Біологія. 8 клас. Міщук
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Короткий словник біологічних термінів
Акомодація — здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, що перебувають на різній відстані.
Активно набутий імунітет — імунна відповідь організму на введення антигену внаслідок його прямого контакту з організмом.
Алергія — надчутливість імунної системи організму, яка виявляється за повторної дії алергену на організм.
Анатоксин — медичний препарат, який виготовляють зі знешкодженого бактеріального токсину, що зберігає свої антигенні властивості.
Антитіла — особливі білки, які виробляються лімфоцитами крові у відповідь на вторгнення в організм антигенів.
Артеріальна гіпертензія, або гіпертонія — стан підвищеного кров’яного тиску
Артеріальний пульс — періодичні пульсуючі коливання стінок артерій, зумовлені скороченнями серця.
Аутоімунні реакції — втрата імунологічної толерантності до антигенів власних тканин.
Безумовні рефлекси — вроджені, відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього або внутрішнього середовища.
Біологічна система — структурне й функціональне об’єднання всіх компонентів об’єкта живої природи, між якими існують взаємозв’язки та взаємодія.
Біологічний вік — стан, який відображає взаємозв’язок усіх вікових особливостей організму і характеризує ступінь його старіння.
Біологічні ритми (біорйтми) — циклічні зміни біологічних процесів у живій системі.
Вагітність — сукупність фізіологічних процесів, пов’язаних з утворенням зародка та розвитком плода в організмі жінки.
Вакцина — препарат, що виготовляється з ослаблених чи мертвих мікроорганізмів або з їхніх антигенів, отриманих хімічним шляхом.
Вегетативна нервова система — частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів та впливає на обмін речовин і ріст.
Велике коло кровообігу — шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя, за якого здійснюється постачання збагаченої киснем крові до всього тіла.
Вестибулярний апарат — орган чуття, що сприймає зміни положення голови й тулуба, напрямок руху тіла й призначений для координації (узгодження) рухів та збереження рівноваги тіла.
Виділення — фізіологічний процес, що забезпечує звільнення організму від шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин.
Вища нервова діяльність (ВНД) — діяльність вищих відділів центральної нервової системи, яка забезпечує різноманітні форми пристосування до умов навколишнього середовища.
Внутрішнє дихання — обмін газів між кров’ю і тканинами, використання кисню клітинами й видалення вуглекислого газу. Всмоктування — процес надходження різних речовин через шар клітин ворсинок кишечнику в кров і лімфу.
Втома м’яза — зниження працездатності м’яза, причинами якого є недостатнє постачання м’язів киснем; зменшення запасів органічних речовин, які є джерелом енергії скорочення; накопичення продуктів обміну (молочної кислоти тощо).
Гальмування — послаблення чи припинення рефлекторної відповіді на подразнення внаслідок зменшення сили та швидкості проведення нервових імпульсів.
Гіперреактивність — порушення роботи імунної системи організму, що проявляється в її надмірній активності.
Гіперфункція залоз внутрішньої секреції — посилення діяльності залоз, що призводить до збільшення виділення ними гормонів.
Гіпофункція залоз внутрішньої секреції — недостатня діяльність залоз, що призводить до зменшення виділення ними гормонів.
Гомеостаз — динамічна відносна сталість складу, фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму (кров, лімфа, тканинна рідина) та всіх фізіологічних процесів у ньому.
Гормони — біологічно активні речовини, які в дуже малих концентраціях здатні значною мірою впливати на органи й тканини, а також організм загалом.
Групи крові (системи АВ0) — зумовлені наявністю особливих білків в еритроцитах (аглютиногенів А і В) і плазмі (аглютинінів а й Р), які у несумісних комбінаціях можуть спричиняти склеювання (аглютинацію) еритроцитів.
Гуморальна (рідинна) регуляція — регуляція фізіологічних функцій організму, яка здійснюється речовинами, що надходять у кров і через неї впливають на функціонування органів усього організму.
Дихання — сукупність процесів, які забезпечують неперервне надходження кисню до тканин організму, використання його в реакціях біологічного окиснення, а також видалення з організму кінцевих продуктів обміну речовин — вуглекислого газу та частково води.
Друга сигнальна система — діяльність кори головного мозку, яка проявляється в умовних рефлексах, що формуються на своєрідний подразник — слово.
Ембріональний розвиток — період онтогенезу, який триває від утворення зиготи до народження дитини.
Енергетичний обмін — сукупність реакцій розщеплення органічних речовин, під час яких звільняється енергія.
Запліднення — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, у результаті якого утворюється зигота.
Збудження — підвищення специфічної діяльності органів у відповідь на зовнішні та внутрішні подразнення. Збудження нейрона спричиняє виникнення нервового імпульсу.
Звукоутворення — створення звуків коливаннями повітря, яке проходить через голосовий апарат під час видиху.
Згортання крові — захисна реакція організму, спрямована на збереження об’єму циркулюючих рідин організму. Спричиняє утворення тромбу на пошкоджених судинах.
Зовнішнє дихання — газообмін між атмосферним повітрям й організмом: легенева вентиляція і газообмін між альвеолярним повітрям й кров’ю легеневих капілярів.
Йододефіцит — зниження вмісту йоду в організмі, необхідного для нормального функціонування щитоподібної залози.
Імунітет — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з антигенами — тілами та речовинами, які є для організму чужорідними.
Імунна відповідь — складна захисна реакція організму, в результаті якої антиген розпізнається та знешкоджується антитілами.
Імунодефіцит — порушення роботи імунної системи організму, що проявляється її зниженою активністю.
Індивідуальний розвиток людини, або онтогенез — розвиток організму, який триває від утворення зиготи до природної смерті.
Інстинкти — сукупність складних вроджених безумовно-рефлекторних дій, які здійснюються під впливом основних біологічних потреб.
Інстинктивна поведінка — форма поведінки людини, зумовлена складними безумовно-рефлекторними реакціями — інстинктами.
Мале коло кровообігу — шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя, за якого здійснюється насичення крові киснем у легенях.
Менструальний цикл — фізіологічний процес, під час якого відбуваються послідовні циклічні зміни в організмі жінки, що контролюються статевими гормонами.
Мислення — процес відображення зв’язків і відношень між предметами та явищами дійсності, що забезпечує засвоєння нових знань.
Мова — система символів і знаків, засіб передачі інформації і спілкування між людьми. Структурною одиницею мови є слово.
Мовлення — спілкування людей за допомогою мови. Фізіологічною основою мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великого мозку на слово.
Набута поведінка — форма поведінки, яка є результатом індивідуального життєвого досвіду людини, пов’язана з утворенням та гальмуванням умовних рефлексів.
Нейрогуморальна регуляція — взаємопов’язана і взаємоузгоджена дія нервової та гуморальної регуляції, що забезпечує високу ефективність роботи всіх фізіологічних систем та організму як цілісної біологічної системи.
Нервова регуляція — регуляція фізіологічних функцій організму, яка забезпечує взаємозв’язок органів та зв’язок організму з навколишнім середовищем завдяки рефлексам.
Неспецифічний (вроджений) імунітет — система захисних чинників організму, до яких належать бар’єрна функція шкіри та слизових оболонок; здатність лейкоцитів до фагоцитозу й утворення інтерферону, лізоциму та інших речовин.
Нефрон — структурно-функціональна одиниця нирки, що міститься в її кірковому шарі.
Нижча нервова діяльність — діяльність нервової системи, яка забезпечує рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій організму та його рухової активності.
Обмін речовин — сукупність процесів хімічного перетворення речовин в організмі: від надходження їх з навколишнього середовища й до виведення кінцевих продуктів розпаду назовні.
Овуляція — процес руйнування фолікула і виходу з нього яйцеклітини.
Органи чуття — периферичні частини аналізаторів; містять спеціалізовані рецептори; призначені для сприйняття певного виду подразнень.
Остеон — структурна одиниця кісткової тканини; циліндричний утвір з нашарувань кісткових пластинок, уставлених одна в одну, що забезпечує міцність кістки.
Пам’ять — здатність людини фіксувати, зберігати й відтворювати інформацію в потрібний момент.
Парасимпатична нервова система — частина вегетативної системи, яка забезпечує відновлення ресурсів, витрачених під час роботи і регулює нормальну життєдіяльність людського організму в стані спокою та під час сну.
Пасивно набутий імунітет — виникає, коли антитіла переносяться з організму, де вони утворилися, в інший організм, який з цим антигеном ще не контактував. Переливання крові — метод лікування хворих, в основі якого лежить трансплантація рідкої сполучної тканини людини — крові. Донори — це люди, у яких беруть кров, а реципієнти — ті, кому її переливають.
Перша сигнальна система — діяльність кори головного мозку, спричинена безпосереднім впливом на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ.
Плацента, або дитяче місце, — орган, що зв’язує плід з організмом матері під час ембріонального розвитку.
Постембріональний розвиток — період онтогенезу, який розпочинається після народження людини і завершується її смертю.
Провідникова функція спинного і головного мозку — забезпечення зв’язку й узгодження роботи всіх відділів центральної нервової системи.
Раціональне харчування — фізіологічно повноцінне харчування здорових людей з урахуванням їх віку, статі, характеру праці та інших чинників.
Резус-фактор — білок, наявний в еритроцитах 85 % резус-позитивних людей. Переливання несумісної за резус-фактором крові спричиняє резус-конфлікт, що призводить до склеювання еритроцитів.
Репродуктивне здоров’я — стан повного фізичного, розумового та соціального добробуту, що означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до зачаття і народження дітей та право на планування сім’ї.
Рефлекс — відповідь організму на подразнення, що здійснюється за участі нервової системи.
Рефлекторна дуга — шлях, яким проходять нервові імпульси під час рефлексу.
Рефлекторна функція спинного і головного мозку — здійснення різноманітних рефлексів.
Рецептори — спеціальні нервові структури, що перетворюють різні види енергії (світлову, механічну, теплову, хімічну) на нервовий імпульс.
Робота м’язів — механічна робота (статична, динамічна), яку виконують м’язи під час скорочення.
Саморегуляція — здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, фізичних властивостей, перебігу фізіологічних процесів.
Свідомість — процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми ВНД і зумовлює її цілеспрямовану діяльність.
Сенсорні системи або аналізатори — системи, які сприймають, аналізують і переробляють інформацію про зміни навколишнього середовища та внутрішнього стану організму й забезпечують зв’язок організму з довкіллям.
Серцевий цикл — одне повне скорочення та розслаблення передсердь і шлуночків серця.
Симпатична нервова система — частина вегетативної системи, яка посилює діяльність органа в умовах, які потребують мобілізації фізичних сил.
Система органів (фізіологічна система) — сукупність органів людини, що пов’язані анатомічно, функціонально й топографічно та становлять єдину структуру, що узгоджено працює. Людина має такі фізіологічні системи: травну, дихальну, серцево-судинну, видільну, опорно-рухову, нервову, сенсорні, ендокринну, імунну, репродуктивну.
Соматична нервова система — частина нервової системи, яка регулює діяльність скелетних м’язів та органів чуття, забезпечуючи рухи та відчуття.
Сон — фізіологічний стан, який характеризується вимкненням свідомості, зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники, зниженням активності більшості функцій організму, відносною нерухомістю.
Специфічний імунітет — набутий імунітет, який здійснюється за участю Т- і В-лімфоцитів, здатних взаємодіяти з антигенами та знищувати їх.
Статеве дозрівання — розвиток первинних і поява вторинних статевих ознак.
Статеві ознаки — ознаки, за якими розрізняють чоловічу й жіночу статі. Первинні: наявність статевих органів відповідно до статі. Вторинні: пов’язані з будовою та функціями органів, які не належать до репродуктивної системи.
Стрес — неспецифічна однотипна реакція організму, що є проявом загальної адаптації до різноманітних подразників — стресорних чинників.
Терморегуляція — фізіологічна функція, яка забезпечує підтримання оптимальної для організму температури тіла в умовах зміни температури навколишнього середовища.
Тип вищої нервової діяльності — визначається сукупністю властивостей нервових процесів (збудження і гальмування), зумовлених спадково та набутих у процесі індивідуального життя.
Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічну і хімічну обробку їжі, яка перетворюється на прості речовини, що легко засвоюються.
Умовні рефлекси — індивідуально набуті протягом життя або спеціального навчання рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів.
Утворення сечі — процес очищення крові від непотрібних речовин, який відбувається в нирках.
Ферменти — біологічно активні речовини, здатні пришвидшувати хімічні перетворення органічних речовин в органах травної системи.
Фоторецептори — світлочутливі клітини: колбочки — рецептори денного зору, які сприймають яскраве світло й кольори; палички — рецептори присмеркового зору, збуджуються, коли діє слабке світло.
Харчування — сукупність процесів надходження в організм людини поживних речовин, їх травлення, всмоктування та засвоєння.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України