Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 5. Адміністративний процес

§ 5-6. Адміністративне провадження (адміністративний процес)

1. Поняття та види адміністративного провадження (процесу)

Реалізація норм адміністративного права, як і норм права будь-якої іншої галузі, потребує дотримання певної встановленої законодавством процедури. Для цього використовують адміністративне провадження.

Адміністративне провадження — урегульована процесуальними нормами адміністративного права сукупність дій, спрямованих на розгляд і вирішення органами державної влади або місцевого самоврядування певних адміністративних справ.

Необхідно зазначити, що серед юристів не існує єдиної думки щодо співвідношення понять «адміністративний процес» та «адміністративне провадження». Частина з них вважає ці поняття синонімами, інші вважають, що адміністративним провадженням називають дії та розгляд справ про адміністративні правопорушення, а адміністративний процес передбачає прийняття рішень і розгляд будь-яких інших справ, пов’язаних з адміністративними правовідносинами, які не стосуються адміністративних правопорушень.

За характером справ, які розглядаються, розрізняють два види адміністративних проваджень — юрисдикційне та неюрисдикційне. До юрисдикційних проваджень належать ті, у яких існує певний адміністративно-правовий спор, на вирішення якого спрямоване провадження. Такими є, зокрема, провадження в справах про адміністративні правопорушення; провадження з розгляду скарг тощо. Неюрисдикційними провадженнями є провадження щодо розробки та прийняття нормативно-правових актів здійснення різних видів державних реєстрацій (транспортних засобів, нерухомості тощо).

Іноді адміністративні провадження поділяють залежно від органу, який їх здійснює. Частину адміністративних проваджень здійснюють суди (у судовому порядку), однак більшість — несудові державні органи в адміністративному порядку.

Порядок адміністративного провадження регулюють Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України «Про звернення громадян» та інші закони.

2. Стадії адміністративного процесу

Адміністративний процес є досить складним і тривалим. Саме тому в ньому визначають певні стадії. Передусім здійснюється аналіз ситуації. На цій стадії збирають і фіксують інформацію про стан справи, факти, які мають юридичне значення, у разі необхідності здійснюється формальне порушення адміністративної справи. Другою стадією є прийняття рішення щодо справи. Рішення на цій стадії приймають, використовуючи інформацію, яку було зібрано. Третя стадія процесу не є обов’язковою. Особи, зацікавлені в справі, мають можливість оскаржити або опротестувати прийняті рішення, однак це є їхнім правом, а не обов’язком. Останньою стадією адміністративного процесу є виконання прийнятого рішення. Ця стадія є останньою за часом, але не за важливістю. Адже від ефективності реалізації цієї стадії багато в чому залежить результативність усього адміністративного процесу — без точного та швидкого виконання прийнятих рішень утрачають сенс усі попередні стадії процесу.

Необхідно зазначити, що ці етапи є загальними для всіх видів проваджень, однак кожен з них має свою специфіку й особливості. Кожна стадія складається з окремих процесуальних дій, порядок здійснення яких визначено законом.

Обов’язковим наслідком адміністративного процесу є прийняття певного акта. Це може бути рішення суду, рішення органу внутрішніх справ, розпорядження глави місцевої державної адміністрації, наказ чи розпорядження органу виконавчої влади тощо.

Різні адміністративні провадження мають свої особливості.

3. Провадження в справах про адміністративні правопорушення

Одним з найпоширеніших є провадження в справах про адміністративні правопорушення. Його порядок визначено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У разі скоєння особою правопорушення визначені законом посадові особи державних органів, а в окремих випадках — представники громадської організації обов’язково складають протокол у двох екземплярах (один з яких вручають правопорушнику). При складанні протоколу порушник має право зазначити в ньому зауваження, висловити незгоду з викладеними обставинами, дати пояснення.

Іноді, коли йдеться про порушення правил охорони лісів, користування залізницею, автомобільним транспортом, окремі порушення Правил дорожнього руху пішоходами тощо, закон дозволяє не складати протокол. Однак при цьому обов’язкова умова: якщо порушник не заперечує скоєння порушення й погоджується з накладеним стягненням. У більшості із зазначених випадків стягнення накладається безпосередньо на місці правопорушення.

У всіх інших випадках, а також якщо особа, яка скоїла одне із зазначених правопорушень, заперечує скоєння порушення або накладене стягнення, має бути складено протокол.

Складений протокол та інші зібрані докази в справі правопорушення здебільшого розглядаються за місцем скоєння правопорушення.

Закон визначає досить стислі строки розгляду справ про адміністративні правопорушення. Відлік цього строку розпочинається з часу отримання матеріалів органом, уповноваженим розглядати справи.

За наслідками розгляду справи приймають відповідну постанову, якою може бути передбачено накладення на порушника адміністративного стягнення, застосування заходів впливу, передбачених для неповнолітніх правопорушників, або ж закриття справи (якщо провина порушника не підтверджена чи відсутня).

4. Провадження в справах за зверненнями громадян

Ще одним поширеним різновидом є провадження за зверненнями громадян. Цей порядок визначений Законом України «Про звернення громадян», який передбачає три можливих види звернень громадян. Зверненнями громадян називають викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де подані поради, рекомендації щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного й громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави та суспільства.

Заява (клопотання) — звернення громадян з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їхньої діяльності.

Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Кожен громадянин може оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, якими порушено його права й законні інтереси, незаконно накладено певні обов’язки чи притягнуто до відповідальності тощо. Звертаючись до державного органу, необхідно дотримуватися вимог до звернень, передбачених законом.

• Ознайомтеся з витягом із Закону України «Про звернення громадян» і визначте основні вимоги до звернень громадян.

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН»

Стаття 5. Вимоги до звернення

Звернення адресуються органам державної влади й місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинне бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Зверніть увагу: якщо цих вимог не буде дотримано, звернення повертається заявникові без розгляду.

Закон також передбачає, що особа може подати скаргу лише протягом року з моменту прийняття рішення, яке оскаржується, але не пізніше одного місяця з моменту, коли громадянин ознайомився з цим рішенням.

Отримавши звернення громадянина, органи державної влади й місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їхні керівники й інші посадові особи зобов’язані об’єктивно та всебічно перевірити заяву чи скаргу. При цьому громадянин має право бути присутнім при розгляді його звернення. Під час розгляду звернення повинні бути прийняті рішення, які дають можливість вирішити проблеми, що подані в заяві. Про результати перевірки та прийняті при цьому рішення обов’язково мають повідомити заявника.

Відповідно до закону, звернення повинне бути розглянуте протягом місяця, а заявник має отримати відповідь на своє звернення. В окремих випадках, коли необхідна додаткова перевірка, термін розгляду звернення може бути продовжений керівником організації, але не більше ніж 45 днів.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

Вивчаючи адміністративний процес, ви дізналися про порядок розгляду звернень громадян. Однак для того, щоб звернення було ефективним, досягло поставленої мети, необхідно правильно та відповідно до вимог закону його скласти. Крім того, важливо навчитися визначати, до якого органу спрямувати своє звернення, яку форму звернення (скаргу, клопотання, пропозицію тощо) обрати.

Уявімо, що ви вирішили стати мисливцем та отримати дозвіл на придбання й зберігання мисливської зброї. Що для цього потрібно? Насамперед треба визначити, який орган вирішує це питання. Дозвільна система, яка має вирішити це питання, належить до складу органів внутрішніх справ, отже, саме до них за місцем свого проживання треба звернутися. Заява має відповідати вимогам, що викладені в законі.

* Зазначимо, що всі назви, прізвища, адреси — умовні, до того ж у багатьох випадках при зверненні з подібними заявами використовують спеціальні бланки заяв, які можна отримати у відповідних органах влади.

5. Електронна петиція

Сучасне суспільство дедалі більше користується електронними засобами спілкування, зв’язку, інформаційні технології проникають у всі сфери суспільного життя. Саме тому у 2015 р. до Закону України «Про звернення громадян» було внесено зміни, які передбачають можливість і порядок подання звернень до органів державної влади в електронній формі — електронних петицій.

Електронна петиція — це колективне звернення в електронній формі до суб’єкта владних повноважень — скарга (протест) та/або пропозиції.

Електронна петиція може бути направлена Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована. Також можливе створення електронної петиції на веб-сайті громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів для підтримки електронної петиції.

В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначені прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу його електронної пошти. Для створення петиції потрібно заповнити спеціальну форму на сайті, викласти текст петиції. Автор (ініціатор) електронної петиції несе відповідальність за її зміст. Петицію розміщують на сайті, після чого проводиться збір підписів для підтримки звернення.

Залежно від органу, до якого направлено петицію, визначається кількість підписів, які мають бути зібрані для її підтримки, і час, який надається для збору підписів. Так, електронна петиція, адресована Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, підлягає обов’язковому розгляду за умови збору для її підтримки не менше 25 000 підписів громадян протягом не більше 3 місяців з дня оприлюднення петиції.

Після закінчення строку, визначеного для збору підписів, на сайті оголошується результат — чи підтримано петицію. У разі, якщо зібрано достатню кількість підписів, здійснюється розгляд петиції. Результати розгляду з відповідним обґрунтуванням розміщують на сайті органу, до якого було звернено петицію, а також надсилають у письмовій формі автору (ініціатору) електронної петиції та відповідному громадському об’єднанню, яке здійснювало збір підписів для підтримки відповідної електронної петиції.

У разі задоволення петиції порушені в ній питання реалізуються шляхом прийняття відповідних рішень, поданням законопроектів до Верховної Ради України.

6. Адміністративне судочинство

З метою забезпечення захисту прав і свобод громадян, вирішення суперечок між людиною та державою її органами та посадовими особами створено систему спеціалізованих адміністративних судів. Вони розглядають спори між фізичними або юридичними особами та суб’єктами владних повноважень (тобто з органами державної влади чи місцевого самоврядування або їхніми посадовими особами); спори щодо прийняття громадян на державну службу та її проходження; спори, пов’язані з виборами та референдумами. Крім того, адміністративні суди розглядають спори між різними органами державної влади. Отже, саме до адміністративного суду необхідно звертатися для скасування незаконного (з точки зору особи) рішення сільської ради чи районної державної адміністрації, якщо державного службовця незаконно звільнили з роботи, коли особу відмовляються внести до списків для голосування або зареєструвати кандидатом у депутати тощо. Адміністративні суди мають також розглядати суперечки між різними органами влади — наприклад, районною та обласною радою, різними відділами чи управліннями державної адміністрації, податковою адміністрацією та комітетом у справах підприємництва тощо.

• Пригадайте, які адміністративні суди створено в Україні.

Кодекс адміністративного судочинства визначає, що суди розглядають справи за місцем знаходження відповідача, а якщо йдеться про рішення чи дії, які порушують права окремої особи, — за місцем її проживання або за місцем знаходження відповідача (за вибором позивача).

В адміністративному процесі сторонами можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, різноманітні юридичні особи, а також органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні службові та посадові особи. Залежно від того, яку позицію займає особа в процесі, вона може бути позивачем (якщо заявила свої вимоги) або відповідачем. Особливістю адміністративних справ є те, що в більшості випадків відповідачем може бути лише орган державної влади чи місцевого самоврядування або його службова чи посадова особа. Інші відповідачі можуть бути лише в справах про примусову ліквідацію або тимчасове припинення діяльності об’єднання громадян, про примусове видворення іноземця з України, про обмеження права на проведення зборів, мітингів, демонстрацій та в деяких інших випадках.

Розгляд справи в адміністративному суді розпочинається з попереднього судового засідання. На ньому суддя з’ясовує можливість урегулювати справу без судового розгляду, а якщо це виявиться неможливим — уточнює позовні вимоги, визначає факти, які необхідно довести, і вивчає докази, якими ці обставини буде доводити кожна сторона.

Безпосередньо судовий розгляд розпочинається з підготовчих дій — перевірки з’явлення учасників процесу, свідків тощо, роз’яснення учасникам розгляду їхніх прав та обов’язків тощо. Після цього розпочинається розгляд справи по суті: суд вислуховує пояснення сторін, вивчає письмові, речові й інші докази, заслуховує свідків тощо. Після закінчення вивчення обставин справи та їхньої перевірки доказами сторони розпочинають судові дебати: кожна сторона викладає свою позицію, використовуючи вивчені докази. Остання стадія судового розгляду адміністративної справи — прийняття рішення та його оголошення.

Вирішуючи справу по суті, суд приймає постанову. Якщо ж суд зупиняє провадження в справі, залишає заяву без розгляду або приймає інші процесуальні рішення (не вирішуючи справу по суті), приймається ухвала.

Адміністративне провадження, адміністративне судочинство, звернення громадян, скарга, заява, клопотання, пропозиція, електронна петиція.

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр — Закон України «Про звернення громадян»;

https://petition.president.gov.ua/about — розділ електронних петицій на сайті Президента України.

1. Поясніть поняття «адміністративне провадження», «адміністративне судочинство», «звернення громадян», «скарга», «заява», «клопотання», «пропозиція», «електронна петиція».

2. Які види адміністративних проваджень вам відомі? Визначте особливості відомих вам адміністративних проваджень.

3. Визначте основні стадії

• А адміністративного провадження в справах за зверненнями громадян
• Б адміністративного судочинства
• В подання та розгляду електронної петиції

4*. Напишіть умовне звернення до одного з органів державної влади.

5*. Висловте свою думку щодо встановленого порядку визначення підсудності в адміністративних справах.

6*. Висловте свою думку, якою мірою встановлений законом порядок розгляду звернень громадян відповідає демократичним вимогам.

7. Визначте, яке звернення (скаргу, заяву, клопотання) треба підготувати, до якого органу його направити в запропонованих випадках, і складіть його.

• а) Ви бажаєте отримати ділянку землі для ведення фермерського господарства;
• б) ви вважаєте доцільним побудувати поблизу вашого будинку спортивний майданчик, використавши для цього кошти місцевого бюджету;
• в) ви вважаєте неправомірним рішення податкової адміністрації щодо накладення на вас штрафу;
• г) районна рада вважає рішення, прийняте сусідньою міською радою про будівництво сміттєспалювального заводу й дороги таким, що порушує права й інтереси жителів району;
• ґ) група батьків вважає доцільним змінити профіль навчання в школі, де навчаються їхні діти;
• д) громадянка вважає, що вона має право на статус потерпілої від аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
• е) громадянин вважає неправомірним відмову територіальної виборчої комісії зареєструвати його кандидатом на посаду сільського голови.

Знайдіть інформацію про джерела бюджетів і напрями використання державних коштів у різних країнах світу.