Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Тема 5. Загальна характеристика права власності та інші речові права

§ 28. Загальна характеристика права власності

1. Поняття та зміст права власності

Кожен із вас, напевно, має певні речі, які називає своєю власністю.

Право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, називають правом власності.

При цьому власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Це право закріплено в Конституції України та Цивільному кодексі України.

З курсу правознавства 9 класу пригадайте, що означають ці три повноваження.

Коли ви читаєте книжку, яка створена саме для цього, ви нею користуєтеся. Однак навіть якщо вона буде застосована як підставка, ви також будете нею користуватися. Отже, у будь-якому випадку ви користуєтеся річчю для задоволення своїх потреб.

Коли книжка у вас у руках, ви можете змінити її місцезнаходження, перекласти, так само, як підсунути клавіатуру комп’ютера ближче чи далі від себе. У цьому випадку ви володієте річчю.

Третє повноваження власника — розпорядження. Про нього йдеться, коли ви вирішуєте подальшу долю речі. Свій фотоапарат ви можете подарувати чи позичити однокласнику, поміняти на іншу річ, якщо ж він вийшов із ладу та не підлягає ремонту — викинути. Саме в цих випадках говорять, що ви розпоряджаєтеся річчю.

Зазначимо, що володіння річчю може бути законним чи незаконним. На законних підставах володіє майном насамперед його власник, також на законних підставах майном може володіти особа, яка його орендує, отримала на зберігання тощо. Якщо ж майно потрапило до особи з порушенням норм закону, то йдеться про незаконне володіння.

Незаконне володіння може бути добросовісним або недобросовісним. У першому випадку особа, яка незаконно володіє майном, не знає й не повинна була знати про незаконність цього володіння. У другому — особа знає або мала знати про незаконність цього володіння.

Конституція та Цивільний кодекс України визначають, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Суб’єкти права власності

Суб’єктами права власності є український народ, територіальні громади, фізичні та юридичні особи — будь-які учасники цивільних відносин, визначені законом. Важливим положенням закону є те, що всі суб’єкти права власності є рівними перед законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном, має право робити зі своїм майном усе, що не суперечить закону. Конституція України визнала, що власність зобов’язує. Це означає, що особа-власник повинна утримувати свою власність так, щоб вона не завдавала шкоди іншим. Так, власник автомобіля зобов’язаний утримувати автомобіль у належному — безпечному для оточення — стані, власник будинку повинен утримувати в безпечному стані газові, водні, теплові мережі свого будинку. Власник не має права використовувати право власності на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

3. Набуття права власності

Важливе значення має порядок набуття права власності. Усі способи набуття права власності поділяють на первинні та похідні.

До первинних способів набуття права власності належать: набуття права на загальнодоступні дари природи, скарб, знахідку, на безхазяйні речі, бездоглядну домашню тварину. Також такими способами є набуття права власності за набувальною давністю, у результаті створення нового майна, переробки речі, конфіскації.

Коли людина в лісі збирає гриби чи ягоди, це набуття права власності на загальнодоступні дари природи. При цьому важливо зазначити, що це збирання повинне відбуватися на підставі діючих правил. Збирання грибів чи ягід може бути заборонене в заповіднику, а рибальство — у приватному ставку.

Ще одним шляхом набуття власності є знахідка або скарб.

Визначте за допомогою таблиці права особи, яка стала власником знахідки чи скарбу.

Ознаки	Знахідка	Скарб
Де знайдено	На поверхні землі, відкрито.	Приховано в землі, будівлі або в інший спосіб.
Обов’язки того,хто знайшов	Повернути знахідку власнику або повідомити поліцію чи орган місцевого самоврядування.	Повідомити державні органи, якщо знайдене є пам’яткою історії чи культури.
Право власності	Набувається тим, хто знайшов, якщо не буде знайдено власника протягом 6 місяців після знахідки.	Є власністю того, хто знайшов. Якщо скарб є пам’яткою історії або культури, він є власністю держави, а той, хто його знайшов, отримує до 20 % від його вартості.

Ще одним первинним способом набуття власності є виготовлення нової речі: коли майстер виготовляє новий керамічний виріб або тесля робить новий стіл — і стають їхніми власниками.

Рідше особа стає власником, затримуючи бездоглядну домашню тварину чи отримавши безхазяйну річ.

Ознайомтеся з витягом з Цивільного кодексу України та визначте умови, за яких особа стане власником безхазяйного майна чи бездоглядної домашньої тварини.

З ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ

1. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду в комунальну власність.

3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю (...).

Стаття 340. Бездоглядна домашня тварина

1. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов’язана негайно повідомити про це власника й повернути її.

Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов’язана протягом трьох днів заявити про це органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.

2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на час розшуку власника залишити її в себе на утри манні та в користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням ветеринарних правил, або передати її органові місцевого самоврядування.

3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина, відповідає за її загибель або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.

Стаття 341. Набуття права власності на бездоглядну домашню тварину

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявления про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців — щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на цих тварин переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Стаття 342. Відшкодування витрат на утримання бездоглядної домашньої тварини та виплата винагороди

1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від користування нею.

2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду (...).

Цікавою підставою є набуття власності за надувальною давністю. Якщо особа добросовісно (тобто без порушення закону) заволоділа чужим майном і відкрито володіє ним протягом певного часу, вона набуває право власності на це майно (набувальна давність). Установлено строк перебування майна у володінні особи для застосування норми закону щодо набувальної давності: для нерухомого майна — 10 років, для рухомого — 5 років. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником (наприклад, договір оренди), який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через 15, а на рухоме майно — через 5 років з часу закінчення строку позовної давності.

Пригадайте, який строк позовної давності для пред’явлення претензій у цих випадках.

Похідні способи набуття права власності — це отримання речі на підставі цивільно-правових договорів (купівля-продаж, міна, дарування тощо), односторонніх правочинів особи (наприклад, за заповітом), актів органів державної влади чи місцевого самоврядування. У всіх випадках річ раніше належала іншій особі, саме від її права власності походить право власності нового власника — саме звідси назва — похідні способи набуття власності.

4. Припинення права власності

У своєму житті люди не лише набувають власність, але водночас і втрачають її — право власності в цьому випадку припиняється. Будь-яка особа може прийняти рішення про відчуження свого майна — його продаж, дарування тощо. Вона має право відмовитися від свого права власності, навіть знищити майно, що їй належить.

Право власності може бути припинено в тому випадку, коли особа за законом не має права бути власником цього майна. Так, якщо в громадянина виявлено вогнепальну зброю, на яку він не має права, її буде вилучено й право власності на цю зброю буде припинено. Іноді власнику можуть надати час для добровільного відчуження майна, яке він не може мати у власності.

Якщо майно, яке належить особі, є пам’яткою історії та культури, то воно може бути вилучено з метою забезпечення його збереження. Викуплена пам’ятка історії та культури переходить у власність держави. Так само може бути примусово вилучено приватні земельні ділянки, будинки тощо, якщо це необхідно для будівництва нових доріг, інших важливих об’єктів. Порядок вилучення в цих випадках визначається законом.

Іноді право власності може бути припинено у випадку, коли власник майна має певні невиконані зобов’язання — борги, непогашені кредити тощо. У цьому випадку майно може бути вилучено для погашення цих зобов’язань, також можлива конфіскація майна за рішенням суду у випадках, передбачених законом (як покарання, при порушенні митних правил тощо).

Передбачено також можливість здійснення реквізиції.

Ознайомтеся з витягом з Цивільного кодексу України та визначте правила здійснення реквізиції в різних ситуаціях.

З ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 353. Реквізиція

1. У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього й повного відшкодування його вартості (реквізиція).

2. В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

3. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.

5. Речові права на чуже майно

Наведіть приклади, коли особа отримує у володіння чуже майно.

У деяких випадках особа може отримати право володіння та користування чужим майном. Права особи, яка отримала його, будуть меншими, ніж права власника.

Ще в Стародавньому Римі існувало поняття «сервітут», яке означало право користування чужим майном. Уявіть, що ставок, з якого багато років пили воду корови вашого села, знаходиться на приватизованій земельній ділянці. Як вирішити цю проблемну ситуацію, подолати труднощі, які виникли? На допомогу може прийти правовий інститут сервітуту.

Сервітут — це право користування чужим майном (земельною ділянкою, природними ресурсами, нерухомим майном) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітутом визначаються конкретні права особи, якій він надається. Він може бути строковим або безстроковим, оплатним чи безоплатним. Важливо зазначити, що надання сервітуту не позбавляє власника майна права користуватися, володіти або розпоряджатися ним. Як правило, земельний сервітут надається для забезпечення можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв’язки й трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Іноді чужа земельна ділянка може надаватися для ведення сільського господарства. Таке користування чужою власністю має назву емфітевзис. Це право встановлюється договором між власником земельної ділянки й особою, яка бажає користуватися нею. Якщо йдеться про землі державної або комунальної власності, то строк договору не може перевищувати 50 років.

Коли ж ідеться про використання чужої земельної ділянки для забудови, то встановлюють суперфіцій. Особа, яка отримала це право, повинна використовувати земельну ділянку лише за призначенням, у договорі може бути передбачена плата за користування ділянкою. У разі припинення договору суперфіцію власник і користувач земельної ділянки повинні домовлятися про наслідки цього, якщо ж домовленості не досягнуто, власник земельної ділянки має право вимагати знесення будівлі та приведення землі в той вигляд, який вона мала до надання в користування.

Власність, користування, володіння, розпорядження, сервітут, суперфіцій, емфітевзис.

1. Поясніть поняття «власність», «користування», «володіння», «розпорядження», «сервітут», «суперфіцій», «емфітевзис».

2. Яким є зміст права власності?

3. Наведіть приклади майна, яке є вашою власністю, ваших батьків, знайомих, друзів, юридичних осіб.

4. Які способи набуття права власності ви знаєте?

5. Які способи припинення права власності вам відомі?

6. Які речові права на чуже майно передбачені законодавством?

7*. Висловте свою думку щодо значення власності для людини.

8*. Порівняйте