Антологія. Казка в шкільному курсі літератури. 5-6 клас. Морщавка

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

#казка #угорці

Закарпаття... Гори, трембіта — усе полонить. Чи знаєш, Віко, що паприка — приправа угорців?

#казка #угорці

Так, одразу відчуваю. А чи відома тобі їхня страва — банош?

#казка #угорці

Так, дивовижна страва — банош: ароматна густа каша з кукурудзяного борошна, яка є візитною карткою гуцульської кухні.

#казка #угорці

Дозволь додати — це не просто гуцульська їжа, а часточка душі й серця, вічний двигун їхнього життя. Банош має ще одну унікальну особливість: приготувати зі звичайних продуктів на звичайному вогнищі цей потужний енергетичний заряд може далеко не кожен. Коли готуєш банош — посміхайся!

Угорські казки

Три бажання

Жив собі, був собі там, де його ніколи й не було, — за сім морів і країв від нас, — бідний чоловік. Була в нього жінка. Обоє вони дуже любили одне одного, але були дуже бідні й тому часто сварились.

<...>

Не встигла ще закипіти вода в горщику, як прийшов чоловік і почав розказувати дружині, яке йому випало велике щастя.

— Ех, жіночко, якби ж ти знала, що сьогодні зі мною трапилось! Кінець нашим злидням! Тепер буде в нас усього вдосталь.

— Не жартуй; досить лиха і без твоїх жартів, — відповіла дружина. — Може, якийсь скарб знайшов?

— Ще більше! Слухай-но. Виходжу це я з лісу, аж бачу: на дорозі... ну, що б ти думала? Застрягла в болоті малесенька золота карета; тягнуть її дві білочки, а в кареті сидить така красуня, якої я ще й в житті не бачив. Певно, це була русалка. От вона мені й каже:

— Чоловіче добрий, допоможи мені вилізти з болота, я тобі віддячу.

Русалка — за народними повір’ями — казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа.

— Чом би й ні! Можна! Зараз винесу вас звідти, — відповів я.

Узяв золоту карету на руки, разом із білочками й красунею, та й виніс із болота.

Тоді русалка почала мене розпитувати, чи я одружений та як мені живеться.

Довелося сказати їй правду, що я одружений, але бідний, як церковна миша.

— Гаразд, коли ти такий бідний, то йди додому й скажи дружині, нехай чогось тричі забажає, і всі бажання негайно збудуться.

— Слухай, чоловіче, — сердито мовила жінка, — кажу тобі: не жартуй, бо мені зараз не до жартів.

— Та ти не гримай на мене! Ось краще побажай чого-небудь, і побачимо, чи правду казала русалка.

— Ну що ж, побажаю! Нехай зараз переді мною з’явиться кільце ковбаси!

І в ту ж мить з комина спустилась велика каструля, а в ній кільце ковбаси.

— Ось бачиш, я кажу правду! — зрадів чоловік. — Ану побажай ще — та тільки щось краще!

Узяв він люльку, натоптав тютюном і хотів прикурити: може, краще буде думати. Простяг руку до печі до жаринки, та ненароком зачепив каструлю. Вона перекинулась, і ковбаса випала в попіл.

Люлька — приладдя для куріння, що складається з мундштука і чашечки для накладання тютюну.

Як підскочить жінка та як гримне на чоловіка:

— Ах ти ж, недотепа нещасний! Нехай би тобі та ковбаса до носа приросла!

Не встигла вона вимовити останнє слово, як ковбаса вже висіла в чоловіка на носі. Ще й так приросла, ніби все життя там була!..

<...>

Каже чоловік дружині:

— Ти спершу зніми оцю ковбасу з мого носа!

Спробувала жінка зняти — ніяк не може.

— Треба зрізати, інакше нічого не вийде, — сказала вона. — Якщо трішки вріжу й носа, невелике лихо.

— Ні, цього вже я не дозволю!

— То й ходи собі так, із ковбасою на носі!

— Не буду я так ходити, щоб люди з мене сміялися!

— Що ж його тепер робити?

— Знаєш що, жінко, — каже чоловік, побажай, щоб ковбаса відчепилась від носа.

— Де ж пак! Адже це вже третє бажання. А я ще багато чого хотіла: волів, коней, землю, велику хату ще й багато грошей.

— Дарма ти бідкаєшся, жінко. Побажай краще, щоб ковбаса відчепилась, бо як же я з нею між людьми житиму?

Що могла вдіяти бідна жінка? Побажала вона, щоб ковбаса відчепилась від чоловікового носа.

У ту ж мить ковбаса й відчепилась.

На тому й скінчилися русалчині подарунки. Почали чоловік з жінкою працювати, не розгинаючись, і зажили щасливо та безтурботно. Ніколи більше не сварилися...

(переклад К. Бібікова)