Антологія. Казка в шкільному курсі літератури. 5-6 клас. Морщавка

#казка #сучасно #антологія

Усім відомі герої, які є лише в українських казках, наприклад, Котигорошко, Пан Коцький, Івасик-Телесик тощо.

Які мультфільми й фільми знято за українськими казками?

Чи повною мірою відповідають характери зображених у них героїв тим, що створені народом?

#казка #сучасно #антологія

Важливим є те, що героїв казок шанують і в наш час. До 28-ої річниці Незалежності України різьбярі з різних міст нашої країни зобразили 12 героїв українських казок із дерева та сформували «Алею казкових скульптур» у парку «Хімік». Це був перший в Рівному Всеукраїнський фестиваль дерев’яних скульптур. До речі, харків’янин Олександр Сердюк вирізьбив козака-характерника Крутивуса із казки «Котигорошко». Дійсно, таких парків/майданчиків багато в Україні. Із деякими з них ми ознайомимося.

Українська народна казка

Розум та щастя

Ішли собі десь розум та щастя та й почали сперечатися. Розум каже, що він сильніший, а щастя, що воно. Сперечалися вони, сперечалися та й розійшлися. Щастя пішло в ліс, а розум пішов та вліз одному хлопцеві у голову.

От віддав батько того хлопця у шевці. Побув він у шевцях з тиждень, уже всього й навчився.

— Віддайте, — каже, — тату, ще чогось іншого навчатися.

Віддав його батько у кравці. Він і там чи й побув з тиждень, усе зумів, і кроїти, і пошити. Тоді віддав його батько вчитися ще годинники лагодити. Він і того скоро навчився.

Кравець — фахівець із пошиття одягу.

Швець — майстер, який шиє і лагодить взуття.

От раз його хазяїн від’їжджає (а він уже на жалуванні був) та й наказує хлопцеві, щоб він, поки той вернеться, зробив 100 годинників, а зостанеться матеріал, то хай і собі зробить.

Заходився хлопець, жваво годинники лагодити. А собі вигадав та такий утнув, що у двадцять п’ять років тільки раз і заводиться. Як завів, то і ключ усередині заховав і зачинив там.

Приїхав хазяїн, а робота виконана. Забрав він тії годинники та й повіз на ярмарок, хлопця з собою взяв. Продав хлопець свій годинник самому цареві, а сам поїхав у далекі краї. Минуло двадцять п’ять років. Годинник зупинився. Цар послав за майстром, але той не зміг полагодити. Розійшлася світом вістка про незвичайний годинник. Почув її хлопець, прийшов, упізнав свого годинника, дістав ключа і знову завів годинника.

Сподобалася царю кмітливість його. Каже він:

— Живи в мене. Дам тобі світлицю, служників.

Той і погодився. От одного разу від’їжджає цар з палацу й наказує хлопцеві:

— Можеш по всьому палацові ходити, але не йди в підвал.

Сказав — і поїхав. А в тому підвалі була потаємна кімната, де була замурована царівна. Її туди сам цар замурував, щоб позаочі сватали. До кого вона заговорить через віконце, той і стане її чоловіком. Багато вельмож намагалися розговорити царівну, та все марно. Мовчить, мов води в рот набрала.

Завела цікавість до тієї кімнати й хлопця. Біля дверей кімнати стояв столик, а на столі свічечка горіла. Він і говорить до свічки:

— Здорова була, свічко!

— Здоровий, майстре! — сам собі відповідає.

А царівна почула за стіною та й собі каже:

— Так, так, так.

— Та це я давно знаю, що так, так, так. А от як нас було троє, один швець, другий — кравець, а третій — майстер, та й пішли в ліс. Аж стоїть пень. Майстер заходився та й зробив з нього чоловіка, кравець одежу пошив, а швець взув.

Комірка — зменш. до комора — окрема будівля для зберігання зерна тощо.

А вона за стіною:

— Так, так, так.

Як дала ото вона згоду, він і пішов собі. А на дверях там була табличка, що як ото вона скаже хоч слово, зараз на табличці само і запишеться. От вельможі побачили, що вона дала згоду майстрові, а їм відмовила, то й вирішили вбити його.

Побачив розум, що горе, вискочив та й побіг до лісу щастя шукати. Знайшов та й просить:

— Ходімо зі мною, бо людині, крім розуму, потрібне ще й щастя.

Погодилося щастя. А тут до палацу повернувся король. Відкрив кімнату, випустив царівну, а майстра взяв за зятя.