Підручник з Захисту Вітчизни. 11 клас. Гнатюк - Нова програма

Розділ 3. Основи цивільного захисту

§ 4. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях

◄ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЩОДО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ►

Принципи захисту населення в надзвичайних ситуаціях - це відправні начала, вимоги (позитивні зобов’язання), які ставляться до учасників суспільних відносин у сфері цивільного захисту, насамперед до суб’єктів забезпечення цивільного захисту (суб’єкти, що уповноважені захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно в умовах надзвичайних ситуацій), з метою забезпечення його (захисту) ефективності.

Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами:

1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності;

2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я громадян;

4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, установлених законом;

7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для їхнього життя та здоров’я;

8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;

9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

◄ ПОВІДОМЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ПРО ЗАГРОЗУ І ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ПОСТІЙНЕ ЙОГО ІНФОРМУВАННЯ ПРО НАЯВНУ ОБСТАНОВКУ ►

Оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій полягає у своєчасному доведенні такої інформації до населення.

Це оповіщення забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Визначенням місць установлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло та власне їхнім установленням зобов’язані займатися органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання. Керівники цих суб’єктів та власники об’єктів з масовим перебуванням людей зобов’язані встановлювати в населених пунктах, на підприємствах, в установах та організаціях, у місцях масового перебування людей сигнально-гучномовні пристрої, електронні інформаційні табло, а також у службових і виробничих приміщеннях (у тому числі в навчальних та інтернатних закладах, закладах охорони здоров’я, пенітенціарних установах, на підприємствах, в установах і організаціях, що надають послуги особам з інвалідністю та іншим маломобільним групам населення, або за місцем роботи зазначених осіб) - радіотрансляційні точки для передачі інформації з питань цивільного захисту (мал. 38).

Забороняється відключати канали та лінії електрозв’язку, що задіяні системами оповіщення, здійснювати демонтаж сигнально-гучномовних пристроїв (у тому числі радіотрансляційних точок), електросирен, електронних інформаційних табло, технічних засобів та апаратури оповіщення без погодження з відповідним місцевим органом виконавчої влади (органом місцевого самоврядування).

Оператори телекомунікації, телерадіоорганізації зобов’язані забезпечити підключення технічних засобів мовлення до автоматизованих систем централізованого оповіщення з установленням спеціального обладнання для автоматизованої передачі сигналів та повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій.

Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджене Кабінетом Міністрів України в Постанові від 27.09.2017 р. № 733.

У зазначеному нормативному документі встановлено, що доведення сигналів, повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій до населення, а також інформування здійснюється через:

Мал. 38. Радіотрансляційна точка

• ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», державні і публічні телерадіокомпанії, комунальні, громадські та інші телерадіоорганізації незалежно від форми власності з використанням їх телемереж та мереж ефірного радіомовлення (із супроводженням інформації жестовою мовою та/або субтитруванням, якщо вона є голосовою, і аудіокоментуванням, якщо вона є візуальною);

• операторів телекомунікацій із залученням телекомунікаційних мереж загального користування (телефонний зв’язок, текстові повідомлення);

• інтернет-ресурси (сайти, соціальні мережі).

Для передачі сигналів та повідомлень оповіщення використовуються сигнально-гучномовні пристрої, у тому числі встановлені на транспортних засобах, що залучаються для оповіщення, електронні інформаційні табло, електросирени та інші технічні засоби.

Під час оповіщення населення необхідно передбачати обов’язкове доведення сигналів і повідомлень до осіб з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, керівників підприємств, установ та організацій УТОСу (Українське товариство сліпих) та УТОГу (Українське товариство глухих), інших підприємств, установ та організацій, що надають послуги особам з інвалідністю та маломобільним групам населення, визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, або за місцем роботи зазначених осіб (у доступній для них формі), керівників інтернатних закладів, закладів охорони здоров’я, які мають ліжковий фонд, пенітенціарних установ.

Для привернення уваги перед доведенням інформації до населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації передається попереджувальний сигнал «Увага всім», а саме: уривчасте звучання електросирен, часті гудки транспорту, зокрема в запису мережами радіомовлення та через вуличні гучномовні пристрої.

Тривалість звучання попереджувального сигналу становить три-п’ять хвилин. Після попереджувального сигналу здійснюється трансляція телерадіомережами відповідних повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації із супроводженням інформації за потреби жестовою мовою та/або субтитруванням.

Зазначені повідомлення повинні містити інформацію про характер та місце загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації, можливу зону надзвичайної ситуації, заходи безпеки.

Тривалість звучання повідомлень, що передаються технічними засобами мовлення, повинна становити не менше п’яти хвилин, у разі потреби вони повторюються через кожні 10-15 хвилин.

◄ НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ ВМІННЯ ЗАСТОСОВУВАТИ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ І ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ►

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - це група предметів, призначених для захисту (забезпечення безпеки) однієї людини від радіоактивних, небезпечних хімічних та біологічних речовин, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. За своїм призначенням вони поділяються на:

  • засоби захисту органів дихання;
  • засоби захисту шкіри.

До ЗІЗ органів дихання належать фільтрувальні протигази (загальновійськові, цивільні, дитячі, промислові), ізолювальні протигази, респіратори та найпростіші засоби.

До ЗІЗ шкіри належать ізолювальні костюми (комбінезони, комплекти), захисно-фільтрувальний одяг, найпростіші засоби (робочий і побутовий одяг), пристосовані певним чином.

За принципом захисної дії ЗІЗ органів дихання поділяють на: фільтрувальні та ізолювальні.

У фільтрувальних протигазах повітря, що надходить для дихання, очищається від отруйних речовин, радіоактивного пилу, бактеріальних засобів.

В ізолювальних протигазах дихання здійснюється за рахунок запасів кисню, що міститься в самому протигазі. Ними користуються, коли неможливо використовувати фільтрувальні протигази, наприклад, при нестачі кисню в повітрі або коли концентрація отруйних речовин висока або невідома.

У фільтрувальних ЗІЗ шкіри захист забезпечується за рахунок знешкодження парів отруйних речовин спеціальним просоченням, нанесеним на тканину, і герметичності конструкції костюма. В ізолювальних - використанням гумового текстилю та полімерних плівкових матеріалів.

Респіратори за своїм призначенням поділяють на:

  • протипилові;
  • протигазові;
  • газо-пилозахисні.

Залежно від терміну служби респіратори можуть бути одноразові й багаторазові із заміною фільтрів.

Коли немає ні протигаза, ні респіратора, необхідно користуватися найпростішими ЗІЗ - ватно-марлевою пов’язкою (ВМП) або протипиловою тканинною маскою (ПТМ).

До простих ЗІЗ шкіри можна зарахувати побутовий одяг і взуття герметичного типу: комбінезони, штани, куртки із запахом, пальто, гумові чоботи, шкіряне взуття та одяг, виробничий одяг з брезенту, прогумованої тканини, грубого сукна тощо.

Навчання населення дій у надзвичайних ситуаціях

Місце навчання населення дій у надзвичайних ситуаціях залежить від категорії населення. За місцем роботи здійснюється навчання працюючого населення. За місцем навчання - дітей дошкільного віку, учнів та студентів, а непрацююче населення навчають за місцем проживання.

Навчання населення складається з:

  • навчання безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях;
  • навчання за межами підприємств, установ та організацій керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту та пожежної безпеки;
  • практичної підготовки під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту;
  • навчання під час здобуття відповідного освітнього рівня в навчальних закладах системи освіти;
  • самостійного вивчення інформації про дії в умовах надзвичайних ситуацій.

Мал. 39. Навчання населення дій у надзвичайних ситуаціях

Формуємо компетентності

За Кодексом цивільного захисту України та Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 р. № 444 дізнайтеся про організацію навчання дій у надзвичайних ситуаціях працюючого та непрацюючого населення.

◄ БУДОВА ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ►

В Україні існує велика номенклатура ЗІЗ. Розглянемо лише деякі з них.

Цивільний протигаз ГП-5

Протигаз ГП-5 (мал. 40) - цивільний, фільтрувальний, коробковий протигаз. Призначений для використання старшими школярами й дорослими людьми. Він є універсальним засобом захисту, оскільки одночасно захищає і органи дихання, і обличчя, очі та шкіру голови від радіоактивних, отруйних, деяких аварійно хімічно небезпечних речовин (АХНР) і бактеріальних (біологічних) засобів.

Протигаз ГП-5 складається з двох частин:

  • лицьової частини: маска ШМ-62;
  • фільтро-поглинальної коробки (ФПК) малого габариту ГП-5.

У комплект протигаза входять сумка й коробка з плівками, що не запотівають, або спеціальний олівець проти запотівання скла.

Лицьова частина призначена для ізоляції органів дихання, очей та обличчя від контактів з навколишнім середовищем.

Вона складається з:

  • гумової шолом-маски ШМ-62У;
  • окулярного пристрою, що складається з оглядового скла, внутрішньої і зовнішньої обойм, якими стекла кріпляться в корпусі шолом-маски, і притискного кільця для кріплення плівки, що не запотіває;
  • обтічників, призначених для підведення повітря, що вдихається, безпосередньо до стекол окулярного вузла, завдяки чому знижується їх запотівання;
  • клапанної коробки, яка служить для розподілу потоку повітря, що вдихається та видихається. Усередині неї є один клапан вдиху і два клапани видиху - основний і додатковий.

Мал. 40. Протигаз ГП-5: 1 - фільтро-поглинальна коробка; 2 - лицьова частина; 3 - окулярний пристрій; 4 - клапан вдиху і з’єднання з фільтро-поглинальною коробкою; 5 - сумка для перенесення; 6 - коробка з плівками, що не запотівають

Фільтро-поглинальна коробка (ФПК) призначена для очищення повітря, що вдихається, від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів. У металевому корпусі коробки розміщено спеціальні поглиначі та протидимний фільтр. Під час вдиху повітря, що надходить у коробку, проходить спочатку через фільтр, на якому залишаються частинки пилу, диму, туману, а потім через поглиначі, де затримуються пари отруйних речовин.

Фільтро-поглинальна коробка складається з таких частин:

  • протиаерозольний фільтр, який затримує біологічні аерозолі, радіоактивний пил і шкідливі аерозолі (пил, дим, тумани);
  • шихта - активоване вугілля, що поглинає отруйні речовини, АХНР та інші шкідливі речовини;
  • папір тампонний, що затримує вугільний пил шихти;
  • сітки верхня і нижня, що утримують шихту;
  • екран, який розподіляє повітряний потік.

Сумка призначена для розміщення в ній протигаза і для його перенесення. Сумка може використовуватися також як додатковий фільтр, якщо її зав’язати на ФПК тасьмою, підвищити захисні властивості при цьому можна змочуванням сумки водою.

Маски ШМ-62У протигазів ГП-5 випускають п’яти розмірів (0, 1, 2, 3, 4), залежно від розмірів голови: до 63 см; від 63,5 до 65,5 см; від 66 до 68 см; від 68,5 до 70,5 см; більше 71 см.

Розмір визначається за допомогою сантиметрової стрічки вертикальним вимірюванням розміру голови. Сантиметрову стрічку проводять від кінчика підборіддя через тім’ячко й фіксують показ на кінчику підборіддя. За показами визначають розмір протигаза.

Для надягання протигаза необхідно затримати дихання, заплющити очі, зняти головний убір, вийняти шолом-маску й узяти її обома руками за потовщені краї в нижній частині так, щоб великі пальці були зовні, а інші - усередині. Потім слід прикласти нижню частину шолом-маски під підборіддя і різким рухом рук угору й назад натягнути її на голову так, щоб не було складок, а окулярний пристрій припав проти очей. Після цього зробити повний видих, розплющити очі й відновити дихання. Потім можна надіти головний убір і закріпити протигаз на боці.

За наказом Міністерства оборони України від 19.02.2018 р. № 75 у Збройних Силах України почав використовуватися загальновійськовий протигаз ЗВП-01У (мал. 41).

Мал. 41. Протигаз ЗВП-01У

Датою народження протигаза вважається 12 червня 1849 року, коли житель Луїсвілля в графстві Джефферсон, штат Кентуккі, Льюїс Фектик Хаслетт отримав патент на цей винахід. Пристрій тоді називався «Легеневим протектором». Винахідник використовував пористий матеріал, здатний фільтрувати повітря від пилу та інших шкідливих речовин.

При військових діях протигаз Хаслетта виявився неефективним. Це показала Перша світова війна. Тоді технолог Куммант і хімік-органік Зелінський розробили перший дієвий протигаз. Для системи фільтрації вони використовували деревне вугілля. Згодом їхній винахід урятував не один мільйон людей, собак і коней. Коні сильно пручалися, коли на них надягали незрозумілі маски. Собаки ставилися до цього процесу більш спокійно.

Мал. 42. Солдат і його кінь у протигазах (Перша світова війна)

Респіратор Р-2 (мал. 43)

Р-2 є ЗІЗ органів дихання від шкідливих речовин, що містяться в повітрі.

Цей респіратор в умовах надзвичайних ситуацій може бути використаний для захисту органів дихання від радіоактивного пилу та бактеріальних засобів ураження. Однак слід мати на увазі, що протипилові респіратори не забезпечують захисту від парів і газів шкідливих та отруйних речовин.

Мал. 43. Респіратор Р-2: 1 - півмаска; 2 - клапан вдиху; 3 - клапан видиху; 4 - носовий затискач; 5 - оголів’я

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) (мал. 44)

Цей засіб призначений для захисту шкіряних покривів людини, обмундирування, спорядження та індивідуальної зброї від радіоактивних речовин (РР), отруйних речовин (ОР), бактеріальних засобів (БЗ) та АХНР.

При завчасному надяганні ЗЗК підвищує рівень захищеності шкірних покривів від вогневих сумішей і відкритого полум’я, а також послаблює руйнівну дію термічних факторів на розташовані під ним предмети екіпіровки. ЗЗК є засобом захисту періодичного носіння. У разі зараження РР, ОР і БЗ ЗЗК піддають спеціальній обробці й використовують багаторазово.

Мал. 44. Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК): а - захисний плащ ОП-1; б - захисні рукавиці гумові літні п’ятипалі; в - захисні рукавиці гумові зимові трипалі; г - захисні панчохи з прогумованої тканини

Захисний плащ виготовляється зі спеціальної тканини й може бути використаний у вигляді накидки (мал. 45, а), надітим у рукави (мал. 45, б) і у вигляді комбінезона (мал. 45, в). У вигляді накидки його застосовують під час захисту від випадаючих із зараженої хмари РР, крапельно-рідких ОР (АХНР) і БЗ.

Коли ЗЗК використовують при ліквідації наслідків аварії на місцевості, зараженій РР і БЗ, а також при виконанні робіт із знезараження техніки, транспорту, технологічного обладнання, плащ надягають у рукави. При діях у районах, осередках і на ділянках, заражених РР (АХНР), при сильному пилоутворенні на ділянках, заражених РР і БЗ, комплект застосовують у вигляді комбінезона.

Мал. 45. Способи використання ЗЗК: а - у вигляді накидки; б - надітим у рукави; в - у вигляді комбінезона

Підбір захисних плащів проводять за зростом: перший розмір - для людей зростом до 165 см; другий - від 166 до 170 см; третій - від 171 до 175 см; четвертий - від 176 до 180 см; п’ятий - 181 см і вище.

Підбір захисних панчіх проводять за розміром взуття: перший розмір панчіх - для взуття до 40-го розміру; другий - від 40-го до 42-го розміру; третій - для 43-го розміру і вище.

Поряд із ЗЗК використовується також легкий захисний костюм Л-1. Він призначений для використання, як універсальний спеціальний одяг персоналу, при захисті шкірних покривів людини, одягу і взуття, від впливу твердих, рідких, крапельно-аерозольних отруйних речовин, суспензій, аерозолів, шкідливих біологічних факторів і радіоактивного пилу.

◄ УКРИТТЯ ЛЮДЕЙ У ЗАХИСНИХ СПОРУДАХ, МЕДИЧНИЙ, РАДІАЦІЙНИЙ ТА ХІМІЧНИЙ ЗАХИСТ, ЕВАКУАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ З НЕБЕЗПЕЧНИХ РАЙОНІВ ►

Захист людей в умовах надзвичайної ситуації (застосування зброї масового ураження, стихійні лиха, виробничі аварії) - важливе завдання сил цивільного захисту. Для розв’язання цієї задачі необхідне створення на об’єктах економіки і в населених пунктах різних видів захисних споруд для укриття населення.

До захисних споруд цивільного захисту належать:

  • сховище - герметична споруда для захисту людей, у якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на людей небезпечних факторів, які виникають унаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;
  • протирадіаційне укриття (ПРУ) - негерметична споруда для захисту людей, у якій створюються умови, що виключають вплив на людей іонізуючого опромінення в разі радіоактивного забруднення місцевості;
  • швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту (ШСЗСЦЗ) - захисна споруда, що зводиться зі спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають унаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, і дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.

Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.

Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.

У сховищах укриттю підлягають:

  • працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, зарахованих до відповідних категорій цивільного захисту (суб’єкти господарювання, що мають важливе значення для національної економіки й оборони держави, належать до відповідних категорій цивільного захисту - особливої важливості, першої чи другої. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 р. № 227 затверджено Порядок віднесення суб’єктів господарювання до категорій цивільного захисту. Ця Постанова має гриф «для службового користування») та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів, які продовжують свою діяльність в особливий період;
  • персонал атомних електростанцій, інших ядерних установок і працівники суб’єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок);
  • працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів, а також працівники чергового персоналу суб’єктів господарювання, які забезпечують життєдіяльність міст, віднесених до відповідних груп цивільного захисту;
  • хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані в безпечне місце.

Сховища забезпечують надійний захист людей від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації та радіоактивного зараження при ядерних вибухах, від отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також від високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж.

Сучасні сховища - складні з технічного погляду споруди, обладнані комплексом різних інженерних систем і вимірювальних приладів, які повинні забезпечити необхідні нормативні умови життєзабезпечення людей протягом розрахункового часу.

За місткістю сховища можна умовно розділити на такі види:

  • сховища малої місткості (15-600 осіб);
  • сховища середньої місткості (600-2000 осіб);
  • сховища великої місткості (понад 2000 осіб).

За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані (мал. 46) та окремо розташовані (мал. 47). Вбудовані сховища розташовані в підвальних поверхах будинків.

Мал. 46. Вбудоване сховище

Мал. 47. Окремо розташоване сховище

Під сховища можуть пристосовуватися заглиблені приміщення (підвали, тунелі), підземні виробки (шахти, рудники тощо).

Варіант плану сховища наведено на малюнку 48.

Мал. 48. План сховища (варіант): 1 - герметичні двері; 2 - шлюзові камери; 3 - санітарний вузол; 4 - приміщення для відпочинку людей; 5 - аварійний вихід; 6 - фільтровентиляційна камера; 7 - медпункт; 8 - комора для продуктів

У сховищі обладнуються системи водопостачання, каналізації, опалення та освітлення, установлюється радіо й телефон. Також у ньому мають бути комплект засобів для ведення розвідки на зараженій місцевості, інвентар і засоби аварійного освітлення.

Заповнення сховищ проводиться організовано, швидко й без паніки, з дотриманням вказівок персоналу сил цивільного захисту. Ті, хто запізнився, входять до сховища через шлюзові камери.

Під час перебування у сховищі люди зобов'язані:

  • виконувати правила внутрішнього розпорядку, усі розпорядження персоналу;
  • утримувати в готовності ЗІЗ;
  • зберігати спокій, припиняти випадки паніки й порушень громадського порядку;
  • дотримуватися правил безпеки;
  • надавати допомогу персоналу під час ліквідації аварій та усунення пошкоджень;
  • підтримувати чистоту в приміщеннях.

У сховищах забороняється:

  • курити та вживати спиртні напої;
  • приводити (приносити) домашніх тварин;
  • приносити легкозаймисті, вибухонебезпечні і ті, що мають сильний або різкий запах, речовини, громіздкі речі;
  • шуміти, голосно розмовляти, ходити без особливої потреби, відкривати двері й виходити зі сховища;
  • застосовувати джерела освітлення з відкритим вогнем.

У ПРУ укриттю підлягають:

  • працівники суб’єктів господарювання, зарахованих до першої та другої категорій цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів, які продовжують свою діяльність у воєнний час;
  • працівники суб’єктів господарювання, розташованих у зонах можливих руйнувань, небезпечного і значного радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій;
  • населення міст, не віднесених до груп цивільного захисту, та інших населених пунктів, а також населення, евакуйоване з міст, віднесених до груп цивільного захисту й зон можливих значних руйнувань. (Міста, на території яких розміщені суб’єкти господарювання, що мають важливе економічне й стратегічне значення для економіки й безпеки держави та становлять небезпеку для населення і територій у зв’язку з можливістю радіоактивного, хімічного забруднення чи катастрофічного затоплення, належать до відповідних груп цивільного захисту - особливої, першої, другої чи третьої)',
  • хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, розташованих за межами зон можливих значних руйнувань міст, віднесених до груп цивільного захисту, і суб’єктів господарювання, віднесених до категорій цивільного захисту, а також закладів охорони здоров’я, які продовжують свою діяльність у воєнний час.

ПРУ забезпечують захист людей від іонізуючих випромінювань при радіаційному зараженні місцевості. Крім того, вони захищають від світлового випромінювання, проникаючої радіації (зокрема, і від нейтронного потоку) і частково від ударної хвилі, а також від попадання на шкіру й одяг людей радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних (біологічних) засобів.

Влаштовуються ПРУ найчастіше в підвальних поверхах будівель (мал. 49) та інших споруд.

Мал. 49. Підвал, пристосований під ПРУ

Мал. 50. Погріб, пристосований під ПРУ

Мал. 51. ПРУ з тонких колод та жердин: 1 - вхід у ПРУ; 2 - перекриття з колод; 3 - ґрунтова засипка; 4 - витяжна труба

Захисні властивості протирадіаційних укриттів від впливу радіоактивних випромінювань оцінюються коефіцієнтом ослаблення радіації, який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості більша від дози радіації в укритті. Для різних будівель та споруд цей коефіцієнт також різний. У приміщеннях першого поверху дерев’яних будівель проникаюча радіація у 2-3 рази менша, ніж на відкритій місцевості; у приміщеннях першого поверху кам’яних будівель - у 10 разів; у приміщеннях верхніх поверхів (за винятком найвищого) багатоповерхових будівель - у 50 разів; у середній частині підвалу багатоповерхової кам’яної будівлі - у 500-1000 разів. Найбільш придатні для протирадіаційних укриттів внутрішні приміщення кам’яних будівель з капітальними стінами й невеликою площею отворів. Під час загрози радіоактивного зараження ці отвори закладають підручними матеріалами: мішками з ґрунтом, цеглою тощо.

У ШСЗСЦЗ, найпростіших укриттях та спорудах подвійного призначення укриттю підлягає населення міст, віднесених до груп цивільного захисту, яке не підлягає евакуації в безпечне місце, а також інших населених пунктів.

ШСЗСЦЗ будують з використанням промислових (збірні залізобетонні елементи, цегла, прокат) або місцевих (лісоматеріали, каміння тощо) будівельних матеріалів.

До найпростіших укриттів належать відкриті та перекриті щілини (мал. 52).

Мал. 52. Перекрита щілина (розміри в сантиметрах)

Найпростіші укриття мають досить надійні захисні властивості. Так, відкрита щілина в 1,2-2 рази знижує ймовірність ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією, у 2-3 рази підвищує захист від опромінення в зоні радіаційного зараження. Перекрита щілина повністю захищає від світлового випромінювання, знижує вплив ударної хвилі у 2,5-3 рази, а проникаючої радіації - у 200-300 разів. Вона запобігає також потраплянню на одяг і шкіру отруйних речовин та біологічних засобів.

Місце для будівництва щілин вибирають на ділянках, які не можуть бути завалені елементами будівель під час їхнього руйнування, а також у місцях, що не затоплюються талими й дощовими водами.

Щілина спочатку влаштовується відкритою. Вона являє собою зигзагоподібну траншею у вигляді декількох прямолінійних ділянок довжиною не більше ніж 15 м. Глибина - 1,8-2 м, ширина по верху - 1,1-1,2 м, по дну - до 0,8 м. Довжина щілини визначається з розрахунку 0,5-0,6 м на одну людину. Звичайна місткість щілини - 10-15 осіб, максимальна - 50 осіб.

Стіни щілини укріплюють дошками, жердинами, очеретом або іншими підручними матеріалами. Потім щілину перекривають колодами, шпалами чи малогабаритними залізобетонними плитами, а поверх кладуть шар гідроізоляції, застосовуючи толь, руберойд, хлорвінілову плівку, або укладають шар глини, а потім - шар ґрунту завтовшки 50-60 см.

Вхід роблять з одного або двох боків під прямим кутом до щілини й обладнують герметичними дверима й тамбуром, відокремлюючи завісою з щільної тканини місце для укриття людей. Щілину обладнують вентиляційними коробами. Уздовж підлоги викопують дренажну канавку з водозбірним колодязем, розташованим біля входу в щілину.

Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:

  • надання медичної допомоги постраждалим унаслідок надзвичайних ситуацій, а також рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж; проведення їх медико-психологічної реабілітації. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф;
  • планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності;
  • своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та проведення санітарно-протиепідемічних заходів;
  • контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;
  • завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;
  • утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я;
  • накопичення медичного та спеціального майна і техніки;
  • підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги;
  • навчання населення способів надання домедичної допомоги та правил дотримання особистої гігієни;
  • здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;
  • проведення моніторингу стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;
  • санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні надзвичайної ситуації;
  • здійснення інших заходів, пов’язаних з медичним захистом населення, залежно від ситуації, що склалася.

Здійснення заходів медичного захисту населення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.

Ефективному здійсненню медичного захисту населення сприяє наявність у нього індивідуальних медичних засобів захисту.

Серед засобів надання першої допомоги на об’єктах підвищеної небезпеки, під час роботи на хімічно небезпечному об’єкті чи в умовах можливого радіоактивного зараження застосовують аптечку індивідуальну, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 і пакет перев’язний індивідуальний.

Аптечка індивідуальна (АІ) призначена для надання само- і взаємодопомоги при пораненнях та опіках (для зняття болю), для ослаблення ураження від РР, ОР або АХНР, а також для попередження інфекційних захворювань.

Засоби, що входять до складу аптечки, розміщуються у пластмасовому футлярі. Уміст аптечки складають шприц-тюбик і пенали різного забарвлення з ліками.

Для попередження замерзання в холодну пору року аптечку носять у внутрішній кишені одягу.

Останнім часом в Україні з'явилась аптечка ІМЗ (індивідуального медичного захисту, мал. 53). Вона має таке наповнення:

  • акватабс - засіб для знезараження води;
  • валідол - кардіологічний препарат;
  • вугілля активоване - сорбент;
  • пластир, бинти;
  • калій йодид - протирадіаційний засіб;
  • доксицикліну гідрохлорид - протибактеріальний засіб;
  • буторфанолу тартат - знеболювальний засіб.

Мал. 53. Аптечка індивідуального медичного захисту (ІМЗ)

Індивідуальнии протихімічний пакет ІПП-8

ІПП-8 (мал. 54) складається з плоского скляного флакона з різьбовою пробкою, заповненого полідегазівним розчином, чотирьох ватно-марлевих тампонів та інструкції, укладених у поліетиленовий герметичний пакет.

Мал. 54. Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 у розкритому вигляді

При користуванні пакетом потрібно розкрити його оболонку, відкрутити пробку флакона і його вмістом рясно змочити тампон. Ретельно протерти ним відкриті ділянки шиї та кисті рук, протерти зовнішню поверхню шолом-маски протигаза. Потім знову змочити тампон та обробити краї коміра й манжети рукавів, прилеглих до шкіри. Слід також обробити ті ділянки одягу і взуття, де видно краплі ОР. При обробці шкіри може відчуватися печіння, але воно швидко зникає і не впливає на загальне самопочуття. Однак потрібно пам’ятати, що рідина пакета отруйна і небезпечна для очей, тому шкіру навколо очей слід обтерти сухим тампоном і промити чистою водою або 2-відсотковим розчином соди. Рідина флакона не має дезінфікувальних властивостей.

Крім ІПП-8, існують і інші індивідуальні протихімічні пакети, наприклад ІПП-9, ІПП-10, ІПП-11.

У разі відсутності протихімічних пакетів ділянки тіла й одягу можна обробити водою з милом, використовуючи тампони з паперу, ганчір’я або ж носовичок. Краще це зробити тоді, коли з моменту потрапляння крапель на тіло й одяг пройшло не більше ніж 10 хвилин.

Як дегазувальну рідину можна використовувати розчин, приготований з одного літра 3-відсоткового перекису водню і 150 г силікатного клею, які змішуються безпосередньо перед використанням.

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) застосовується для накладення пов’язки на рани та опікову поверхню. Він містить стерильний перев’язувальний матеріал, який укладено у дві оболонки: зовнішню з прогумованої тканини, з надрукованим на ній текстом про спосіб розкриття і застосування, і внутрішню - з паперу. У складці внутрішньої оболонки є безпечна шпилька.

Розгляньмо один з ППІ (мал. 55).

Мал. 55. Пакет перев’язувальний індивідуальний

Матеріал, що міститься в пакеті, складається з марлевого бинта шириною 10 см і довжиною 7 м і двох однакових за величиною ватно-марлевих подушечок розміром 17x32 см. Одна з подушечок пришита до бинта, інша рухлива й може вільно пересуватися вздовж бинта. Завдяки цьому при наскрізних пораненнях є можливість закрити за допомогою одного пакета вхідний і вихідний ранові отвори. Кольоровими нитками позначено поверхні подушечок, за які можна братися руками при накладенні пов’язки.

При накладенні пов’язки потрібно (мал. 56):

  • розкрити пакет, вийняти шпильку й приколоти її до одягу;
  • лівою рукою взяти кінець бинта, а правою - скатку бинта й розгорнути його;
  • накласти подушечки, не торкаючися ними інших предметів, на рану (опік) тією стороною, яка не прошита кольоровими нитками;
  • прибинтувати подушечки, а кінець бинта закріпити шпилькою.

Верхній прогумований пакет можна використати для надання допомоги при пораненні грудної клітки (відкритий пневмоторакс), закривши ним рану й щільно прибинтувавши його до грудей.

Використовуються також ППІ вітчизняного виробництва (мал. 57).

Радіаційний та хімічний захист - це комплекс заходів цивільного захисту, спрямованих на запобігання або послаблення дії іонізуючого випромінювання, небезпечних хімічних речовин та (або) бойових отруйних речовин. Він включає:

  • виявлення й оцінку радіаційної та хімічної обстановки;
  • організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю.

Мал. 56. Використання пакета перев’язувального індивідуального: а - відкриття зовнішньої оболонки по лінії надрізу; б - виймання внутрішньої упаковки; в - перев’язувальний матеріал у розгорнутому вигляді: 1 - кінець бинта; 2 - подушечка нерухома; 3 - кольорові нитки; 4 - подушечка рухома; 5 - бинт; 6 - скатка бинта

Дозиметричний і хімічний контроль включає: визначення доз опромінення та ступеня забруднення людей, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів радіоактивними і небезпечними хімічними речовинами. За даними дозиметричного і хімічного контролю проводиться оцінка працездатності людей, визначається порядок використання сил цивільного захисту при проведенні аварійно-рятувальних робіт, можливість використання продуктів харчування і питної води в зонах, забруднених радіоактивними й отруйними речовинами тощо. Під час здійснення контролю використовуються технічні засоби підрозділів і формувань цивільного захисту, а також обладнання й апаратура. Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» установлено основні дозові межі опромінення;

  • розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту.

Режим радіаційного захисту - це порядок дій людей, що виявилися в зоні радіоактивного зараження, і порядок вживання засобів і способів їх захисту, що передбачають максимальне зменшення можливих доз опромінення;

  • використання засобів колективного захисту (див. вище про укриття людей у захисних спорудах);
  • використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах небезпечного забруднення;

Мал. 57. Пакет перев’язувальний індивідуальний вітчизняного виробництва

  • проведення йодної профілактики рятувальників, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози. В Україні встановлено вимоги до здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України в разі виникнення радіаційної аварії;
  • надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;
  • проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
  • розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
  • інші заходи радіаційного й хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:

  • визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
  • завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:

а) засобів колективного та індивідуального захисту;

б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного й хімічного контролю;

в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

Евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.

Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або об’єктовому (мал. 58) рівні.

Рішення про проведення евакуації приймають:

  • на державному рівні - Кабінет Міністрів України;
  • на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
  • на місцевому рівні - районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;
  • на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання, закладів.

Мал. 58. Об’єктове тренування з евакуації

У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити до зони радіоактивного забруднення, приймається місцевими державними адміністраціями на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за інформацією суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі.

У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.

Залежно від особливостей надзвичайної ситуації встановлюються такі види евакуації:

  • обов’язкова;
  • загальна або часткова;
  • тимчасова або безповоротна.

Обов’язкова евакуація населення проводиться в разі виникнення загрози:

  • аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;
  • катастрофічного затоплення місцевості;
  • масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;
  • збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).

Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон:

  • можливого радіоактивного та хімічного забруднення;
  • катастрофічного затоплення місцевості із чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд.

Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я в разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням місцевих державних адміністрацій.

Проведення евакуації забезпечується шляхом:

  • утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;
  • планування евакуації;
  • визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;
  • організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;
  • організації управління евакуацією;
  • життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях його безпечного розміщення;
  • навчання населення дій під час проведення евакуації.

За рішенням органів, які приймають рішення про проведення евакуації на державному, регіональному та місцевому рівнях, для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій залучаються в порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - усі наявні транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.

Суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.

У разі виникнення загрози життю або здоров’ю громадян України на території іноземних держав відповідні центральні органи виконавчої влади проводять їх евакуацію.

Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться в разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення.

Отримавши інформацію про надзвичайну ситуацію та рішення про проведення евакуації, люди повинні негайно залишити свої квартири та власні будинки, при цьому відключити електричну мережу, газ, воду, зачинити вікна і кватирки, двері й вийти на збірні евакуаційні пункти та пункти посадки на автотранспорт, або в безпечні зони, указані в повідомленні.

При виході із собою слід узяти документи, гроші, продукти харчування та воду на три доби, постільну білизну, необхідний одяг та взуття, дітям дошкільного віку потрібно вкласти в кишеню або пришити до одягу записку, де зазначається прізвище, ім’я та по батькові дитини та батьків і домашню адресу.

Обов’язково взяти із собою засоби індивідуального захисту (протигази, респіратори, марлеві пов’язки).

На збірних евакуаційних пунктах, пунктах посадки на автотранспорт слід уважно слухати та чітко виконувати всі розпорядження посадових осіб евакуаційних органів та органів охорони громадського порядку.

◄ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА УРАЖЕНІСТЮ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ТА ВОДИ РАДІОАКТИВНИМИ, ОТРУЙНИМИ, СИЛЬНОДІЮЧИМИ ОТРУЙНИМИ РЕЧОВИНАМИ ТА БІОЛОГІЧНИМИ ПРЕПАРАТАМИ ►

Одним з основних напрямів реалізації комплексу заходів щодо забезпечення захисту населення є спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.

Зазначені спостереження та контроль забезпечуються:

  • створенням і підтриманням у постійній готовності загальнодержавної та територіальних систем спостереження (моніторингу) та лабораторного контролю з включенням до їхнього складу установ незалежно від відомчої підлеглості та форм власності;
  • організацією збору, обробки й передачі інформації населенню про стан навколишнього середовища, а також про забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу й води радіоактивними та хімічними речовинами, зараження збудниками інфекційних хвороб та іншими небезпечними біологічними агентами.

Для проведення моніторингу й прогнозування надзвичайних ситуацій в Україні створюється та функціонує система моніторингу й прогнозування надзвичайних ситуацій.

Порядок функціонування цієї системи, проведення моніторингу й прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які належать до суб’єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю й прогнозування надзвичайних ситуацій, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суб’єкти моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на регіональному, місцевому та об’єктовому рівнях визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання.

◄ ПОРЯДОК ДІЙ В УМОВАХ ОСОБЛИВОГО ПЕРІОДУ, ПІД ЧАС АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОБСТРІЛУ, У НАТОВПІ, У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ПІДОЗРІЛОГО ПРЕДМЕТА ►

Відповідно до Законів України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, розгляньмо порядок дій в особливий період.

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації. Рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться до органів державної влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по закритих каналах оповіщення в порядку, який визначається Президентом України.

Організація здійснення заходів з мобілізації і контроль за здійсненням цих заходів в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, які мають мобілізаційні завдання (замовлення), покладаються на їх мобілізаційні підрозділи або призначених працівників з питань мобілізаційної роботи.

На особливий період установлюється військово-транспортний обов’язок. Його мета полягає в задоволенні потреб Збройних Сил України, інших військових формувань у транспортних засобах і техніці. Цей обов’язок поширюється на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також на громадян - власників транспортних засобів. Держава відшкодовує вартість майна чи збитки, яких зазнають особи внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів. Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Громадяни під час мобілізації зобов’язані:

  • з’являтися за викликом до військових комісаріатів або до інших органів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час;
  • надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості.

Громадяни, які перебувають у запасі й не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації, можуть бути залучені до виконання робіт, що мають оборонний характер.

Під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах. Резервісти зобов’язані з’явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, у яких вони проходять службу у військовому резерві.

Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу відповідної посадової особи.

Законодавством України визначені категорії осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

У разі збройної агресії чи загрози нападу або небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності може вводитися режим воєнного стану. Це особливий правовий режим, який передбачає тимчасове обмеження прав і свобод громадян, законних інтересів юридичних осіб та надання державним органам влади спеціальних повноважень, необхідних для відвернення загрози.

Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України. Воєнний стан уводиться указом Президента й затверджується Верховною Радою. Законом парламенту надається два дні для затвердження указу. Після цього указ негайно оголошується в засобах масової інформації.

Воєнний стан може вводитись як в окремих місцевостях, так і на всій території держави.

Під час воєнного стану можуть запроваджуватися, зокрема, такі заходи:

  • посилена охорона важливих об’єктів національної економіки та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і введення особливого режиму їхньої роботи; трудова повинність для працездатних осіб з метою виконання робіт, що мають оборонний характер;
  • використання потужностей та трудових ресурсів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для потреб оборони; комендантська година;
  • особливий режим в’їзду і виїзду; перевірка документів у громадян, огляд речей, транспортних засобів, багажу; контроль за діяльністю ЗМІ, установ і організацій культури, друкарень;
  • військово-квартирна повинність фізичних і юридичних осіб для розквартирування військовослужбовців та розміщення військових частин, підрозділів і установ;
  • евакуація населення тощо.

У період воєнного стану може обмежуватися право на вільне пересування. Також обмежується право власності через примусове відчуження майна у фізичних та юридичних осіб на потреби оборони. Слід сказати, що законом передбачена компенсація за таке вилучення, а також повернення майна, у разі його збереження під час використання в період воєнного часу.

Не можуть обмежуватися в період воєнного стану такі фундаментальні права людини, як право на життя, на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність, право на рівність перед законом, право на житло.

В умовах воєнного часу забороняється проведення виборів, референдумів, страйків та внесення змін до Конституції України.

Не можуть бути припинені повноваження Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування.

Формуємо компетентності

Дізнайтеся про введення воєнного стану в Україні у 2018 році. Чи обмежувалися конституційні права і свободи людини і громадянина в цей період?

Обґрунтуйте необхідність обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час дії воєнного стану.

Під час ведення бойових дій використовується сучасне озброєння, здатне завдавати великих руйнувань та людських жертв. До такого озброєння, зокрема, належить артилерійське.

Якщо вас застав артилерійський обстріл, не слід панікувати та стрімголов починати тікати. Адже перебувати в цей час у вертикальному положенні небезпечно через можливість ураження тіла осколками та контузії.

Необхідно лягти на землю, закривши голову руками (мал. 59).

Мал. 59

Під час артилерійського обстрілу на відкритій місцевості укриттям може бути який-небудь рів або яма в землі, які захистять від осколків.

Також можна заховатися за бетонним загородженням, виступом або насипом землі. У звичайних підвалах ховатися не рекомендується, адже є ризик обвалу житла над підвалом, що може призвести до завалювання виходу.

Слід уникати перебування біля різноманітної техніки під час артилерійського обстрілу. Також потрібно відійти далі від автомобілів, вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів.

Потрібно остерігатися знаходитися поблизу сучасних споруд, які мають недостатню міцність і у своїй конструкції містять велику кількість вікон, скла, які під час вибуху можуть розлітатися на багато небезпечних для життя і здоров’я осколків, а сама споруда від удару може зруйнуватися та завалити людей уламками.

Рекомендується перечекати артилерійський обстріл щільно закривши вуха руками та з дещо відкритим ротом. Це врятує від контузії в разі близького розриву снаряду.

Дочекавшися закінчення вибухів снарядів або пострілів, слід спробувати якомога швидше переміститися в безпечне місце (бомбосховище). У цьому місці потрібно надати необхідну допомогу дітям, жінкам, літнім людям, інвалідам, а за можливості та в разі наявності необхідних знань і навичок надати домедичну допомогу постраждалим.

Порядок дій у натовпі

Натовп може утворюватись у місцях великого скупчення людей (стадіон, концертний зал тощо, мал. 60).

Мал. 60. Скупчення людей

Щоб зберегти своє здоров’я, а інколи навіть і життя, рекомендується:

  • виконувати всі вказівки (команди) працівників стадіону (стюардів);
  • зателефонувати до правоохоронних органів за номером 102, указавши місце (адресу) надзвичайної ситуації (події);
  • здійснити спробу вибратися з натовпу людей, у разі неможливості цього - рухатися разом з натовпом;
  • дотримуватися загальної швидкості руху натовпу, не штовхатися, не тиснути на людей, які йдуть попереду;
  • по можливості стримувати поштовхи неспокійних людей ззаду й збоку, пропустити їх уперед себе;
  • зняти із себе (у разі можливості) довгий, занадто вільний, з металевими деталями одяг, а також усе, що може стиснути шию (шнурівку куртки, краватку, шарф, медальйон на шнурку, коштовності, біжутерію);
  • зігнути руки в ліктях, кулаки спрямувати вгору або зчепити долоні в замок перед грудьми - так ви зможете захистити грудну клітку;
  • спробувати вибратися з натовпу разом з людьми, які ведуть себе спокійно (вишикуватися клином, у середині якого розмістити дітей і жінок, розсуваючи натовп, рухатися з нього);
  • заздалегідь оцінити напрямок руху й цілеспрямовано йти в ньому;
  • не намагатися чинити опір стихійному руху натовпу, чіплятися (хапатися) за стіни, ліхтарні стовпи, дерева тощо;
  • триматися далі від скляних вітрин, сітчастих огорож, турнікетів, сцен;
  • притиснути руками до тіла особисті речі (парасольку, сумку тощо);
  • рухатися в натовпі, не нахилятися та не піднімати свої особисті речі, які впали;
  • упевнено триматися на ногах, адже падіння всередині натовпу небезпечне для життя, у разі падіння не думати про свій одяг або сумку, зігнути руки й ноги, захистити голову руками, а живіт - зігнувши й підтягнувши ноги до тулуба; швидко спробувати впертися руками й однією ногою в землю й різко піднятися по ходу руху людей; якщо не вийде відразу встати - не панікувати, повторити свої спроби декілька разів;
  • не привертати до себе увагу висловлюваннями політичних, релігійних та інших симпатій, ставленням до того, що трапилося;
  • не наближатися до груп осіб, які поводяться особливо агресивно;
  • не реагувати на події, сутички, які трапляються поряд з вами;
  • якщо з вами дитина, посадити її на плечі та просуватися далі, а якщо дорослих двоє, - повернутися обличчям одне до одного, створивши зі своїх тіл і рук своєрідну захисну капсулу для дитини, і просуватися далі;
  • вибратися в безпечне місце, оглянути територію навколо себе, оцінити ситуацію та залишатися там для отримання домедичної та екстреної медичної допомоги (у разі потреби) та надання інформації працівникам правоохоронних органів;
  • по можливості та в разі наявності фото-, відеозасобів здійснити фото та відеофіксацію місця події;
  • по змозі та в разі наявності необхідних знань і навичок надати домедичну допомогу постраждалим.

Порядок дій у разі виявлення підозрілого предмета

Якщо ви виявили підозрілий предмет, який може бути вибуховим пристроєм, то його категорично забороняється чіпати, відкривати, пересувати тощо.

Основними характерними ознаками, що вказують на можливу належність підозрілого предмета до вибухових пристроїв, є наявність:

  • знаходження в місцях з масовим перебуванням людей (у громадському транспорті) без нагляду валізи, пакунка, коробки тощо;
  • зовнішньої схожості з боєприпасами, навчально-імітаційними, сигнальними, освітлювальними та піротехнічними виробами;
  • антени з радіоприймальним пристроєм годинникового механізму або електронного таймера;
  • запаху газу, розчинника, пально-мастильних і хімічних матеріалів тощо;
  • елементів (деталей), що не відповідають їх прямому призначенню;
  • сторонніх підозрілих предметів у дверях, вікнах, закріплених за допомогою дроту, ниток, важелів, шнурів тощо.

У разі виявлення підозрілого предмета, схожого на вибуховий пристрій, рекомендується:

  • негайно припинити будь-які дії в місці (районі) його виявлення;
  • поінформувати про нього інших осіб, які перебувають поруч, у разі можливості забезпечити їх евакуацію з небезпечної території;
  • не підходити до предмета, не торкатися та не пересувати його;
  • перебуваючи поблизу нього, утримуватися від куріння, використання засобів радіозв’язку, зокрема й мобільного, не здійснювати самостійних дій;
  • по можливості забезпечити охорону виявленого підозрілого предмета (за захисними спорудами чи предметами), ведучи спостереження на безпечній відстані, як зазначено в таблиці 2;

Таблиця 2

Тип вибухового пристрою (підозрілої речі)

Безпечна відстань

Ручна граната

Не менш ніж 200 м

Тротилова шашка

Не менш ніж 50 м

Банка ємністю 0,33 л

Не менш ніж 60 м

Валіза (кейс)

Не менш ніж 300 м

Дорожня валіза

Не менш ніж 400 м

Легковий автомобіль

Не менш ніж 600 м

Мікроавтобус

Не менш ніж 1000 м

  • по можливості позначити або огородити місце перебування (для огорожі можна використовувати різні підручні матеріали - дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки яскравої тканини тощо);
  • повідомити про небезпечну знахідку будь-який місцевий орган виконавчої влади, чергові служби правоохоронних органів за номером 102, надавши інформацію про характерні ознаки ймовірного вибухового пристрою (місце його розташування, дату і час виявлення та особу, яка його виявила);
  • по можливості та в разі наявності фото-, відеозасобів здійснити фото та відеофіксацію місця знаходження підозрілого предмета, схожого на вибуховий пристрій;
  • обов’язково дочекатися прибуття представників правоохоронних органів, перебуваючи на безпечній відстані від місця знахідки.

У разі залишення підозрілого предмета невідомою особою, свідком чого ви стали, максимально запам’ятати її зовнішність, одяг, а якщо особа користувалась автотранспортом, - марку автомобіля та його номерні знаки.

◄ НАДАННЯ ЕКСТРЕНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ (САМОДОПОМОГИ) ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ ►

Сучасне суспільство характеризується високим розвитком науки, засобів масової інформації, появою нових технологій тощо. Усе це, з одного боку, покращує якість життя людей, а з іншого - підвищує ризик виникнення масштабних катастроф, аварій, лих. З кожним роком збільшується кількість людей, які пережили стихійне лихо, техногенну аварію або катастрофу, військовий конфлікт та інші екстремальні ситуації.

Під екстремальною ситуацією будемо розуміти ситуацію, що виникла раптово та яка загрожує життю, здоров’ю, благополуччю людини або суб’єктивно сприймається нею як загрозлива. Словосполучення «екстремальна ситуація» і «надзвичайна ситуація» не є синонімами. Коли мова йде про екстремальну ситуацію, то мається на увазі ставлення людини до події. Натомість коли йдеться про надзвичайну ситуацію, то розуміють обстановку, яка склалась об’єктивно.

Основними особливостями екстремальних ситуацій є такі:

  • руйнується звичайний уклад життя, людині потрібно прилаштовуватися до нових умов;
  • життя ділиться на «життя до події» і «життя після події»;
  • людина, яка потрапила в таку ситуацію, перебуває в особливому стані й потребує психологічної допомоги і підтримки;
  • більшість реакцій, що виникають у людини, можна охарактеризувати як нормальні реакції на ненормальну ситуацію.

Потрапляючи в екстремальну ситуацію, людина перебуває у специфічному стані, який у медицині та психології називають гострою реакцією на стрес. Йому притаманні такі симптоми:

  • людина може перебувати у стані оглушення, можуть спостерігатися тривога, гнів, страх, відчай, гіперактивність (рухове збудження), апатія тощо, але жоден із симптомів не переважає за тривалістю;
  • симптоми швидко минають (від кількох годин до кількох діб);
  • існує чіткий зв’язок у часі (кілька хвилин) між стресовою подією і появою симптоматики.

Людина, яка перебуває в такому стані, часто потребує екстреної психологічної допомоги.

Екстрена психологічна допомога - це короткострокова допомога людині або групі людей після сильного негативного стресогенного впливу (дистресу).

Екстрену психологічну допомогу повинні надавати фахівці-психологи. До початку їхньої роботи постраждалі можуть отримати підтримку від людей, які випадково або за родом своєї діяльності опинилися поруч.

При цьому потрібно пам’ятати таке:

  • необхідно потурбуватися про власну безпеку. Переживши горе, людина часто не розуміє, що робить, і тому може бути небезпечною. Не слід намагатися допомогти людині, якщо немає впевненості у власній безпеці;
  • необхідно потурбуватися про надання медичної допомоги. Слід переконатися, що в людини немає фізичних травм, проблем із серцем. За потреби слід викликати лікаря, «швидку медичну допомогу»;
  • перебуваючи поряд з людиною, яка отримала психологічну травму, слід не втрачати самовладання. Поведінка постраждалого (постраждалої) не повинна лякати, дратувати або дивувати. Його (її) стан, вчинки, емоції - це нормальна реакція на ненормальні обставини;
  • якщо відчувається неготовність до надання людині допомоги, наприклад, через страх, слід відмовитися від неї. Потрібно відшукати ту людину, яка зможе надати допомогу;
  • основний принцип надання допомоги у психології такий самий, як і в медицині: «Не нашкодь». Краще відмовитися від необґрунтованих, необміркованих дій, ніж нашкодити людині. Тому в разі невпевненості у правильності того, що намагаєтесь робити, - краще утриматись.

Розгляньмо деякі прийоми, які можна використовувати під час надання допомоги постраждалим в екстремальних ситуаціях.

Допомога при страхові

  • не залишайте людину наодинці;
  • говоріть про те, чого людина боїться. Коли людина «проговорить» свій страх, то він стає не таким сильним;
  • не намагайтеся відволікти людину фразами: «Не думай про це», «Це дурниця» тощо;
  • запропонуйте людині зробити кілька дихальних вправ, наприклад таких:

1. Покладіть руку на живіт; повільно вдихніть, відчуйте, як спочатку повітрям наповнюються груди, потім живіт. Затримайте дихання на 1-2 с. Видихніть. Спочатку опускається живіт, потім груди. Повільно повторіть цю вправу 3-4 рази.

2. Глибоко вдихніть. Затримайте дихання на 1-2 с. Починайте видихати. Видихайте повільно і приблизно на середині видиху зробіть паузу на 1-2 с. Постарайтеся видихнути якомога сильніше. Повільно повторіть цю вправу 3-4 рази. Якщо людині важко дихати в такому ритмі, приєднайтеся до неї - дихайте разом. Це допоможе їй заспокоїтися, відчути, що ви поруч;

  • якщо боїться дитина, поговоріть з нею про її страхи, після цього можна разом погратися, помалювати, поліпити тощо;
  • постарайтеся зайняти людину якоюсь справою.

Допомога при тривозі

  • важливо постаратися розговорити людину й зрозуміти, що саме її тривожить. У цьому випадку, можливо, людина усвідомить джерело тривоги й зможе заспокоїтись;
  • часто людина тривожиться, коли їй бракує інформації про події, що відбуваються. У цьому випадку можна спробувати скласти план, коли, де і яку інформацію можна отримати;
  • спробуйте зайняти людину розумовою працею: рахувати, писати, розгадувати кросворди тощо;
  • фізична праця, домашні клопоти теж можуть бути хорошим способом заспокоїтися. Якщо є можливість, можна зробити зарядку або здійснити пробіжку.

Допомога при плачі

Не слід відразу починати заспокоювати людину, якщо вона плаче.

Добре, якщо ви зможете висловити людині свою підтримку й співчуття. Не обов’язково робити це словами. Можна просто сісти поруч, обійняти людину, погладжуючи по голові та спині, дати їй відчути, що ви поруч з нею, що ви співчуваєте і співпереживаєте. Можна тримати людину за руку.

Мал. 61. Допомога постраждалим в екстремальній ситуації

Допомога під час істерики

На відміну від сліз, істерика - це той стан, який необхідно постаратися якомога швидше припинити. Допомогти людині можна, зробивши такі дії:

  • видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Сидіть з людиною наодинці, якщо це не небезпечно для вас;
  • несподівано зробіть дію, яка може сильно здивувати (наприклад, можна дати людині ляпаса, облити її водою, з гуркотом покласти якийсь предмет, різко крикнути на постраждалого чи постраждалу). Якщо таку дію зробити не вдається, то сидіть поруч з людиною, тримайте її за руку, гладьте по спині, але не вступайте з нею в розмову або, тим більше, у суперечку. Будь-які ваші слова в цій ситуації тільки піділлють оливи у вогонь;
  • після вщухання істерики говоріть з постраждалим короткими фразами, упевненим, але доброзичливим тоном («випий води», «умийся» тощо);
  • після істерики наступає занепад сил. Дайте людині можливість відпочити.

Допомога при апатії

У стані апатії, крім занепаду сил, з’являється байдужість, відчуття спустошеності. Якщо людину залишити без підтримки і уваги, то апатія може перерости в депресію. У цьому випадку можна застосувати такі дії:

  • поговоріть з людиною. Поставте їй кілька простих питань виходячи з того, знайома вона вам чи ні: «Як тебе звати?», «Як ти почуваєшся?», «Хочеш їсти?»;
  • проведіть постраждалого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов’язково потрібно зняти взуття);
  • візьміть людину за руку або покладіть свою руку їй на чоло;
  • дайте їй можливість поспати або просто полежати;
  • якщо немає змоги відпочити (подія на вулиці, у громадському транспорті, очікування закінчення операції в лікарні тощо), то більше розмовляйте з постраждалим, залучайте його до будь-якої спільної діяльності (можна прогулятися, сходити випити чаю або кави, допомогти оточуючим, які потребують допомоги).

Допомога при почутті провини та сорому

Людину, яка страждає від почуття провини або сорому, слід переконати звернутися до фахівця. Такий стан часто вимагає допомоги психолога або лікаря-психотерапевта.

Поговоріть з людиною, вислухайте її. Дайте зрозуміти, що ви слухаєте й розумієте її (кивайте, підтакуйте, говоріть «угу», «ага»). Не засуджуйте людину, не намагайтеся оцінювати її дії, навіть якщо вам здається, що людина вчинила неправильно. Дайте зрозуміти, що приймаєте її такою, якою вона є. Не намагайтеся переконати людину («Ти не винен», «Таке з кожним може трапитися»). На цьому етапі важливо дати людині виговоритися, розповісти про свої почуття. Не давайте порад, не розповідайте про свій досвід, не ставте запитань - просто слухайте.

Допомога при руховому збудженні

Гостра реакція на стрес може проявлятися в руховому збудженні, яке може стати небезпечним для самого потерпілого й оточуючих осіб. У цьому випадку постарайтеся знайти можливість фізично зупинити людину. Перш ніж намагатися їй допомогти, переконайтеся, що це безпечно для вас. Пам’ятайте, психологічна допомога можлива тільки в разі, якщо постраждалий усвідомлює свої дії. Вчиняйте такі дії:

  • ставте людині запитання, які привернуть її увагу, або доручіть справу, яка змусить її замислитись. Будь-яка інтелектуальна активність знизить рівень фізичної активності;
  • запропонуйте прогулятися, зробити кілька фізичних вправ, виконати якусь фізичну роботу (щось принести, переставити тощо) так, щоб вона відчула фізичну втому;
  • запропонуйте спільно зробити дихальну гімнастику. Наприклад, таку:

Устаньте. Зробіть повільний вдих, відчуйте, як повітря заповнює спочатку грудну клітку, потім живіт. Видихайте у зворотному порядку - спочатку нижні відділи легень, потім верхні. Зробіть паузу на 1-2 с. Повторіть вправу ще один раз.

Важливо дихати повільно, інакше від надлишку кисню голова може піти обертом.

Продовжуйте глибоко й повільно дихати. При цьому на кожному видиху постарайтеся відчути розслаблення. Розслабте руки, плечі, спину. Відчуйте їх важкість. Концентруйтеся на диханні, уявіть, що видихаєте своє напруження. Зробіть 3-4 вдихи-видихи.

Деякий час (приблизно 1-2 хв) дихайте нормально.

Знову починайте повільно дихати, вдихайте тепер через ніс, а видихайте через рот, склавши губи трубочкою. Під час видиху уявіть, що обережно дмухаєте на свічку, намагаючись не погасити полум’я. Намагайтеся зберігати стан розслабленості. Повторіть вправу 3-4 рази.

Далі дихайте звичайно.

Допомога при нервовому тремтінні

  • потрібно підсилити тремтіння. Візьміть людину за плечі й сильно, різко потрясіть її протягом 10-15 с. Продовжуйте розмовляти з нею, інакше вона може сприйняти ваші дії як напад;
  • після завершення реакції необхідно дати постраждалому можливість відпочити. Бажано вкласти його спати.

Категорично заборонено:

1. Обіймати потерпілого або притискати його до себе.

2. Вкривати потерпілого чимось теплим.

3. Заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він узяв себе в руки.

Допомога при гніві, злості, агресії

  • мінімізуйте кількість оточуючих;
  • дайте постраждалому можливість «випустити пару» (наприклад, виговоритися або побити подушку);
  • доручіть роботу, пов’язану з високим фізичним навантаженням;
  • демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з потерпілим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Якщо ви так не зробите, агресивна поведінка буде направлена на вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!». Треба говорити: «Ти страшенно злий, тобі хочеться все рознести вщент. Спробуймо знайти вихід із цієї ситуації разом»;
  • намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями або діями, але тільки в тому випадку, якщо це доречно.

Агресія може бути погашена страхом покарання, якщо:

  • немає мети отримати вигоду від агресивної поведінки;
  • покарання суворе і ймовірність його застосування велика.

САМОДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ РЕАКЦІЯХ НА СТРЕС

Якщо ви переживаєте душевний біль, злість, гнів, відчуття провини, страх, тривогу, то в такій ситуації важливо створити собі умови для того, щоб швидко «випустити пару». Можна спробувати один з універсальних способів:

  • займіться фізичною працею;
  • зробіть зарядку, зробіть пробіжку або просто походіть у середньому темпі;
  • прийміть контрастний душ;
  • покричіть, потупайте ногами, побийте подушку тощо;
  • поплачте, поділіться своїми переживаннями з людьми, яким ви можете довіряти.

У жодному разі не вживайте алкоголь.

Крім універсальних способів, можна використовувати способи, які допомагають впоратися з кожною конкретною реакцією.

Справитися з нападом страху можна спробувати самому за допомогою таких простих прийомів:

  • спробувати сформулювати подумки, а потім проговорити вголос, що саме викликає страх. Якщо є можливість, поділіться своїми переживаннями з оточуючими людьми. Озвучений страх стає меншим;
  • під час наближення нападу страху дихати потрібно неглибоко і повільно - вдихати через рот, а видихати через ніс.

Можна спробувати таку вправу:

Зробіть глибокий вдих, затримайте дихання на 1-2 с, видихніть. Повторіть вправу двічі. Потім зробіть 2 нормальних (неглибоких) повільних вдихи-видихи. Чергуйте глибоке і нормальне дихання доти, доки не почуватиметеся краще.

Часто кажуть, що, відчуваючи страх, людина боїться чогось конкретного (поїздок у метро, аварії тощо), а відчуваючи почуття тривоги, людина не знає, чого боїться. Тому стан тривоги важчий, ніж стан страху.

Для подолання тривоги потрібно перетворити тривогу в страх. Слід постаратися зрозуміти, що саме турбує. Іноді цього достатньо, щоб напруга знизилася, а переживання стали не такими болісними.

Найбільш болісне переживання при тривозі - це неможливість розслабитися: м’язи напружені, у голові крутяться одні й ті самі думки. Тому корисно буває зробити кілька активних рухів, фізичних вправ, щоб зняти напругу. Особливо корисні вправи на розтяжку м’язів.

Складні розумові операції теж допомагають зменшити рівень тривоги. Спробуйте рахувати. Наприклад: почергово усно віднімати від 100 то 6, то 7, множити двозначні числа, порахувати, на яке число припадав другий понеділок минулого місяця. Можна згадувати або складати вірші, придумувати рими тощо.

Плач. Давно відомо, що сльози мають лікувальну функцію: лікарі кажуть, що у сльозах міститься велика кількість гормона стресу і, плачучи, людина позбавляється від нього, тож їй стає легше.

Однак якщо ви відчуваєте, що сльози вже не приносять полегшення і потрібно заспокоюватися інакше, то можна використати такі прийоми:

  • випити склянку води;
  • повільно, але не глибоко, а нормально дихати, концентруючись на видиху.

Істерика - це стан, коли дуже важко чимось допомогти самому собі, тому що в цей момент людина перебуває у вкрай напруженому емоційному стані й погано розуміє, що відбувається з нею і навколо.

Якщо в людини виникає думка про те, що слід припинити істерику, це вже перший крок на шляху її припинення.

У цьому випадку можна зробити такі дії:

  • піти від «глядачів» - свідків того, що відбувається, залишитись наодинці;
  • умитися крижаною водою;
  • зробити дихальні вправи: вдих, затримка дихання на 1-2 с, повільний видих через ніс, затримка дихання на 1-2 с, повільний вдих і т.д. - до того моменту, поки не вдасться заспокоїтися.

Апатія є реакцією, яка спрямована на захист психіки людини. Зазвичай вона виникає після сильних фізичних або емоційних навантажень. Тому, якщо ви відчуваєте занепад сил, якщо вам важко зібратися і почати щось робити й особливо якщо ви розумієте, що не здатні відчувати емоції, дайте собі можливість відпочити. Зніміть взуття, підберіть зручну позу, постарайтеся розслабитися. Не зловживайте напоями, що містять кофеїн (кава, міцний чай), це може тільки погіршити ваш стан. Помістіть у тепло ноги, стежте за тим, щоб тіло не було напружене. Відпочиньте стільки, скільки буде потрібно.

Якщо ситуація вимагає від вас негайних дій, усе одно дайте собі трохи відпочити, розслабтеся, хоча б на 15-20 хв.

Помасажуйте мочки вух і пальці рук - це місця, де міститься величезна кількість біологічно активних точок. Ця процедура допоможе вам трохи підбадьоритися. Випийте чашку неміцного солодкого чаю. Зробіть кілька фізичних вправ, але не у швидкому темпі.

Після цього приступайте до виконання тих справ, які необхідно зробити. Виконуйте роботу в середньому темпі, намагайтеся зберігати сили.

Не беріться за кілька справ відразу: у такому стані увага розсіяна й сконцентруватися, а особливо на кількох справах одночасно, важко.

Постарайтеся за першої ж нагоди дати собі повноцінний відпочинок.

Почуття провини або сорому самостійно подолати дуже важко. Тому слід серйозно подумати про звернення по допомогу до фахівця.

Самостійно можна:

  • проговорюючи свої почуття, використовувати замість «мені соромно» або «я винен» словосполучення «я жалкую», «мені шкода»;
  • написати про свої почуття лист. Це може бути лист собі або людині, яку ви втратили. Це часто допомагає висловити свої почуття.

Якщо виникло рухове збудження, то спробуйте:

  • спрямувати активність на якусь справу. Можна зробити зарядку, побігати, погуляти на свіжому повітрі. Вам допоможуть будь-які активні дії;
  • зняти зайву напругу. Для цього дихайте рівно і повільно. Зосередьтеся на своєму диханні. Уявіть, як разом з повітрям ви видихаєте напругу. Помістіть у тепло ноги та руки, можна активно їх розтерти до появи відчуття тепла. Покладіть руку собі на зап’ястя, відчуйте свій пульс, спробуйте зосередитися на роботі свого серця, уявити, як воно розмірено б’ється. Сучасна медицина стверджує, що звук биття серця дозволяє відчути себе спокійно і захищено, бо це той звук, який кожна людина чує в безпечному і затишному місці - в утробі матері. Якщо можливо, увімкніть спокійну музику, яка вам подобається.

Тремтіння. Іноді після стресової події людина починає тремтіти, зазвичай тремтять тільки руки, а іноді тремтіння охоплює все тіло. Часто цей стан вважають шкідливим і намагаються якомога швидше його припинити, у той час як за допомогою такої реакції ми можемо скинути зайву напругу, що з’явилася в нашому тілі через стрес.

Отже, якщо вас охопило нервове тремтіння (тремтять руки) і ви не можете заспокоїтися, не можете контролювати цей процес:

  • спробуйте посилити тремтіння;
  • не старайтеся припинити цей стан, не намагайтеся силою утримати тремтячі м’язи - так ви досягнете зворотного результату;
  • спробуйте не звертати на тремтіння уваги, через деякий час воно припиниться саме собою.

Якщо ви переживаєте гнів, злість, агресію, необхідно дати їм вихід таким чином, щоб це не зашкодило вам та оточуючим. Спробуйте виразити свій гнів одним з таких способів:

  • голосно тупніть ногою (вдарте рукою) і з почуттям повторіть: «Я злюся», «Я розлючений (розлючена)» і т. д. Можна повторити кілька разів, поки не відчуєте полегшення;
  • постарайтеся висловити свої почуття іншій людині;
  • дайте собі фізичне навантаження, відчуйте, скільки фізичної енергії ви витрачаєте, коли злитеся.

◄ СКЛАДАННЯ ТА ВМІСТ ТРИВОЖНОЇ ВАЛІЗИ НА ВИПАДОК ТЕРМІНОВОЇ ЕВАКУАЦІЇ АБО ПЕРЕХОДУ ДО ЗАХИСНИХ СПОРУД (ПІДВАЛІВ, ПОГРЕБІВ ТОЩО) ►

Тривожна валіза - це загальна назва базового набору речей, які можуть знадобитися в будь-якій екстреній ситуації. Вона призначена для забезпечення життєдіяльності після швидкої евакуації з небезпечної зони.

Усі речі повинні бути новими (періодично оновлюватися) і не повинні використовуватися в повсякденному житті.

Для тривожної валізи найкраще використовувати рюкзак об’ємом приблизно 30 л. Упаковувати речі треба за принципом рівномірного розподілення ваги та укладати їх так, щоб можна було легко знайти те, що вам потрібно.

Фахівці радять у тривожній валізі мати (приблизний перелік):

  • копії важливих документів у непромокальній упаковці. Документи потрібно вкласти так, щоб їх легко можна було дістати. Бажано покласти з документами фотографії рідних і близьких;
  • кредитні карти і готівку;
  • дублікати ключів від будинку та авто;
  • карту місцевості та аркуш паперу із записом доведеного до відома всіх членів сім’ї способу екстреного зв’язку й місця зустрічі;
  • пристрої зв’язку і доступу до інформації. Невеликий радіоприймач із можливістю прийому УКХ або FM-діапазону. Запасні батарейки для приймача. Можна взяти недорогий мобільний телефон із зарядним пристроєм;
  • ліхтарик із запасними батарейками і лампочками для нього;
  • компас і годинник;
  • мультитул (універсальний складаний інструмент);
  • ніж і сокирку;
  • сигнальні засоби (свисток, фальшфеєр);
  • п’ять пакетів для сміття об’ємом 120 л (зокрема, вони можуть замінити тент, якщо розрізати);
  • рулон широкого скотча;
  • синтетичну мотузку (діаметр - 4-5 мм, довжина - 20 м);
  • блокнот і олівець;
  • нитки та голки;
  • медичну аптечку першої допомоги;
  • ліки, які ви приймаєте на постійній основі, на тиждень;
  • одяг (нижня білизна (два комплекти), шкарпетки бавовняні (дві пари), запасні штани, сорочка або кофтина, плащ-дощовик, в’язана шапочка, рукавиці, шарф);
  • надійне і зручне взуття;
  • міні-намет, килимок («пінка», «каримат»), спальник (не обов’язково, але бажано);
  • гігієнічні засоби (зубна щітка і паста, мило, рушник), туалетний папір, кілька упаковок сухих хусток, кілька носових хусток, вологі серветки. Жінкам - засоби особистої гігієни. Можна взяти бритву і манікюрний набір;
  • приладдя для дітей;
  • посуд (казанок, фляга, ложка, кружка (краще металева об’ємом 0,5 л), розкладний стаканчик);
  • сірники (краще туристичні), запальничку;
  • запас їжі на кілька днів. Усе, що можна їсти без приготування і що займає мало місця, довго зберігається. Питна вода на 1-2 дні, яку потрібно періодично оновлювати. Висококалорійні солодощі, жменя льодяників;
  • засоби для дезінфікування ран;
  • сімейні цінності, реліквії (тільки після упакування найнеобхіднішого).

◄ ВИДИ ТЕРОРИСТИЧНИХ ПРОЯВІВ ТА СПОСОБИ ДІЙ ТЕРОРИСТІВ ►

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади, або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей, або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Сьогодні тероризм є однією з найнебезпечніших глобальних проблем сучасності, він становить серйозну загрозу безпеці всієї світової спільноти.

Складовими тероризму є ідеологія насильства й терористична діяльність.

Терористична діяльність - діяльність, яка охоплює:

  • планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;
  • підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;
  • організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;
  • вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;
  • пропаганду і поширення ідеології тероризму;
  • фінансування та інше сприяння тероризму.

Основний метод терористичної діяльності - шантаж (залякування) органів влади і населення небезпекою загибелі людей, заподіянням значної майнової шкоди чи настанням інших суспільно небезпечних наслідків, який здійснюється з метою порушення громадської безпеки та впливу на прийняття органами влади рішень, вигідних терористам.

Експерти виділяють близько 200 видів сучасної терористичної діяльності. Основними з них є: політичний тероризм, націоналістичний тероризм, релігійний тероризм, кримінальний тероризм.

Політичний тероризм - це тактика політичної боротьби, яка полягає в застосуванні (або в загрозі застосування) суб’єктами політики організованого насильства з метою докорінної або часткової зміни конституційного ладу чи економічних порядків у країні.

Релігійний тероризм проявляється у крайній нетерпимості до представників різних конфесій або непримиренному протиборстві в межах однієї конфесії.

Націоналістичний тероризм виражається в утвердженні переваги певної нації або раси, спрямований на розпалювання національної нетерпимості, дискримінації представників інших народів і має на меті шляхом залякування витіснити іншу націю, позбутися її влади.

Кримінальний тероризм полягає у використанні кримінальними злочинцями методів насильства і залякування, запозичених із практики терористичних організацій.

Найбільш типовими способами терористичної діяльності є:

  • напад, що здійснюється як відкрито, так і із засідки;
  • мінування об’єктів промисловості, транспорту, зв’язку, військових об’єктів, житлових та адміністративних будівель;
  • мінування місць постійного перебування або маршрутів пересування об’єкта злочинного посягання;
  • застосування вибухових та отруйних речовин, закамуфльованих під побутові предмети, а також у поштових посилках або бандеролях, адресованих конкретній особі (жертві);
  • збройне захоплення заручників;
  • поширення шкідливих для здоров’я людей радіоактивних, хімічних, біологічних та інших небезпечних речовин і їх компонентів;
  • застосування елементів комп’ютерних та інформаційних технологій.

Мал. 62. Терористичний акт у м. Бостоні, США. 2013 р.

◄ ЗАХИСТ ВІД ТЕРОРИСТИЧНИХ ПРОЯВІВ ТА ДІЇ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ З МОЖЛИВИМИ ТЕРОРИСТИЧНИМИ ПРОЯВАМИ ►

Сучасні терористи добре озброєні, навчені, інформовані, тому їм необхідно протиставляти високоефективні заходи.

Складність боротьби з тероризмом полягає в тому, що метою терористичної акції можуть стати різні об’єкти, наприклад екологічно небезпечні промислові, військові і військово-промислові, транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, об’єкти громадського призначення, житлові будинки тощо.

Досвід показує, що найбільше піддаються терористичним актам об’єкти компактного перебування людей (стадіони, вокзали, житлові будинки тощо).

Поряд з названими об’єктами тероризму можуть бути об’єкти економіки підвищеної небезпеки та об’єкти комунального господарства. До них, перш за все, слід зарахувати об’єкти ядерної енергетики, хімічно небезпечні об’єкти, підприємства нафтовидобутку і нафтопереробки, магістральні нафтопроводи і газопроводи, склади боєприпасів і вибухових речовин, гідротехнічні споруди.

З огляду на велику небезпеку терористичної загрози в нашій країні вкрай потрібна єдина державна система протидії тероризму, що забезпечує здійснення не тільки силових, але й відповідних правових, політичних, соціально-економічних заходів захисту населення при терористичних актах.

У нашій державі ухвалено Закон України «Про боротьбу з тероризмом». Відповідно до нього боротьба з тероризмом - це діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності. У законі окреслено основні функції суб’єктів боротьби з тероризмом, а також питання проведення антитерористичних операцій.

Формуємо компетентності

Ознайомтесь у мережі Інтернет з Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.12.2009 р. № 860 та Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23.03.2015 р. № 167. Розкажіть про їх зміст.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Назвіть основні принципи захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

2. Через яких суб'єктів здійснюється доведення до населення сигналів, повідомлень про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій?

3. Наведіть класифікацію засобів індивідуального захисту.

4. Розкажіть про будову протигаза ГП-5 та респіратора Р-2. Від якого стану шкідливих та отруйних речовин респіратори не захищають?

5. Розкажіть про призначення та будову загальновійськового захисного комплекту.

6. Назвіть захисні споруди цивільного захисту.

7. Охарактеризуйте вміст аптечки індивідуального медичного захисту (ІМЗ) та індивідуального протихімічного пакета ІПП-8.

8. Хто повинен приймати рішення про проведення евакуації на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях?

9. Які обов'язки громадян під час мобілізації та воєнного стану?

10. Які існують способи надання екстреної психологічної самодопомоги при перебуванні в екстремальних ситуаціях?

Формуємо компетентності

1. Як ви розумієте принцип комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту?

2. Поясніть, чим обумовлені різні способи використання загальновійськового захисного комплекту.

3. Поясніть, чим обумовлений розподіл осіб для укриття в різних видах захисних споруд цивільного захисту.

4. Користуючися додатковими джерелами інформації, розкажіть про механізм дії йодної профілактики.

5. Користуючися Кримінальним кодексом України, з'ясуйте, яку кримінальну відповідальність несуть особи за вчинення різних видів терористичної діяльності.