Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Розділ 3. Фінансове право України

Тема 6. Загальна характеристика фінансового права України. Вступ до бюджетного права України

§ 7. Основи фінансового права

1. Предмет і методи фінансового права

Існування будь-якої держави, територіальної громади, організації, будь-якого колективу людей неможливе без надійних і достатніх джерел існування. Кожна сім’я має джерела надходження коштів і визначає, на що їх витратити; будь-яке підприємство, установа, компанія також розраховують свої прибутки та витрати. Так само визначають джерела коштів і напрями витрат кожне місто, село, район, область тощо, держава в цілому.

Суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності, тобто у сфері мобілізації (надходження), розподілу, використання коштів держави та органів місцевого самоврядування, регулює фінансове право.

Саме суспільні відносини є предметом цієї галузі права. Фінансове право регулює відносини, які стосуються збирання податків та інших доходів держави. Норми фінансового права визначають порядок складання головного фінансового документа держави — державного бюджету, а також місцевих бюджетів. Порядок витрачання коштів держави та місцевого самоврядування, фінансування всіх бюджетних установ, організацій також регулюють норми фінансового права.

Необхідно зазначити, що не всі відносини, пов’язані з використанням грошей, регулює фінансове право. Коли людина отримує заробітну плату на підприємстві, де вона працює, ідеться про трудові відносини, що регулює трудове право. Відносини особи, яка взяла кредит у банку, і цього банку стосуються грошей, але регулює не фінансове, а цивільне право. А от коли із заробітної плати людини вираховують і передають до державного чи місцевого бюджету податки, коли виділяють кошти на роботу школи чи лікарні, відносини регулює саме фінансове право. Отже, фінансовими є лише ті суспільні відносини, які безпосередньо пов’язані з утворенням, використанням і витрачанням державних коштів.

У фінансових відносинах обов’язково беруть участь держава та її органи. Це визначає основний метод правового регулювання, який використовує фінансове право, — імперативний метод, або метод субординації, владних приписів. Фінансові правовідносини виникають на основі норм, які чітко визначають порядок дій учасників правовідносин, їхні права й обов’язки. Порушення цих настанов неможливе, здебільшого не передбачена можливість обрання певних варіантів дій. При цьому сторони не є рівними, лише одна зі сторін — держава чи її орган — має право карати, застосовувати до іншої сторони певні передбачені законом санкції.

Відповідно до відносин, які регулюються фінансовим правом, воно включає ряд інститутів — інститути бюджетного устрою, бюджетного процесу, державних доходів, податків, неподаткових платежів тощо.

Норми фінансового права закріплені в різноманітних джерелах. Окремі з них містяться в Конституції України, однак основними джерелами фінансового права нині є Бюджетний кодекс України та Податковий кодекс України.

Ураховуючи особливості фінансового права, важливе значення в ньому мають нормативно-правові акти Національного банку України, Міністерства фінансів України.

2. Фінансові правовідносини

Норми фінансового права регулюють фінансові правовідносини. Прикладами фінансових правовідносин є сплата податків фізичною чи юридичною особою; відносини, які виникають у процесі складання державного або місцевого бюджету; відносини, які виникають у процесі використання бюджетних коштів.

Суб’єктами фінансових правовідносин можуть бути різноманітні фізичні та юридичні особи. Вони стають суб’єктами фінансових правовідносин, коли в них виникає обов’язок сплатити податки, коли вони є розпорядниками бюджетних коштів. Особливістю фінансових правовідносин є те, що участь у них беруть органи державної влади або місцевого самоврядування, які формують відповідні бюджети, визначають напрями використання бюджетних коштів. Держава й окремі адміністративно-територіальні утворення — області, райони, міста тощо — беруть участь у фінансових правовідносинах через свої уповноважені органи: Міністерство фінансів, відповідні фінансові відділи й управління областей, районів, Державну казначейську службу та її відділи, Рахункову палату України тощо.

Об’єктом фінансових правовідносин є кошти, які надходять до бюджетів різних рівнів, а в подальшому використовуються для виконання різноманітних функцій держави; гроші та грошові зобов’язання у зв’язку з утворенням, розподілом чи використанням фінансів.

Фінансові правовідносини мають певні особливості, які відрізняють їх від інших. Передусім вони стосуються лише фінансової діяльності держави, пов’язані саме з мобілізацією до бюджету, розподілом і використанням коштів держави або органів місцевого самоврядування. Отже, ці відносини завжди мають грошовий характер. Другою особливістю є обов’язкова участь у них державних органів. У багатьох випадках стороною фінансових правовідносин є спеціальні фінансово-кредитні органи. При цьому державні органи, що беруть участь у фінансових правовідносинах, мають щодо іншого учасника правовідносин владні повноваження. Ці відносини не є рівними. Фінансові правовідносини, на відміну від багатьох інших, виникають, змінюються та припиняються внаслідок особливої категорії юридичних фактів — як правило, унаслідок прийняття певних правових актів — нормативних та індивідуальних, погодження волі сторін не є обов’язковим для виникнення фінансових правовідносин. Так, сплата податків не залежить від бажання платника, водночас і дії працівників фінансового органу суворо визначені нормами закону.

3. Бюджет. Бюджетна система України

  • Що означає поняття «бюджет»?

Будь-яка незалежна держава повинна мати власний бюджет.

Бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються державними органами, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Бюджет — це документ, який визначає джерела формування коштів держави або її складових частин та їхнє витрачання. По суті, у бюджеті визначають доходи й видатки держави. У більшості держав світу бюджет затверджує парламент. У різних державах установлено різний бюджетний період, тобто період, на який затверджується бюджет. Раніше в більшості держав бюджетний період визначали з 1 жовтня по 30 вересня. Це пов’язано з тим, що основою господарства більшості держав було сільське господарство. Однак з переходом до індустріального господарства бюджетний період у більшості держав був визначений з 1 січня по 31 грудня. Саме такий бюджетний період визначено й Конституцією України.

В Україні разом із загальнодержавним бюджетом складають і затверджують бюджет Автономної Республіки Крим, а також бюджети кожної адміністративно-територіальної одиниці держави.

Сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права, становить бюджетну систему України.

Бюджетну систему України становлять державний бюджет і місцеві бюджети. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, їхніх об’єднань, селищ, міст (зокрема, районів у містах), бюджети об’єднаних територіальних громад.

4. Бюджетний процес в Україні

Бюджет — один з найважливіших правових актів, від якості й ефективності якого значною мірою залежить розвиток держави. Порядок його складання, затвердження й виконання визначається Конституцією України й Бюджетним кодексом України.

Регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їхнє виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства називають бюджетним процесом.

Законодавство передбачає декілька стадій бюджетного процесу.

Першим етапом бюджетного процесу є складання проектів бюджетів. При складанні Державного бюджету України Кабінет Міністрів України до 1 червня року, який передує тому, на який складається бюджет, подає до Верховної Ради України проект основних напрямів бюджетної політики, котрий розглядає парламент. Цей проект складають з урахуванням прогнозу розвитку економіки. За підсумками розгляду цього проекту Верховна Рада України приймає постанову про схвалення проекту або взяття його до відома — так звану бюджетну резолюцію.

Після цього розпочинається безпосереднє складання проекту бюджету. Для цього міністерства, інші органи центральної виконавчої влади, деякі установи — так звані головні розпорядники бюджету — надають Міністерству фінансів розрахунки своїх потреб — так звані бюджетні запити. Дуже важливою нормою законодавства є вимога, що будь-які нормативні акти, які впливають на обсяг доходів чи видатків бюджету, мають бути оприлюднені не пізніше 15 серпня року, який передує бюджетному. Міністерство фінансів України готує проект бюджету, його розглядає Кабінет Міністрів України та не пізніше 15 вересня подає до Верховної Ради України.

Після цього розпочинається другий етап бюджетного процесу — розгляд і прийняття Закону України «Про Державний бюджет України» і рішень органів місцевого самоврядування про затвердження відповідних місцевих бюджетів. Міністр фінансів України представляє проект бюджету на пленарному засіданні Верховної Ради, проект також публікують у газеті «Урядовий кур’єр». Проект закону розглядають у комітетах Верховної Ради України, у депутатських фракціях. Після цього відбувається розгляд проекту у Верховній Раді України в першому та другому читанні. Не пізніше 1 грудня парламент повинен прийняти Закон України «Про Державний бюджет України», який набуває чинності після підписання його Президентом України. Бюджетний кодекс України визначає, що протягом двох тижнів після оприлюднення Закону України «Про Державний бюджет України» мають бути прийняті рішення про бюджети областей, м. Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим, а протягом наступних двох тижнів — бюджети районів, міст обласного підпорядкування.

Третій етап бюджетного процесу — найбільш тривалий — виконання бюджету. На цьому етапі головні розпорядники бюджету використовують передбачені для них фінансові кошти для виконання своїх завдань і функцій відповідно до затверджених кошторисів і розписів видатків. У процесі виконання бюджетів до них у разі потреби можуть вносити певні зміни. їхнє внесення здійснює той самий орган, який прийняв відповідний бюджет.

Після закінчення бюджетного року настає четвертий етап бюджетного процесу — підготовка звіту про виконання бюджету, його розгляд відповідною радою й прийняття рішення щодо цього звіту. Інформацію про виконання бюджету надають його розпорядники. Міністерство фінансів готує зведений звіт, який після затвердження Кабінетом Міністрів подають до Верховної Ради України не пізніше 1 травня року, наступного за бюджетним. Висновки щодо звіту надає Рахункова палата України. Верховна Рада розглядає подані матеріали й на пленарному засіданні приймає рішення щодо звіту. Аналогічна процедура передбачена щодо місцевих бюджетів. Установлена законодавством процедура має забезпечити прийняття обґрунтованих та ефективних бюджетів, а також контроль представницьких органів за його виконанням.

Бюджет, бюджетний процес, бюджетна система, фінансове право.

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 — Закон України «Про державний бюджет України»;

https://www.minfin.gov.ua/news/bjudzhet — сторінка «Бюджет» на сайті Міністерства фінансів України.

1. Поясніть поняття «бюджет», «бюджетний процес», «бюджетна система», «фінансове право».

2. Визначте основні етапи бюджетного процесу та складіть календар його здійснення.

3. Знайдіть у Конституції України норми, які регулюють фінансові правовідносини.

4. Охарактеризуйте предмет і методи фінансового права.

5. Наведіть приклади суб’єктів фінансових правовідносин.

6. Які бюджети належать до складу бюджетної системи України?

7. Дізнайтеся, які бюджети приймаються у вашому населеному пункті (районі, області).

8. Визначте, які із зазначених правовідносин регулюють норми фінансового права.

  • а) Громадянка поклала гроші в банк на депозит;
  • б) громадянин сплатив податок за землю, яку отримав в оренду для ведення фермерського господарства;
  • в) підприємство виплатило заробітну плату своїм працівникам;
  • г) районна рада внесла зміни до районного бюджету у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати;
  • ґ) десятикласниця взяла в борг в однокласника гроші;
  • д) школа отримала кошти з бюджету для проведення капітального ремонту;
  • е) громадянка виграла велику суму в державній грошовій лотереї;
  • є) пасажир сплатив штраф за безоплатний проїзд в автобусі.