Антологія. Казка в шкільному курсі літератури. 5-6 клас. Морщавка

#казка #навколо світу #Куба

Куба захоплює не лише своїми пляжами, пальмами та сонцем, а складається із 4000 середніх і маленьких островів. Вражає ще той факт, що доступ до інтернету там має вкрай маленька кількість населення — для користування ним необхідно отримати спеціальний дозвіл, без якого можуть засудити аж на 5 років!

#казка #навколо світу #Куба

Для мене цікавим виявилося те, що кубинська медицина дуже розвинена і в цю країну приїжджають лікуватися з усіх куточків світу.

Кубинська народна казка

Про цапка й кота

Була страшна посуха, і кум цапок стояв у загороді такий голодний, що аж дошки гриз. Кум кіт теж дуже зголоднів. Надвечір кум цапок поскуб трохи травички, яка вціліла в цю посуху під манговим деревом.

Аж тут до нього підійшов кум кіт.

— Як вам ведеться, куме цапку? Що поробляєте?

Кум цапок відповів:

— Надумав я, куме коте, йти шукати кращої долі й добираю собі товариша, бо то неблизький світ.

Тоді кум кіт сказав:

— Покладіться на мене, куме цапку, я стану вам у пригоді.

Цап — об’єкт глузування і насмішок народу — є символом недовіри, малозначущості, низької ціни, марних надій.

Кум цапок спитав:

— А хіба ви знаєте туди дорогу?

І кум кіт відповів:

— Знаю чи не знаю, все одно ходімо.

І ще того самого вечора вони рушили в дорогу. Йшли, йшли, аж нарешті прийшли до потічка. А що обидва не любили брести через воду, то кум кіт сказав:

— Що ж, куме цапку, тут за вами слово. Візьміть мене на спину, стрибніть через потічок, і ми опинимось на тому березі.

Кум цапок приліг, кум кіт виліз на нього, і таким чином вони перебралися на той берег. Там вони зустріли кумасю черепаху. Кум цапок спитав у неї, чи не знає вона, де можна знайти щось попоїсти.

І кумася черепаха відповіла:

— За кілометр звідси є маєток: дім, садок, хлів з худобою і пасовисько. Щоправда, все це стережуть собаки. Але вночі ви зможете туди пробратися.

Кум кіт зітхнув:

— Нічого не вдієш, куме цапку, зачекаємо до вечора.

<...> Так і зробили. Нарешті вони побачили перед собою будинок з гарним садком, і кум цапок сказав кумові коту:

— Ми вже прийшли. Стрибаймо через огорожу!

Кум цапок легко перестрибнув її, а кум кіт поліз попід дріт з почепленими на ньому дзвіночками. Кум цапок застеріг його:

— Не дзеленчіть так, куме коте, розбудите собак!

Кум кіт прослизнув у прочинені двері до будинку й подався на кухню шукати м’яса, а кум цапок, забравшись у садок, став жадібно скубти траву й квіти.

Кум кіт поліз на грубку й побачив на ній каструльку з молоком. Він нахилив її до себе й ненароком перекинув, наробивши страшенного шуму. Завалували собаки, а один накинувся на кума цапка, що пасся в саду.

Поки кум собака кусав кума цапка, кум кіт вилизував молоко, що пролилося на долівку. Коли ж кум собака кинувся й на нього, кум кіт поліз на мангове дерево, що росло на подвір’ї. Тоді всі собаки напали на кума цапка й геть покусали його. <...> Діставшись до оселі кумасі черепахи, він постукав у двері й покликав:

— Кумасю черепахо!

Кумася черепаха спитала:

— Хто там?

Кум цапок відповів:

— Це я, кум цапок.

— Що ви тут робите, куме цапку?

— Втікаю від собак, що напали на мене.

— Як вони напали на вас, куме цапку?

— Кум кіт перекинув каструльку з молоком і розбудив кума собаку. На мене накинулася ціла зграя собак.

Кумася черепаха трохи розумілася на ліках. Вона відмила кума цапка і стала лікувати його рани. Невдовзі прийшов кум кіт і спитав, чи не приходив кум цапок. А кумася черепаха встигла його сховати. І кум кіт розповів, що з ним сталося. Тоді кумася черепаха мовила:

— Це через вас кум цапок так потерпів, я його тепер лікую.

— Ні, кумасю черепахо, не через мене, а через каструльку з молоком. Вона розбудила кума собаку, а я, рятуючись, поліз на дерево. В кума цапка немає кігтів, тому кум собака й покусав його.

Кумася черепаха сказала:

— Не журіться, я його вилікую.

А що кум цапок не міг навіть устати, то кумася черепаха принесла йому травички, щоб він підкріпився. Тим часом кум кіт подався додому.

Через три-чотири дні кум цапок одужав, і кумася черепаха мовила йому:

— Куме цапку, давайте добре провчимо кума кота!

— Як саме, кумасю черепахо?

— Я маю друга віслюка, він швець. Попросіть його пошити черевики для кума кота.

— А як ми його взуємо в ті черевики?

— Не турбуйтеся, я його вмовлю.

А тут прийшов кум кіт, якому забаглося знову піти до маєтку, де він так добре попоїв, та й питає:

— Як ваше здоров’ячко, куме цапку?

— Дякую, добре.

— Чи не бажаєте ще раз сходити до маєтку?

— А чого ж, можемо сходити.

Тоді озвалася кумася черепаха:

— Куме коте, чи не хотілося б вам стати моднішим, взувшись у черевички?

— Де ви бачили кота в черевичках, кумасю черепахо?

— Але в черевичках ви стрибатимете ще вище.

— То спершу треба подивитися, чи будуть чогось варті в черевичках мої кігті.

— Ви приміряйте.

Кум кіт узув черевички, а кумася черепаха зашнурувала їх. Кум кіт застрибав у нових черевичках і відчув, що камінці вже не впинаються йому в лапи.

Він бігав і бігав, аж кумася черепаха сказала йому:

— Та годі вже, куме коте!

Надвечір кум кіт з кумом цапком рушили в дорогу. Коли вони підійшли до маєтку, кум цапок сказав:

— Куме коте, більше не перекидайте каструльку з молоком, не будіть собак!

Кум цапок перестрибнув через огорожу, а кум кіт проліз у дірку. Кум цапок скубнув у садку дві-три трояндочки, знову перестрибнув огорожу й відбіг подалі.

А кум кіт відразу ж подався на кухню. Попоївши вишкварок, він побачив каструльку з молоком. Він і тепер спробував трохи нахилити її. Та коли торкнувся каструльки черевичком, знову перекинув її і наробив страшного шуму, розбудивши кума собаку. <...> Кум кіт помчав до мангового дерева на подвір’ї, але не зміг на нього видертись, весь час сповзав униз, і кум собака люто кусав його.

Тим часом кум цапок пішов до кумасі черепахи і розповів їй про все, що сталося.

На світанку приплентався геть покусаний кум кіт і розповів, в яку халепу він потрапив. Кумася черепаха сказала йому:

— Що ж, може, тепер ви житимете в злагоді.

Але вийшло навпаки. Після цієї пригоди кіт і цапок більше не дружать. Кіт, забачивши цапка, пирхає, і кожен з них біжить у протилежний бік. Тим часом кіт, котрий п’є всяке молоко, верне писок від козячого, бо все козяче поріддя має за ворогів. Цап не б’ється з іншими тваринами. Але спробуйте пустити до нього кота й самі побачите, як він на нього накинеться, наставивши роги.

(переклад Л. Олевського)