Тема 7. Право інтелектуальної власності

§ 30. Право інтелектуальної власності

1. Поняття «інтелектуальна власність»

Навколо нас існує чимало об’єктів, створення яких було б неможливим без людського розуму. Це картини, літературні твори, спектаклі, нові сорти рослин, тварин, наукові відкриття тощо. У всіх цих випадках виникає питання про право власності на результати інтелектуальної праці людини, інакше кажучи, про право інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України.

Напевно, кожному з вас доводилося мати справу з літературними та художніми творами, комп’ютерними програмами. Водночас об’єктом права інтелектуальної власності є також наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції (тобто пропозиції щодо вдосконалення існуючих технічних рішень, проектів тощо). Одну й ту саму пісню різні виконавці співають по-різному, тому виконання також є об’єктом права інтелектуальної власності. Об’єктами інтелектуальної власності є фірмові найменування (пригадайте назви «Кока-Кола», «Мерседес», «Мотор-Січ»). Існують і інші об’єкти права інтелектуальної власності. Об’єктами права інтелектуальної власності є нові сорти рослин, породи тварин. Нині до цього переліку також включено комп’ютерні програми, бази даних тощо.

Суб’єктом права інтелектуальної власності є насамперед той, хто створив відповідний об’єкт інтелектуальної власності, — автор книжки, картини тощо, виконавець чи виконавці пісні, певної ролі в спектаклі, учений — автор відкриття або раціоналізаторської пропозиції тощо. Суб’єктами права інтелектуальної власності є також інші особи, яким належать певні права щодо цього об’єкта. При цьому творцеві належить авторське право, а виконавцеві, організації, що здійснюють запис фонограм, готують передачу до випуску в ефір, належать так звані суміжні права.

Уперше термін «інтелектуальна власність» застосував судця окружного суду штату Массачусетс Чарльз Вудбарі (США) у 1845 р., а в Європі першим, хто використав це поняття, став Альфред Ніон у своєму трактаті «Droits civils des auteurs, artistes et inventeurs», що був уперше опублікований у 1846 р. У 1967 р., після створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності, це поняття набуло визнання в усьому світі.

2. Права суб’єкта інтелектуальної власності

Які права має суб’єкт інтелектуальної власності? Звернімося до Цивільного кодексу України.

Ознайомтеся з витягом з Цивільного кодексу України та визначте майнові й немайнові права суб’єкта права інтелектуальної власності.

З ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;
3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, установлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об’єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, установленими законом.

Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
2) виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, утому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, установлені законом.

Немайнові права інтелектуальної власності не мають строку дії: Т. Шевченко назавжди залишиться автором «Заповіту» і ніхто не має права змінювати твір після смерті автора. Право вживати заходів щодо збереження недоторканності твору після смерті автора переходить до його спадкоємців.

Майнові права на різні об’єкти інтелектуальної власності можуть суттєво відрізнятися залежно від специфіки об’єкта, адже використання твору літератури, мистецтва та наукового відкриття, нової породи тварин і мікросхеми суттєво відрізняються. Вони можуть передаватися іншим особам за договором.

Потрібно зазначити, що особисті немайнові права належать авторові в будь-якому випадку, навіть тоді, коли об’єкт був створений на замовлення (скажімо, картина написана художником для конкретної особи) або під час виконання службових обов’язків (учений зробив відкриття, виконуючи свою роботу в науковому інституті).

Велике значення має встановлення часу виникнення права інтелектуальної власності, який визначено по-різному для різних об’єктів права інтелектуальної власності.

Для творів науки, літератури й мистецтва право інтелектуальної власності виникає безпосередньо після того, як твір набув об’єктивної форми, тобто з думок, ідей автора він перетворився на текст, малюнок, нотні записи тощо. Подальша реєстрація твору, отримання автором свідоцтва про право власності є добровільним, не обов’язковим, свої права автор матиме навіть без такої реєстрації.

Суміжні права виконавців виникають з моменту першого виконання твору, суміжне право виробників фонограм — з моменту здійснення запису, суміжне право організацій теле- чи радіомовлення — з моменту першого виходу передачі в ефір.

По-іншому вирішується питання про виникнення права інтелектуальної власності щодо винаходу, промислового зразка, сортів рослин або порід тварин. У цих випадках виникнення права інтелектуальної власності пов’язане з поданням заявки на патент чи на реєстрацію відповідного об’єкта. Відповідні державні органи, уповноважені розглядати заявки, з’ясовують, чи відповідає заявка встановленим вимогам, чи дійсно зроблено відкриття, винайдено новий сорт рослин чи виведено нову породу тварин тощо.

3. Авторське право

У переважній більшості об’єкти захищає авторське право. Це літературні та художні твори — романи, поеми, статті й інші письмові твори, лекції, промови, проповіді й інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографії, твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи й пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки. Авторським правом захищено також переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або впорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Водночас авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції.

Закон передбачає, що не є об’єктами авторського права будь-які нормативно-правові акти та їхні офіційні переклади, державні символи України, емблеми, затверджені органами державної влади, грошові знаки, повідомлення про новини, різноманітні розклади, твори народної творчості (фольклор — приказки, прислів’я тощо). Для повідомлення про авторське право застосовується спеціальний знак. Подивіться на зворотний бік титульної сторінки підручника, ви побачите знак © — це знак авторського права. Отже, авторське право на ваш підручник належить автору (адже саме він написав текст підручника) і видавництву (воно має авторське право щодо оформлення книжки, її верстки тощо).

Автор, крім прав, які належать будь-якому власнику інтелектуального права, має право вимагати зазначення свого імені у творі, якщо це практично можливо (на обкладинці книжки, у підписі під малюнком чи фотографією тощо). Автор з будь-яких причин може заборонити зазначати на творі своє ім’я чи вимагати вказати замість нього псевдонім. Будь-які зміни до твору, коментарі до нього, ілюстрації, передмови можуть подаватися разом з твором лише за згодою автора. Тільки автор твору має право давати дозвіл на його опублікування (випуск у світ), переклад, переробку, адаптацію, аранжування. Згода автора потрібна для включення його твору як складової частини до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо.

У разі використання твору автор має право на отримання винагороди — авторського гонорару. При цьому, на відміну від немайнових прав, які є безстроковими, строк чинності майнових прав на твір завершується через 70 років після смерті автора твору. При цьому цей строк рахується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно й безоплатно використовуватися будь-якою особою.

Майнові права автор має право передати іншій особі. Так, чимало авторів літературних творів передають своє право на використання твору видавництву, отримуючи за це відповідну авторську винагороду.

4. Суміжні права

Свій внесок у творчість роблять не лише автори творів: без співака, його виконання пісня не отримає визнання, для створення цікавої телепередачі потрібна робота колективу людей. Тому законодавство визнає творчий внесок цих людей і передбачає поняття «суміжні права».

Назва «суміжні» вказує на те, що ці права неможливі без твору, який уже створено. При цьому виконання твору, його фонограма (аудіозапис), відеограма (відеозапис), програми, підготовлені організаціями, які здійснюють мовлення, визнаються об’єктами суміжних прав без будь-якої реєстрації, виконання інших формальностей.

Суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Для позначення суміжних прав також використовується спеціальний знак — ®.

Майновими правами на об’єкт суміжних прав є право на його використання, право дозволяти використання цього об’єкта чи забороняти його. Способи використання залежать від специфіки об’єкта, а строк дії суміжних прав становить 50 років, які рахуються з 1 січня року, наступного за роком першого виконання, запису чи виходу передачі в ефір.

5. Порушення авторського права, суміжних прав та їхній захист

Розглянемо декілька прикладів. Видавництво надрукувало книжку, не уклавши договір з автором. Підприємець, таємно здійснивши під час концерту відеозапис, організував продаж дисків з цим записом. Книжку видано без зазначення імені автора або з неузгодженими з автором правками в тексті. У цих випадках ідеться про пряме порушення авторського чи суміжного права. Порушенням авторського чи суміжного права буде будь-яке використання твору без згоди автора чи іншої особи, яка володіє майновими правами на цей твір.

Виготовлені або завезені з-за кордону без згоди власника прав екземпляри твору чи запису називають контрафактними.

У разі порушення права інтелектуальної власності потрібно звернутися до суду щодо захисту свого права. Розглянувши справу, суд може заборонити імпорт товарів в Україну, які ввозяться з порушенням авторського чи суміжних прав, вилучити такі товари з продажу. Суд може прийняти рішення про знищення обладнання, яке використовувалося для виробництва контрафактної продукції, опублікувати в засобах масової інформації відомості про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. Суд може застосувати грошове стягнення за порушення права інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності, авторське право, суміжні права, контрафактна продукція.

1. Поясніть поняття «право інтелектуальної власності», «авторське право», «суміжні права», «контрафактна продукція».

2. Які об’єкти права інтелектуальної власності ви знаєте?

3. Назвіть суб’єкти права інтелектуальної власності.

4. Які способи захисту авторського права передбачені законодавством?

5. Які порушення авторського права ви знаєте?

6. Назвіть відомі вам суміжні права.

7*. Знайдіть у засобах масової інформації, мережі Інтернет повідомлення про порушення права інтелектуальної власності.

8*. Висловте свою думку про значення права інтелектуальної власності для розвитку людства.

9. Порівняйте