Антологія. Казка в шкільному курсі літератури. 5-6 клас. Морщавка

#казка #молдовани

Молдова... молдовеняска — найпопулярніший танок, з дуже швидким темпом, він такий запальний.

#казка #молдовани

Столицею Молдавської республіки (у 1924 р.) стало місто Балта. Маленьке місто, розташоване на півночі Одеської області, на річці Кодима. Так, місто з насиченою історією: у 1865 р. — перша залізниця Одеса — Балта (у той час); у вересні 1941 р. — місто було передано до складу Румунії тощо.

Молдовські казки

Тобі дісталася одна душа, а мені — дві

Жив-був бідний-пребідний хлопець. З малих років залишився він сиротою, без батька, без матері. Довелося йому в батраки найнятися. Наймитував він, наймитував, у горі бідував, спину на хазяїнів гнув, так ніякого добра у житті не досяг. Ось надумав він кинути хазяїна й податися світ за очі. Іде дорогою й сам собі говорить:

— На багатьох я спину гнув, тільки чортові ще не служив. Послужу ще і йому, либонь і мені що-небудь дістанеться.

Чорт — за забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана.

Отут йому чорт і вийшов назустріч та й запитує:

— Підеш до мене служити?

— А чого б і ні? Через це я й пішов світ за очі.

— Ну, так іди за мною!

Пішов хлопець за чортом, і той привів його до себе в будинок.

— Ось що, хлопче, — говорить йому чорт. — Знімай свою одежинку та одягни те, що я тобі дам. Цілий рік тобі заборонено перевдягатися, умиватися, стригтися й голитися. А як пройде рік, так і службі твоїй кінець. Хлопець так і зробив. Вибудував чорт велику крамницю біля міської площі, заповнив її всякими товарами дорогими, а хлопця посадив гроші приймати та рахувати.

Взявся наш хлопець за справу. Прикажчики бігають, товар продають, а він цілісінький день на стільчику сидить, грошики рахує.

Прикажчик — продавець у крамниці.

Торгівля йшла жваво, гроші рікою текли, а чорт щодня приходив, гроші собі забирав.

Одного дня прийшов до хлопця якийсь боярин і просить у нього дві тисячі рублів у борг.

— Приходь надвечір, може, й дам.

Тільки боярин вийшов, і чорт з’явився. Хлопець його й запитує, як бути.

— Дай йому грошей! — звелів чорт

Надвечір знову боярин у крамницю з’явився.

— Ну що, надумав? Даси мені грошей?

— Пиши розписку, — відповідає хлопець. — Ось і гроші. Бояринові того тільки й треба було. Написав він розписку, схопив гроші та побіг з іншими боярами у карти грати. Та недовго він радів, скоро все до копійки програв.

Тижня не пройшло, як боярин знову з’явився в крамниці й попросив десять тисяч рублів у борг; і знову звелів йому хлопець прийти надвечір. Прийшов чорт, а хлопець у нього й запитує, як бути.

— Дай йому грошей! — звелів чорт.

Увечері з’явився боярин, написав розписку, і хлопець відрахував йому десять тисяч рублів.

Тільки гравець і ці гроші швидко спустив, і через місяць знову до хлопця з’явився. Та цього разу вже сто тисяч просить.

— Приходь надвечір, — говорить йому хлопець.

Прийшов чорт, хлопець йому все розповів. Подумав, подумав нечистий дух та й говорить:

— Добре, дай йому, скільки просить.

Знову хлопець відрахував бояринові гроші, взявши замість них розписку. Пройшло кілька місяців, боярин усі гроші спустив по вітру і залишився без нічого. <...> Ходить він по місту без діла й посвистує.

Отут і хлопцю вийшов рік служби у чорта. Пішов він до хазяїна, відзвітував, усе честь честю. Він був чесною людиною, тому нагадав чортові:

— Не вистачає тут тих грошей, які я бояринові позичав.

— Добре, не тривожся, він заплатить усі сповна.

— Тоді й ти мені сплати за службу, і піду я геть.

— А ти почекай два-три дні, тоді й розрахуємося. На другий день сів чорт у карету, поїхав до боржника свого. Притис він боярина до стінки, той тик-мик, а платити нема чим.

— Добре, — говорить чорт, — мені твоїх грошей не треба, тільки видай одну зі своїх дочок ось за цього хлопця.

Отут нечистий дістав з кишені портрет страховиська: одягнений у дрантя, брудний, неголений, борода поплутана, на пальцях — пазурі довжелезні. У боярина волосся сторчма стало, та робити нічого. Покликав він трьох своїх дочок і розповів їм, що має бути. Дві старші дочки руками й ногами відбиваються, а молодша й говорить:

— Я вийду за нього, панотче. Що буде, те буде, тільки б мої батьки в боргову в’язницю не потрапили.

<...>

А нечистий тим часом хлопця помив, постриг, одягнув, і став він таким красенем, яких світ не бачив.

Прийшов день весілля, і ось чорт привів у будинок до боярина хлопця. А там усі дивляться на нього, дивуються. Тесть і запитує:

— Та де ж наречений?

— А ось він, — відповідає чорт і підштовхує наперед красеня.

<...>

А хлопець зіграв весілля, чорт його на прощання скарбом багатим нагородив і так сказав:

— Ти мені чесно служив, але тобі все-таки дісталася одна душа, а я заробив цілих дві.

(переклад І. Дерій)