Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

§ 18. Порядок призначення покарань

1. Обставини, які має врахувати суд при призначенні покарання

У кожному конкретному випадку, розглядаючи справу, суд повинен прийняти рішення щодо призначення покарання. Кожна стаття Особливої частини Кримінального кодексу України передбачає перелік можливих видів покарань за конкретні злочини.

  • Які обставини мають бути враховані судом при призначенні покарання?

Призначаючи покарання, суд повинен врахувати чимало різноманітних обставин. Насамперед потрібно врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину. Адже зрозуміло, що покарання за нанесення легких тілесних ушкоджень і за вбивство мають бути різними, будуть різними й покарання за крадіжку 100 грн і 100 000 грн. Суд обов’язково повинен врахувати особу винного: чи притягався він раніше до кримінальної відповідальності. Крім того, суд враховує обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність.

При цьому суд діє в межах санкції, передбаченої для скоєного злочину статтею Особливої частини Кримінального кодексу України. Закон вимагає, щоб призначене покарання було необхідним і достатнім для виправлення особи. При цьому більш суворий вид покарання може бути призначений лише у випадку, коли менш суворий буде визнано недостатнім для досягнення мети покарання.

Кримінальний кодекс України визначає обставини, що обтяжують і пом’якшують покарання, які суд повинен врахувати.

  • Ознайомтеся з витягом з Кримінального кодексу України. Визначте обставини, які обтяжують і пом’якшують відповідальність винного, і порівняйте їх.

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 66. Обставини, які пом’якшують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються:

  • 1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
  • 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
  • 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;
  • 3) вчинення злочину неповнолітнім;
  • 4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
  • 5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;
  • 6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
  • 7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
  • 8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;
  • 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання

1. При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

  • 1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;
  • 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28);
  • 3) вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;
  • 4) вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку;
  • 5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
  • 6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;
  • 7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності;
  • 8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
  • 9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;
  • 10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;
  • 11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
  • 12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
  • 13) вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

2. Суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12, такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

3. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

2. Множинність злочинів

Серед осіб, які скоюють злочини, є чимало тих, хто робить це неодноразово. Саме тому законодавство передбачає особливості в разі скоєння декількох злочинів.

Досить часто злочинець не обмежується скоєнням одного злочину. Кишеньковий чи квартирний злодій скоює одну крадіжку за іншою й лише через певний час його затримують. Якщо особа скоїла декілька злочинів, які передбачені однією статтею Кримінального кодексу України (декілька крадіжок, декілька вбивств, декілька заволодінь транспортним засобом), при цьому всі вони скоєні до того, як особа притягнута до кримінальної відповідальності за них, ідеться про повторність злочинів. Цю обставину суд враховує при винесенні вироку, однак покарання виносить за всі злочини разом.

Інша ситуація виникає, коли особа скоює декілька злочинів, передбачених різними статтями Кримінального кодексу України. Скоюючи хуліганство, порушник використовує вогнепальну зброю, якою він володіє незаконно, і вбиває одного з учасників подій. Скоєно одночасно три різних злочини — хуліганство, убивство, незаконне поводження з вогнепальною зброєю. У цьому випадку йдеться про сукупність злочинів, особа буде відповідати за кожен із злочинів окремо, однак вирок буде один.

Якщо виникає сукупність злочинів, то суд, розглянувши справу, спочатку призначає покарання за кожний скоєний злочин окремо, а потім приймає рішення про остаточне покарання. При цьому суд може застосовувати принципи повного чи часткового складання покарань або поглинання менш суворого покарання більш суворим. У разі застосування принципу поглинання, суд залишає лише одне — більш суворе покарання. Так, якщо винесено рішення про довічне позбавлення волі, то воно автоматично поглинає будь-які інші покарання.

Вид множинності

Повторність злочинів

Сукупність злочинів

Кількість злочинів

Декілька злочинів

Декілька злочинів

Які злочини скоєні

Усі скоєні злочини передбачені однією статтею (частиною статті) Кримінального кодексу України.

Скоєні злочини передбачені різними статтями (частинами статті) Кримінального кодексу України.

Коли злочини скоєні

До притягнення особи до кримінальної відповідальності за ці злочини.

До притягнення особи до кримінальної відповідальності за ці злочини.

Кількість вироків

Один за всі злочини разом.

Один, у якому визначено відповідальність за кожний злочин, а потім за всі разом — остаточне покарання.

У разі застосування принципу повного складання покарань суд підсумовує всі покарання й призначає остаточний вирок як суму покарань за окремі злочини. При частковому складанні суд призначає остаточне покарання так, щоб воно було більше, ніж покарання за кожний окремий злочин, але менше, ніж усі покарання за всі злочини. При цьому призначене покарання не може перевищувати максимальне покарання, передбачене Кримінальним кодексом України за найбільш тяжкий зі скоєних злочинів.

Іноді виникає ситуація, коли особа, яка вже засуджена й має не відбуте покарання, скоює новий злочин. Якщо в цій ситуації буде винесено новий вирок, ітиметься про сукупність вироків. У такому випадку суд, оголошуючи новий вирок, приєднує до нього не відбуту частину попереднього покарання. При цьому загальний обсяг покарання обмежений не максимальною санкцією статті (як при сукупності злочинів), а максимальним обсягом для цього виду покарання, передбаченим загальною частиною Кодексу. Коли ж ідеться про позбавлення волі, то максимальний строк його може становити 25 років, якщо хоча б один зі злочинів, за які призначається покарання, є особливо тяжким.

3. Амністія та помилування

Крім цього, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності або відбуття покарання, якщо щодо неї прийнято акт амністії чи помилування. Амністія оголошується законом, прийнятим Верховною Радою України. У законі визначаються не окремі особи, а категорії осіб за віком, скоєними злочинами тощо, щодо яких застосовують амністію. Амністія поширюється не лише на осіб, які вже засуджені, а й на тих, хто перебуває під слідством. Її оголошують, як правило, не частіше, ніж один раз на рік. Законом визначено, що амністія не може бути застосована до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі; до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі; до осіб, які мають дві та більше судимостей за скоєння умисних тяжких (або) особливо тяжких злочинів; до осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; до осіб, яких засуджено за скоєння умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Помилування стосується лише осіб, які вже засуджені, оголошується указом Президента України щодо окремих чітко визначених в указі осіб і може оголошуватися необмежену кількість разів. Для застосування помилування особа повинна звернутися до Президента України з відповідним клопотанням. Помилування засуджених полягає в заміні довічного позбавлення волі на певний строк, повному або частковому звільненні від відбування як основного, так і додаткового покарання, або заміни покарання, або не відбутої його частини більш м’яким покаранням.

4. Судимість

Якщо особа засуджена за скоєння злочину, її вважають такою, що має судимість. Наявність судимості враховується в разі скоєння особою нового злочину, визначення режиму відбуття покарання, а також застосовують до особи певні обмеження.

  • Пригадайте, які обмеження, що застосовуються до особи, яка має судимість, вам відомі.

Строк, протягом якого особа вважається судимою, визначається залежно від тяжкості скоєного злочину й відповідно до призначеного покарання.

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 89. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

(...) 5) особи, засуджені до основного покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у вигляді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у вигляді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у вигляді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

В інших випадках особу вважають такою, що не має судимості після відбуття покарання.

Передбачено також, що з особи, яка відбула покарання (обмеження чи позбавлення волі) і після звільнення сумлінно працює, бездоганно себе поводить і цим підтверджує своє виправлення, суд може зняти судимість достроково — раніше строків, визначених Кримінальним кодексом України.

5. Примусові заходи медичного характеру

  • Пригадайте, що таке неосудність. Які наслідки має скоєння злочину особою, яка перебуває в стані неосудності?

Психічно хвора людина скоїла злочин. Притягнути її до кримінальної відповідальності неможливо, адже вона не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними, однак ця особа становить небезпеку для суспільства. Тому виникає потреба застосувати щодо неї примусові заходи медичного характеру. їх можуть застосовувати щодо осіб, які скоїли злочини в стані неосудності або обмеженої осудності або ж які захворіли на психічну хворобу після скоєння злочину.

Примусовими заходами медичного характеру є надання зазначеним особам амбулаторної психіатричної допомоги, розміщення особи, яка скоїла суспільно небезпечне діяння, що має ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, у спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання скоєнню нею суспільно небезпечних діянь.

Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості скоєного діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати різні примусові заходи медичного характеру. Це надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку або госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом.

Якщо до особи застосовано примусові заходи медичного характеру, кожні шість місяців вона підлягає обов’язковому огляду комісією лікарів-психіатрів, яка визначає, чи є підстави звернення до суду про припинення чи зміну примусового заходу або подання клопотання про продовження примусових заходів на наступні шість місяців.

6. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

У 2014 р. до Кримінального кодексу України були внесені зміни, що передбачали можливість застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. Якщо вповноважена особа від імені та в інтересах юридичної особи «відмивала» доходи, отримані незаконним шляхом, використовувала кошти, отримані внаслідок обігу наркотичних засобів, пропонувала незаконну вигоду, здійснювала підкуп службових осіб, заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані до підприємств, установ чи організацій, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також міжнародних організацій.

Якщо ж уповноважена особа від імені та в інтересах юридичної особи братиме участь у терористичній діяльності (у тому числі фінансування тероризму), захопленні заручників, діях, спрямованих на повалення конституційного ладу, на порушення територіальної цілісності України, на планування або ведення війни, диверсії, геноциду, у найманстві, то заходи кримінально-правового характеру можуть бути застосовані до будь-яких юридичних осіб.

До юридичних осіб можуть бути застосовані штраф і ліквідація (як основні заходи кримінально-правового характеру) і конфіскація майна (як додатковий). При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа також зобов’язана відшкодувати нанесені збитки в повному обсязі, а також компенсувати неправомірну вигоду, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

Сукупність злочинів, амністія, помилування, судимість, примусові заходи медичного характеру, заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.

1. Поясніть поняття «сукупність злочинів», «амністія», «помилування», «судимість», «примусові заходи медичного характеру».

2. Які обставини повинен врахувати суд при призначенні покарання?

3. Назвіть особливості призначення покарання за сукупністю злочинів.

4. Який порядок застосування примусових заходів медичного характеру передбачено Кримінальним кодексом України?

5. Назвіть кримінально-правові заходи щодо юридичних осіб і вкажіть, у яких випадках вони можуть бути застосовані.

6. Назвіть обставини, які обтяжують і пом’якшують відповідальність.

7. Порівняйте

  • А амністію та помилування
  • Б сукупність і повторюваність злочинів
  • В погашення та зняття судимості

8*. Висловте думку, які обставини, крім передбачених статтею 66 Кримінального кодексу України, суд мав би враховувати як пом’якшуючі.

9*. Визначте, які норми Кримінального кодексу України щодо призначення та відбуття покарання сприяють реалізації принципу гуманізму.

10*. Висловте думку щодо доцільності запровадження обмежень на застосування амністії щодо окремих категорій осіб.

Знайдіть міжнародно-правові акти, які захищають права дітей в особливих ситуаціях, зокрема в скоєнні ними злочинів, та щодо їхнього притягнення до кримінальної відповідальності.