Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 13. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

§ 19. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

  • Пригадайте, у якому віці особа вважається неповнолітньою, з якого віку можливе притягнення до кримінальної відповідальності.

1. Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх

Якщо неповнолітні скоюють злочини, постає питання про їхню відповідальність. Зважаючи на вікові особливості неповнолітніх, їхній недостатній життєвий досвід, установлено певні особливості притягнення їх до відповідальності та відбування покарання.

Насамперед передбачено, що до неповнолітніх застосовують не всі зафіксовані Кримінальним кодексом України покарання. Як основні покарання, до неповнолітніх можуть бути застосовані: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт і позбавлення волі на певний строк, а як додаткові, можуть бути використані штраф і позбавлення права займатися певною діяльністю або обіймати певні посади.

При застосуванні цих покарань установлені певні особливості.

  • Ознайомтеся з таблицею та визначте, як відрізняються можливі покарання та умови їхнього застосування щодо неповнолітніх від покарань для дорослих.

Вид покарання

Розміри можливого покарання

Умови застосування

Штраф

До 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо неповнолітній має самостійний доход, власні кошти або майно, на які може бути звернуто стягнення.

Громадські роботи

Від 30 до 120 год, не більше ніж по 2 год надень.

У віці від 16 до 18 років.

Продовження табл.

Виправні роботи

Від 2 місяців до 1 року з вирахуванням у доход держави від 5 до 10 % заробітку.

У віці від 16 до 18 років.

Арешт

Від 15 до 45 діб.

З 16 років.

Позбавлення волі на певний строк

До 10 років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — до 15 років.

З 14 років.

При цьому максимальна тривалість позбавлення волі залежить від скоєного злочину. Якщо злочин невеликої тяжкості скоєний уперше, неповнолітній узагалі не може бути засуджений до позбавлення волі.

Якщо такий злочин скоєний повторно, строк позбавлення волі не може перевищувати 1 року 6 місяців, при скоєнні злочину середньої тяжкості — 4 років, за тяжкий злочин — 7 років, а за особливо тяжкий — 10 років. Усі неповнолітні відбувають покарання в спеціальних установах — окремо від дорослих.

Призначаючи покарання, суд, крім обставин, передбачених для дорослих підсудних, обов’язково враховує рівень розвитку неповнолітнього, умови його життя та вплив дорослих.

2. Примусові заходи виховного характеру

Крім особливостей призначення покарань, Кодекс передбачає можливість в окремих випадках обійтися взагалі без кримінального покарання неповнолітнього, застосувавши замість покарання примусові заходи виховного характеру.

  • Ознайомтеся з витягом з Кримінального кодексу України та визначте, за яких умов можливе застосування примусових заходів виховного характеру та які заходи можуть бути застосовані.

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру

1. Неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.

2. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

3. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру

1. Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

2. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

  • 1) застереження;
  • 2) обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
  • 3) передання неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
  • 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
  • 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років (...).

3. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені в частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, установлюється судом, який їх призначає.

Якщо суд оголошує застереження неповнолітньому, він попереджає про неприпустимість порушення закону, пояснює можливі наслідки повторення злочинної поведінки. Також суд має попередити неповнолітнього про наслідки, які передбачає його ухилення від вжитих щодо нього примусових виховних заходів.

Суд має право заборонити неповнолітньому перебувати поза квартирою чи будинком, де він живе, у певний час доби (найчастіше пізно ввечері чи вночі), відвідувати певні місця — дискотеки, бари, місця масового зібрання людей тощо. Його можуть зобов’язати отримувати згоду органу, який здійснює за ним нагляд, на зміну місця проживання, навчання чи роботи, виїзд в іншу місцевість. Неповнолітньому може бути поставлено вимогу продовжити навчання, пройти курс лікування від алкоголізму чи наркотичної залежності тощо.

Неповнолітній, який досяг п’ятнадцятирічного віку й має майно, кошти або заробіток, повинен відшкодувати заподіяні майнові збитки лише за умови, коли він своїми діями завдав майнову шкоду й погоджується відшкодувати суму заподіяних майнових збитків у строки, визначені судом, розуміючи, що це є умовою його звільнення від покарання.

Найсуворішим примусовим заходом виховного характеру є направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для його виправлення. Направлення здійснюється, незважаючи на бажання неповнолітнього та його батьків. Цей захід застосовується щодо неповнолітніх, які не піддаються виховному впливу батьків чи навчального закладу.

3. Умовно-дострокове звільнення неповнолітнього від відбування покарання

Неповнолітні, так само як і дорослі злочинці, можуть бути умовно-достроково звільнені від відбування покарання. При цьому для неповнолітніх, на відміну від дорослих, немає обмежень щодо тяжкості скоєного злочину.

Цей захід застосовується до неповнолітніх, які сумлінно ставляться до роботи або навчання та добре поводяться. Однак потрібно зазначити, що умовно-дострокове звільнення від покарання застосовується лише у випадку, коли особа засуджена до позбавлення волі. Якщо неповнолітнього засуджено до інших покарань, умовно-дострокове звільнення не застосовується.

Водночас закон визначає, що неповнолітній повинен хоча б частково відбути призначене йому покарання. Залежно від тяжкості скоєного ним злочину ця частина покарання може становити від 1/3 призначеного строку (якщо скоєно злочин невеликої чи середньої тяжкості або неумисний злочин) до 2/3 призначеного строку в разі, якщо скоєно особливо тяжкий злочин.

Також для неповнолітніх установлено скорочені строки давності для притягнення до кримінальної відповідальності та відбування покарання, а також скорочені строки погашення судимості.

Примусові заходи виховного характеру.

  • 1. Які примусові заходи виховного характеру вам відомі?
  • 2*. Визначте, які положення Кримінального кодексу України забезпечують реалізацію принципу гуманізму щодо неповнолітніх, які скоїли злочини.
  • 3. Порівняйте покарання, які застосовуються до неповнолітніх і дорослих злочинців.
  • 4. Порівняйте порядок умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніх і дорослих.
  • 5*. У засобах масової інформації та Інтернеті знайдіть повідомлення про злочини, скоєні неповнолітніми, і покарання, які були їм призначені.
  • 6*. Висловте пропозиції щодо заходів, які можуть бути вжиті для зменшення злочинності неповнолітніх у вашій місцевості.