Підручник з Захисту Вітчизни. 11 клас. Гнатюк - Нова програма

Розділ 4. Домедична допомога

§ 6. Базова підтримка життя

◄ АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ РАПТОВІЙ ЗУПИНЦІ СЕРЦЯ. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РЕАНІМАЦІЇ. НЕПРЯМИЙ МАСАЖ СЕРЦЯ ЯК СПОСІБ ВІДНОВЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ, МЕТОДИКА ЙОГО ВИКОНАННЯ. ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ОДНИМ ТА ДВОМА РЯТІВНИКАМИ ►

Якщо ви стали свідком раптової зупинки серця у потерпілого, то:

  • 1. Перевірте, чи немає загрози зверху, знизу і по боках - важкі предмети, які можуть впасти на вас, дроти, дикі тварини, слизька підлога і багато інших чинників здатні не тільки заважати вам провести реанімацію, але також поставити і ваше життя під загрозу.
  • 2. Перевірте, чи перебуває потерпілий у свідомості, акуратно потрясіть його за плечі і голосно запитайте: «Що з вами?» Бити по щоках і сильно трясти його при цьому не треба.
  • 3. Якщо людина не реагує, перевірте її дихання, поклавши свою долоню на лоб потерпілого і злегка закинувши йому голову. Подивіться, чи піднімаються і опускаються його груди, слухайте звуки його дихання або постарайтеся відчути їх своєю щокою протягом 10 секунд. Перевірте наявність пульсу.
  • 4. За відсутності дихання та пульсу або непевності в їх наявності приступайте до серцево-легеневої реанімації (штучне дихання в поєднанні з непрямим (зовнішнім) масажем серця). Але спершу попросіть кого-небудь викликати «швидку». Якщо ви один, викличте допомогу самі.
  • 5. Переконайтеся в тому, що потерпілий лежить на спині, на твердій поверхні (краще на підлозі або на асфальті). Перевірте, чи в потерпілого вільні дихальні шляхи (див. наступний підпункт цього параграфа підручника). Зверніть увагу на положення язика, щоб він не запав у глотку, тим самим закривши шлях для повітря.
  • 6. Опустіться перед потерпілим на коліна на рівні його передпліччя, опустіть основу однієї своєї долоні на середину грудної клітки постраждалого (між сосками), попередньо звільнивши її від одягу. Підніміть пальці вгору, щоб уникнути тиску на ребра. Іншу руку накладіть зверху і скріпіть їх у замок.
  • Переконайтеся в тому, що ваші плечі перебувають чітко над грудьми потерпілого. Витягнутими руками натискайте вниз на грудну клітку як мінімум на глибину 5-6 см (але не більше), кожен раз дозволяючи грудній клітці повернутися в початкове положення. Робіть натискання (30 компресій-натискань) зі швидкістю 100-120 компресій за хвилину (але не швидше).
  • 7. Стежте за тим, щоб ваші руки не зсувалися і не зісковзували з грудної клітки.
  • 8. Чергуйте 30 компресій з двома глибокими видихами рот у рот, не роблячи перерв для перевірки дихання. Для цього, закинувши голову потерпілого, затисніть його ніс і постарайтеся якомога ширше захопити його рот своїми губами. Вдувати повітря потрібно плавно, не через силу, краєм ока спостерігаючи, чи піднімається при цьому його грудна клітка.
  • Щоб зробити цей процес більш естетичним і безпечним (для уникнення можливого зараження, хоча це трапляється рідко), потрібно скористатися чистою носовою хустинкою, а краще - спеціальною фільтр-маскою для проведення штучного дихання рот у рот (вони можуть бути в комплекті аптечок автомобілістів або продаватися в аптеках).
  • 9. Продовжуйте чергування 30 компресій з двома вдуваннями рот у рот, не роблячи перерв для перевірки дихання. Якщо ви втомилися, візьміть собі помічника з числа тих, хто вас оточує.

За наявності помічника один з тих, хто надає допомогу, - менш досвідчений - повинен проводити штучне дихання шляхом вдування повітря як менш складну процедуру, а другий - більш досвідчений - проводити зовнішній масаж серця. При цьому вдування повітря слід приурочити до часу припинення натискання на грудну клітку.

При рівній кваліфікації осіб, які надають допомогу, доцільно кожному з них проводити штучне дихання і зовнішній масаж серця, почергово змінюючи один одного через кожні 5-10 хв.

Здійснюйте непрямий масаж серця зі штучною вентиляцією легень до прибуття «швидкої медичної допомоги» або приходу людини до тями (реагує на ваші дії, з’явився кашель, стогін, дихання і серцебиття).

◄ ЗВІЛЬНЕННЯ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ ВІД СТОРОННІХ ПРЕДМЕТІВ - ЗАПАДАННЯ ЯЗИКА, НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ, СЛИЗУ, ВОДИ ТОЩО - ТА ВІДКРИТТЯ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ (ПІДНЯТИ ПІДБОРІДДЯ ТА ВИСУНУТИ НИЖНЮ ЩЕЛЕПУ) ►

Дихання у постраждалого може бути порушене через скупчення в ротовій порожнині згустків крові, блювотних мас, осколків зубів, бруду, піску і т.д., а також унаслідок западання язика, що буває при втраті свідомості, передозуванні наркотиків тощо. У цьому випадку треба швидко послідовно провести такі дії з відновлення прохідності дихальних шляхів.

  • 1. Покласти постраждалого горизонтально на спину, на тверду поверхню, ноги підняти вище рівня голови, розстебнути одяг (верхні ґудзики сорочки, сукні; послабити ремінь брюк).
  • 2. Повернути голову вбік, відкрити рота (якщо необхідно - розтиснути зуби), вставити між корінними зубами щось, що утримує рот у відкритому стані (обгорнуту ганчіркою дерев’яну паличку, ручку), і пальцем, загорнутим вологою тканиною (хустинкою, серветкою, бинтом), звільнити ротову порожнину від сторонніх предметів. Якщо під рукою є гумова спринцівка, відрізати її і відсмоктати вміст порожнин рота і носоглотки за її допомогою.
  • 3. Виконати потрійний прийом Сафара (згадайте матеріал 10-го класу щодо виконання цього прийому).
  • 4. Якщо під рукою є повітровід (орофарингеальний (вставляється в глотку через рот), назофарингеальний (вставляється через ніс)), його слід ввести для полегшення прохідності дихальних шляхів (мал. 71).

Назофарингеальний повітровід простіший у застосуванні для немедичного персоналу (повинен бути в складі аптечок медичних загальновійськових індивідуальних). Розмір повітроводу підбирається заздалегідь під власника аптечки, повітровід зберігається в аптечці та використовується за потреби для надання допомоги власнику аптечки. Він не викликає блювотних реакцій, як орофарингеальний, та є більш компактним.

Для використання назофарингеального повітроводу (мал. 72) потрібно:

  • 1) обробити повітровід лубрикантом, який є в комплекті, або іншим лубрикантом на водяній основі;
  • 2) акуратно закинути голову потерпілого, якщо нема підозр на травми хребта;
  • 3) акуратно обертаючи повітровід навколо своєї осі, увести його в ніздрю. Не слід намагатися силою проштовхнути його глибше.

Мал. 71. Орофарингеальний повітровід (а), назофарингеальний повітровід (б)

Не можна використовувати назофарингеальний повітровід, якщо:

• мала місце травма голови і у потерпілого пошкоджено піднебіння або відкриті тканини мозку;

• з носа або вух тече прозора рідина. Це може бути спинномозкова рідина. Її наявність може вказувати на перелом кісток черепа.

  • 5. Після вставляння повітроводу необхідно зробити 2 глибокі вдихи, і тільки наявність виходу теплого повітря з дихальних шляхів буде свідчити про відсутність у них стороннього тіла.
  • 6. У тому випадку, якщо дихання відновлено, але потерпілий залишається в непритомному стані, його треба вкласти в найбільш безпечне для нього положення. При цьому обов’язково повинен бути врахований характер травми. Наприклад, у стійке бічне положення (див. мал. 93), яке підтримує прохідність дихальних шляхів, створюючи умови для відтоку крові і блювотних мас назовні і перешкоджає западанню язика, можна переводити уражених з черепно-мозковими ушкодженнями при загрозі блювоти, а також при отруєнні. У тому випадку, якщо є переломи, у такий стан можна перевести тільки після забезпечення нерухомості пошкодженого органу (іммобілізації).

Мал. 72. Використання назофарингеального повітроводу

Якщо після проведених зазначених заходів дихання в потерпілого не відновлюється, медичні працівники можуть застосовувати інтубацію трахеї, проколи трахеї товстими ін’єкційними голками або крікотиреотомію (конікотомію) (розсічення гортані) (мал. 73).

Для звільнення дихальних шляхів від води, яка може туди потрапити при утопленні, необхідно:

  • за допомогою будь-якої тканини (хустинки або частини одягу) звільнити порожнину рота від води, водоростей тощо;
  • різко натиснути на корінь язика;
  • при появі блювотного і кашльового рефлексів домогтися повного видалення води з дихальних шляхів і шлунка, стискаючи ребра з обох сторін.

◄ ШТУЧНЕ ДИХАННЯ - ЙОГО РІЗНОВИДИ, МЕТОДИКА ТА ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ ►

Штучне дихання слід робити тільки в тому випадку, якщо потерпілий не дихає взагалі або дихає важко - рідко, судорожно, ніби із хлипанням, як вмираючий, або якщо дихання поступово погіршується. Проводити його слід безперервно і продовжувати до позитивного результату (оживання) або до появи беззаперечних ознак смерті.

Під час штучного дихання необхідно стежити за потерпілим. Якщо він поворухне губами, повіками або зробить ковтальний рух гортанню (кадиком), потрібно перевірити, чи не зробить він самостійного вдиху. Не слід продовжувати робити штучне дихання після того, як потерпілий почне дихати самостійно.

Якщо після декількох секунд очікування виявиться, що потерпілий не дихає, слід негайно відновлювати штучне дихання.

Перед виконанням штучного дихання необхідно звільнити дихальні шляхи потерпілого, звільнити його від одягу, що стискає: розстебнути комір, розв’язати шарф, розстебнути штани тощо.

Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб, який отримав назву «з рота в рот (ніс)». При використанні цього способу той, хто надає допомогу, вдмухує повітря зі своїх легень у рот або в ніс потерпілого. Приступаючи до проведення штучного дихання цим способом, необхідно в першу чергу забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів, для чого голову потерпілого слід відігнути назад. Робиться це в такий спосіб. Рятувальник стає з лівого боку потерпілого, який лежить на спині, підводить ліву руку під його потилицю, а правою рукою тисне на лоб. Завдяки цьому голова потерпілого відгинається назад і відкривається рот. Для збереження досягнутого положення голови під лопатки підкладають валик зі згорнутого одягу.

Очистивши порожнину рота потерпілого, рятувальник робить два-три глибокі вдихи, а потім вдмухує повітря зі своїх легень у рот (або ніс) потерпілого. Для подолання неприємного відчуття і попередження небезпеки взаємного інфікування вдування можна робити через бар’єрний пристрій. Можна також для цієї мети користуватися спеціальною трубкою - повітроводом, яка вводиться в рот потерпілому. Ця трубка утримує язик від западання, що дуже важливо під час штучного дихання, бо вхід у гортань повинен бути відкритий. Круглий щиток, укріплений у середній частині трубки, утримує її в потрібному положенні і щільно закриває рот потерпілого, перешкоджаючи виходу повітря. При виконанні штучного дихання цим способом потрібно стежити за тим, щоб якомога більша кількість повітря, яке вдихається, надійшла в легені потерпілого. Для цього при вдуванні повітря через рот слід затискати ніс потерпілого, а при вдуванні через ніс - закривати йому рота.

Ефективність штучного дихання визначається за розширенням грудної клітки потерпілого, яке відбувається при вдуванні. Після закінчення вдування повітря видих відбувається самостійно, у результаті опускання грудної клітки. На цей час рот і ніс потерпілого звільняють, щоб не перешкоджати вільному видиху. Частота вдування не повинна перевищувати 12-16 разів на хвилину.

Формуємо компетентності

Користуючись різними джерелами інформації, підготуйте повідомлення про способи штучного дихання Шефера та Сильвестра.

Для проведення штучного дихання можуть бути також застосовані сучасні портативні ручні дихальні апарати. Подібні апарати забезпечуються маскою, яка одягається на голову потерпілого. За допомогою такого апарата можна вдувати в легені до 2 л повітря. Видих відбувається пасивно, для чого в масці апарата передбачений спеціальний клапан.

Однак не завжди вдається оживити постраждалого за допомогою одного тільки штучного дихання. У цих випадках, крім нього, необхідно вживати заходів для відновлення кровообігу. З цією метою застосовується зовнішній (непрямий) масаж серця, у порядку, який зазначений на с. 105-106.

◄ ЗАСТОСУВАННЯ АВТОМАТИЧНОГО ЗОВНІШНЬОГО ДЕФІБРИЛЯТОРА ►

Автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД) - це пристрій, який автоматично генерує електричний розряд при виявленні ним проблем із серцевим ритмом. Якщо ви перебуваєте поруч із людиною, у якої відбулася раптова зупинка серця, виконайте кілька простих кроків, щоб урятувати її життя за допомогою АЗД.

1. Перш ніж увімкнути і застосувати АЗД, переконайтеся, що потерпілий не мокрий. В іншому випадку насухо його витріть. Якщо потерпілий перебуває в безпосередній близькості від води, перемістіть його на суху ділянку.

Зверніть увагу! Вода проводить електрику. Якщо потерпілий мокрий або поруч є вода, то електричний розряд може йому зашкодити.

2. Переконавшись у відсутності води, увімкніть АЗД. Коли пристрій увімкнеться, на екрані відобразиться інструкція користування. У ній буде написано, як вставити дроти з електродами в пристрій.

Підключивши дроти, підготуйте потерпілого.

3. Підготуйте груди потерпілого. Перш ніж закріпити електроди, приберіть з грудей потерпілого все зайве. Розстебніть або розріжте сорочку. Якщо в потерпілого на грудях густий волосяний покрив, його потрібно збрити. Також спробуйте знайти сліди присутності імплантованих пристроїв, таких як кардіостимулятор. Зніміть усі металеві прикраси та аксесуари, оскільки метал проводить електрику.

У більшості АЗД є бритва або ножиці, якими можна видалити волосся з грудей потерпілого.

Наявність кардіостимулятора або іншого вживленого пристрою можна визначити, промацавши грудну клітку. Також спробуйте пошукати медичний браслет (браслет, на якому зазначено захворювання потерпілого).

Якщо потерпілим є жінка, зніміть білизну на кісточках і прикраси, які можуть бути електропровідними.

4. Закріпіть електроди. Вони являють собою клейкі подушечки. В інструкції до АЗД буде сказано, що електроди або подушечки необхідно розмістити на тілі потерпілого на певних місцях. Переконайтеся, що вони знаходяться на правильних місцях, щоб потерпілий отримав максимально необхідний розряд. Одну подушечку необхідно приклеїти під ключицею у правій верхній частині грудей потерпілого, а другу - під грудними м’язами зліва, у нижній частині серця, уздовж боку.

Переконайтеся, що між подушечками і шкірою постраждалого немає тканини або іншого матеріалу, інакше АЗД не спрацює.

Якщо подушечки будуть закріплені неправильно, на екрані АЗД може з’явитися напис: «Перевірте електроди».

Якщо ви виявили вживлений пристрій або пірсинг, подушечки необхідно закріпити на відстані 2,5 см від них.

5. Коли подушечки будуть на своїх місцях, необхідно всім відійти від потерпілого. Після цього натисніть на кнопку дефібрилятора «Проаналізувати». Після цього пристрій проаналізує серцевий ритм потерпілого.

Потім АЗД повідомить, чи потрібен потерпілому розряд, чи вам варто продовжити проводити реанімацію. Якщо розряд не потрібен, значить, у потерпілого з’явився пульс або для його серцевого ритму розряд не потрібен.

Якщо в розряді немає потреби, продовжуйте проводити реанімацію до прибуття «швидкої допомоги».

6. Якщо на екрані АЗД буде написано, що потерпілого необхідно вдарити електричним розрядом, ще раз переконайтеся, що поруч з ним нікого і нічого немає. Після цього натисніть на потрібну кнопку на АЗД. Пристрій здійснить електричний розряд через електроди, щоб допомогти перезапустити серце.

За раз АЗД дає тільки один електричний розряд, який триває зовсім недовго. У момент удару тіло потерпілого може вигнутися.

7. Після того як потерпілий отримає розряд, продовжуйте проводити реанімацію. Проводите її протягом двох хвилин, після чого знову перевірте серцевий ритм за допомогою АЗД. Продовжуйте так робити до прибуття «швидкої допомоги».

Зупиніться, якщо потерпілий почне дихати самостійно або прийде до тями.

(Інструктивні написи та голосові повідомлення на дефібриляторах різних виробників можуть дещо відрізнятися. Однак порядок використання всіх дефібриляторів такий, як наведено вище ).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Розкажіть про алгоритм дій при раптовій зупинці серця та основні правила й порядок проведення реанімації.

2. Які різновиди штучного дихання ви знаєте? Розкажіть про методику їх проведення.

3. Як проводяться реанімаційні заходи з використанням АЗД?

Практичні завдання

Об’єднайтесь у пари і покажіть:

  • виконання потрійного прийому Сафара;
  • проведення штучного дихання за методами Шефера та Сильвестра.

Формуємо компетентності

Користуючись мережею інтернет, ознайомтеся з описом вибраної вами марки АЗД. Підготуйте повідомлення.

Словник термінів

Інтубація трахеї - введення особливої трубки в трахею з метою захисту дихальних шляхів пацієнта. Являє собою один із засобів для проведення механічної вентиляції легень.

Конікотомія - хірургічна операція, що являє собою невідкладну медичну допомогу для відновлення дихання. Проводиться шляхом розсічення гортані.

Лубрикант - змазка.