Правознавство. Профільний рівень. 11 клас. Наровлянський

Тема 11. Кримінальна відповідальність

§ 15-16. Кримінальна відповідальність

1. Поняття та підстави кримінальної відповідальності

  • Пригадайте, які види юридичної відповідальності вам відомі, які стягнення та покарання можуть бути при цьому застосовані.

Коли особа скоїла злочин, постає питання про правові наслідки — кримінальну відповідальність.

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, який полягає в застосуванні судом від імені держави до особи, яка скоїла злочин, державного примусу у формі покарання.

При цьому особа, яка притягнута до кримінальної відповідальності, повинна відчути певні обмеження. Кримінальна відповідальність має суттєві відмінності від інших видів юридичної відповідальності.

Передусім кримінальній відповідальності підлягає особа, яка скоїла злочин. Рішення про притягнення до неї має право прийняти тільки суд, ухваливши його як обвинувальний вирок. Притягнення до кримінальної відповідальності передбачає покарання та судимість.

Підставою для кримінальної відповідальності є скоєння особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Ця обставина є фактичною підставою кримінальної відповідальності.

Однак самого факту злочину недостатньо для застосування кримінальної відповідальності щодо особи, яка притягується до неї. Конституція України закріплює принцип презумпції невинуватості.

  • Пригадайте, що означає цей принцип, у чому полягає його сутність.

Ураховуючи, що без вироку суду особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, іноді винесення в установленому порядку обвинувального вироку називають другою — процесуальною — підставою для кримінальної відповідальності.

2. Обставини, що виключають злочинність діяння

Юнак, на якого злочинці здійснили напад, застосував прийоми рукопашного бою та відбив напад, зламавши одному з нападників ногу. Рятуючи село від повені, сапери підірвали ділянку автомобільної дороги. Льотчик під час випробувального польоту вимушений був катапультуватися, а новий літак розбився.

  • Що спільного в усіх цих випадках?

Перша спільна ознака в усіх цих випадках — завдано певної, подекуди суттєвої шкоди. Однак, з іншого боку, незважаючи на завдану шкоду, усі ці вчинки не є злочинними. До того ж суспільство вважає ці вчинки суспільно корисними, навіть необхідними.

Кримінальний кодекс України визначає перелік обставин, які виключають злочинність діяння.

3. Необхідна оборона та затримання особи, яка скоїла злочин

Конституція України визначає, що «кожен має право захищати своє життя та здоров’я, життя й здоров’я інших людей від злочинних посягань». Саме ця конституційна норма є підставою для визнання необхідної оборони обставиною, що виключає злочинність.

  • Ознайомтеся з витягом з Кримінального кодексу України та визначте основні ознаки необхідної оборони.

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. (...).

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Отже, необхідна оборона можлива тільки в разі захисту від реального суспільно небезпечного посягання. При цьому необхідна оборона може застосовуватися лише в момент злочинного посягання, якщо воно ще не завершилося.

Застосування необхідної оборони від нападника

Дії особи, яка застосовує необхідну оборону, можуть завдавати шкоду лише нападнику, тому, хто посягає на особу, а не третім (непричетним до посягання) особам. Засоби, які застосовують при необхідній обороні, інтенсивність і сила мають відповідати характеру посягання. Якщо під час захисту від неповнолітньої кишенькової крадійки, яка намагалася витягнути гаманець з незначною сумою грошей, дорослий сильний чоловік завдасть правопорушниці тяжких тілесних ушкоджень, його дії можуть визнати перевищенням меж необхідної оборони та він буде притягнутий до кримінальної відповідальності. Однак потрібно зазначити, що відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише у випадку, коли при цьому завдано тяжких тілесних ушкоджень або заподіяно смерть.

Також не визнають злочинними дії будь-яких осіб, якщо вони безпосередньо після скоєння посягання намагалися затримати особу, яка скоїла злочин, і при цьому завдали їй шкоду. При затриманні особи, яка скоїла злочин, існує важлива вимога — не повинно бути допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

4. Уявна оборона

Пізно ввечері дівчина поверталася додому. Протягом останніх тижнів у цьому районі сталося декілька нападів на дівчат, тому темна постать, яка раптом з’явилася з-за рогу будинку, її злякала. А коли незнайомець із сокирою наблизився до неї, дівчина, схопивши із землі важкий камінь, кинула його в чоловіка, унаслідок чого той упав, знепритомнів. Дівчина викликала поліцію та «швидку допомогу». Лікарі встановили в потерпілого струс мозку та черепно-мозкову травму. Поліція ж з’ясувала, що чоловік, який жив поруч, ішов до сусіда допомогти рубати дрова, тому й ніс сокиру в руках.

  • Висловте думку, чи йдеться в цьому випадку про необхідну оборону.

Зверніть увагу: реальної небезпеки, реального посягання на дівчину не було. Однак чи були в неї підстави вважати, що їй загрожує небезпека? Напевно, ситуація, яка склалася, давала для цього підстави. У таких випадках ідеться про уявну оборону.

  • Ознайомтеся з витягом з Кримінального кодексу України та визначте основні ознаки уявної оборони. Обґрунтуйте, чи відповідають дії дівчини в наведеній ситуації визначенню уявної оборони, які наслідки для неї настануть.

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 37

1. Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, й особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності, як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

5. Крайня необхідність

Ще однією обставиною, яка виключає злочинність діяння, закон визнає крайню необхідність.

Водій автобуса, який перевозив групу дітей, під час руху помітив, що в машини відмовили гальма. Розуміючи небезпеку та намагаючись передусім урятувати дітей, водій направив автобус на узбіччя, де стояли легкові машини. Декілька автомобілів було вщент розбито, випадковий перехожий отримав легкі ушкодження, однак автобус зупинився, жодна дитина не отримала травм.

  • Ознайомтеся з витягом з Кримінального кодексу України та визначте основні ознаки крайньої необхідності. Чи діяв водій в умовах крайньої необхідності, чи підлягатиме він кримінальній відповідальності?

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 39

1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

2. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Отже, крайня необхідність виникає в разі захисту від дій людини, стихійного лиха, тварин тощо, при цьому шкода завдається особам, які не винні у виникненні небезпеки, — третім особам. Надзвичайно важлива вимога для визнання дій правомірними — неможливість уникнути небезпеки іншим шляхом. Крім того, шкода, яку завдано, має бути меншою, ніж відвернена, ніж та, якій вдалося запобігти. Повернемося до наведеного прикладу. Розбиті машини — це, звичайно, погано, однак можлива загибель чи тяжкі травми в дітей-пасажирів — шкода набагато більша. Отже, якщо буде доведено, що іншої можливості уникнути небезпеки у водія не було, то його дії будуть вважати скоєними в стані крайньої необхідності, він не буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

6. Фізичний та психічний примус. Виконання наказу чи розпорядження

Іноді виникає ситуація, коли людина скоює діяння, що має ознаки злочину, однак вона діє внаслідок застосування щодо неї примусу. Як оцінити такі дії, чи повинна людина нести відповідальність за них? Кримінальний кодекс дає відповідь на ці запитання. Насамперед необхідно розрізняти фізичний та психічний примус. Грабіжники, раптово напавши, зв’язали сторожа, який ретельно й відповідно до вимог інструкцій охороняв об’єкт. Він перебував під впливом фізичного примусу, був позбавлений можливості керувати своїми діями, тому кримінальна відповідальність особи виключена, адже будь-яка його вина відсутня.

Застосування фізичного примусу, який позбавляє можливості керувати своїми діями, звільняє від кримінальної відповідальності.

Якщо ж нападники вимагають від касира віддати гроші, погрожуючи пістолетом, — це психічний примус. У цьому випадку касир має можливість керувати своїми діями, приймати певні рішення. Тому рішення про притягнення до кримінальної відповідальності приймають відповідно до правил про крайню необхідність. У наведеному прикладі, якщо касир віддасть гроші, то його не притягатимуть до відповідальності, адже він рятував своє життя, а цінність людського життя набагато вища, ніж будь-яка сума грошей.

Досить складною є оцінка дій особи, яка виконує наказ чи розпорядження й при цьому завдає шкоди. У цьому випадку можливі декілька варіантів. Якщо наказ був законним, то дії особи, яка його виконала, не підлягають кримінальній відповідальності, навіть якщо внаслідок виконання наказу було завдано шкоди. Так само не підлягає відповідальності особа, яка виконала незаконний наказ, але не мала можливості зрозуміти його протиправний характер. У цьому випадку до кримінальної відповідальності має бути притягнута особа, яка віддала незаконний наказ.

Якщо ж шкода завдана внаслідок виконання злочинного наказу чи розпорядження й виконавець мав змогу зрозуміти його протиправність, то він буде притягнутий до кримінальної відповідальності разом з тим, хто віддав наказ.

Застосування фізичного примусу

Застосування психічного примусу

7. Діяння, пов’язані з ризиком. Виконання спеціального завдання щодо попередження чи розкриття злочинної діяльності

У роботі працівників різних спеціальностей існує певний ризик. Це рятувальники, льотчики, моряки, сапери. Іноді внаслідок діяльності цих людей завдається шкода іншим людям, державі. Так відбувається, коли льотчик під час випробувального польоту внаслідок пожежі літака був вимушений катапультуватися, а літак розбився. Моряки рятувального судна вийшли в море під час шторму, щоб допомогти пасажирському судну, однак шторм виявився сильнішим — рятувальний буксир потонув. Чи можлива кримінальна відповідальність у цих випадках?

  • Ознайомтеся з витягом з Кримінального кодексу України та визначте, які наслідки матимуть ці випадки. Чи нестимуть льотчик і моряки кримінальну відповідальність?

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 42

1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

І нарешті, ще однією обставиною, яка виключає злочинність діяння, є виконання спеціального завдання щодо попередження чи розкриття злочинної діяльності. Для розкриття злочинних організацій чи організованих злочинних груп правоохоронним органам держави іноді доводиться направляти своїх працівників для проникнення в ці організації чи групи. Поліцейський, удаючи злочинця, проникає в банду з метою припинити її діяльність, а потім разом з бандитами їде на місце, де має бути скоєний злочин. Чи повинен він відповідати за участь у злочині? Закон дає відповідь: «Не є злочином вимушене заподіяння шкоди особою, яка, відповідно до закону, виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їхньої злочинної діяльності».

8. Звільнення від кримінальної відповідальності

Кримінальний кодекс України передбачає також ситуації, коли особа, яка скоїла злочин унаслідок певних обставин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності. При цьому необхідно зазначити, що рішення про звільнення від відповідальності приймає тільки суд. Крім цього, застосування щодо особи звільнення від кримінальної відповідальності передбачає згоду особи на застосування цієї процедури, адже при цьому вона має визнати свою вину.

Більшість підстав, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, допомагають урахувати особливості особи злочинця, обставини, за яких скоєно злочин, і дають можливість виявити гуманізм.

Здебільшого звільнення від кримінальної відповідальності передбачено для осіб, які вперше скоїли злочини невеликої або середньої тяжкості. Ця умова передбачена для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, з переданням особи на поруки та у зв’язку із зміною обстановки.

Дієве каяття передбачає, що винуватець злочину визнав свою провину, щиро кається в скоєнні злочину та, крім того, відшкодував завдані збитки та допоміг розкрити злочин.

Іноді потерпілий, якому злочинець відшкодував збитки, усунув наслідки злочину, погоджується примиритися зі злочинцем, вибачити його, тобто відкликати свою заяву про скоєний злочин або звернутися з проханням про звільнення винуватця від кримінальної відповідальності. У цьому випадку суд також має право звільнити винуватця від відповідальності.

Підприємство або навчальний заклад (при цьому не лише ті, де особа працює або навчається) можуть узяти участь у вирішенні долі особи, яка скоїла злочин. Якщо колектив підприємства, організації вважає можливим перевиховати особу, яка скоїла злочин, без застосування щодо неї покарання, то він може звернутися до суду з проханням узяти її на поруки. При цьому колектив бере зобов’язання проводити щодо особи виховну роботу, а сама особа має дати згоду на застосування цих заходів. Важливо зазначити, що звільнення від відповідальності за цією підставою є умовним: якщо протягом року з моменту прийняття рішення особа порушуватиме громадський порядок, ухилятиметься від виховних заходів, то рішення про звільнення від відповідальності може бути скасовано та вона буде притягнута до відповідальності.

Ще одна підстава можливого звільнення — зміна обстановки. Вона може полягати як у зміні об’єктивних обставин у державі чи окремій місцевості, так і в змінах, що стосуються самого злочинця. Селянин притягнутий до відповідальності за незаконне вирубування лісу, яке здійснив на ділянці, що невдовзі після цього була використана для будівництва. Змінилася ситуація — суттєво знизилася й суспільна небезпека діяння, що може врахувати суд. Або ж співучасник злочину ще до його розкриття був призваний до армії й на момент розгляду справи не лише не підтримував жодних зв’язків зі своїми кримінальними приятелями, а й виявив мужність, захищаючи Батьківщину, отримав державну нагороду. Навряд чи в цьому випадку доцільно карати його за помилку, яку він свого часу допустив, — юнак довів, що вже не становить небезпеки для суспільства. При цьому не забуваймо, що йдеться лише про вперше скоєні злочини невеликої чи середньої тяжкості.

Не завжди правоохоронні органи можуть швидко розкрити злочин, знайти злочинця. Після багатьох років провести якісне розслідування злочину, забезпечити його об’єктивний розгляд у суді навряд чи можливо. До того ж надто багато змін відбувається в суспільстві та зі самим злочинцем. Саме тому закон передбачає обмеження строків давності притягнення правопорушника до кримінальної відповідальності.

Поняття «покарання» відоме з давніх часів. Найдавнішим покаранням була кровна помста. Вона не знала обмежень, не завжди була пропорційна завданій шкоді. В історії відомі випадки кровної помсти племені гиляків ведмедю, який убив людину. Кровна помста іноді й донині трапляється в окремих державах Азії, Африки, у деяких місцевостях Кавказу (хоча це й суперечить офіційним законам, що діють у більшості держав).

Пізніше кровну помсту замінив принцип рівної помсти, або таліону, — «око за око, зуб за зуб». На відміну від кровної помсти, таліон передбачає максимально можливу еквівалентність шкоди. Так, традиція одного з африканських племен вимагає, щоб помста здійснювалася лише тоді, коли винуватець досягне віку того, кого він образив, кому завдав шкоди. У V ст. в Ірландії з’явилася збірка правових норм, якою передбачено грошові виплати за скоєні злочини. При цьому мірою цінності спочатку була рабиня, а потім — три кози. Цікаво, що ця збірка без значних змін діяла аж до XVII ст.

Найдавніша збірка законів Київської держави — «Руська правда» — передбачала здебільшого грошові покарання за скоєні злочини. При цьому сума відшкодування суттєво залежала від соціального статусу особи, яка стала жертвою злочину. Так, за вбивство селянина-холопа потрібно було сплатити 5 гривень, за вбивство ремісника — 12 гривень, а за вбивство «княжого отрока, або конюха, чи кухаря» — 40 гривень.

  • Ознайомтеся з витягом з Кримінального кодексу України та визначте, які строки давності встановлено для різних злочинів. Висловте свою думку щодо причин установлення різних строків давності для різних злочинів.

З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

  • 1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
  • 2) три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання — обмеження або позбавлення волі;
  • 3) п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
  • 4) десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;
  • 5) п’ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який, згідно із законом, може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене й заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується в разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

Обставини, що виключають злочинність діяння; необхідна оборона; уявна оборона; крайня необхідність.

1. Поясніть поняття «обставини, що виключають злочинність діяння», «необхідна оборона», «уявна оборона», «крайня необхідність».

2. Назвіть обставини, які виключають злочинність діяння.

3. Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

4. За допомогою таблиці порівняйте крайню необхідність і необхідну оборону.

Крайня необхідність

Необхідна оборона

Джерело небезпеки, від якої здійснюється захист

Можливість уникнути небезпеки або відвернути її іншим способом

Кому завдано шкоду

Сума завданої шкоди

5. Порівняйте

  • А обставини, які виключають злочинність діяння, і підстави звільнення від кримінальної відповідальності
  • Б крайню необхідність і діяння, пов’язане з ризиком

6*. Висловте свою думку щодо доцільності закріплення в законі інституту необхідної оборони та його значення для попередження злочину.

7. Наведіть приклади ситуацій, де йтиметься про обставини, які виключають злочинність діяння.