Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 22. Індивідуальні та колективні трудові спори

§ 48. Індивідуальні та колективні трудові спори

Відносини працівника з роботодавцем складаються по-різному. З одного боку, це залежить від ставлення працівника до роботи, з іншого — від умов праці, рівня його заробітної плати тощо. В одних випадках відносини між працівниками та роботодавцями складаються без конфліктів, однак іноді в їхніх відносинах з’являються проблеми. Тоді й виникають трудові спори.

Трудові спори поділяють на індивідуальні та колективні.

1. Індивідуальні трудові спори

Індивідуальні трудові спори — це неврегульовані розбіжності між працівником і власником або уповноваженим ним органом з питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю, правил внутрішнього трудового розпорядку, інших нормативних актів, а також колективних і трудових договорів.

Предметом індивідуального трудового спору є вимога про поновлення чи визнання трудових прав, передбачених законодавством, колективним чи трудовим договором.

  • Висловте припущення, які проблеми найчастіше стають приводом для виникнення індивідуального трудового спору.

У разі виникнення індивідуального трудового спору сторони можуть вирішити його шляхом переговорів, а якщо це не вдалося, звернутися до органу, який уповноважений розглядати такі спори. Такими органами є комісії з трудових спорів і суди. У порядку, передбаченому Кодексом законів про працю, комісії з трудових спорів розглядають спори, що виникають на будь-яких підприємствах — незалежно від відомчої належності, організаційної форми, форми власності тощо. Винятком є лише звільнення з роботи в громадських організаціях, партіях та інших об’єднаннях громадян тих, хто працює на виборних посадах.

Комісії з трудових спорів створюють на підприємствах, де працює понад 15 працівників, а на великих підприємствах — в окремих структурних підрозділах. Обрання здійснюється на загальних зборах трудового колективу. При цьому на підприємствах обов’язковою вимогою є наявність в її складі не менше 50 % робітників. Комісія з трудових спорів є первинним органом розгляду будь-якого трудового спору.

Комісії з трудових спорів розглядають спори щодо застосування установлених норм виробітку та розцінок, умов праці, переведення на іншу роботу, оплати надурочних робіт і роботи в нічний час, надання щорічної відпустки, застосування дисциплінарних стягнень тощо. Для звернення до комісії встановлено граничний строк — 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Однак це обмеження не стосується спорів про виплату заробітної плати — у цьому випадку право на звернення не обмежене будь-яким строком.

Комісія з трудових спорів зобов’язана розглянути трудовий спор у десятиденний строк з дня подання заяви. Засідання комісії з трудових спорів увижається правомірним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. Комісія має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи. Комісія з трудових спорів приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.

У разі незгоди з рішенням комісії будь-яка сторона має право в десятиденний строк з дня вручення їй рішення комісії звернутися до суду для його оскарження. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, позови працівників щодо трудових правовідносин можна пред’являти за розміщенням підприємства, установи, організації, а також за місцем проживання позивача. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення — у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видання трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішення, які прийняті комісією з трудових спорів або районним (міським) судом, підлягають виконанню сторонами. Якщо це рішення не виконують добровільно, зацікавлена сторона має право звернутися по допомогу до виконавчої служби.

Судами розглядаються, зокрема, скарги працівників на незаконне звільнення. У разі визнання звільнення незаконним суд має право прийняти рішення про відновлення працівника на роботі та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу — тобто часу, коли він не працював унаслідок незаконного звільнення. Також можлива зміна формулювання причин звільнення. Як правило, з таким проханням звертаються працівники, яких було звільнено за так званими негативними підставами — за прогул, втрату довіри, скоєння аморального вчинку особою, яка виконує виховні функції, тощо. Рішення про відновлення працівника на роботі підлягає негайному виконанню.

2. Колективні трудові спори

Виникнення спорів можливе не лише між окремим працівником і роботодавцем, а й між колективами працівників — на підприємстві, у галузі, навіть у цілому в державі та, відповідно, власником підприємства або їхнім об’єднанням. Колективний трудовий спор може виникнути у зв’язку з розбіжностями щодо встановлення нових або зміни наявних соціально-економічних умов праці, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їхніх положень, невиконання вимог законодавства про працю.

При цьому колективні трудові спори можуть виникнути на виробничому, галузевому, територіальному та національному рівні.

Закон визначає порядок розгляду й вирішення колективного трудового спору. Установлено декілька стадій цього процесу. Першим етапом є діяльність примирної комісії, яка складається з представників сторін. До роботи комісії можуть залучатися незалежні посередники. Члени комісії намагаються знайти певний компроміс між сторонами. Якщо примирна комісія приймає певне рішення, воно є обов’язковим для обох сторін конфлікту.

Якщо примирна комісія не змогла прийняти рішення, конфлікт розглядає трудовий арбітраж, а у випадку, коли конфлікт пов’язаний з невиконанням колективного договору, угоди або окремих їхніх положень, невиконанням вимог законодавства про працю, арбітраж створюється відразу після виникнення спору — без створення примирної комісії.

Трудовий арбітраж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту).

До арбітражу належать однакова кількість представників, призначених кожною стороною, а голову арбітражу призначені сторонами члени арбітражу обирають спільним рішенням. У розгляді спору арбітражем беруть участь представники обох сторін. Розгляд триває не більше 10 днів, але за клопотанням більшості членів арбітражу строк може бути подовжений до 20 днів. Рішення арбітражу приймається більшістю голосів його членів і є обов’язковим для сторін, якщо до початку його роботи вони про це домовилися.

Допомогу у вирішенні колективного трудового спору надає Національна служба посередництва та примирення — спеціальний державний орган, створений Президентом України з метою сприяння поліпшенню трудових відносин і запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), їхнього прогнозування та сприяння своєчасному їхньому вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів (конфліктів). При цьому рішення цієї служби мають рекомендаційний характер для всіх учасників конфлікту.

Однак, на жаль, не завжди всі ці примирні процедури дають бажані наслідки — іноді конфлікт залишається невирішеним. Тоді трудовий колектив, органи, які його представляють, мають право вдаватися до будь-яких передбачених законом заходів для досягнення своєї мети.

  • Запропонуйте, які заходи може використати трудовий колектив для вирішення трудового спору.

3. Страйк

Одним із засобів боротьби працівників за свої права протягом багатьох століть залишається страйк.

Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

  • Пригадайте, для досягнення якої мети можливе застосування страйку відповідно до Конституції України.

Страйк буде законним лише в тому випадку, коли використано всі інші передбачені законодавством процедури вирішення конфлікту. Закон передбачає порядок прийняття рішення про початок страйку, а також його проведення.

  • Ознайомтеся з витягом із Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» і визначте, як приймається рішення про початок страйку та як він організовується.

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ (КОНФЛІКТІВ)»

Стаття 19. Рішення про оголошення страйку

Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої згідно зі статтею 3 цього Закону представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції (...).

Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті в страйку. Орган (особа), який очолює страйк, зобов’язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніше ніж за сім днів до початку страйку, а в разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві — за п’ятнадцять днів. (...)

Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), який керує страйком, за погодженням з власником або уповноваженим ним органом (представником).

Будь-який страйк дуже впливає на нормальну життєдіяльність держави або регіону, де він відбувається. Однак особливо небезпечним є проведення страйку в окремих галузях. Саме тому закон забороняє організацію страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю та здоров’ю людей (наприклад, працівниками «швидкої допомоги» чи пожежної охорони), довкіллю (працівниками атомної електростанції) або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їхніх наслідків. Забороняється проведення страйку працівників (крім технічного й обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку.

Також передбачено, що можлива заборона проведення страйків на строк до одного місяця в разі оголошення надзвичайного стану, у разі оголошення воєнного стану автоматично запроваджується заборона проведення страйків до моменту його відміни.

Крім того, у разі порушення порядку організації страйку або висунення учасниками страйку вимог політичного характеру він може бути визнаний судом незаконним.

Зазначимо, що участь у законному страйку не є порушенням трудової дисципліни, за це не передбачено застосування заходів дисциплінарного впливу, однак час участі в страйку не підлягає оплаті. Водночас за участь у страйку, визнаному незаконним, працівник може бути притягнутим до відповідальності.

Трудовий спор, індивідуальний трудовий спор, трудовий арбітраж, страйк.

  • 1. Поясніть поняття «трудовий спор», «індивідуальний трудовий спор», «трудовий арбітраж», «страйк».
  • 2. Які органи мають повноваження розглядати й вирішувати індивідуальні трудові спори?
  • 3. Який порядок вирішення колективних трудових спорів передбачено законодавством?
  • 4. Який порядок організації страйку та його проведення?
  • 5*. Висловте свою думку, чи достатньою мірою забезпечено право працівників на страйк, передбачене Конституцією України.
  • 6*. Поясніть, чому заборонено проведення страйку в деяких галузях господарства за певних обставин.
  • 7*. Знайдіть у засобах масової інформації та мережі Інтернет інформацію про колективні трудові спори, які виникали в нашій країні та за кордоном. Як ці конфлікти було вирішено?