Українська література. 9 клас. Міщенко

Пантелеймон Куліш

(1819-1897)

«Нехай за нас наше діло говорить»

Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту людину, яка наблизилась до типу західного інтелігента.

Микола Хвильовий

Пантелеймон Куліш

В історії української літератури небагато таких усебічно обдарованих, талановитих постатей, як «гарячий Панько Куліш» - так він сам підписував свої твори. Він знаний як прозаїк, поет, перший український професійний літературний критик, історик, фольклорист, перекладач, автор підручників для школи, українського правопису, просвітитель, громадський діяч. Допитливим, палким і запальним був Пантелеймон Куліш з дитинства і таким лишився до кінця життя. Ті, хто поділяв його погляди, і ті, кому незрозумілими були його устремління, не могли заперечити головного - справжньої подвижницької праці цієї людини в ім’я майбутнього України. Пророчими стали слова Івана Франка про те, що це «перворядна звізда в нашому письменстві» і в «історії нашого духовного розвою займе він назавсігди дуже високе місце».

Довга й бурхлива життєва дорога Пантелеймона Олександровича Куліша розпочалася 7 серпня (26 липня) 1819 року в містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині це Шосткинський район Сумської області). Хлопчик горнувся до красуні-мами, що знала безліч пісень, і сестрички Лесі, що старанно вчила кмітливого братика грамоти. Рідні лише дивувалися, як швидко він осягнув читання, письмо, навчився лічити. Але недовго тривало їхнє родинне щастя: спершу померла сестричка Леся, згодом - мама. Батько, заможний хлібороб Олександр Андрійович, не привів у дім іншу жінку, бо сина любив понад усе, боявся, що мачуха скривдить чутливого й розумного хлопчину.

Тоді й почалася незвичайна дружба Панька із сусідкою Уляною Терентіївною Мужиловською, яка намагалася ласкою та увагою зігріти серце маленького сироти. Вона читала йому поезії, прилучала до книжної мудрості, стала для нього наставницею і «духовною матір’ю». Пізніше Пантелеймон Куліш присвятив їй багато творів, чим і віддячив своєму дорослому щирому другові.

Куліш навчався в Новгород-Сіверській гімназії, згодом став вільним слухачем лекцій на словесному та правничому факультетах Київського університету, а пізніше - викладачем у Луцькому дворянському училищі, почав писати художні твори, спершу - російською мовою. Літературна творчість його розпочалася з опрацювання народних казок і переказів. Першим яскравим здобутком стала романтична ідилія «Орися», створена на матеріалі двох пісень «Одіссеї» Гомера. 1845 року від свого друга, ректора Петербурзького університету Петра Плетньова, Куліш одержує запрошення на роботу до російської столиці. Талановитого українського інтелігента направили в західнослов’янські країни, аби він вивчав історію, культуру, мову слов’янських народів. Його супроводжувала дружина, Олександра Михайлівна Білозерська. До речі, на їхньому весіллі боярином був веселий, дотепний та щирий друг Пантелеймона Олександровича - Тарас Шевченко. Два митці познайомилися під час першої подорожі Тараса Шевченка в Україну, пізніше Куліш описував це так: «Можна сказати, що це зійшовся низовий курінник, січовик, із городовим козаком-кармазинником (кармазин - матеріал, з якого шили козацькі кунтуші. - О.М.). А були, справді, вони представники двох половин козаччини». Ці слова й пояснюють розбіжності в їхніх поглядах, які згодом переростуть у гостру дискусію між Шевченком і Кулішем.

Дізнайтеся з додаткових джерел про дискусію між П. Кулішем і Т. Шевченком. Висловіть щодо неї свою точку зору.

У Варшаві Куліша заарештували за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві. Як не прагнули допомогти письменнику друзі й покровителі, двомісячного арешту і трирічного поселення в Тулі уникнути не вдалося. Проте за цей час Пантелеймон Олександрович написав багато творів, удосконалив знання іноземних мов, студіював творчість класиків європейської літератури. Цими ж роками датуються блискучі переклади Вальтера Скотта, Вільяма Шекспіра, Чарльза Діккенса, Джорджа Байрона, Жана Батиста Мольера, античних авторів.

Завдяки клопотам друзів і дружини Куліш 1850 року повернувся в Петербург. Цей період життя був надзвичайно плідним. Прийшло заслужене визнання: видано «Записки про Південну Русь», про які один з талановитих сучасників сказав, що це «пам’ятки духу народного». У цій етнографічно-фольклористичній, історіографічній і літературній збірці використано перший український фонетичний правопис, укладений автором і згодом названий «кулішівкою». Він ліг в основу видання «Кобзаря» 1860 року, журналу «Основа», а також сучасного українського фонетичного правопису. 1857 року Куліш видав «Граматику» - перший у Наддніпрянській Україні буквар і читанку для народних шкіл.

Пантелеймон Олександрович скерував усі свої зусилля на видавничу справу, а відтак маємо з того періоду літературний альманах «Хата», чимало видань творів українських письменників, що побачили світ у власній друкарні письменника. Саме в п’ятдесятих роках вийшла двотомна монографія «Записки про життя Миколи Васильовича Гоголя» - перша ґрунтовна біографія геніального письменника. 1857 року був виданий славнозвісний історичний роман «Чорна рада», який і став найбільшим творчим звершенням Куліша.

1861 року Куліш першим починає професійно займатися літературною критикою в журналі «Основа», що видавався в Петербурзі, але мав колосальний вплив на розвиток української культури та літератури.

А мандруючи Європою, Пантелеймон Олександрович активно популяризував сюжети з української історії, писав нариси, поезії, статті. Робота високопосадовця у Варшаві не приносила особливого задоволення, тільки поїздки до Львова та участь у тамтешніх культурницьких заходах допомагали реалізуватися творчій особистості митця. На думку Івана Франка, «Куліш був головним двигачем українофільського руху в Галичині в 1860-х і майже до половини 1870-х років».

А відтак Пантелеймон Олександрович поринув у роботу і почав здійснювати давні творчі задуми. Ще Тарас Шевченко свого часу висловлював ідею перекладу українською мовою Біблії. Цей задум узявся втілити в життя Куліш. Непросту працю він вирішив розділити з однодумцем, студентом Віденського університету, вихідцем з Галичини Іваном Пулюєм, згодом - видатним фізиком, ректором Карлового університету в Празі. На жаль, Куліш не завершив справу свого життя, якою вважав переклад Біблії, тож закінчували її вже Пулюй та Іван Нечуй-Левицький.

Лише 1873 року родина Кулішів повернулася в Петербург, де Пантелеймон Олександрович певний час працював на державній службі, а весь вільний час віддавав творчості. Розійшлися шляхи з однодумцями: Куліш різко негативно оцінював роль козацьких і селянських повстань у розбудові української державності, написав наукову працю («Історія возз’єднання Русі»), де стверджував, що польське панство та російський царизм відіграли позитивну культурницьку місію в Україні...

Останній період свого життя Пантелеймон Куліш провів на хуторі Мотронівка на Чернігівщині. Дружина Пантелеймона Олександровича була не лише його вірним другом і однодумцем упродовж усього життя. Вона відома як Ганна Барвінок - талановита письменниця, що сказала своє впевнене жіноче слово в українській літературі. Тож і родинний хутір перейменував Куліш на честь дружини - Ганнина Пустинь.

Які творчі «дуети» в літературах світу вам відомі?

Перебуваючи в Петербурзі, письменник марив поверненням на хутір, що і стало своєрідною філософією, ґрунтованою на поглядах французького філософа Жан-Жака Руссо. Він писав, що освіченій людині потрібно іноді «повертатися до первісної дикості та суворості душі, тікати хоч на короткий час». Він прагнув, зберігаючи самобутність і національну ідентичність українців, європеїзувати їх, забезпечити умови для засвоєння здобутків світової культури. Це були своєрідні шукання романтика, який у такий спосіб протестував проти міщанської рутини індустріального міста.

Ганна Барвінок

Аналізуючи минуле, Куліш поставив запитання, яке хвилювало кожного патріота-українця: чому так сталося, що «в спадку неволя нам одна досталась, а наше надбаннє чужаки взяли?». І відповів: «Не мечем було нам Польщу воювати: розумом, талантом, словом тим святим», бо «хто мечем воює, од меча і згине».

Це і є суть полеміки Куліша з Шевченком: не боротьби прагне поміркована натура просвітителя Куліша. Він не хотів повторення Руїни, що призведе до сліпої кривавої помсти розлюченої юрби. «Забудь навіки путь хижацтва скверний» - його порада народові. «І до сім’ї культурників вертайся!» - його заклик.

Пантелеймон Куліш був невгамовний у праці, адже навіть пожежа, що трапилася в Мотронівці, знищила рукописи, частину перекладів Біблії, не розчарувала письменника в усамітненні хутірського буття.

Він ще встиг відсвяткувати золоте весілля з дружиною, а 14 лютого 1897 року Пантелеймон Куліш навіки спочив прямо за роботою з олівцем у руці, несподівано спинившись у творчому леті. Заповіт його такий: «Нехай за нас наше діло говорить, а не наші орації... нехай нашим ворогам буде тяжко від нашої розумної праці...».

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

  • 1. Складіть хронологічну таблицю життєвого і творчого шляху Пантелеймона Куліша.
  • 2. Назвіть найбільш значні праці та художні твори письменника.
  • 3. Назвіть письменників, чиї твори перекладав П. Куліш.
  • 4. Який твір став першим літературним здобутком письменника?

Міркуємо

  • 1. Розкажіть про оточення Пантелеймона Куліша, його друзів, родину.
  • 2. Які ідеї відстоював П. Куліш у своїй громадській діяльності?
  • 3. Роботу над яким твором П. Куліш вважав справою свого життя?

Аналізуємо

  • 1. Узагальніть відомості про життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша і спробуйте схарактеризувати цю людину.
  • 2. Що зробив Пантелеймон Куліш для перекладацької справи в Україні? Яким є його внесок у розвиток української школи?
  • 3. Як ви ставитеся до філософських поглядів П. Куліша, заснованих на поглядах Жан Жака Руссо? Свою точку зору аргументуйте.
  • 4. Чому, на вашу думку, Пантелеймонові Кулішу не вдалося знайти спільну мову з Шевченком?

Дискутуємо

  • 1. Яку роль відіграв Пантелеймон Куліш у процесах національного відродження?
  • 2. Чи актуальні нині суспільні, політичні, естетичні погляди Пантелеймона Куліша? Чи мають вони прихильників серед наших сучасників?
  • 3. Як ви розумієте звернені до народу слова П. Куліша: «Забудь навіки путь хижацтва скверний» і «до сім’ї культурників вертайся»? Свою точку зору аргументуйте.

РОБОТА В ГРУПАХ

Перша група представлятиме однодумців Тараса Шевченка, друга - Пантелеймона Куліша, третя - буде експертами. Кожна група має відстояти справедливість поглядів «свого» автора на історичне минуле українського народу. Експерти можуть ставити додаткові запитання й повинні визначити переможця.

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШЕ ПОРТФОЛІО

Назва проекту - «Пантелеймон Куліш - “українець у Європі, європеєць в Україні”». Підготуйте розгорнуті доповіді на семінар, зібравши якомога більше інформації про світоглядні засади митця, оцінку його культурницької діяльності іншими митцями й дослідниками.