Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 9. Загальні положення цивільного процесу

§ 32. Цивільний процес

1. Види цивільно-правових проваджень

Процес розгляду та вирішення цивільних справ судом називають цивільним процесом.

Для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду судових справ, пов’язаних із цивільно-правовими відносинами, необхідно встановити певні правила його здійснення. Вони встановлені Цивільним процесуальним кодексом України. Відповідно до норм цього Кодексу, розглядають справи з цивільних, трудових, житлових, земельних, соціальних, пенсійних і сімейних правовідносин.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, передбачено три види проваджень.

Найбільшу кількість цивільних справ розглядають у порядку позовного провадження. Їх розглядають у випадках, коли одна зі сторін цивільних правовідносин подає позов до суду. У позовній заяві позивач визначає особу (відповідача), до якої він подає вимоги, а також ті докази, якими він обґрунтовує вимоги.

Як правило, позовну заяву подають до суду за місцем проживання фізичної особи або розміщення юридичної особи — відповідача. Водночас є справи, позов у яких можна подавати за місцем проживання позивача. До таких справ належать, зокрема, справи про розірвання шлюбу, справи з трудових, пенсійних, соціальних, житлових правовідносин і деякі інші. Про позов, який надійшов до суду, обов’язково повідомляють відповідача, він має право на зустрічний позов, а під час процесу обидві сторони мають право подавати докази, які обґрунтовують їхню позицію. Рішення суду приймається на основі оцінки цих доказів.

Наказне провадження полягає у виданні судового наказу — особливої форми судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або вимоги майна за заявою особи, яка має право на пред’явлення вимоги. Закон визначає, що судовий наказ може бути видано, якщо вимога, яку заявлено, ґрунтується на правочині, який здійснено в письмовій формі, і з поданих документів не вбачається спор про цю вимогу. Наказ може бути виданий також у випадку, коли заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, і в деяких інших випадках, передбачених законом. Для видання судового наказу зацікавлена сторона подає заяву до суду, зазначаючи боржника, до якого подано вимогу, її зміст і докази, що її доводять. У разі наявності достатніх підстав суддя видає наказ про задоволення заявлених вимог. При цьому розгляд заяви здійснюється без повідомлення та участі іншої сторони — боржника. І лише після видання наказу його копію надсилають боржнику. Протягом 10 днів він має право заявити свої заперечення проти стягнення. У цьому випадку наказ скасовується, а справа за бажанням заявника підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Особливим видом цивільного процесу є окреме провадження — вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності прав, які не можна оскаржити. У справах окремого провадження відсутній спор учасників правовідносин, але особам необхідно юридично закріпити й підтвердити певні факти.

  • Висловте припущення. які факти треба підтвердити, установити та закріпити фізичним або юридичним особам для реалізації чи захисту своїх прав. Свої припущення порівняйте з нормами Цивільного процесуального кодексу України, наведеними нижче.

З ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 293. Окреме провадження

(...) 2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

  • 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
  • 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
  • 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
  • 4) усиновлення;
  • 5) установлення фактів, що мають юридичне значення;
  • 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;
  • 7) передання безхазяйної нерухомої речі в комунальну власність;
  • 8) визнання спадщини відумерлою;
  • 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
  • 10) обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
  • 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних і фізичних осіб.

3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом (...).

2. Стадії цивільного процесу

Законодавством передбачено декілька стадій цивільного процесу. Перша стадія процесу — порушення справи відповідно до позовної заяви, яку подала зацікавлена особа. При цьому заява повинна відповідати встановленим вимогам, до неї додаються документи, які підтверджують викладені в ній докази. До заяви додають її копії та копії всіх документів, які до неї додаються, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, зазначених у заяві. Подаючи заяву, позивач повинен у визначених законом випадках сплатити встановлене мито.

Після цього відбувається підготовка цивільної справи до розгляду — провадження в справі до судового розгляду. Суддя, відкривши справу, надсилає копії ухвал про відкриття провадження всім особам, які беруть участь у справі, відповідачу він надсилає також копію позовної заяви та доданих до неї документів, а третім особам — тільки копію заяви. Відповідач, отримавши документи, має право подати свої заперечення проти позову, додавши до нього в разі необхідності наявні в нього докази. Після цього проводиться попереднє судове засідання, на якому сторони повинні подати наявні в них докази своєї позиції. На попередньому засіданні справа призначається до розгляду.

Наступна стадія цивільного процесу — судовий розгляд справи. У призначений суддею день і час розпочинається судовий розгляд справи. Головуючий — суддя — оголошує, яка справа розглядатиметься, суд установлює особи тих, хто з’явився до суду, перевіряється з’явлення свідків. Учасникам процесу — позивачу, відповідачу, перекладачу, спеціалісту тощо — роз’яснюють їхні права й обов’язки.

Після цієї підготовчої стадії засідання розпочинає розгляд справи по суті. Саме на цій стадії позивач має право відмовитися від свого позову, відповідач може визнати позов, сторони також мають право укласти мирову угоду — тобто врегулювати суперечку шляхом взаємних поступок.

Якщо владнати справу не вдалося, суд заслуховує пояснення позивача, відповідача, третьої сторони, досліджує наявні в справі докази та допитує свідків. Коли всі обставини справи з’ясовані та підтверджені наявними в справі доказами, суд переходить до судових дебатів. Особи, які беруть участь у справі, виступають з промовами, висловлюючи свою точку зору. Першим виступає позивач або його представник, останнім — відповідач. Після завершення судових дебатів суд іде до нарадчої кімнати для прийняття рішення. Рішення ухвалюється іменем України, підписується суддею (чи суддями, якщо справу розглядає декілька суддів) і після цього проголошується на судовому засіданні. Рішення суду оформляється на спеціальному бланку та на вимогу учасників процесу його копії видаються їм не пізніше 5 днів від дня проголошення рішення.

Зазначені стадії цивільного процесу є обов’язковими, наступні ж стадії — факультативні, вони мають місце лише у випадку подання відповідних заяв учасниками процесу.

Якщо учасники процесу не погоджуються з рішенням, кожна зі сторін протягом 10 днів з моменту оголошення рішення має право подати апеляційну скаргу. Її подають до суду, що розглядав справу, який передає її до апеляційного суду. Апеляційний суд розглядає скаргу й приймає рішення. Він може відхилити апеляційну скаргу й залишити рішення без змін, скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження в справі або змінити рішення суду. Цей етап має назву апеляційний розгляд справи.

Наступний етап — касаційний розгляд справи. Касаційну скаргу має право подати сторона процесу, яка не погоджується з прийнятими апеляційним судом рішеннями.

3. Учасники цивільного процесу

Будь-яка справа неможлива без учасників цивільного процесу. У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін і третіх осіб. У справах наказного й окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші зацікавлені особи та їхні представники.

Для забезпечення повного захисту своїх прав та інтересів закон надає сторонам відповідні права й обов’язки.

  • Ознайомтеся з витягом з Цивільного процесуального кодексу України та визначте права й обов’язки учасників процесу.

З ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 43. Права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі

1. Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати запитання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, ознайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення й ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, установленими законом. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати всі наявні в них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання в справі не проводиться — до початку розгляду справи по суті.

Особи віком від 14 до 18 років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді в справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь. Інтереси малолітніх осіб у суді представляють їхні законні представники.

  • Пригадайте, хто є законними представниками малолітньої особи.

Основними учасниками цивільного процесу є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні й юридичні особи, а також держава. Важливим принципом цивільного процесу є рівність прав та обов’язків сторін.

Особливістю цивільного процесу є можливість участі в ньому третіх осіб, як тих, які заявляють самостійні вимоги, так і тих, які не заявляють самостійні вимоги, але чиї права чи обов’язки щодо однієї зі сторін можуть вплинути на рішення в справі. Треті особи можуть брати участь у справі на стороні як позивача, так і відповідача.

Будь-яка сторона, а також третя особа можуть брати участь у справі як самостійно, так і через представника.

Юридичних осіб завжди представляють їхні органи (рада, директорат тощо) або представники. Державу представляють відповідні органи державної влади через свого представника.

Представником у суді може бути особа, яка досягла 18 років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Фізична чи юридична особа видає своєму представнику довіреність, юридичну особу також може представляти керівник організації без довіреності. Повноваження законного представника встановлюються на підставі свідоцтва про народження дитини (у якому зазначені батьки) або документа про призначення опікуном, піклувальником.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може здійснювати від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право ця особа, якщо у виданій йому довіреності не встановлено обмеження на певні дії (наприклад, передбачено неможливість укладення представником мирової угоди).

В окремих, передбачених законом випадках представляти інтереси особи в суді мають право уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

4. Третейські суди

На відміну від кримінальних справ, які може розглядати та вирішувати лише суд, що виступає від імені держави, цивільні справи можуть бути передані на розгляд третейського суду.

Третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб у порядку, установленому законом, для вирішення спорів, що виникають з цивільних і господарських правовідносин.

Розгляд справи в цьому випадку здійснюють третейські судді, яких призначають або обирають.

Будь-які юридичні або фізичні особи мають право передати спор у цивільних або господарських правовідносинах, якщо вони про це домовляться, на розгляд третейського суду.

Водночас закон установив перелік справ, які не можуть вирішувати третейські суди.

  • Ознайомтеся з витягом із Закону України «Про третейські суди». Визначте, які справи не можна передавати на розгляд третейських судів. Висловте свою думку, чому саме ці справи вилучені з їхньої юрисдикції.

ІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ТРЕТЕЙСЬКІ СУДИ»

Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам

Третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних і господарських правовідносин, за винятком:

  • 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
  • 2) справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;
  • 3) справ, пов’язаних з державною таємницею;
  • 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
  • 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
  • 6) справ, однією із сторін у яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
  • 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
  • 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
  • 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
  • 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язаних із створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності цих товариств;
  • 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню винятково судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
  • 12) справ, коли хоча б одна зі сторін спору є нерезидентом України;
  • 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
  • 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Нині в Україні діє чимало третейських судів, серед них є як постійно діючі, так і суди, створені для розгляду конкретного спору. Сторони спору мають право вільно призначати чи обирати третейський суд і третейських суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. Кількість суддів, які розглядатимуть конкретну справу, погоджується сторонами спору, але їхня кількість обов’язково повинна бути непарною. Кожна зі сторін обирає (призначає) однакову кількість суддів (виходячи з визначеної їхньої загальної кількості), а потім ці судді спільно обирають ще одного суддю — щоб кількість стала непарною.

Процедура розгляду справ у третейських судах подібна до розгляду у звичайних судах. Сторона-позивач подає до суду позов, обидві сторони подають до третейського суду докази, що доводять їхню позицію, можливе проведення необхідних експертиз. За наслідками розгляду справи третейський суд приймає рішення, яке обов’язкове для виконання обома сторонами, які передали його на розгляд третейського суду.

Цивільний процес, наказне провадження, позовне провадження, окреме провадження, третейські суди.

  • 1. Поясніть поняття «цивільний процес», «наказне провадження», «позовне провадження», «окреме провадження», «третейські суди».
  • 2. Які стадії цивільного процесу вам відомі?
  • 3. Назвіть стадії цивільного процесу.
  • 4. Порівняйте права й обов’язки учасників цивільного та кримінального процесу.
  • 5*. Висловте свою думку щодо доцільності існування, переваг і недоліків третейського розгляду справ.
  • 6*. Висловте свою думку, у яких випадках доцільно звертатися до третейського суду.
  • 7. Порівняйте наказне, позовне й окреме провадження.
  • 8. Знайдіть у ЗМІ та мережі Інтернет інформацію про третейські суди, які діють в Україні, і справи, які в них розглядають.