Антологія. Казка в шкільному курсі літератури. 5-6 клас. Морщавка

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

#казка #навколо світу #Японія

Японія — дуже цікава країна, яка вражає своїми особливостями. Перше, що захоплює, — площа цієї держави складає всього 377972 квадратних кілометрів, причому 70 % від неї — гори. Проте на такій невеликій території живуть 127 мільйонів людей. Також цікаво, що Японія складається з 6880 островів, найголовніші з яких — Хонсю, Кюсю, Сікоку та Хоккайдо.

#казка #навколо світу #Японія

Мене вражають особливості системи освіти в цій країні. По-перше, початок навчального року припадає на одне з найкрасивіших явищ — цвітіння сакури, тому навчання починається в квітні. По-друге, у японські школи заборонено приносити з собою будь-яку їжу, усі харчуються в їдальнях корисними обідами, бо меню розробляють дієтологи і кухарі.

Японська народна казка

Як лисиця дружила з видрою

Давно це було. Одного дня зустрілися на дорозі лисиця і видра.

— Видрочко, я так рада тебе бачити! Збиралася оце до тебе йти, — сказала лисиця.

— Невже? В якійсь справі?

— Ні, просто так. Вирішила подружити з тобою і подумала: ми могли б запрошувати одна одну в гості, — відповіла лисиця.

— Справді! Але спершу приходь ти до мене. Бо я риби наловила. Лисиця погодилася. Завітала вона до видри, поласувала коропами та вуграми, а на прощання сказала:

— Щиро дякую за частування. Завтра ввечері приходь ти до мене. <...>

Наступного вечора видра йшла до лисиці і все думала: «Чим же вона мене пригощатиме?»

Переступила видра поріг, дивиться — ніяких страв на столі нема, а лисиця сидить, утупивши погляд у стелю.

— Лисичко, що з тобою?

— Видрочко, пробач! Мені наказали дивитися на стелю й не ворушитися. Приходь, будь ласка, завтра.

Роздратована видра подалася додому.

Риба — сакральний символ життя і смерті, в казці — символ водного царства, прамати земних вод.

Наступного вечора вона знову прийшла до лисиці. Дивиться — на столі пусто, а лисиця сидить у глибокій задумі.

— Лисичко, що з тобою?

— Видрочко, пробач. Я сьогодні збиралася тебе почастувати, але, на жаль, не спіймала жодної рибини.

Видра здогадалася, що лисиця її дурить.

— То, може, я тебе навчу, як рибу ловити? — запропонувала видра. — Піди на річку такого зимового вечора, як сьогоднішній, і вмочи хвіст у воду. Побачиш — до нього начіпляється сила-силенна риби.

— Справді, гарний спосіб ловити рибу! — зраділа лисиця.

Побігла вона на річку, опустила хвіст у воду і терпляче чекає. Чекала-чекала, аж поки хвіст обважнів. «Ого, напевно, риби начіплялося!» — подумала лисиця.

Настав ранок, звідусіль позбігалися на річку люди.

<...>

Лисиця почула голоси, злякалась і хотіла дременути. Але хвіст не пускав — примерз до криги. Лисиця смикалася-смикалася, аж поки хвіст у неї відірвався.

— Ой!.. — зарепетувала вона і, затуливши лапою обрубок хвоста, майнула в гори.

(переклад І. Дзюби)