, інвалідність і передчасна смерть, які настають через такі причини, повинні бути сигналом тривоги і показником низької якості медичних послуг, що надаються населенню.

Отже, попереджувана смерть - смерть у результаті причин, які визначені експертами як такі, що можуть бути усунені зусиллями системи охорони здоров’я виходячи із сучасних знань та практики.

Встановлено, що попереджувана смертність населення зменшується більш швидкими темпами, ніж загальна смертність, якщо охорона здоров’я працює ефективно, якщо ж система охорони здоров’я населення не працює, попереджувана смертність зростає. Це також повною мірою стосується і попереджуваної смертності від поранень на полі бою. Якщо вчасно надається дошпитальна допомога, то рівень попереджуваної смертності серед воїнів зменшується, і навпаки, у разі запізнілого надання допомоги - збільшується.

Неконтрольована кровотеча на полі бою була визнана найбільш значимою загрозою життю солдат за всю історію воєн. Тому що раніше буде надано допомогу пораненому щодо зупинки кровотечі, то більші будуть його шанси на збереження життя та здоров’я.

За даними зарубіжних джерел, неконтрольована кровотеча була провідною причиною попереджуваних смертей серед військових у В’єтнамі (9 % від загального обсягу втрат) і залишилася такою в пізніших воєнних конфліктах в Іраку та Афганістані (2-3 % від загального обсягу втрат).

◄ ТЕХНІКА ЗАСТОСУВАННЯ ПРЯМОГО ТИСКУ НА РАНУ ►

Прямий тиск на рану здійснюють для зупинки капілярної кровотечі протягом 3-5 хвилин. Між тиснучою рукою і раною слід підкласти бинт, марлевий тампон, чисту носову хустку тощо.

При венозних, артеріальних та змішаних кровотечах прямий тиск на рану здійснюється як тимчасовий засіб для попередження крововтрати. У цей час іде пошук засобів для більш стабільного зупинення кровотечі (перев’язувального матеріалу для тиснучої пов’язки, джгута і т.д.). За можливості тиск на рану має здійснювати сам постраждалий.

Тиск на рану має бути інтенсивним настільки, щоб кровотеча припинилася. Навіть якщо не вдасться повністю зупинити кровотечу цим способом, він дозволяє зменшити крововтрати й дочекатися допомоги.

Будь-яка тканина, що міститься між раною і рукою, дозволяє зробити тиск на рану більш рівномірним і ефективним. Слід використовувати наявні під рукою тканини (частини одягу, носові хустки, рушники, простирадла тощо). Розмір шматка тканини, яким притискається рана, повинен бути більшим за розміри рани.

В ідеальному випадку для притиснення рани використовуються стерильні тканини.

Якщо ж має місце інтенсивна кровотеча, чистота матеріалу має другорядне значення. Головне - якомога швидше зупинити кровотечу. Дезінфекцією рани лікарі займуться пізніше.

Якщо рана глибока, то проводиться її тампонада - порожнина рани туго заповнюється тканиною, а вже тканина притискається рукою (мал. 78).

Мал. 78. Притискання тканини рукою

◄ ТЕХНІКА НАКЛАДАННЯ ТУРНІКЕТА НА ВЕРХНІ ТА НИЖНІ КІНЦІВКИ ►

Турнікет - пристосування для тимчасової зупинки кровотечі (мал. 79). Сучасний турнікет випускається в промислових умовах й активно застосовується для надання першої медичної допомоги в бойових умовах та умовах масових ушкоджень.

Перевагою цього виду джгута є краща стійкість до шкідливих та руйнівних факторів зовнішнього середовища, можливість накладання зверху на одяг, контрольоване стискання та послаблення, використання однією рукою.

Турнікет накладають, якщо відсутні протипоказання до його застосування, при артеріальних кровотечах, кровотечах, що не вдалось зупинити іншими методами, при травматичній ампутації кінцівок та при високому ризику смерті постраждалого від кровотечі.

Під час кровотечі з кінцівки, яка загрожує життю, необхідно накласти турнікет у такому порядку:

  • 1. Затягнути турнікет навколо кінцівки з кровотечею на 5-8 см вище від місця поранення. Слід переконатися, що турнікет розташовано не на суглобі.
  • 2. Потягти за липку стрічку турнікета якомога сильніше та зафіксувати його вільний кінець.
  • 3. Закрутити вороток до зупинки кровотечі.
  • 4. Зафіксувати вороток.
  • 5. Записати час накладання турнікета.

Мал. 79. Накладання турнікета

Турнікет повинен знаходитися на кінцівці не більше ніж 1,5-2 год, але протягом цього часу необхідно 1-2 рази попускати його на 10-15 хв, попередньо провівши пальцеве притискання артерії. Після послаблення турнікета його слід накласти трішки вище попереднього місця.

Якщо турнікет накладено правильно, то:

  • кровотеча з рани припиняється;
  • кінцівка стає блідою та холодною;
  • пульс нижче накладання джгута не визначається.

◄ ТЕХНІКА ТАМПОНУВАННЯ РАНИ ►

Щільне тампонування рани (мал. 80) використовують при глибоких ранах - беруть довгий стерильний бинт (можна з місцевим кровоспинним засобом) і за допомогою пінцета (чи рук у хірургічних рукавичках) щільно виповнюють порожнину до появи сильних «розпираючих» больових відчуттів у постраждалого. Зверху накладають тиснучу пов’язку та 2-3 хв додатково притискають руками місце кровотечі.

Для тампонування ран з кровотечою та утворення штучного тромба використовуються гемостатичні засоби у вигляді гранул або більш сучасні - у вигляді кровоспинного бинта. Вони добре себе зарекомендували під час зупинок кровотеч поранених бійців Збройних Сил України на Сході України. Засіб для зупинки кровотечі хімічний (бинт кровоспинний тампонувальний з гемостатичним засобом) повинен бути в загальновійськовій індивідуальній аптечці бійця.

Як кровоспинний бинт ефективно використовується так звана бойова марля (Combat Gauze), яка являє собою стрічку, згорнуту в рулон і вкриту гемостатичним засобом (мал. 81). Вона використовується при значних, зокрема артеріальних, кровотечах.

Головний механізм зупинки кровотечі при застосуванні бойової марлі - туге тампонування рани.

Мал. 81. «Бойова марля» (Combat Gauze)

Формуємо компетентності

Користуючись мережею Інтернет, підготуйте розповідь про сучасні кровоспинні засоби, які використовуються в ЗСУ під час зупинок кровотеч на полі бою.

◄ ТЕХНІКА НАКЛАДАННЯ ДАВЛЯЧОЇ ПОВ’ЯЗКИ ►

Накладення давлячої пов’язки для тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі застосовують переважно при невеликих кровотечах, таких як венозні, капілярні та кровотечі з невеликих артерій. Цю пов’язку накладають таким способом: на рану накладають стерильну серветку, яку фіксують бинтом або приклеюють. Далі накладають щільний валик з тканини або вати, який буде тиснути на рану. Валик туго прибинтовують (мал. 82).

Мал. 82. Накладання тиснучої пов’язки

◄ ВИКОРИСТАННЯ КОМПРЕСІЙНОЇ ПОВ’ЯЗКИ ►

Для зупинки кровотечі може використовуватися компресійна пов’язка - еластична пов’язка з нелипкою вшитою підкладкою (мал. 83). її зручно застосовувати в умовах бойових дій. Пов’язка має вбудовану притискну шину, яка дозволяє солдату змінювати напрям намотування пов’язки, обмотуючи її навколо кінцівки чи частини тіла, щоб створити тиск на рану. На додачу, притискна шина також полегшує процес накладання пов’язки. Накладка на кінці пов’язки дозволяє фіксувати її для того, щоб вона не сповзла.

Є три розміри такої пов’язки: 10, 15, 20 см у ширину. Вони схожі на еластичні пов’язки, які використовують при розтягненні зв’язок, проте в них є три особливості:

  • Ця стерильна нелипка пов’язка має таку будову, що дозволяє знімати її, не відкриваючи рану.
  • Аплікатор тиску або притискна шина, яка знаходиться над раною задля того, щоб за потреби зупинити кровотечу за допомогою тиску. Це також дозволяє намотувати пов’язку в різні боки. Ця особливість є дуже корисною при кровотечі в області паху чи пошкодженні голови.
  • Накладка на кінці пов’язки, яка використовується для фіксації пов’язки та для додаткового притиснення рани.

Фіксатор на кінці пов’язки можна накласти легким плавним рухом руки. Компресійна пов’язка є стерильною, не липкою, з підкладкою, яка може стиснути будь-яке місце, її легко намотувати та фіксувати, а також вона має додатковий фіксатор, схожий на джгут, який застосовується для додаткового обмеження кровопостачання рани.

При виконанні інструкцій з правильного застосування пов’язки (мал. 84) необхідно притиснути притискну шину до підкладки, щоб забезпечити максимальну ефективність пов’язки та зупинити кровотечу.

Така компресійна пов’язка має бути в індивідуальній аптечці першої допомоги (IFAK - Individual First Aid Kit).

Мал. 83. Компресійна пов’язка

Мал. 84. Застосування компресійної пов’язки

◄ ТЕХНІКА ВИНОСУ ПОРАНЕНИХ ►

Один солдат (санітар) може виносити пораненого без допоміжних засобів на руках, на плечі і на спині (див. Підручник для 10-го класу).

Найбільш дбайливим є винесення на руках. Цей метод можна застосовувати при більшості поранень (крім поранення в живіт), але він дуже трудомісткий і придатний лише для перенесення на невеликі відстані.

На спині переносять у випадках, коли не пошкоджені верхні кінцівки і поранений не втратив свідомості. Винесення на плечі протипоказане при пораненнях голови і живота. Усі три способи непридатні при переломі стегна, кісток тазу і хребта.

Для того щоб зручніше взяти пораненого на спину, бажано попередньо посадити його на яке-небудь підвищення (горбок, пеньок, камінь тощо). Після цього треба стати до пораненого спиною, опуститися на одне коліно, завести свої руки назад, узяти пораненого під стегна і разом з ним устати. Водночас поранений охоплює санітара за плечі або утримується за його ремінь.

Винесення на плечі починається аналогічним способом, тільки санітар стає до потерпілого не спиною, а обличчям. Опускаючись на одне коліно, він підсовує свою голову під руку пораненого і навалює його животом на своє плече з таким розрахунком, щоб голова потерпілого перебувала за спиною санітара, а ноги - на його грудях. Для більш надійної фіксації санітар однією рукою охоплює ноги пораненого і бере його за зап’ястя однойменної руки, а іншою рукою підтримує потерпілого за лікоть.

При винесенні на руках санітар стає збоку лежачого пораненого на одне коліно, підсовує свої руки під його спину і сідниці і встає разом з потерпілим.

Винесення пораненого двома санітарами без допоміжних засобів може здійснюватися трьома способами: на «замку», між собою і на руках (див. Підручник для 10-го класу).

При винесенні першим способом використовується «замок» з чотирьох або трьох рук. На «замок» пораненого розміщують у такий спосіб. Два санітари стають на різнойменні коліна (обличчям один до одного) біля ніг пораненого, саджають його на щільно зімкнуті коліна, підводять «замок» під сідниці, встають і починають рух. «Замок» з чотирьох рук застосовується, якщо поранений може триматися своїми руками за шиї носіїв, в іншому випадку треба використовувати «замок» з трьох рук. Якщо поранений, крім того, і без свідомості, його краще розташовувати на двох руках, а двома іншими підтримувати за плечі.

При другому способі (між собою) один із санітарів стає біля голови пораненого, інший - між його ногами і спиною до нього. За командою «Бери» перший підсовує обидві руки під пахви потерпілого, другий - під колінні суглоби. За командою «Піднімай» обидва санітари встають і починають рух. Під час перенесення не можна допускати здавлювання грудної клітки руками. Спосіб непридатний при переломах кінцівок, а також при пораненнях верхньої частини грудної клітки.

Третій спосіб (на руках) як найбільш трудомісткий використовується при винесенні на короткі відстані. Санітари стають збоку від пораненого (з його здорової сторони), опускаються на одне коліно, підводять руки (один під спину і поперек, другий - під сідниці і коліна) під потерпілого, встають і несуть перед собою.

Один санітар може виносити пораненого також за допомогою лямки. Лямка призначена, крім перенесення пораненого, також для волочіння поранених з поля бою, для витягування їх з танка і важкодоступних місць (зруйновані споруди, ями тощо).

Залежно від характеру дій лямку можна складати вісімкою, кільцем або петлею.

Для перенесення пораненого санітар може використовувати лямку санітарну, складену у вигляді «кільця» або «вісімки».

Лямка, складена «кільцем», застосовується в разі, якщо потерпілий не може триматися за санітара руками або коли санітарові треба мати вільними руки (наприклад, у горах). «Кільце» підсувається під пораненого, що лежить на здоровому боці, з таким розрахунком, щоб ним були охоплені: угорі - надлопаткова ділянка, унизу - сідниці (мал. 85). Решту частини «кільця» виводять через пахви на груди і передню поверхню стегон.

Після цього санітар лягає спиною до пораненого, надягає на свої надпліччя обидва півкільця, пов’язує їх кінцем лямки, повертається разом з пораненим на живіт, стає навпочіпки і піднімається на весь зріст (мал. 86).

У разі використання лямки у вигляді «вісімки» ноги пораненого просовують у її петлі. Останні повинні бути розташовані так, щоб полотнища кілець підхоплювали сідниці, а перехрещення лямки перебувало під тазом потерпілого або на рівні його підборіддя. Санітар лягає спиною до пораненого, просуває свої руки у вільні частини петель лямки та одягає їх на плечі так, як одягають рюкзак (мал. 87).

Мал. 85. Поранений, підготовлений для перенесення за допомогою лямки, складеної кільцем

Мал. 86. Перенесення пораненого за допомогою лямки, складеної кільцем

Мал. 87. Перенесення пораненого за допомогою лямки, складеної вісімкою

Два санітари можуть переносити пораненого на лямці, ношах (табельних або імпровізованих) та інших підручних засобах (див. Підручник для 10-го класу).

Під час винесення пораненого часто буває зручно тримати його за лямки бронежилета.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Назвіть види кровотеч.

2. Розкажіть про надання першої допомоги під час кровотеч.

3. Які основні способи виносу поранених?